справа № 367/2650/19

головуючий у суді І інстанції Карабаза Н.Ф.

провадження № 22-ц/824/1461/2020

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Слюсар Т.А., Волошиної В.М.,

при секретарі судового засідання Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 серпня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Санаторій Україна» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Санаторій Україна» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», у якому просив стягнути з відповідача 9 684 грн для купівлі санаторно-курортної путівки, а також моральне відшкодування у розмірі 50 000 грн.

Позов мотивований тим, що на підставі договору про надання послуг з санаторно-курортного лікування за бюджетні кошти № 123 , який укладений між Управлінням праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, Дочірнім підприємством «Санаторій Україна» ПрАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» та ліквідатором ЧАЕС І категорії ОСОБА_1 , а також додаткової угоди до договору № 123 від 21 червня 2018 року, позивач прибув до санаторію для отримання послуг з 17 жовтня 2018 року по 03 листопада 2018 року.

17 жовтня 2018 року позивач отримав санаторно-курортну книжку з переліком лікувальних обстежень та лікувальних процедур щодо серцево-судинних захворювань і був поселений у палату № 25.

Після поселення була усна заявка про усунення недоліків незручностей, зокрема: відсутності теплої води, елементів живлення до пульту керування телевізором, належної антени до телевізора, відсутності радіомовлення, відмови у замовленні відповідних блюд харчування. На жаль, покращення законних послуг не відбулося.

18 жовтня 2018 року о 14 годині приїхала швидка медична карета через порушення ритму роботи серця у споживача. У супроводі лікаря швидкої допомоги позивач дійшов до машини. За цей проміжок часу працівники санаторію зібрали його речі та намагалися разом із представником охорони занести в салон машини швидкої допомоги. Але на прохання ОСОБА_1 лікар не дозволив цього зробити.

18 жовтня 2018 року в кардіологічному відділенні лікарні у місті Буча впродовж двох годин ритм роботи серця був поновлений і зранку 19 жовтня 2018 року позивача виписали та видали виписку № 8719/1361 від 19 жовтня 2018 року.

Об 11 годині ранку 19 жовтня 2018 року позивач підійшов до палати № 25 для продовження оздоровлення, але палата була закрита.

Для вирішення питання у головного лікаря охоронник до прийомної не допустив та повідомив, що є відповідна вказівка, розпорядження, щоб позивач залишив територію санаторію без вручення відповідного наказу, розпорядження щодо прийняття такого рішення.

01 листопада 2018 року позивачем була подана заява начальнику Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради ОСОБА_2 про отримання копії документів про дострокове припинення оздоровлення і отриманий акт № ОУ-0000684 без дати, без підпису ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а тільки за підписом головного лікаря санаторію Гуртавцевої М.В., в якому вказано про його перебування з 17 жовтня 2018 року по 18 жовтня 2018 року та вартість наданих послуг у сумі 758 грн.

В акті немає посилань на правову причину дострокового припинення отримання послуг з оздоровлення.

За таких обставин позивач вважає, що «Санаторій Україна» порушив статтю 49 Конституції України щодо забезпечення соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, статтю 68 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» про забезпечення медико-санітарного відпочинку, а також умов договору.

Через порушення чинного законодавства, умов договору, незадовільних умов оздоровлення, дострокового припинення договору без зазначення причин залишення території санаторію, намагання самовільного виносу речей в карету швидкої допомоги, у позивача з`явився приступ аритмії роботи серця і тому вважає, що є причини на відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 50000 грн.

Зважаючи на той факт, що позивач не отримав оздоровлення відповідно до положення статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з якого держава гарантує безоплатне одержання санаторно-курортних путівок. Такого права «Санаторій Україна» позбавив ліквідатора з інвалідністю. Вважає необхідним, за невикористану путівку, котру надає держава зобов`язати «Санаторій Україна» виділити кошти для оздоровлення в кардіологічному відділенні санаторію «Жовтень» селища Конча-Заспа у розмірі 9 684 грн виходячи з того, що вартість однієї доби складає 538 грн. Оскільки ця інформація є публічною по телефону НОМЕР_2 , тому доказуванню не потребує.

Просив визнати протиправними дії Дочірнього підприємства «Санаторій Україна» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» щодо дострокового оздоровлення ОСОБА_1 та стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій Україна» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_1 9 684 грн для купівлі санаторно-курортної путівки, а також моральне відшкодування у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Санаторій Україна» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про вчинення певних дій.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що відповідач згідно з умовами договору є виконавцем санаторно-курортних послуг для оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а замовником цих послуг є Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, позивачем не доведено обставини, які б вказували на порушення відповідачем його прав та інтересів, тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь 9 684 грн для купівлі санаторно-курортної путівки не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що розмір моральної шкоди позивач визначив, виходячи з особистих міркувань, при цьому не зазначив: в чому виявилися його моральні чи фізичні страждання або інші негативні явища, які на його думку, були завдані діями відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 серпня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: не встановлені причини дострокового припинення оздоровлення позивача; відповідно до статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» кошти на санаторно-курортні путівки формуються та виділяються на оздоровлення громадян, віднесеним до I категорії через відповідні управління праці та соціального захисту населення, що не враховано судом першої інстанції.

А також, позивач посилається на те, що він є учасником договірних відносин на рівноправних умовах з відповідачем та замовником послуг і у разі порушення його прав та інтересів має право на їх відшкодування. За таких обставин, суд першої інстанції вивів з договірних відносин і зменшив в загальному переліку статті 16 ЦК України право вибору способів захисту цивільних прав та інтересів. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. Позивач, повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, в судове засідання не з`явився. Неявка в судове засідання сторін, повідомлених належним чином, не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що між Управлінням праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради (надалі по тексту - Управління, замовник) і Дочірнім підприємством «Санаторій Україна» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі по тексту - ДП «Санаторій Україна», виконавець) та постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір № 123 про надання послуг з санаторно-курортного лікування за бюджетні кошти (а.с. 5,6).

Відповідно до пунктів 1.2., 2.1., 3.1. цього договору виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з проживання, харчування та лікування згідно з переліком базових послуг загальною вартістю 6822 грн (без ПДВ) з 09 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року.

Санаторно-курортні послуги, що надаються за цим договором включають послуги з тимчасового розміщення (проживання) у двомісному однокімнатному номері з усіма зручностями, послуги харчування у тому числі дієтичне харчування за дієтичним раціоном. Споживач може самостійно замовити у виконавця додаткові послуги (зміна умов проживання на номер вищої категорії, покращене харчування, додаткове лікування). Оплата таких додаткових послуг здійснюється споживачем за власні кошти (пункти 1.4., 1.5 цього договору).

Відповідно до пунктів 4, 9.2 договору № 123 про надання послуг з санаторно-курортного лікування за бюджетні кошти виконавець має право:

достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовника та споживача за 10 днів до бажаної дати розірвання договору, у разі невиконання зобов`язань замовником та/або споживачем

не надавати послуги споживачу у разі відсутності або неналежного оформлення документів

припинити надання послуг споживачу у випадку порушення ним правил перебування у санаторно-курортному закладі виконавця, вчинення правопорушення чи інших дій, що порушують громадський порядок,

в інших випадках, встановлених чинним в Україні законодавством.

Відповідно до додаткової угоди № 15 до договору № 123 від 21 червня 2018 року про надання послуг з санаторно-курортного лікування за бюджетні кошти, зменшено суму договору на 6064 грн. Внесено зміни до підпункту 2.1 пункту 2 «Вартість та порядок оплати послуг», виклавши його в наступній редакції: «Вартість послуг, які надаються відповідно до пунктів 1.1. та 1.2., цього договору становить 758 грн (а.с. 7).

Відповідно до додаткової угоди № б/н до договору № 123 від 21 червня 2018 року про надання послуг з санаторно-курортного лікування за бюджетні кошти внесено зміни до підпункту 3.1 пункту 3 «Порядок надання послуг», виклавши його в наступній редакції «Строк надання послуг за цим договором з 17 жовтня 2018 року по 03листопада 2018 року» (а.с. 8).

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту - Закон України), визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 цього Закону України особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, в тому числі і:

позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні;

право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов`язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків.

Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 13 грудня 2012 року та вкладкою до нього № НОМЕР_4 від 22 листопада 2016 року (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вказаних вище положень законодавства та умов договору № 123 про надання послуг з санаторно-курортного лікування за бюджетні кошти, позивач отримав путівку для санаторно-курортного лікування у ДП «Санаторій Україна», але на лікуванні перебував з 17 жовтня по 18 жовтня 2018 року, а вартість наданих йому санаторно-курортних послуг становить 758 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 18 жовтня 2018 року о 14 годині приїхала швидка медична карета через порушення ритму роботи серця у споживача. У супроводі лікаря швидкої допомоги позивач дійшов до машини. За цей проміжок часу працівники санаторію зібрали його речі та намагалися разом із представником охорони занести в салон машини швидкої допомоги. Але на прохання ОСОБА_1 лікар не дозволив цього зробити.

18 жовтня 2018 року в кардіологічному відділенні лікарні у місті Буча впродовж двох годин ритм роботи серця був поновлений і зранку 19 жовтня 2018 року позивача виписали та видали виписку № 8719/1361 від 19 жовтня 2018 року.

Об 11 годині ранку 19 жовтня 2018 року позивач підійшов до палати № 25 для продовження оздоровлення, але палата була закрита. Для вирішення питання у головного лікаря охоронник до прийомної не допустив та повідомив, що є відповідна вказівка, розпорядження, щоб позивач залишив територію санаторію без вручення відповідного наказу, розпорядження щодо прийняття такого рішення.

01 листопада 2018 року позивачем була подана заява начальнику Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради ОСОБА_2 про отримання копії документів про дострокове припинення оздоровлення і отриманий акт № ОУ-0000684 без дати, без підпису ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а тільки за підписом головного лікаря санаторію Гуртавцевої М.В., в якому вказано про його перебування з 17 жовтня 2018 року по 18 жовтня 2018 року та вартість наданих послуг у сумі 758 грн. В акті відсутнє посилання на правову причину дострокового припинення отримання послуг з оздоровлення.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що виконавець послуг, ДП «Санаторій Україна», в односторонньому порядку припинив надання санаторно-курортних послуг, з підстав, які не передбачені умовами пункту 4 договору.

Разом з тим, відповідно до пункту 9.2 цього договору він може бути розірваним в інших випадках, встановлених чинним в Україні законодавством.

Відповідно до статті 607 ЦК України визначає таку підставу для припинення виконання зобов`язання як неможливість його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Як вбачається з відзиву на позов, відповідач частково визнає наведені обставини щодо термінової госпіталізації позивача, та, обґрунтовуючи припинення надання санаторно-курортних послуг позивачу в односторонньому порядку, посилається на те, що 18 жовтня 2018 року стан позивача погіршився, було викликано швидку, яка забрала його до лікарні, подальше перебування позивача в санаторії було неможливе, оскільки лише б погіршило стан його здоров`я.

З наданої позивачем Виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 19 жовтня 2018 року вбачається позивач виписався із лікарні за власним бажанням (а.с. 11 зворот).

Підсумовуючи, колегія апеляційного суду вважає, що за наведених обставин, виконавець послуг, ДП «Санаторій Україна», припинив надання позивачу послуг з санаторно-курортного лікування у зв`язку з обставинами, за яку жодна із сторін не відповідає, а саме погіршення стану здоров`я споживача.

Відповідно до статті 49 Конституції України охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Відповідно до статті 68 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» власники та керівники будинків відпочинку, пансіонатів, туристських баз, інших підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов`язана з організацією відпочинку населення, зобов`язані створити здорові і безпечні умови для відпочинку, фізкультурно-оздоровчих занять, додержувати законодавства про охорону здоров`я і санітарно-гігієнічних норм, забезпечити можливість надання особам, які відпочивають, необхідної медичної допомоги. Державний контроль за медико-санітарним забезпеченням відпочинку населення здійснюють органи охорони здоров`я.

Не повідомлення позивача письмово про причини припинення надання санаторно-курортних послуг, за відсутності визначення умовами договору порядку такого повідомлення (усно чи письмово), не свідчить про порушення ДП «Санаторій Україна» статті 49 Конституції України щодо забезпечення соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, статті 68 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» про забезпечення медико-санітарного відпочинку, а також умов договору.

Таким чином, колегія апеляційного суду вважає, що порушення у зв`язку з цим відповідачем права позивача на позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортною путівкою, останнім не доведено.

Крім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2016 року № 854 (яка набрала чинності з 01 січня 2017 року) затверджено «Порядок надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту - Порядок).

Вказаним Порядком визначено новий механізм надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості санаторно-курортних путівок або путівок на відпочинок (далі - грошова допомога) через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, здійснення громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми грошової допомоги, а також виплати зазначеним громадянам грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні.

Облік громадян, віднесених до категорії 1, які мають право на забезпечення путівками шляхом надання грошової допомоги, проводять структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах у разі утворення (крім міста Києва) рад (надалі по тексту - органи соціального захисту населення) за місцем проживання таких громадян. Інформація про кількість громадян, узятих на облік для забезпечення путівками шляхом надання грошової допомоги та виплати грошової компенсації у наступному році, формується органами соціального захисту населення до 15 жовтня поточного року (пункт 8 Порядку).

Громадянин, віднесений до категорії 1 звертається до органу соціального захисту населення з документами, зазначеними в пункті 9 цього Порядку, зокрема із заявою про взяття на облік для отримання путівки. Заклад надає органу соціального захисту населення підтвердження про наявність у нього ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики за відповідним профілем захворювання та надає гарантійний лист про згоду на оздоровлення громадянина, віднесеного до категорії 1 та про готовність укласти договір (пункти 13, 14 Порядку).

Орган соціального захисту населення укладає договір із закладом та громадянином, віднесеним до категорії 1 про виплату компенсації вартості путівки шляхом надання грошової допомоги у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Договір укладається в трьох примірниках (пункти 15, 16 Порядку).

Відповідно до пункту 19 Порядку після надання послуг громадянам, віднесеним до категорії 1 заклад подає до органу соціального захисту населення акт приймання-передачі послуг чи інший документ щодо проведення розрахунків за результатами надання послуг санаторно-курортного лікування або відпочинку за відповідний звітний період згідно з умовами договору. У разі дострокового вибуття громадянина, віднесеного до категорії 1 орган соціального захисту населення проводить оплату за використану частину путівки. Кошти за невикористану частину путівки (невикористані ліжко-дні) орган соціального захисту населення закладу не сплачує.

Орган соціального захисту населення у разі отримання від вибраного громадянином закладу відмови щодо прийняття цієї особи на санаторно-курортне лікування або відпочинок інформує про це громадянина, віднесеного до категорії 1 і пропонує вибрати інший заклад (пункт 20 Порядку).

За бажанням громадянина, віднесеного до категорії 1 у разі відмови від отримання санаторно-курортного лікування або відпочинку виплачується грошова компенсація у розмірі середньої вартості путівки в Україні, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для виплати грошової компенсації громадянин, віднесений до категорії 1 подають органу соціального захисту населення за місцем проживання заяву на отримання грошової компенсації замість путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та документи, передбачені абзацами третім - шостим підпункту 1 або абзацами третім, п`ятим, сьомим, дев`ятим і десятим підпункту 2 пункту 9 цього Порядку (пункти 24, 25 Порядку).

Підсумовуючи, колегія апеляційного суду встановила, що у разі дострокового припинення надання виконавцем санаторно-курортних послуг право позивача напозачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортною путівкою може бути забезпечено шляхом надання путівки в інший заклад (пункт 20 Порядку) або виплати грошової компенсація у розмірі середньої вартості путівки в Україні, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункти 24, 25 Порядку).

Разом з тим, колегія апеляційного суду звертає увагу на те, що вказане право забезпечується органом соціального захисту населення на підставі статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до якого позивач не звертався з позовними вимогами.

Однак, як умовами договору № 123 про надання послуг з санаторно-курортного лікування за бюджетні кошти, що укладений позивачем, так і положеннями наведеного вище законодавства не передбачений обов`язок виконавця санаторно-курортних послуг сплачувати споживачу грошові кошти для купівлі санаторно-курортної путівки.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то колегія апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 64 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, винні в порушенні вимог цього Закону, утаюванні або навмисному перекрученні відомостей про стан радіаційної обстановки або про захворюваність людей, у видачі документів, посвідчень, вчиненні будь-яких інших діянь, що призводять до незаконного одержання громадянами прав і пільг, передбачених цим Законом, несуть матеріальну, адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законодавством України.

Колегія апеляційного суду, погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості розміру моральної шкоди, також звертає увагу на те, що Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення умов договору щодо незадовільних умов оздоровлення та дострокового припинення договору без зазначення причин залишення території санаторію.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складений 10 березня 2020 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді В.М. Волошина

Т.А. Слюсар