ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020 Справа № 908/91/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/91/20

за позовною заявою: підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна", 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14

про стягнення 86 114,48 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

13.01.20 до господарського суду Запорізької області звернулось підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (ПзІІ "Амік Україна") з позовною заявою від 10.01.20 № 46 про стягнення з публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі ПАТ "Запоріжжяобленерго") 86 114,48 грн. попередньої оплати за договором про постачання електричної енергії від 01.10.06 № 1128.

Позовні вимоги обґрунтовано ст. ст. 693, 714 ЦК України, ст. ст. 193, 275, 276 218 ГК України, а також наявністю у ПАТ "Запоріжжяобленерго", ліцензія якого з 01.01.19 на постачання електричної енергії за регульованим тарифом анульована, станом на 01.01.19 заборгованості перед позивачем за договором про постачання електричної енергії від 01.10.06 №1128 в розмірі 86 114,48 грн. (попередня оплата за електричну енергію).

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/91/20 між суддями, 13.01.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Судом позовну заяву від 10.01.20 № 46 прийнято до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/91/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Ураховуючи положення ч. 4 ст. 116 та ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), граничним строком розгляду цієї справи судом є 17.03.20 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідачі суду не надали.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві від 10.01.20 № 46 посилаючись на неналежне виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії від 01.10.06 № 1128 в частині стягнення з ПАТ "Запоріжжяобленерго" 86 114,48 грн. попередньої оплати, а також на норми та приписи ст. 193, 275, 276 ГК України, ст. ст. 693, 714 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 86 114,48 грн. попередньої оплати.

28.01.20 до суду надійшов відзив за вих. від 22.01.20 № 32-32/1157 на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позову з наступних підстав. ПАТ "Запоріжжяобленерго" є підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.19 № 36-р ПАТ «Запоріжжяобленерго» включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності. Згідно положень Закону України «Про ринок електричної енергії», з 01.01.19 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не є електропостачальником, а є оператором системи розподілу електричної енергії, а відповідно, не може здійснювати діяльність з постачання електричної енергії. Станом на 28.01.20, внаслідок надлишкового перерахування у 2018 р. споживачами - юридичними та фізичними особами коштів в оплату за електроенергію, у ПАТ «Запоріжжяобленерго» виникла кредиторська заборгованість. Такі надлишково/помилково сплачені споживачами грошові кошти зараховувались згідно вимог з ПАТ «Запоріжжяобленерго» в ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління та перераховувались відповідно до встановленого НКРЕКП алгоритму на поточній рахунок ДП «Енергоринок» - оптового постачальника електроенергії. ПАТ «Запоріжжяобленерго» неодноразово подавало до уповноваженого банку документи на переказ з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Проте, АТ «Ощадбанк» безпідставно повертав без виконання платіжні доручення, що стало підставою для захисту прав ПАТ «Запоріжжяобленерго» та споживачів в судовому порядку. Судовий процес триває. Відповідно до пп. 14 п. 2.2. «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії», які затв. постановою НКРЕКП від 27.12.17 №1470, ліцензіат повинен дотримуватись визначених напрямків та обсягів використання коштів за статтями витрат відповідно до встановленої рішенням НКРЕКП структури тарифу на розподіл електричної енергії. Постановою НКРЕКП від 11.12.18 № 1833 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго», яка набрала чинності з 01.01.19 (із змінами та доповненнями), встановлено структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго», якою не передбачено такий напрямок використання коштів, як повернення переплати (кредиторської заборгованості) юридичним та фізичним особам. А тому, ПАТ змушено відшуковувати додаткові джерела для покриття зазначених витрат.

Також, представник відповідача в своєму відзиві просить суд розстрочити виконання судового рішення на 6 календарних місяців з дня ухвалення такого рішення.

30.01.20 до суду надійшла (за вих. від 27.01.20 № 242) відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві за вих. від 22.01.20 № 32-32/1157 на позовну заяву. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та вважає відсутніми підстави для надання відповідачу розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/91/20 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 11.03.20.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.06 між відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (Постачальником електричної енергії) та підприємством з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 1128, за умовами якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу».

Згідно із п. 2.3.1, п. 2.3.4. договору, Споживач зобов`язався виконувати умови цього Договору, Оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 7.4. договору, розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» з урахуванням умов додатка № 7 «Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку». Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії обумовлюються додатком № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».

Пунктом 3 додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» (з урахуванням Додаткової угоди № 3 від 17.05.18) визначено, що оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати рахунку є 25 число календарного місяця, що передує звітному розрахунковому періоду. …

Згідно із п. 7 додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» (з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 01.04.07), за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або вимогу-доручення для остаточного розрахунку. …

Як зазначено в п. 9.4 вказаного договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.06. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. …

Листом від 16.08.19 № 2274 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути кошти у вигляді попередньої оплати за електроенергію у загальній сумі 86 114,48 грн. за наведеним вище договором.

Крім того, позивачем на адресу відповідача надіслано акт звірки станом на 16.01.19, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 86 114,48 грн.

Згідно із листом від 29.08.19 № 007-067/14600, відповідач у відповідь на лист позивача за вих. від 16.08.19 № 2274 запропонував підприємству з іноземними інвестиціями "Амік Україна", з метою врегулювання суперечки та поновлення права споживача на отримання переплачених коштів, погодити повернення ПАТ "Запоріжжяобленерго" коштів на протязі 6-ти місяців рівними частинами, починаючи з жовтня 2019 року.

Враховуючи, що відповідачем позивачу у добровільному порядку не повернуто кошти в сумі 86 114,48 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір у цій справі по суті суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено положеннями ч. 1 та ч. 7 ст. 193 ГК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних та господарських зобов`язань, зокрема, є договори (господарські договори) та інші право чини (угоди).

Статтею 263 ГК України визначено, що господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг (ч. 1). Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля (ч. 2). Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватись суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу (ч. 3). Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно із ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

За змістом частин 1, 4, 6 ст. 276 ГК України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГК України).

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу (ч.1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», електропостачальник, зокрема, зобов`язаний: дотримуватись ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (п.1); … надавати послуги з постачання електричної енергії споживачам із дотриманням установлених показників якості послуг (п.14); здійснювати відшкодування (компенсацію) споживачу у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором та Регулятором (п.15).

Відповідно до п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», термін Регулятор у цьому Законі вживається в наступному значенні: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з інформацією, яка розміщена з 14.11.18 на офіційному веб-сайті ПАТ "Запоріжжяобленерго", Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) прийнято постанову від 13.11.18 № 1415 "Про видачу ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом".

Відповідно до абз. 1 п. 1 постанови від 13.11.18 № 1415, НКРЕКП видано ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ "Запоріжжяобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

Згідно з п. 2 постанови від 13.11.18 № 1415, НКРЕКП постановило анулювати з 01 січня 2019 р. ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 р. № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 р. № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії".

У п. 4 постанови від 13.11.18 № 1415 визначено, що вона (постанова) набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01 січня 2019 року.

Отже, ПАТ "Запоріжжяобленерго" з 01.01.19, згідно із постановою НКРЕКП від 13.11.18 № 1415, має право на здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії, а право на постачання електричної енергії у відповідача з 01.01.19 відсутнє.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1). Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2). Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4).

Як вказує позивач у позовній заяві, і вказане не заперечувалось відповідачем (оскільки доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять), у зв`язку із закінченням строку дії договору укладеного між сторонами (про який йде мова у тексті цього рішення) з 01.01.19 та оплатою позивачем у 2018 році планових платежів з електроенергії станом на 01.01.19, у ПАТ "Запоріжжяобленерго" виникла дебіторська заборгованість перед позивачем на загальну суму 86 114,48 грн.

Термін планові платежі, відповідно до Правил роздрібного ринку електроенергії, які затв. постановою НКРЕКП 14.03.18 № 312, це перерахування коштів частинами з певною періодичністю (плановий період) протягом розрахункових періодів (розрахункового періоду).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що у позивача наявна переплата (фактично попередня оплата) за електричну енергію по спірному договору у загальній сумі 86 114,48 грн., що строк дій договору, за яким виникла вказана сума передоплати, закінчився з 01.01.19, а також те, що у ПАТ "Запоріжжяобленерго" з 01.01.19 відсутнє право на постачання електричної енергії, суд дійшов висновку, про те, що відповідач безпідставно не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 86 114,48 грн. на його письмову вимогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ "Запоріжжяобленерго" суми попередньої оплати за електричну енергію у розмірі 86 114,48 грн., обсяги якої не були спожиті споживачем, є законною, а заявлена до стягнення сума - правомірною.

Як наслідок, вимога ПзІІ "Амік Україна" про стягнення з ПАТ "Запоріжжяобленерго" 86 114,48 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії підлягає задоволенню судом.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання судового рішення щодо сплати суми боргу строком на 6 календарних місяців з дня ухвалення такого рішення.

Підстави для розстрочення виконання рішення відповідачем викладено у відзиві за вих. від 22.01.20 № 32-32/1157. Зокрема, відповідач вказує, що знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, має кредиторську та дебіторську заборгованість; кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат у товариства відсутні. Також відповідач зазначає про відсутність на його рахунках коштів для виконання рішення єдиним платежем, у т.ч. у зв`язку з накладенням арешту згідно з постановою від 22.09.17 № 53254372.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 ст. 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Згідно з частинами 4, 5 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розглядаючи клопотання відповідача (про розстрочення виконання судового рішення щодо сплати суми боргу строком на 6 календарних місяців з дня ухвалення такого рішення) судом прийнято до уваги, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Проаналізувавши доводи відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву у цій справі (стосовно розстрочення виконання судового рішення) та надані в обґрунтування вказаного клопотання (заяви) докази, з`ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю у відповіді на відзив від 27.01.10 № 242), суд дійшов висновку, що відповідач не надав належних доказів того, яким чином він, з огляду на відсутність грошових коштів на підприємстві та арешт рахунків, планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за судовим рішенням у даній справі рівними частинами на 6 місяців.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивач і відповідач є самостійними суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та одинакові ризики; відтак, подальше фактичне ухилення відповідача від сплати належних сум може завдати істотної шкоди позивачу; подана ПАТ «Запоріжжяобленерго» заява (клопотання викладена (не) в прохальній частині відзиву на позов у цій справі) та подальше зволікання з виконання рішення суду суперечить як законним правам та інтересам позивача так і вимогам ГПК України, оскільки не враховує матеріальні інтереси позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 20, 24, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252, 331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572) - 86 114 (вісімдесят шість тисяч сто чотирнадцять) грн. 48 коп. основного боргу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.03.2020р.

Суддя В.Л. Корсун