справа № 753/19409/19
провадження № 22-ц/824/2310/2020
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2020 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Голуб С.А.
за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Київ від 11 жовтня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа 1- ОСОБА_1 , заінтересована особа 2 - ОСОБА_3 , заінтересована особа 3 - Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 , -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
В обґрунтування заяви зазначала, що 26 червня 2019 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Від шлюбу залишилась малолітня дитина, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час розлучення та після розірвання шлюбу ОСОБА_1 став поводити себе надмірно агресивно у спілкуванні з заявницею та членами її родини. Часто, це відбувалось на очах малолітньої доньки, що дуже засмучувало останню, викликало тривожність та замкнутість.
Зокрема, ОСОБА_2 посилається на факти економічного, психологічного та фізичного насильства по відношення до нею та малолітньої ОСОБА_4 з боку ОСОБА_1 .
Зазначала, що колишній чоловік протягом тривалого часу ображає заявницю, застосовує до неї фізичну силу безпосередньо в присутності малолітньої дитини, безпідставно ображає, дозволяє собі вживати нецензурну лексику щодо неї, поширює неправдиву інформацію серед громадян та правоохоронних органів, систематично вчиняє психологічне насильство, яке полягає у залякуванні та переслідуванні колишньої дружини та дитини. Поведінка ОСОБА_1 негативно впливає на здоров`я та працездатність заявниці, яка в зв`язку з постійними сварками перебуває в стані занепокоєння.
З огляду на викладені підстави заявниця звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису, оскільки попередні вжиті заходи (письмове повідомлення правоохоронних органів, служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації) виявились неефективними та не захистили її від насильства.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Київ від 11 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа -1 ОСОБА_1 , заінтересована особа-2 ОСОБА_3 , заінтересована особа-3 Орган опіки та піклування Дарницького районної у м. Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітню дитину, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постраждалими особами від домашнього насильства.
Видано обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, яким заборонено ОСОБА_1 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; заборонено ОСОБА_1 наближатися на відстань 100 метрів до місяця проживання та місця навчання малолітньої ОСОБА_4 за адресою: місце проживання, - АДРЕСА_1 ; місце навчання, - «Монтессорі-сад», м. Київ, вул. А. Ахматової, 14-В з метою захисту життя та здоров`я малолітньої дитини та матері дитини; заборонено ОСОБА_1 , наближатися на відстань 100 метрів до місяця проживання та роботи заявниці, - ОСОБА_2 за адресою: місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце роботи: АДРЕСА_2 ; заборонено ОСОБА_1 особисто та через третіх осіб розшукувати та/або переслідувати малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона/вони за власним бажанням перебуватимуть у невідомому кривднику місці; ухвалено про видачу обмежувального припису кривднику ОСОБА_1 у встановлений законом строк проінформувати уповноважені підрозділи органів Національної поліції за місцем проживання постраждалих осіб, а саме: Дарницьке управління поліції ГУ НП України у м. Києві для взяття кривдника на профілактичний облік.
Застосовано приписи п.5 ч.1 ст.430 ЦПК України та допущено негайне відібрання дитини від ОСОБА_1 та будь-яких третіх осіб для повернення дитини, - ОСОБА_4 до попереднього місця проживання з матір`ю, - ОСОБА_2 ;
Допущено ухвалу суду до негайного виконання.
Не погоджуючись із указаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити а ухвалу суду першої інстанції скасувати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на засадах верховенства права.
Зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено, яким формам домашнього насильства піддалась заявниця і в яких конкретно діях це виразилось. Також указує, що місцевим судом не було встановлено, що саме ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_4 є постраждалими особами від домашнього насильства. А всі аргументи заявниці, які викладені у відповідній заяві про видачу обмежувального припису зводяться по суті та за змістом до її бачення подій.
24 грудня 2019 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
18 лютого 2020 року у судовому засіданні ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_3 та представник Органу опіки та піклування Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи заяву про видачу обмежувального припису суд першої інстанції виходив із доведеності підстав для застосування та видачі обмежувального припису, оскільки існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалих осіб.
Апеляційний суд частково погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закон).
Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Судом встановлено, що 24 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №2793. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
26 червня 2019 року рішенням Дарницького районного суду міста Київ шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
26 квітня 2019 року до Дарницького управління поліції ГУ НП України у місті Києві надійшла заява ОСОБА_2 , у якій вона повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на дитячому майданчику ОСОБА_1 здійснював погрози стосовно того, що забере доньку ОСОБА_7 .
26 травня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Дарницького управління поліції ГУ ПН України у місті Києві із заявою, у якій повідомила, що ОСОБА_1 протягом останніх трьох місяців дозволяв собі лаятися нецензурною лайкою, принижувати ОСОБА_2 та погрожувати фізичною розправою. Зазначала, що указані дії відбувалися в присутності малолітньої ОСОБА_4 .
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявниця ОСОБА_2 зазначала, що кривдник ОСОБА_1 вчиняє тривале, систематичне та повторюване домашнє насильство у виді психологічного, економічного та фізичного насильства.
Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заявниця аргументує вчиненням щодо неї та до малолітньої дитини психологічного, економічного та фізичного насильства, яке проявляється у сварках, агресивній поведінці, погрозах фізичної розправи, вивезенню із квартири усіх дитячих речей, іграшок, меблів, посуду, побутової техніки. В обґрунтування вказаних обставин заявницею надано копії звернень до національної поліції з повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення, витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію заяв заявниці, відповіді національної поліції про те, що досудові розслідування за її заявами тривають, однак кінцеві рішення по даному кримінальному провадженню не прийняті.
Перевіривши доводи сторін апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявницею документально підтверджено застосування кривдником до неї фізичного насильства, а саме завдання тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком експертного дослідження №043-933-2019, проведеним на підставі заяви громадянки ОСОБА_2 від 08 серпня 2019 року. У висновку лікарем-судово-медичним експертом ОСОБА_8 зазначено про виявлені ушкодження, які за характером та морфологічними властивостями свідчать про те, що вони утворились від дій тупих предметів, за давністю можуть відповідати вказаному терміну, тобто 07 серпня 2019 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень. У матеріалах справи також наявні протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, складений 07 серпня 2019 року оперуповноваженим ВКП Дарницького УП ГУНП у місті Києві, згідно з яким було прийнято заяву ОСОБА_2 та зафіксовано події про те, що 07 серпня 2019 року приблизно о 20 годині ОСОБА_1 силою забрав їхню трирічну дитину та поїхав у невідомому напрямку не повідомивши про місце перебування дитини. Відповідно до наявної у матеріалах справи відповіді Дарницького управління поліції ГУ НП у місті Києві від 14 серпня 2019 року №Т-3696/125/48/03-2019 про результати розгляду заяви заявницю було повідомлено, що її заяви зареєстровані в журналі єдиного обліку за №57005 та 57849 від 07 серпня 2019 року, які розглянуті відповідно до Закону України "Про звернення громадян", як такі, що не містять ознак кримінального правопорушення та передані на архівне зберігання №9714 за 2019 рік.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що ОСОБА_1 не спростував обставини застосування до ОСОБА_2 фізичного насильства.
Доводи апеляційної скарги про те, що за відсутності обвинувального вироку суду ОСОБА_1 не може бути визнаний винуватим, та що з урахуванням загального принципу презумпції невинуватості він не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину/правопорушення, не можуть бути визнані обґрунтованими враховуючи наступне.
Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Основними засадами запобігання та протидії домашньому насильству, згідно із статтею 4 указаного Закону є діяльність, спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству, яка ґрунтується зокрема на таких засадах як належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; повага та неупереджене і небайдуже ставлення до постраждалих осіб з боку суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Отже, відповідно до Закону, який є спеціальним для вирішення спірних правовідносин, суд виходить з пріоритетності захисту прав, законних інтересів та безпеки постраждалої особи. Оскільки обставини вчинення по відношенню до ОСОБА_2 фізичного насильства ОСОБА_1 не спростовані, для нього наступають передбаченні статтею 12 ЦПК України наслідки, пов`язані із не вчиненням ним процесуальних дій, а саме щодо недоведеності обставин, на які він посилається у своїх запереченнях. Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про встановлення обставин застосування кривдником фізичного насильства, та враховуючи напружений характер відносин між колишнім подружжям погоджується з доведеністю ризиків продовження вчинення насильства, які оцінені судом, які підлягають усуненню у заявлений заявницею спосіб.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо недоведеності обставини, які містять ознаки фізичного, економічного чи психічного насильства по відношенню до малолітньої дитини в розумінні Закону, апеляційний суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки відповідні обставини не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом та не дають підстави для висновку про необхідність видання обмежувального припису щодо заінтересованої особи, якою є ОСОБА_4 .
Так, із матеріалів справи вбачається, що між колишнім подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір щодо визначення місця проживання дитини.
Колегія суддів зазначає, що сам факт утримання дитини батьком не може свідчити про вчинення ОСОБА_1 по відношенню до його малолітньої дочки ОСОБА_4 насильства, оскільки відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Положеннями статті 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Отже, відібрання батьком дитини для проживання з ним до вирішення спору про визначення місця проживання дитини не може бути доказом вчинення батьком проти дитини фізичного, економічного чи психічного насильства. Інших доказів, на підтвердження відповідних обставин, заявницею не надано.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині застосування обмежувальних приписів, щодо малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, перевіряючи висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відібрання дитини від ОСОБА_1 та будь-яких третіх осіб для повернення дитини до попереднього місця проживання з матір`ю, колегія суддів дійшла висновку про їх безпідставність, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Так, відповідно до частини 2 статті 350-6 ЦПК України у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.
Згідно із частиною 2 статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Розгляд у порядку, встановленому Сімейним кодексом України, питання про доцільність відібрання дитини або позбавлення батьківських прав стосовно дитини, якщо кривдниками дитини є батьки (усиновлювачі) або один із них, віднесено згідно із нормою пункту 3 частини 1 статті 9 Закону до повноважень органів опіки та піклування у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дитини та за участю дитини.
Отже, указаний захід не віднесено до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, до яких віднесено обмежувальний припис стосовно кривдника, який застосовує суд відповідно до статей 24, 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та глави 13 ЦПК України.
Також, апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи апеляційної скарги про безпідставність зазначення у резолютивній частині рішення про визнання заявниці та малолітньої дитини, в інтересах якої діє заявниця, постраждалими особами, оскільки указані терміни вживаються спеціальним Законом та главою 13 ЦПК України для визначення суб`єктного складу у відповідних правовідносинах, а не як результат розгляду судом цієї справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо назви оскаржуваного процесуального документу, який ухвалено судом першої інстанції за наслідком розгляду цього провадження, колегією апеляційного суду встановлено, що судом першої інстанції винесено ухвалу, а не рішення, як передбачено частиною 1 статті 350-6 ЦПК України. Однак, указана помилка не є тим порушенням норм процесуального права, з яким процесуальне законодавство пов`язує обов`язкове скасування судового рішення місцевого суду.
Не можна також погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що судом в порушення принципу безпосередності дослідження доказів були досліджені лише копії письмових документів, оскільки якщо до суду подано копію письмового доказу, відповідно до частини 6 статті 95 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Ні ОСОБА_1 ні його адвокат з клопотанням до суду про витребування у заявниці оригіналу письмових доказів не звертались та не надали доказів, які спростовують, чи ставлять під сумнів надані заявницею докази.
Колегія суддів апеляційного суду не встановила також обставин для скасування оскаржуваного судового рішення з передбачених пунктом 2 частини 3 статті 376 ЦПК України підстав, оскільки не дійшла висновку про обґрунтованість заявленого адвокатом Незвінським Д.Я. судді відводу, який було мотивовано незгодою учасника спору з процесуальним рішенням судді.
Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції стосовно підстав для застосування обмежувального припису строком на шість місяців відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384, 439 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Київ від 11 жовтня 2019 року скасувати в частині:
визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постраждалими особами від домашнього насильства;
видачі обмежувального припису строком на 6 (шість) місяців, яким заборонити ОСОБА_1 перебувати у місці проживання (перебування) з постраждалою особою, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
заборони ОСОБА_1 наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання та місця навчання малолітньої ОСОБА_4 за адресою: місце проживання, - АДРЕСА_4 місце навчання, - «Монтессорі-сад», місто Київ, вулиця Анни Ахматової, 14 -В з метою захисту життя та здоров`я малолітньої дитини;
заборони ОСОБА_1 особисто та через третіх осіб розшукувати та/або переслідувати малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
негайного відібрання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_1 та будь-яких третіх осіб для повернення дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до попереднього місця проживання з матір`ю ОСОБА_2 .
Судове рішення в частині встановлення обмежувальних приписів по відношенню до ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.А. Голуб
