ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи : 658/1281/18
Номер провадження : 11-кп/819/337/20 Головуючий в І інстанції : ОСОБА_1
Категорія : ч.2 ст.186 КК України Доповідач: ОСОБА_2
ОКРЕМА ДУМКА
Більшістю голосів колегії суддів у справі прийнято рішення про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора,який бравучасть урозгляді кримінальногопровадження всуді першоїінстанції,на вирокКаховського міськрайонногосуду Херсонськоїобласті від26грудня 2019року щодо ОСОБА_3 , обвинуваченогоу вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.186,ч.2ст.15ч.2ст.194КК України. Вказаний вирок в частині призначеного покарання скасовано, призначено ОСОБА_4 покарання ч. 2ст.15ч.2ст.194КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке належить відбувати реально. В решті апеляційні вимоги залишено без задоволення.
Я погоджуюся з рішенням колегії у частині, що стосується засудження ОСОБА_3 за ч. 2ст.15ч.2ст.194КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке належить відбувати реально.
Однак я голосувала проти рішення стосовно залишення вироку суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України без змін, оскільки вважаю, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він 25.09.2016 року, приблизно о 23.45 год, перебуваючи на вулиці Миру в м. Каховка, умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення та незаконного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи загально небезпечний характер своїх дій, відкрито, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої ОСОБА_6 , яке мало прояв у нанесенні не менше двох ударів руками по голові та правій нижній кінцівці потерпілої, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження, викрав у потерпілої мобільний телефон «Samsung Wave 525 (S 5250)», вартістю становить 500 гривень, та спортивну кепку з козирком (бейсболку) сірого кольору, виробництва США, вартістю 150 гривень, спричинивши своїми діями матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 650 грн.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.
Виправдовуючи ОСОБА_5 за вказаним епізодом, суд зазначив, що останнього дії не були направлені на відкрите викрадення мобільного телефона, а вчинені ним заради отримання номеру мобільного телефону ОСОБА_7 , тобто встановив відсутність корисного мотиву, а отже і складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Разом з цим, слід наголосити, що для встановлення мотиву вчиненого злочину суду слід оцінити докази як кожен окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, при цьому жоден із доказів не має наперед установленої сили.
Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 186 КК України, характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом.
З матеріалів провадження вбачається, що 27.09.2016 року ОСОБА_6 звернулася до Каховського ВП ГУНП в Херсонській області із заявою про вчинений злочин, зазначивши, що 25.09.2016 року, приблизно о 23.45 год, на вулиці Миру в м. Каховка, ОСОБА_3 спричинив їй тілесні ушкодження та забрав її майно мобільний телефон марки «Samsung Wave 525 (S 5250)», та спортивну кепку.
На підставі цієї заяви, відомості про злочин, передбачений ст. 186 ч. 2 КК внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 на початку жовтня 2016 року продав цей мобільний телефон ОСОБА_9 який в ході слідства добровільно видав його працівникам поліції.
Будучи допитаною в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 підтвердила, що 25.09.2016 року, ОСОБА_8 , з яким вона до цього була знайома, отримавши від неї відмову на його вимогу надати свій мобільний телефон, наніс їй удар по голові та відібрав телефон, через що вона звернулась до поліції.
Обвинувачений не заперечував цього факту, однак стверджував, що корисного мотиву не мав, а телефон забрав, щоб дізнатись номер мобільного телефону ОСОБА_7 .
Вважаю, що до вказаних показань слід поставитись критично, оскільки конкретні дії обвинуваченого та обстановка злочину, спростовують ці твердження.
Посилання судів першої та апеляційної інстанції на показання потерпілої, яка нібито стверджувала про відсутність в діях ОСОБА_5 корисного мотиву вважаю непереконливим, оскільки мотив вчинення злочинузавжди пов`язанийз певнимиспонуканнями,які викликалиу особирішучість вчинитизлочин,тому вінпідлягає встановленню шляхом ретельного дослідження злочинних дій обвинуваченого.
З встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що отримавши від потерпілої відмову надати телефон, ОСОБА_8 вдався до насильства, в ході якого незаконно заволодів її телефоном. Цей телефон ОСОБА_8 продав ОСОБА_9 та отримав матеріальну вигоду, що передбачає наявність в його діях корисного мотиву, за таких обставин, коли перешкод у поверненні його потерпілій після з`ясування номеру телефону ОСОБА_7 , він не мав.
Той факт, що обвинувачений в подальшому відшкодував потерпілій завдану злочином шкоду та потерпіла втратила інтерес до справи через це, не свідчить про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 186 КК, а лише характеризує його постримінальну поведінку, яка може бути розцінена як добровільне відшкодування шкоди та врахована судом при призначенні покарання.
Крім того, залишаючивирок вцій частинібез змінсуд апеляційноїінстанції незвернув увагина туобставину,що злочиннепосягання зач.2ст.186КК направленона дваоб`єкти: основний- власністьта додатковий -здоров`я особи. При насильницькому грабежі винний не тільки прикладає певні зусилля для того, щоб безпосередньо вилучити чуже майно, а ще і вдається до насильницького впливу на потерпілого чи інших осіб.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №279к від 28.09.2019 року потерпілій ОСОБА_6 були спричинені крововиливи та подряпини на обличчі, крововилив на правому коліні тупими предметами, не виключено 25.09.2016 року, і відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Разом з цим, виправдовуючи ОСОБА_5 за ст. 186 ч. 2 КК через відсутність в останнього корисного мотиву а отже і складу цього злочину, суд першої інстанції не прийняв жодного рішення щодо висунутого йому обвинувачення у заподіянні потерпілій легких тілесних ушкоджень, що є істотним порушенням вимог КПК, а апеляційний суд цієї помилки не виправив.
На підставі викладеного, вважаю, що відповідні доводи апеляційної скарги прокурора про неправильну оцінку доказів за цим епізодом обвинувачення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та неправильне застосування кримінального закону заслуговують на увагу і мали бути перевірені апеляційним судом шляхом повторного дослідження доказів за цим епізодом обвинувачення.
10.03.2020
Суддя ОСОБА_10
