Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року

Справа № 160/1386/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену в листі від 11.12.2019 року №766/03.25-17, у призначенні позивачу пенсії за вислогу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи позивача з 08.01.2013 по 28.07.2016 року у ДУ "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря -епідеміолога до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислогу років, і призначити та нарахувати мені пенсію за вислогу років з 19.09.2019 року.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.09.2019 року вона звернулась Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою і документами про призначення їй пенсії за вислугу років. Позивач отримала лист відповідача від 17.12.2019 року №3686/Д-08 про відмову в призначенні пенсії. Підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років стало неврахування відповідачем період роботи з 08.01.2013 по 28.07.2016 року у ДУ "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря -епідеміолога до спеціального стажу

Позивач в період з 08.01.2013 по 28.07.2016 року працювала на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря -епідемілога відокремленого структурного підрозділу «Нікопольський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужбаи України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 р. відкрито спрощене провадження у адміністративній справі та призначено її розгляд без виклику сторін.

Представником відповідача надано письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що листом Управління від 17.12.2019 року № 3686/Д-08 було повідомлено позивача про відмову у призначені пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Право на пенсію за вислугу років визначається на основній посаді, яка внесена до трудової книжки. Згідно записів трудової книжки стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за вислугу років становить 22 роки 5 місяців 6 днів.

Період роботи з 08.01.2013 року у ДУ «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужба України» не враховано до стажу роботи за вислугу років, оскільки зазначена установа не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони, здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Також відповідач зазначає про те, що заява про призначення пенсії подано позивачем через веб-портал Пенсійного фонду України, тобто заява про призначення пенсії та документи надійшли в електронному вигляді з порушенням вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФ України від 25.11.2005 року № 22-1.

Пенсія за вислугу років призначається лише у разі звільнення особи, а позивач станом на день розгляду справи продовжує працювати.

На підставі викладеного відповідач вважає, що обґрунтовано та на законних підставах відмовив у призначенні пенсії за вислугу років. З огляду на викладене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

04 березня 2020 року ОСОБА_1 надала до суду відповідь на відзив, в якому було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою і документами на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Листом від 17.12.2019 року за №3686/Д- 08 Головне управління Пенсійного фонду України відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугою років.

Підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років стало недостатньо спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 22 роки 5 місяців 6 днів.

Період роботи позивача з 08.01.2013 по 28.07.2016 року у ДУ "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря -епідеміолога не зараховані до спеціального стажу, оскільки дана посада не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони, здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення, в тому числі, за вислугу років врегульоване Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон).

Так, нормами ст. 51 Закону передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно зі ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я.

Згідно ст. 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" заклади охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Згідно п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, в тому числі, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років, на 31 грудня 2015 року - 25 років 6 місяців та у яких на 11.10.2017 років спеціальний стаж становить 26 років 6 місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 № 909 затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Так, відповідно до п. 2 Переліку, право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Згідно з приміткою 2 постанови № 909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Як вбачається з матеріалів справи, як видно із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.09.1098 року, позивачка працювала:

- з 01.07.1989 по 01.08.1990 - на посаді палатної медсестри у неврологічному відділенні лікарні № 18, м. Дніпропетровська;

- з 01.08.1991 по 29.07.1994 - на посаді лікаря-інтерна за фахом бактеріологія у Нікопольській міській санепідстанції;

- з 01.08.1994 по 18.07.1995 - на посаді завідувача відділенням гігієни та токсикології у Нікопольській міській санепідстанції;

- з 19.07.1995 по 10.09.1995 - на посаді виконуючої обов`язки завідувача санітарно-гігієнічним відділом у Нікопольській міській санепідстанції;

- з 1 1.09.1 995 по і 2.08.1 997 - на посаді завідувача санітарно-гігієнічним відділом у Нікопольській міській санепідстанції;

- з 13.08.1997 по 07.11.2002 - на посаді лікаря-епідеміолога епідеміологічного відділу у Нікопольській міській санепідстанції;

- з 08.11.2002 по 31.10.2004 - на посаді виконуючої обов`язки завідувача епідеміологічного відділу у Нікопольській міській санепідстанції;

- з 01.11.2004 по 10.12.2012 - на посаді завідувача епідеміологічного відділу у Нікопольській міській санепідстанції;

- з 08.01.2013 по 28.07.2016 - на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря-епідеміолога відокремленого структурного підрозділу «Нікопольський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України».

Відповідно до записів трудової книжки станом на 11.10.2017 року стаж роботи за вислугу років позивача, як працівника охорони здоров`я становить 26 років 0 місяців 2 дні.

Позивач в період з 08.01.2013 по 28.07.2016 - працювала на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря-епідеміолога відокремленого структурного підрозділу «Нікопольський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України».

Дослідивши матеріали справи та докази надані сторонами, суд приходить до висновку, що позивач фактично з 08.01.2013 по 28.07.2016 року у ДУ "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря епідеміолога до спеціального стажу, який надає право на пенсію за вислугою років.

Таким чином, стаж роботи позивача на посадах, які надають право на пенсію за вислугою років, становить 26 років.

Отже, позивач має право на пенсію за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На день звернення із заявою від 19.09.2019 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до записів трудової книжки спеціальний стаж становить 26 років.

Нормами Закону працівникам охорони здоров`я надано право дострокового виходу на пенсію та отримання пенсії за вислугу років за умови наявності спеціального стажу роботи.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909 від 4 листопада 1993 року (далі - Перелік №909), визначені заклади і установи охорони здоров`я та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. До таких, зокрема, віднесено: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Відповідно до Постанови КМУ від 17 грудня 2012 року №1181 внесені зміни абзаці першому розділу 2 переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 (ЗП України, 1994 р., № 4, ст. 70), у графі "Найменування закладів і установ" слова "санітарно-епідеміологічні заклади" замінити словами "установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями).

Згідно з приміткою 2 постанови № 909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Тобто, законодавцем визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, які передбачені переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Таким чином, враховуючи положення п. 2 Примітки до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, суд вважає, що робота позивачки на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря-епідеміолога відокремленого структурного підрозділу «Нікопольський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» дає право на пенсію за вислугу років.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не враховано до стажу, що дає право виходу на пенсію за вислугу років період роботи позивачки з 08.01.2013 по 28.07.2016 року на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря-епідеміолога відокремленого структурного підрозділу «Нікопольський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» .

Відтак, суд приходить до висновку, що своїми діями щодо відмови у зарахуванні позивачці до стажу роботи на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря-епідеміолога відокремленого структурного підрозділу «Нікопольський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», відповідач порушив соціальні та трудові права останньої, а тому такі дії є протиправними.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 : призначити та нарахувати позивачу пенсію за вислогу років з 19.09.2019 року суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи те, що орган Пенсійного фонду відмовив позивачу у зарахуванні позивачу до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, періода роботи на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря - епідеміолога у ДУ "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" суд доходить висновку, що з урахуванням наведених норм та з метою захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 19.09.2019 року.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На думку суду, позивач, заявляючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за вислугу років, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.

Таким чином, з урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є визнання протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену в листі від 11.12.2019 року №766/03.25-17, у призначенні позивачу пенсії за вислогу років; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи позивача з 08.01.2013 по 28.07.2016 року у ДУ "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря -епідеміолога до спеціального стажу, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2019 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 коп., що документально підтверджується квитанціями №77780 від 03.02.2020 року.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 420 грн, 20 коп.

Керуючись ст.ст. 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково .

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену в листі від 11.12.2019 року №766/03.25-17, у призначенні позивачу пенсії за вислогу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 08.01.2013 по 28.07.2016 року у ДУ "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" на посаді завідувача відділення організації епідеміологічних досліджень - лікаря -епідеміолога до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2019 року про призначення пенсії за вислугу років.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 420 грн, 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 10.03.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.