ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2020 року

м. Київ

справа №826/25832/15

касаційне провадження №К/9901/14808/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

за участю секретаря Жидецької В.В.

представника позивача - Кришеника Я.В.

представника відповідача - Шелкаєвої Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Національного банку України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В.А., судді: Арсірій Р.О., Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 (головуючий суддя - Карпушова О.В., судді: Епель О.В., Кобаль М.І.) у справі № 826/25832/15 за позовом Іноземного підприємства «Ретал Україна» до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Іноземне підприємство «Ретал Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Національного банку України, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо непідтвердження можливості здійснення операції позивача з купівлі іноземної валюти за заявою від 04.11.2015 № JBKLF11040РG06 у сумі 3000000,00 доларів США для перерахування за поліетилентерефталат за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01, митними деклараціями від 28.08.2014 № 142665, від 08.09.2014 № 143005, від 12.09.2014 № 143258, від 12.09.2014 № 143260, від 06.10.2014 № 144279, від 10.10.2014 № 144493, від 10.10.2014 № 144499;

- визнати протиправними дії відповідача щодо непідтвердження можливості здійснення операції позивача з купівлі іноземної валюти за заявою від 09.11.2015 № JBKLF11090PJEY у сумі 3000000,00 доларів США для перерахування за поліетилентерефталат за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01, митними деклараціями від 28.08.2014 № 142665, від 08.09.2014 № 143005, від 12.09.2014 № 143258, від 12.09.2014 № 143260, від 06.10.2014 № 144279, від 10.10.2014 № 144493, від 10.10.2014 № 144499;

- визнати протиправними дії відповідача щодо непідтвердження можливості здійснення операції позивача з купівлі іноземної валюти за заявою від 12.11.2015 № JBKLF11120PLYB у сумі 3000000,00 доларів США для перерахування за поліетилентерефталат за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01, митними деклараціями від 28.08.2014 № 142665, від 08.09.2014 № 143005, від 12.09.2014 № 143258, від 12.09.2014 № 143260, від 06.10.2014 № 144279, від 10.10.2014 № 144493, від 10.10.2014 № 144499;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 09.11.2015 № 25-03001/85336 в частині непідтвердження можливості здійснення операції позивача з купівлі іноземної валюти (доларів США) у сумі 3000000,00 для перерахування за поліетилентерефталат за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01, митними деклараціями від 28.08.2014 № 142665, від 08.09.2014 № 143005, від 12.09.2014 № 143258, від 12.09.2014 № 143260, від 06.10.2014 № 144279, від 10.10.2014 № 144493, від 10.10.2014 № 144499;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.11.2015 № 25-03001/86953 в частині непідтвердження можливості здійснення операції позивача з купівлі іноземної валюти (доларів США) у сумі 3000000,00 для перерахування за поліетилентерефталат за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01, митними деклараціями від 28.08.2014 № 142665, від 08.09.2014 № 143005, від 12.09.2014 № 143258, від 12.09.2014 № 143260, від 06.10.2014 № 144279, від 10.10.2014 № 144493, від 10.10.2014 № 144499;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 17.11.2015 № 25-03001/88343 в частині непідтвердження можливості здійснення операції позивача з купівлі іноземної валюти (доларів США) у сумі 3000000,00 для перерахування за поліетилентерефталат за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01, митними деклараціями від 28.08.2014 № 142665, від 08.09.2014 № 143005, від 12.09.2014 № 143258, від 12.09.2014 № 143260, від 06.10.2014 № 144279, від 10.10.2014 № 144493, від 10.10.2014 № 144499;

- зобов`язати Національний банк України направити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» повідомлення про підтвердження операції Іноземного підприємства «Ретал Україна» з купівлі іноземної валюти в сумі 3000000,00 доларів США для перерахування за поліетилентерефталат за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01, митними деклараціями від 28.08.2014 № 142665, від 08.09.2014 № 143005, від 12.09.2014 № 143258, від 12.09.2014 № 143260, від 06.10.2014 № 144279, від 10.10.2014 № 144493, від 10.10.2014 № 144499.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 29.07.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії відповідача щодо непідтвердження можливості здійснення операцій позивача з купівлі іноземної валюти за заявами від 04.11.2015 № JBKLF11040РG06 у сумі 3000000,00 доларів США, від 09.11.2015 № JBKLF11090PJEY у сумі 3000000,00 доларів США, від 12.11.2015 № JBKLF11120PLYB у сумі 3000000,00 доларів США для перерахування за поліетилентерефталат за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01, митними деклараціями від 28.08.2014 № 142665, від 08.09.2014 № 143005, від 12.09.2014 № 143258, від 12.09.2014 № 143260, від 06.10.2014 № 144279, від 10.10.2014 № 144493, від 10.10.2014 № 144499. Зобов`язав Національний банк України повторно розглянути питання щодо підтвердження операції Іноземного підприємства «Ретал Україна» з купівлі іноземної валюти в сумі 3000000,00 доларів США для перерахування за поліетилентерефталат за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01, митними деклараціями від 28.08.2014 № 142665, від 08.09.2014 № 143005, від 12.09.2014 № 143258, від 12.09.2014 № 143260, від 06.10.2014 № 144279, від 10.10.2014 № 144493, від 10.10.2014 № 144499. В іншій частині адміністративного позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.10.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 залишив без змін.

Національний банк України звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 99 Конституції України, статей 2, 6, 7, 44, 46 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 1, 2, 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 18 пункту 6 постанови Правління Національного банку України від 03.09.2015 № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2, 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, наголошує на тому, що Національний банк України при непідтвердженні заяв позивача про купівлю іноземної валюти діяв у межах та у спосіб, визначених законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а також добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації та з дотриманням балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та постачальником UAB «Aliejynas» (Вільнюс, Литва) укладено контракт від 10.03.2014 № RU-AL-01 на поставку поліетилентерефталата.

Відповідно до умов контракту цей товар імпортовано на митну територію Україну на підставі митних декларацій від 28.08.2014 № 142665, від 08.09.2014 № 143005, від 12.09.2014 № 143258, від 12.09.2014 № 143260, від 06.10.2014 № 144279, від 10.10.2014 № 144493, від 10.10.2014 № 144499.

04.11.2015 позивачем подано Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заяву № JBKLF11040РG06 про купівлю іноземної валюти в сумі 3000000,00 доларів США для оплати за поставлений за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01 поліетилентерефталат.

В зв`язку з цим Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» направило відповідачу реєстр операцій Іноземного підприємства «Ретал Україна» з купівлі іноземної валюти в сумі 3000000,00 доларів США для перерахування на користь нерезидента.

Національним банком України скеровано Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» повідомлення від 09.11.2015 № 25-03001/85336 про непідтвердження заяви позивача з купівлі іноземної валюти в сумі 3000000,00 доларів США для перерахування на користь постачальника UAB «Aliejynas» (Вільнюс, Литва) за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01.

04.11.2015 банківською установою надіслало позивачу лист № JBKLF11040РG06 про купівлю іноземної валюти без виконання.

09.11.2015 підприємство повторно звернулось до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» із заявою № JBKLF11090PJEY про купівлю іноземної валюти в сумі 3000000,00 доларів США для оплати за поставлений за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01 поліетилентерефталат.

Проте, Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» повторно повернуто заяву позивача № JBKLF11090PJEY про купівлю іноземної валюти, у зв`язку із отриманням від Національного банку України повідомлення від 12.11.2015 № 25-03001/86953 про непідтвердження можливості здійснення операції з купівлі іноземної валюти.

12.11.2015 Іноземне підприємство «Ретал Україна» втретє направило банківській установі заяву № JBKLF11120PLYB про купівлю іноземної валюти в сумі 3000000,00 доларів США для оплати договірних зобов`язань, проте, і цю заяву повернуто позивачу без виконання з огляду на повідомлення Національного банку України від 17.11.2015 № 25-03001/88343 про непідтвердження можливості здійснення операції з купівлі іноземної валюти.

Задовольняючи позов частково, судові інстанції дійшли висновку про наявність правових підстав для купівлі позивачем іноземної валюти в сумі 3000000,00 доларів США для перерахування на користь нерезидента за поставлений за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01 поліетилентерефталат та недоведеність відповідачем правомірності своїх дій щодо непідтвердження можливості здійснення такої купівлі.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Національний банк, зокрема, проводить грошово-кредитну політику, встановлює для банків правила проведення банківських операцій, здійснює банківське регулювання, здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

Право Національного банку, використовуючи адміністративний метод банківського регулювання, встановлювати заборони та обмеження щодо вчинення банківськими установами певних дій (операцій) закріплено й у статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком шляхом, зокрема, встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Національний банк в необхідних випадках застосовує валютні обмеження.

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До його компетенції, зокрема, належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок за діяльністю банків, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Згідно зі статтею 56 цього Закону нормативно-правові акти Національного банку з питань, віднесених до його повноважень є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Національний банк організовує торгівлю валютними цінностями на валютному ринку України відповідно до законодавства про валютне регулювання.

Статтями 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Національний банк у сфері валютного регулювання серед іншого: здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України; видає у межах, передбачених Декретом, обов`язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншими актами валютного законодавства.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що Національний банк України здійснює надані йому повноваження для захисту грошової одиниці, всієї грошової системи України, узгоджуючи свої дії з іншими суб`єктами державної влади, виходячи із завдань грошово-кредитної політики держави, макроекономічного аналізу та платіжного балансу, вживає необхідних заходів, щоб ефективно впливати на загальну грошово-кредитну ситуацію в економіці. При цьому законодавець зобов`язує Національний банк до активних дій із забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Так, з метою врегулювання ситуації на грошово-кредитному ринку, зокрема його валютному сегменті, Національним банком України прийнято постанову від 03.09.2015 № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», якою запроваджено низку заходів щодо діяльності банку.

Відповідно до підпункту 12 пункту 6 цієї Постанови уповноважені банки повинні забезпечити проведення виваженої політики під час здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою і з цією метою вони мають здійснювати: щоденний моніторинг операцій клієнтів із купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України в цілому по системі банку; заходи щодо аналізу операцій клієнтів із купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України стосовно їх відповідності суті діяльності клієнта та його фінансового стану, економічної доцільності та наявності очевидної законної мети; посилений валютний контроль за операціями клієнтів із купівлі іноземної валюти, що здійснюються на підставі договорів, які вперше подаються до банку.

Керівники банків мають узяти під особистий контроль здійснення банками операцій із торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України.

За правилами підпункту 18 пункту 6 постанови Правління Національного банку України від 03.09.2015 № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій уповноважені банки формують реєстр операцій за дорученнями клієнтів із купівлі іноземної валюти/перерахування за межі України іноземної валюти/перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, відкриті в уповноважених банках/перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидентів через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав, та подають його до Національного банку України в день отримання від клієнта заяви про купівлю іноземної валюти/платіжного доручення.

Уповноваженим банкам забороняється проводити операцію клієнта в разі отримання від Національного банку України повідомлення про непідтвердження можливості її здійснення. Підтверджені операції можуть бути виконані не раніше четвертого операційного дня з дня подання уповноваженим банком інформації про ці операції в реєстрі.

Отже, з аналізу зазначеної норми випливає, що Національному банку надано право на витребовування від банківської установи, в якій обслуговується клієнт, документів, необхідних для з`ясування обставин щодо конкретної операції, інформація про яку була подана у відповідному реєстрі. Дії з перевірки Національним банком документів пов`язані насамперед із запобіганням недобросовісної практики проведення валютних операцій. При цьому дії Національного банку щодо проведення перевірки документів клієнта з валютних операцій не ставляться в залежність від конкретного переліку обставин.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Утім, у порушення наведених процесуальних приписів суди попередніх інстанцій не врахували, а відтак і не надали належної правової оцінки листу Національного банку України від 17.11.2015 № 25-03001/88443 про необхідність надання банківською установою переліку документів, пов`язаних із розрахунками Іноземного підприємства «Ретал Україна» за контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01, укладеним із UAB «Aliejynas» (Вільнюс, Литва), за поставлений товар (поліетилентерефталат, виробник Китай) у 2014 році. Не перевірили, чи було таке витребовування документів щодо валютних операцій позивача необхідним, законним та здійсненим у межах визначених повноважень. Не з`ясували, чи скеровано Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» відповідь на зазначений запит.

Не надано судами й жодної оцінки тому, що Національний банк України, починаючи з 11.12.2015 здійснив підтвердження заяв Іноземного підприємства «Ретал Україна» про купівлю іноземної валюти за зовнішньоекономічним контрактом від 10.03.2014 № RU-AL-01.

За правилами частини другої статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позову, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість розглядуваної частини позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі № 826/25832/15 скасувати в частині задоволення позову.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі № 826/25832/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк