Справа № 226/234/20

ЄУН 226/234/20

Провадження № 2/226/240/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 березня 2020 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Орлової Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах з 01.10.2003 року по 07.05.2018 року, працював гірником очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті. Під час трудової діяльності він підлягав впливу надмірного фізичного навантаження, шуму, пилу, що перевищує встановлені норми, та в нього погіршилося здоров`я, з 2015 року він лікувався амбулаторно і стаціонарно, знаходився на обліку у отоларинголога. 23.05.2019 року йому було встановлено профзахворювання, діагноз - 1.Пневмоконіоз (p/t; 1/2), ЛН І-ІІ ст. (один-два) за змішаним типом; 2.Хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч у стадії неповної ремісії з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язево-тонічним та больовим синдромами; 3.Хронічна двобічна сенсороневральна приглухуватість з помірною ступенню зниження слуху (ІІІ ст.). 13.11.2019 відповідачем було складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4. 19.12.2019 року МСЕК йому було встановлена втрата професійної працездатності 65 відсотків та встановлена третя група інвалідності. Також йому внаслідок професійного захворювання заподіяна моральна шкода, яка полягає в наступному. Він відчуває постійні больові відчуття. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного в трудовому відношенні, адже він більше ніколи не повернеться до роботи, бо його хвороба невиліковна. Він тепер відчуває себе нікчемним громадянином та незахищеною калікою. Окрім втрати професії, він не може проводити побутові роботи, пофарбувати, відремонтувати побутові предмети, адже протипоказання не дозволяють йому проводити це. Він вимушений звертатися за допомогою до сторонніх осіб, що завдає йому додаткових незручностей та витрат. Просить суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 59000 грн.

Відповідач надав відзив на позов, де зазначив, що визнає позов частково у розмірі 26000 грн. (із умовного розрахунку 400 грн. за кожний відсоток втрати працездатності). Позивач працював на їхньому підприємстві з 01.10.2003 року по 07.05.2018 року з повним робочим днем у шахті. Згідно даних медоглядів проведених у 2016-2018 роках, відповідач був визнаний таким, що може працювати в підземних умовах. При прийнятті на роботу відповідач усвідомлював небезпечні, шкідливі виробничі фактори та можливість їх випливу на здоров`я і при цьому він свідомо приймав запропоновані йому умови праці. Вважають, що позивачем було допущено недбале ставлення до стану його здоров`я. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди просять врахувати, що позивачу виплачуються страхові виплати Фондом соціального страхування, пенсія за віком та пенсія по інвалідності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 01.10.2003 по 07.05.2018, де працював гірником очисного забою 5 розрядку з повним робочим днем у шахті (а.с. 8-10).

Згідно з висновком клініки профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» від 23.05.2019 року та актом від 13.11.2019 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, позивачу встановлено професійні захворювання: 1.Пневмоконіоз (p/t; 1/2), ЛН І-ІІ ст. (один-два) за змішаним типом; 2.Хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч у стадії неповної ремісії з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язево-тонічним та больовим синдромами; 3.Хронічна двобічна сенсороневральна приглухуватість з помірною ступенню зниження слуху (ІІІ ст.). В умовах впливу шкідливих факторів позивач пропрацював більше 25 років, останнім підприємством, на якому він працював в умовах шкідливих факторів, є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» (а.с.23-28).

19.12.2019 року МСЕК позивачу первинно було встановлено 65% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності на строк до 19.12.2021. Йому протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах, рекомендовано медикаментозне лікування за професійним захворюванням, санаторно-курортне лікування (а.с. 29, 30).

Позивач у зв`язку з професійним захворюванням неодноразово знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах (а.с. 11-22, 31-33).

Відповідно до ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Про наявність права на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок нещасного випадку на виробництві зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про страхові виплати), де в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що: «положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця)».

Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що внаслідок професійних захворювань позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з професійними захворюваннями, внаслідок яких його визнано інвалідом 3 групи та встановлено 65% втрати професійної працездатності, у душевних стражданнях, пов`язаних з наслідками цих захворювань, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності тривалий час лікуватися, у суттєвому обмеженні його фізичних можливостей. Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 59000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві стягнути з відповідача на користь позивача 35000 гривень.

Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру, суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 498,78 грн. (35000грн. х 840,80грн. : 59000 грн. = 498,78грн.), оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.

На підставі ст.2371 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 315-317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: 85300, м.Покровськ Донецької області, пл.Шибанкова, 1 А, код ЄДРПОУ 13498562, про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 35000 (тридцять п`ять тисяч) грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір у сумі 498 (чотириста дев`яносто вісім) грн. 78 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 06.03.2020 року.

Суддя О.А. Рибкін