Справа №336/3239/18

Провадження №2/336/170/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Зарютіна П.В., за участі секретарки судового засідання: Когут С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі у порядку загального позовного провадження цивільну справу №336/3239/18 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями державних виконавців,

за участі: представниці позивача адвокатки Плюта О.А., представниці Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Алєксандрової С.М. та представниці Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області Орлової О.О., -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до суду 14.06.2016 надійшла позовна заява ОСОБА_1 , неодноразово уточнена під час її розгляду. Згідно з останньою редакцією позовної заяви, поданою 24.10.2019 (т.с.6 а.с.133-145), позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку, на якому обліковуються кошти державного бюджету, передбачені на державні видатки за бюджетною програмою КПКВК 3504030, в рахунок відшкодування збитків 15 794,32 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області - 80000,00 гривень; здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з Державного бюджету України з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку, на якому обліковуються кошти державного бюджету, передбачені на державні видатки за бюджетною програмою КПКВК 3504030, на його користь сплачений судовий збір у сумі 1777,00 гривень; видати наказ.

За змістом уточненої позовної заяви, 29.05.2009 позивач одержав заочне рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.05.2007, що стосувалось його прав на користування 1/6 частиною будинку та земельної ділянки № АДРЕСА_1 , площею 103 кв.м АДРЕСА_2 . 26.12.2012 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання вказаного рішення суду. Під час здійснення виконавчого провадження з боку державних виконавців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , боржника ОСОБА_6 , на думку сторони позивача, вбачається злісне невиконання судових рішень, які набрали законної сили 04.12.2012 (виконавчий лист №0827/8632/12 від 12.12.2012). Так, належним чином та в добровільному порядку ОСОБА_6 повністю не звільняє територію земельної ділянки №1 (103 кв.м.) по вказаній адресі, яка виділена ОСОБА_1 в постійне користування. Зокрема, вказує, що ОСОБА_6 самовільно знесла сарай Ж, який розташований на земельній ділянці, якою користується позивач, побудувала навіс «П», площею 25 кв.м.

Зауважує, що у постанові головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м.Запоріжжі ГТУЮ в Запорізькій області Пашкової О.В. помилково вказана дата подання зави про відкриття виконавчого провадження 11.01.2013 замість 26.12.2012. На виконання ухвал Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2014, 14.03.2014, 01.09.2014, головний державний виконавець Пашкова О.В. мала вчинити дії, спрямовані на вчасне та повне виконання рішення суду від 04.12.2012, а саме, разом із експертом, визначити розміри земельної ділянки № НОМЕР_1 та №3, зазначити в акті, що знаходиться на території цих земельних ділянок, розташованих в межах вказаного домоволодіння.

Вважає, що неодноразові звернення державного виконавця до суду із заявами про роз`яснення судового рішення є спробою затягування виконання рішення суду, при цьому, у задоволенні заяв відмовлено. Крім того, постановами головного державного виконавця Пашкової О.В. від 18.12.2013, 20.05.2014, 12.06.2015 закрито виконавче провадження, зазначені постанови скасовані у судовому порядку за скаргами ОСОБА_1

22.04.2014 державний виконавець розпочала виконавчі дії з виконання судового рішення, внаслідок чого знято металеві листи з парканів та виділено ОСОБА_1 13,6 кв.м. земельної ділянки біля його 1/6 частини будинку. Зауважує позивач й на відсутності реєстрації державним виконавцем вхідної кореспонденції від боржника.

06.02.2015 державним виконавцем Пашковою О.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №0827/3509/2012 від 11.12.2014 про скасування акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,0622 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , виданого ОСОБА_6 21.05.2009, яка оскаржена ОСОБА_1 в судовому порядку. Виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа завершено 12.04.2016 постановою державного виконавця.

У позовній заяві позивач наголошує на неодноразових спробах стягнення з нього коштів за проведення ремонтних робіт та моральної шкоди за позовними заявами ОСОБА_6 . При цьому, дві позовні заяви ОСОБА_6 ухвалами Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27.02.2015 та 06.03.2015 залишені без розгляду.

Висловлює своюнезгоду зарештом його1/6частини будинкуна виконаннярішення Апеляційногосуду Запорізькоїобласті від15.11.2012в межахвиконавчого провадженняпро стягненняз ОСОБА_1 суми 27000,00гривень напідставі постановидержавного виконавцявід 28.12.2012. Внаслідок вказаних дій позивач, за його твердженням, був позбавлений місця проживання та адреси реєстрації.

Зауважує, що неодноразова зміна державного виконавця у межах виконавчого провадження не забезпечила належне виконання судового рішення, його права постійно порушувались при проведення виконавчих дій з боку державних виконавців та боржника ОСОБА_6 , що перешкоджала їх здійсненню. Акти, складені державними виконавцями щодо відсутності перешкод ОСОБА_1 з боку ОСОБА_6 у користуванні земельною ділянкою та будинком не відповідають дійсності.

Так, на вказаній земельній ділянці, крім навісу «П», побудованого ОСОБА_6 , залишаються 4 стовпи від 2 парканів на бетонному підґрунті, консольні ворота до частини будинку ОСОБА_6 при відчиненні заступають на 2,5 метри частини земельної ділянки ОСОБА_1 , крім того, на земельній ділянці ОСОБА_1 перебувають речі ОСОБА_6 та залишки будівельних матеріалів. Наголошує позивач й на зруйнованій внаслідок дій ОСОБА_6 господарській капітальній споруді туалеті «Е».

Згідно з позовною заявою, скарга, подана до начальника Шевченківського ВДВС Бондаренко О.Г. на бездіяльність виконавця Іваниця Ю.О. щодо перешкод з боку ОСОБА_6 , до результатів не призвела, межі земельної ділянки, яка перебуває у нього в користуванні, досі не визначені.

15.10.2015 позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС Іваниця Ю.О. щодо невиконання судового рішення. Під час провадження цієї скарги у суді зауважує на неявках державного виконавця в судові засідання та щодо надіслання державним виконавцем Іваниця Ю.О. кореспонденції простою поштою. ОСОБА_1 висловлює свою незгоду із судовими рішенням по вказаній скарзі, постановленими першою, апеляційною й касаційною інстанцією, щодо відмови у відкритті провадження за скаргою Верховним Судом України, а також, щодо відмови у роз`ясненні рішення суду за його заявою.

Згідно з позовом, позивачем подано до Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя заяву про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 01.11.2016 про визначення на місці меж земельних ділянок №1 та №3 та об`єктів, на них знаходиться. Вона перебувала у провадженні державного виконавця Гусакова М.О., який, за твердженням ОСОБА_1 , про хід виконавчого провадження його не повідомляв, не надіслав постанову про закінчення виконавчого провадження від 05.04.2017. Відповіді на скаргу, подану начальнику вказаного відділу державної виконавчої служби 23.05.2017, позивач не отримав. Повторно подана скарга до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя ухвалою від 07.11.2017 задоволена, постанова про закриття виконавчого провадження від 05.04.2017 скасована із зобов`язанням головного державного виконавця Гусакова М.О. вчинити певні виконавчі дії у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №0827/8632/12, виданого Шевченківським районним судом м.Запоріжжя 12.12.2012.

Державний виконавець Гусаков М.О., як видно з тексту позовної заяви, повідомив ОСОБА_1 про те, що 19.01.2018 відбудуться виконавчі дії з визначення меж земельної ділянки за адресою домоволодіння. Проте, для проведення виконавчих дій у вказаний час він не з`явився. Письмового повідомлення про проведення виконавчих дій 21.02.2018 ОСОБА_1 не отримував. Вважає, що вказані дії державного виконавця свідчать про злісне невиконання службових обов`язків.

29.03.2018, як вказує позивач, ним подано скаргу до начальника Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя на бездіяльність державного виконавця Гусакова М.О. Цього ж дня, позивач отримав лист виконавця про надання письмової згоди на авансування витрат, пов`язаних із виконанням рішення суду від 04.12.2012, а саме, витрат із визначення меж земельних ділянок на місцевості. 30.03.2018, у межах визначеного виконавцем строку, ОСОБА_1 письмово надав згоду на авансування витрат. Відповіді на скаргу та письмову згоду не отримав в установлений законом строк, у зв`язку із чим 03.05.2018 надіслав скаргу на ім`я начальника ДВС ГТУЮ у Запорізькій області.

24.09.2018 позивачем подано до начальника Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя докази сплати авансового платежу. Вважає, що своїми діями головний державний виконавець ОСОБА_7 О. створює штучні перешкоди для виконання рішення суду, ряд письмових повідомлень, які містяться в матеріалах виконавчого провадження, ОСОБА_1 надіслані не були, а його письмові вимоги (скарги) до виконання рішення суду не призвели.

За змістом позову, постановою Запорізького апеляційного суду від 11.12.2018 скаргу ОСОБА_1 , подану в жовтні 2015 року, частково задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29.09.2016 скасовано, зобов`язано державного виконавця Іваниця Ю.О. вчинити дії, спрямованні на вчасне та повне виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012.

12.12.2018, як зазначає позивач, він повідомлений державним виконавцем Бекарюк М.О. у телефонній розмові про проведення виконавчих дій 14.12.2018. Письмового повідомлення не отримував, з приводу чого висловив заперечення державному виконавцю. 12.12.2018 під розписку позивач повідомлений державним виконавцем про здійснення дій з примусового виконання рішення суду 17.12.2018. Під час здійснення виконавчих дій вказаним державним виконавцем позивачу вручено копію договору №188 про надання послуг ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Висловлює незгоду із ходом виконавчої дії, а саме, визначенням всієї площі земельної ділянки (0,622 га), за умови, що, за твердженням сторони позивача, межі земельної ділянки, яка перебуває у нього у користуванні, не визначено.

27.12.2018 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м.Запоріжжя Бекарюком М.О. повідомлено ОСОБА_1 про те, що експертом Держкомзему має бути виготовлений звіт про опис виконаних робіт 17.12.2018, після чого буде проведено визначення меж земельної ділянки позивача. З лютого 2019 року державним виконавцем у цьому виконавчому провадженні є ОСОБА_8 , який повідомив ОСОБА_1 про те, що звіт до матеріалів провадження не надходив. На запрошення державного виконавця позивач з`явився до Шевченківського ВДВС у м.Запоріжжі та отримав копію порядку фактичного землекористування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 . За твердженням ОСОБА_1 , у ньому відсутні всі необхідні реквізити, а зміст порядку змінює висновок судово-технічної експертизи від 13.03.1991.

До складу завданої матеріальної шкоди у сумі 15794,32 гривень ОСОБА_1 відносить: 1548 вартість проведення технічної експертизи ОП «ЗМБТІ» згідно з квитанцією № ПН 033449408242 від 21.04.2017 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11.04.2017; 10 931,32 гривень вартість послуг ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі договору, укладеного між Шевченківським ВДВС у м.Запоріжжі ГТУЮ в Запорізькій області та ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» щодо визначення меж земельної ділянки; 3315,60 гривень витрати, підтверджені товарними чеками, за послуги копіювання документів у справі (152 чеки згідно з наведеним у позові переліком).

Заявлений до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 80000,00 гривень позивач обґрунтовує протиправними діями та бездіяльністю працівників відділу ДВС, що призвели до витрачення часу позивача на поновлення справедливості в законний спосіб, зневіри в справедливість суспільства, зміни звичного способу життя, постійних стресів та нервування. Вказує й на неправомірні дії слідчих органів відносно ОСОБА_1 , без їх конкретизації, що принижують його, як особистість.

Із посиланням на норми ст.14 ЦПК України, оскільки рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 не виконано, виходячи із засади обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили, а також на зміст ст. 56 Конституції України, п. 231 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу, ст. 170, 176, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст. 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845, позивач просить задовольнити позов.

Справа передана в провадження головуючого судді Зарютіна П.В. згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019 (т.с.6 а.с.86).

Ухвалою суду від 14.11.2019 закрито підготовче провадження у справі, постановлено призначити справу до судового розгляду по суті, визначено дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи).

Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи сторонами подано не було.

Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було, відповідні клопотання не заявлено.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області - скористався своїм правом, передбаченим ч.4 ст. 174 ЦПК України, на подання відзиву, за змістом якого (від 09.12.2019), на думку відповідача, позивачем не надано доказів, які б свідчили, що саме бездіяльністю працівників державної виконавчої служби йому було спричинено моральну шкоду, а вимога про стягнення понесених позивачем витрат взагалі заявлена безпідставно.

Представниця позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представниця відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на позов заперечила, посилаючи на те, що виконавче провадження постановою державного виконавця від 26.11.2019 року натепер закінчено. Також додала, що авансовий внесок, що був сплачений стягувачем, підлягає стягненню не з відповідача, а з боржника.

Представниця Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області також заперечила на позов, підтримавши письмові пояснення, викладені у відзиві на позов.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні письмові докази, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного народного суду м.Запоріжжя від 12.10.1989 у справі №2-897/1989 здійснено поділ житлового будинку по АДРЕСА_3 , по 3 варіанту висновку технічної експертизи від 02.02.1989, виділено ОСОБА_9 на приналежну йому 1/6 частину будинку в житловому будинку А-кімнату І-3=8, 3 кв.м., кухню І-4=5, 1 кв.м., сарай Ж, частину паркану, всього на суму 1675 руб., що більше, ніж приналежне на 112 руб., зобов`язано сторони у справі провести роботи по обладнанню та переобладнанню приміщення, крім того, ОСОБА_1 вселено у виділену йому частину будинку АДРЕСА_3 . Земельну ділянку, закріплену за вказаною адресою, залишено у спільному користуванні сторін. Рішення суду набрало законної сили 22.10.1989 (т.с.1 а.с.119-120).

Постановою Президіуму Запорізького обласного суду від 26.12.1990 рішення суду в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, загальною площею 628 кв.м., скасовано, справу надіслано на новий розгляд.

Рішенням Шевченківського районного народного суду від 15.01.1992 у справі №2-31/1992 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 про поділ житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою встановлено, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 22.06.1990, за ОСОБА_1 рахується 1/6 частина будинку, а інші 5/6 частин, що були предметом угоди за ОСОБА_6 . Частка позивача у земельній ділянці згідно з його часткою у житловому будинку також становить 1/6 частину. У мотивувальній частині рішення констатовано наявність неприязних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вже на час розгляду справи, у зв`язку із чим судом вирішено визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 : виділено у користування ОСОБА_1 земельну ділянку № І, площею 103 кв.м., а ОСОБА_6 земельну ділянку №ІІ, площею 515 кв.м.; земельну ділянку № ІІІ, площею 10 кв.м. залишено у спільному користуванні співвласників, оскільки, як вказано у рішенні суду, сторонам необхідно користуватись сараями «Ж», «И» згідно схеми-плана. Рішення суду набрало законної сили з 27.01.1992 (т.с.1 а.с.121-122). Як видно з рішення, цей порядок визначений відповідно до ІІІ варіанта судово-технічної експертизи від 13.03.1991.

Згідно з актом обстеження технічного стану житлового будинку та господарських будівель, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_3 , від 17.03.2005 затвердженим заступником голови Шевченківської райадміністрації ОСОБА_15 , житловий будинок 1940 року забудови, земля поділена в судовому порядку, рішення не пред`явлено, сарай Ж, належний ОСОБА_1 зі слів ОСОБА_6 , у занедбаному стані, потребує поточного ремонту, ОСОБА_1 близько 15 років за вказаною адресою не мешкає, не доглядає за належною частину будинку та господарськими будівлями. Покрівля сараю Ж потребує заміни, а прилегла до нього територія приведення у відповідність до санітарних норм. (т.с.1 а.с. 123).

За даними акту комісійного обстеження вказаного вище домоволодіння, затвердженого заступником голови Шевченківської рай адміністрації Кобиляцьким В.В., від 13.10.2011, на підставі державного акту на земельну ділянку від 21.05.2009, серії ЯЗ №220790, власником всієї земельної ділянки є ОСОБА_6 . Технічний паспорт на будинок виготовлений ОП «ЗМБТІ», станом на 07.04.2010, сарай Ж відсутній в оновленому технічному паспорті, наданому ОСОБА_6 . ОСОБА_1 запропоновано звернутись до ОП «ЗМБТІ» для внесення поточних змін до його технічного паспорту, співвласникам рекомендовано відповідно до п.1 ст.103 ЗК України дотримуватись добросусідських відносин, звернутись до суду з приводу володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою (т.с.1 а.с.122-123).

Вулиця Червонопрапорна перейменована на ОСОБА_16 , що відображено, зокрема, у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 , виготовлений станом на 27.04.2017, інвентаризаційна справа 13270/59618 (т.с. 1 а.с. 131-133).

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2012 у справі №0827/3509/12, пр.0827/2-1569/2012, яке набрало законної сили 14.08.2012, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог: Управління земельних ресурсів м.Запоріжжя, про визнання недійсним та скасування державного акту на право на землю, відновлення права користування земельною ділянкою, задоволено частково, скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0622 га, розташовану у АДРЕСА_3 , виданий ОСОБА_6 21.05.2009, в іншій частині позовних вимог відмовлено (т.с.1 а.с.134).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14.08.2012 у справі №22-4309/2012 апеляційну скаргу ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_17 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2012 залишено без змін (т.с. 1 а.с.135-136).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.09.2012 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2012 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14.08.2012 відмовлено (т.с.1 а.с. 137).

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02.10.2012 у справі 0827/8632/2012, пр. 2/0827/3119/2012 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено повінстю (т.с.1 а.с.138).

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 у справі №22ц-5778/2012 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02.10.2012 по цій справі скасовано і ухвалено нове рішення наступного змісту: позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, зобов`язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою АДРЕСА_4 , та надати вільний йому доступ до земельної ділянки загального користування № АДРЕСА_5 , площею 10 кв.м., за цією адресою, розміри яких (земельних ділянок) визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м.Запоріжжя від 15.01.1992. В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення (т.с.1 а.с.139-140).

12.12.2012 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя виданий виконавчий лист №0827/8632/2012, пр. 0827/2-3119/2012 від 04.12.2012, зміст якого відповідає резолютивній частині рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 (т.с.1 а.с.141).

26.12.2012, як підтверджено матеріалами справи (т.с.1 а.с.142), ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Натепер вказаний відділ змінив назву та називається Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - далі визначено у судовому рішенні як Відділ ДВС.

Згідно з листом начальника Відділу ДВС (т.с.1 а.с.145) від 21.02.2013, - 16.01.2013 державним виконавцем Вертюченко О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №36035197/4, надано строк для самостійного виконання рішення до 23.01.2013, копії постанови направлено сторонам. Копія вказаної постанови та супровідного листа міститься у справі (т.с.1 а.с.156). 24.01.2013 у зв`язку із невиконанням рішення боржником самостійно складено відповідний акт. 28.01.2013 державним виконавцем направлено до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя заяву про роз`яснення рішення внаслідок незрозумілості резолютивної частини та відповідно до п.1 ч.1 ст. 38, ст. 39 вказаного нормативно-правового акту винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, копію надіслано сторонам.

Численні звернення ОСОБА_1 розглянуті уповноваженими на їх розгляд посадовими особами ДВС України,Управління ДВС ГУ юстиції у Запорізькій області та надіслано відповіді за результатами розгляду, згідно з якими виконавчі дії здійснено відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у спосіб і в порядку, встановленому виконавчим документом (т.с.1 а.с. 149, 159, 168).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29.04.2013 у справі №336/2712/13-ц, пр.6/336/339/2013 у задоволенні заяви Шевченківського ВДВС ЗМУЮ про роз`яснення рішення відмовлено (т.с.1 а.с.170). Ухвала суду набрала законної сили 07.05.2013.

24.01.2013, що видно з акту головного державного виконавця Вертюченко О.В., здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_3 при примусовому виконанні виконавчого листа від 12.12.2012, боржником рішення суду не виконано (т.с.1 а.с.171).

Як видно з відповіді начальника управління ГУ юстиції у Запорізькій області від 17.07.2013, - 30.05.2013 у зв`язку із відмовою у роз`ясненні рішення суду, державним виконавцем направлено заяву про роз`яснення судового рішення до Апеляційного суду Запорізької області. (т.с.1 а.с.189), виконавче провадження зупинено. Тотожні відомості наведені у відповіді ОСОБА_1 . Шевченківського ВДВС ЗМУЮ від 09.08.2013, згідно з якою перевіркою матеріалів виконавчого провадження в діях державного виконавця порушень вимог чинного законодавства не виявлено. (т.с.1 а.с.195).

Матеріалами справи підтверджено, що 13.08.2013 Апеляційним судом Запорізької області (справа №22ц-5778/2012) заяву Шевченківського ВДВС ЗМУЮ про роз`яснення судового рішення та встановлення порядку та способу його виконання залишено без задоволення. 13.08.2013 державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження, а 19.08.2013 сторонам надіслано повідомлення про призначення виконавчих дій 02.09.2013 (т.с. 1 а.с.197, 224). Копія вказаної ухвали суду та повідомлення державного виконавця міститься у справі (т.с.1 а.с.200).

Згідно з актом головного державного виконавця Вертюченко О.В. від 02.09.2013 (т.с.1 а.с.201), під час виконавчої дії з примусового виконання виконавчого листа від 12.12.2012, а саме виходу за адресою домоволодіння, встановлено, що у сторін відсутній висновок судово-технічної експертизи від 13.03.1991, про яку вказано у рішенні суду від 1992 року, що стало підставою для відкладення виконавчих дій.

Як видно з відповіді начальника ГУ юстиції у Запорізькій області від 02.10.2013 на звернення ОСОБА_1 (т.с.1. а.с.213-214), 03.09.2013 до ЗМБТІ та Шевченківського районного суду м.Запоріжжя направлено вимоги про надіслання ІІІ варіанта судово-технічної експертизи від 13.03.1991, визначеного рішенням Шевченківського районного народного суду м.Запоріжжя від 15.01.1992. Відсутність відповіді перешкоджає проведенню виконавчих дій.

Висновок судово-технічної експертизи надійшов з Шевченківського районного суду м.Запоріжжя 16.10.2013 до Відділу ДВС. Проведення виконавчих дій призначено на 04.11.2013, про що 21.10.2013 державним виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження відповідне повідомлення (т.с.1 а.с.229, 242).

З листа заступника начальника ГУ юстиції у Запорізькій області від 29.11.2013 (т.с.1 а.с.237) видно, що 04.11.2013 виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_3 (далі адреса домоволодіння) встановлено, що рішення суду виконано, боржник не чинить перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_1 , надано вільний доступ до земельної ділянки № НОМЕР_2 , про що складено відповідний акт (т.с.1 а.с.243). ОСОБА_1 від підпису у ньому відмовився, вважає, що рішення суду не виконане, оскільки залишились окремі стовпи, на яких тримався паркан, що розташовувався на земельній ділянці №1,№3. 04.11.2013 державним виконавцем направлено заяву про встановлення способу та порядку виконання виконавчого листа в судовому порядку, виконавче провадження зупинено з підстав, передбачених п.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.12.2013 у цивільній справі №336/1608/13-ц, пр.2/336/1234/2013 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні майном залишено без розгляду. (т.с.2 а.с.36). Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.12.2013 у цивільній справі №336/9907/13-ц, пр.6/336/799/2013 в задоволенні заяви головного державного виконавця Шевченківського ВДВС ЗМУЮ Вертюченко О.В. про встановлення способу та порядку виконання виконавчого листа №0827/8632/12, виданого 04.12.2012 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя відмовлено (т.с.2 а.с.41). Вказані ухвали суду набрали законної сили 24.12.2013.

19.12.2013 ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до начальника Відділу ДВС, просить в межах виконавчого провадження на місці домоволодіння відповідно до варіанту №3 судово-технічної експертизи визначити розміри земельних ділянок, наданих йому у користування, надати час боржнику для добровільного їх звільнення від майна, забудов та сміття, в разі невиконання вимог здійснити примусове виконання виконавчого листа (т.с.2 а.с.42).

За відомостями Відділу ДВС, 16.12.2013 по зазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про відновлення. У зв`язку із ухваленим 16.12.2013 рішенням про відмову у встановленні способу та порядку виконання виконавчого листа №0827/8632/12 17.12.2013 головним державним виконавцем Вертюченко О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (т.с.2 а.с.55), тобто, у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, оскільки боржником знесений паркан, що розташовувався на земельній ділянці №1, №3 вказаного домоволодіння, відповідно, перешкод ОСОБА_1 з боку ОСОБА_6 у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_1 не чинилось, надано вільний доступ до земельної ділянки № НОМЕР_2 , стовпи, що залишились після знесення паркану не заважають вільному пересуванню стягувача (відповіді, т.с. 2 а.с. 44, 52). Копія постанови 18.12.2013 надіслана сторонам виконавчого провадження, із оригіналом виконавчого листа. Аналогічні відповіді надіслані позивачу й начальником ГУ юстиції у Запорізькій області 30.12.2013, 23.01.2014 (т.с.2 а.с. 53-54).

Також, під час розгляду справи встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2014 у справі №336/255/14-ц, пр.№ 4-с/336/13/2014 скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС ЗМУЮ задоволено. Визнано неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.12.2013 з примусового виконання виконавчого листа № 0827/8632/12, виданого 12.12.2012 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя. Зобов`язано старшого державного виконавця Вертюченко О.В. вчинити дії, спрямовані на вчасне та повне виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 про зобов`язання ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою № АДРЕСА_1 площею 103 АДРЕСА_6 . АДРЕСА_3 та надати йому вільний доступ до земельної ділянки загального користування № 3 площею 10 кв.м. за цією адресою, розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15.01.1992. (т.с.2 а.с.75-76).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області у справі №22-ц/778/2362/14 від 26.06.2014 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.02.2014 по справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про закінчення виконавчого провадження, заінтересована особа: головний державний виконавець Шевченківського ВДВС ЗМУЮ Вертюченко О.В., відмовлено (т.с.2 а.с. 181), справу повернуто до суду першої інстанції.

14.03.2014 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя розглянуто цивільну справу №336/1711/14-ц, пр. 4-с/336/78/2014 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця. Ухвалою суду скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано старшого державного виконавця Вертюченко О.В. вчинити дії, спрямовані на вчасне та повне виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 про зобов`язання ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою № АДРЕСА_1 103 АДРЕСА_6 . АДРЕСА_3 та надати йому вільний доступ до земельної ділянки загального користування № 3 площею 10 кв.м. за цією адресою, розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15.01.1992. Вирішуючи скаргу на користь заявника, суд зазначив, що державним виконавцем, не вчинені дії, спрямовані на належне виконання рішення суду, що встановлено ухвалою суду від 06.02.2014. (т.с.2 а.с.95-96).

Ухвала суду набрала законної сили 22.05.2014, оскільки у вказану дату ухвалою Апеляційного суду Запорізької області у справі №22-ц/778/2481/14 апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, оскаржувану ухвалу від 14.03.2014 у справі залишено без змін. Згідно з мотивувальною частиною судового рішення, ОСОБА_6 , якій добре відомо про зазначене рішення суду, навіть вже в силу принципу обов`язковості судових рішень, передбаченого ЦПК України, не будучи боржником у виконавчому провадженні, мала виконувати його. (т.с.2 а.с.174-175).

Згідно з відповідями головного державного виконавця Відділу ДВС Вертюченко О.В. від 24.02.2014, 09.04.2014 на звернення позивача, ОСОБА_1 запропоновано надати для подальшого виконання рішення суду вищезгадану ухвалу суду, яка набрала законної сили. Так, 31.03.2014 копія ухвали суду у справі №336/255/14-ц, пр.№ 4-с/336/13/2014 від 06.02.2014 надійшла до Відділу ДВС. 02.04.2014 начальником Відділу ДВС постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.12.2013 скасовано на підставі ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження». 02.04.2014 головним державним виконавцем Вертюченко О.В. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження з підстав, передбачених ч.1 ст. 51 вказаного закону. Копії постанов направлено сторонам 02.04.2014. 08.04.2014 до Відділу ДВС надійшов оригінал виконавчого листа. 08.04.2014 сторонам виконавчого провадження надіслано повідомлення про проведення виконавчих дій 16.04.2014 виходу за адресою домоволодіння (т.с.2 а.с. 111-114, 129).

Згідно з копією акту державного виконавця (т.с.2 а.с.131), головним державним виконавцем Відділу ДВС Вертюченко О.В. встановлено, що боржником не надано вільного доступу до земельної ділянки № НОМЕР_2 (за адресою домоволодіння) та є перешкоди у користуванні земельною ділянкою №1.

17.04.2014 ОСОБА_1 подано начальнику Відділу ДВС клопотання про зобов`язання головного державного виконавця Вертюченко О.В. при виході для примусового виконання виконавчого листа від 12.12.2012 за адресою домоволодіння застосувати відеозйомку та фотографування перешкод вільного доступу до території ОСОБА_1 та території загального користування (т.с.2 а.с.132).

16.04.2014 сторонам виконавчого провадження надіслано повідомлення про проведення виконавчих дій 22.04.2014 виходу за адресою домоволодіння для виконання рішення суду (т.с.2 а.с. 133).

Згідно з копією акту державного виконавця (т.с.2 а.с.135), головним державним виконавцем Відділу ДВС Вертюченко О.В. із застосуванням відеозйомки, встановлено, що за адресою домоволодіння боржником надано вільний доступ до земельної ділянки № НОМЕР_2 та боржник не чинив перешкоди у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_1 . Для визначення площі земельних ділянок необхідно залучити спеціалістів, у зв`язку із чим виконавчі дії відкладаються. Боржник зазначила, що будівельні матеріали та сміття на території ділянки їй не належать.

Матеріалами справи підтверджено, видно з відповідей начальника ГУ юстиції у Запорізькій області від 25.04.2014, 14.05.2014, що у встановлений строк рішення суду не виконано, у зв`язку із чим 16.04.2014 державним виконавцем відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника. ОСОБА_1 під час проведення виконавчої дії 22.04.2014 стверджував, що площа земельних ділянок йому надана менше, ніж зазначена в рішенні суду, що й стало причиною для відкладення виконавчої дії. Крім того, 24.04.2014 сторонам надіслано повідомлення про проведення виконавчих дій 14.05.2014 за адресою домоволодіння(т.с.2 а.с.142, 154-156).

Актом головного державного виконавця Відділу ДВС Вертюченко О.В. від 12.12.2012 констатована відсутність з боку ОСОБА_6 перешкод у користуванні позивачем спірної земельної ділянки (т.с.2 а.с.158).

20.05.2014 постановою головного державного виконавця Відділу ДВС Вертюченко О.В. - з тотожних першій постанові про закінчення виконавчого провадження підстав -виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №0827/8632/12, виданого 12.12.2012, закінчено. Так, виходом за адресою домоволодіння 14.05.2014 встановлено, що паркан знесений, таким чином боржник не чинила перешкод стягувачеві у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_1 , надала вільний доступ до земельної ділянки № НОМЕР_2 , таким чином, рішення суду виконано (т.с.2 а.с.191).

Судом також встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі № 336/4484/14-ц, пр. 4-с/336/44/2014 від 25.06.2014 в задоволенні скарги ОСОБА_1 (зацікавлені особи начальник Шевченківського ВДВС ЗМУЮ, державний виконавець Шевченківського ВДВС ЗМУЮ Вертюченко О.В., ОСОБА_6 , Прокуратура Шевченківського району м.Запоріжжя) на дії державного виконавця відмовлено з підстав, передбачених ч.3 ст. 387 ЦПК України.

Вказане судове рішення скасовано ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 24.07.2014 у справі №22-ц/778/3338/14. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, оскаржувану ухвалу скасовано з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції (т.с.3 а.с.1-2).

Під час нового розгляду скарги ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.09.2014 (т.с.3 а.с.36-37) у цивільній справі №336/4484/14-ц, пр.4-с/336/59/2014 скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС при виконанні рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено, постанову, винесену головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЗМУЮ Вертюченко О.В. про закриття виконавчого провадження від 20.05.2014, скасовано. За змістом ухвали, державним виконавцем не вчинені дії, спрямовані на належне виконання рішення суду. Рішення, яке виконується, кореспондується із рішенням Шевченківського районного народного суду м.Запоріжжя від 15.01.1992, згідно якого межі земельних ділянок визначені судово-будівельною експертизою, згідно схеми-плану. Остаточним виконанням рішення можу бути лише приведення сторін у стан, який визначений рішенням від 1992 року.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області у справі №22-ц/778/4106/14 від 01.10.2014 апеляційну скаргу Шевченківського ВДВС ЗМУЮ відхилено, ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.09.2014 по цій справі залишено без змін (т.с.3 а.с.62).

Крім того, 01.09.2014 з підстав, передбачених ст. 211 ЦПК України, окремою ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у цій же справі прокурору Шевченківського району направлено ухвалу для належного реагування, а саме доведено до його відома умисне невиконання рішення боржником, що підставою для настання відповідальності, та зловживання правом оскарження судових рішень. Згідно з листом прокуратури Шевченківського району м.Запоріжжя від 06.11.2014 (т.с.3 а.с. 40), ухвалу скеровано до Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області, доручення прокуратури зареєстровано в ЖЄО за №15108 від 23.10.2014, за результатами перевірки уповноваженою особою складено висновок про відсутність ознак правопорушень в діях ОСОБА_6 .

За повідомленням прокурора прокуратури Шевченківського району м.Запоріжжя Науменко В.В. на ім`я ОСОБА_1 від 01.10.2014 за результатами вивчення в прокуратурі району матеріалів перевірки Шевченківського райвідділу міліції за його зверненням, в діях ОСОБА_6 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України. 01.10.2014 прокуратурою району направлено матеріали перевірки за зверненням позивача до вказаного райвідділу міліції для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.

18.09.2014 головний державний виконавець Відділу ДВС Пашкова (Вертюченко) О.В. письмово повідомила про неможливість задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення меж земельної ділянки, оскільки у виконавчому документі, примусове виконання якого здійснювалось, про необхідність поновлення меж не вказано, а державний виконавець не може вийти за межі резолютивної частини рішення суду, ухвала суду про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.05.2014, яка набрала законної сили, на час підготовки відповіді відсутня (т.с.3 а.с.88).

Згідно з листом начальника Управління ДВС ГУ юстиції у Запорізькій області від 13.10.2014 (т.с.3 а.с.85), внаслідок скасування постанови державного виконавця про закриття провадження у судовому порядку, виконавче провадження відновлено. Копія постанови головного державного виконавця Відділу ДВС Пашкової О.В. про відновлення виконавчого провадження від 21.10.2014 міститься у справі (т.с.3 а.с.102).

Боржника викликано на 21.10.2014 до Відділу ДВС для з`ясування подальшого ходу виконавчого провадження (т.с. 3 а.с.101). 22.10.2014 сторонам надіслано повідомлення про здійснення виходу державного виконавця по АДРЕСА_3 29.10.2014 (т.с.3 а.с.107) із зобов`язанням сторін з`явитись на зазначений час для виконання рішення суду.

Згідно з листом головного державного виконавця Відділу ДВС Пашкової О.В., надісланим у відповідь на звернення стягувача, від 30.10.2014, судом встановлено, що згідно з постановами державного виконавця залучено працівників органів внутрішніх справ для охорони громадського порядку та представників ЗМБТІ для визначення земельних ділянок. 29.10.2014 ЗМБТІ повідомлено, що підприємством не проводилась судово-технічна експертиза, відповідно, виконати постанову державного виконавця не видається за можливе. Крім того, 29.10.2014 виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_3 , боржника зобов`язано не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, надано вільний доступ до земельної ділянки № НОМЕР_2 , з`ясувати точні межі земельних ділянок не має можливості внаслідок необхідності залучення спеціаліста (т.с.3 а.с. 158).

Наступна виконавча дія в межах здійснення примусового виконання Відділом ДВС виконавчого листа №0827/8632/12 від 12.12.2012 відповідно до повідомлення головного державного виконавця Відділу ДВС Пашкової О.В. призначена на 24.11.2014 (т.с.3 а.с.165).

Згідно з копією акту за результатами здійснення цього виходу за адресою домоволодіння АДРЕСА_7 , за участі сторін виконавчого провадження, встановлено, що надати висновок спеціаліста Держкомзему, який був також присутній під час виконавчої дії, не видається за можливе, оскільки відсутні лінійні розміри споруд з експлікації земельної ділянки під літ. М (душ) та уборної (т.с.3 а.с. 167).

Згідно з відповіддю в.о. начальника Управління ГУ юстиції у Запорізькій області від 13.12.2014 (т.с.3 а.с.176-178), в ході проведення цієї виконавчої дії спеціаліст зазначив, що визначити земельні ділянки згідно схем-плану від 13.03.1991 неможливо,оскільки за даною адресою знаходяться вже інші споруди. Зазначити розмір земельних ділянок також неможливо, оскільки відсутні лінійні розміри споруд з експлікації земельної ділянки літ. М (душ) та Е (уборна), про що складено акт державного виконавця, в якому боржник ОСОБА_6 та спеціаліст розписались, а стягувач від підпису відмовився.

Згідно з відповіддю ДВС України від 19.12.2014 (т.с.3 а.с. 194-196), на лист Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини від 12.11.2014 в інтересах ОСОБА_1 , 01.12.2014 державним виконавцем до ГУ Держземагенства у Запорізькій області надіслано запит про наявність земельних ділянок, зареєстрованих за сторонами виконавчого провадження та щодо наявності зареєстрованого права власності на спірну земельну ділянку. Так, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 відомості щодо перебування земельних ділянок у власності або на праві користування відсутні. За ОСОБА_18 наявна зареєстрована земельна ділянка за адресою домоволодіння (кадастровий номер 2310100000:07:009:0081). Також, з відповіді видно, що 05.12.2014 до ГУ Держземагенства у Запорізькій області направлено лист про надання вмотивованого висновку щодо можливості виконання рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 04.12.2012 на підставі розмірів земельних ділянок, які визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м.Запоріжжя від 15.01.1992.

Стосовно посилання ОСОБА_1 на те, що боржник є родичкою заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУ юстиції в Запорізькій області Тимофєєвої О.Г., ця інформація спростована поясненнями боржника та вказаної посадової особи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/894/15-ц, пр.4-с/336/12/2015 від 06.02.2015 скаргу ОСОБА_1 (відповідач Шевченківський ВДВС ЗМУЮ, зацікавлена особа ОСОБА_6 ) на бездіяльність працівників ВДВС залишено без розгляду з підстав, встановлених ст.385 ЦПК України, внаслідок пропуску процесуальних строків звернення до суду. Скарга подана з приводу клопотання ОСОБА_1 до державного виконавця Пашкової О.В. про виклик в судове засідання з питання роз`яснення виконання судового рішення та заяви на ім`я начальника Відділу ДВС Усенка С.М., відповіді на які він не отримав (т.с.3 а.с. 228). Ухвала суду набрала законної сили 12.02.2015.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/804/15-ц, пр.2/336/915/2015 від 27.02.2015 (т.с.4 а.с. 6) позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, за заявою позивачки. Ухвала суду набрала законної сили 05.03.2015.

26.02.2015 головним державним виконавцем Відділу ДВС Пашковою О.В. на адресу позивача надіслано вимогу в межах примусового виконання виконавчого листа №0827/8632/12, виданого 12.12.2012 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя, в якій виконавець просить надати відповідь у письмовій формі стосовно того, яким чином боржник чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_1 , площею 103 кв.м., та пояснити, чи вважає він, що йому надано вільний доступ до земельної ділянки загального користування № АДРЕСА_5 , площею 10 кв.м.(т.с.4 а.с.17).

В подальшому, як встановлено судом на підставі відповіді в. о. начальника ГТУЮ у Запорізькій області МЮУ від 06.03.2015, - 06.01.2015 та 12.01.2015 до Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» направлено повторні запити про надання вмотивованого висновку, вказаного вище. 16.01.2015 до відділу надійшла відповідь на запит, згідно з якою за нормами Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки, а якщо встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина земельної ділянки. Коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема, встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин. Встановлення меж в натурі проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Так, при виїзді співробітника підприємства на спірну земельну ділянку,із ознайомленням із документацією, встановлено, що виконати комплекс робіт із встановлення меж ділянки в натурі (на місцевості) не можливо внаслідок відсутності лінійних розмірів споруд з експлікації земельної ділянки літ. М., літ.Е. Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, землевласники та землекористувачі. Тому 22.01.2015 виконавець звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя із заявою в порядку виконання судового рішення, в цю ж дату виконавче провадження зупинено із надісланням копій сторонам (т.с.4 а.с.21).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/8632/2012, пр.6/336/34/2015 від 19.02.2015 (т.с. 3 а.с. 241-242) у задоволенні заяви головного державного виконавця Шевченкіського ВДВС ЗМУЮ Пашкової О.В. про встановлення способу та порядку виконання виконавчого листа №0827/8632/12, виданого 04.12.2012 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя відмовлено. Ухвала суду набрала законної сили 03.03.2015. Із змісту ухвали видно, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 вирішено немайновий спір, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії та утриматись від учинення певних дій. При виконанні судового рішення такої категорії справ не може встановлюватися спосіб і порядок його виконання, бо це призведе до зміни рішення по суті заявлених позовних вимог. Це рішення повинно виконуватися у відповідності до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 8.1 8.1.3 розділу 8 Інструкції про проведення виконавчих дій № 74/5 від 15.12.1999 р., затверджених Наказом Міністерства юстиції України в редакції від 17.04.2012 року, де зазначено, що у разі невиконання боржником без поважних причин судового рішення у строк, наданий державним виконавцем для його добровільного виконання, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», після чого виконавчий документ повертається до суду, який видав виконавчий документ. Вказані обставини стали підставою для відмови у задоволенні заяви.

Крім того, на підставі зазначеної вище відповіді в. о. начальника ГТУЮ у Запорізькій області МЮУ від 06.03.2015 судом також встановлено, що 20.02.2015 постановою державного виконавця виконавче провадження поновлено, копію надіслано сторонам. 23.02.2015 до ЗРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» направлено лист щодо надання інформації про вартість топографо-геодезичних та картографічних робіт на спірній земельній ділянці для виконання виконавчого листа (т.с. 4 а.с.132).

Матеріалами справи (т.с.4 а.с.55) підтверджено, що 16.03.2015 сторонам виконавчого провадження надіслано повідомлення про здійснення головним державним виконавцем виходу за адресою домоволодіння 27.03.2015 для перевірки виконання рішення боржником в межах примусового виконання виконавчого листа №0827/8632/12, виданого Шевченківським районним судом м.Запоріжжя 12.12.2012. ОСОБА_1 подано державному виконавцю письмове клопотання про перенесення виконавчої дії (т.с.4 а.с.56). Згідно з повідомленням головного державного виконавця Пашкової О.В. від 27.03.2015, вихід за адресою домоволодіння призначено на 03.04.2015 (т.с.4 а.с.58).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі №336/1826/15-ц, пр.2/336/1305/2015 від 15.05.2015 позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, завданої в результаті приниження честі та гідності, протиправної поведінки, у сумі 50000,00 гривень залишено без розгляду з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) (т.с.4 а.с.72). Ухвала суду набрала законної сили 21.05.2015.

Відповідно до інформації, наведеної у відповіді в. о. начальника ГТУЮ у Запорізькій області МЮУ від 16.04.2015, ОСОБА_1 27.03.2015 та 03.04.2015 двічі не з`явився для проведення виконавчих дій за адресою домоволодіння (т.с.4 а.с. 74). На підставі заяви боржника про відкладення провадження виконавчих дій до 20.04.2015.

За повідомленням Прокуратури м.Запоріжжя від 28.04.2015, надісланим на адресу ОСОБА_1 , підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не встановлено (т.с.4 а.с.79). 12.12.2014 Шевченківським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області до ЄРДР внесено відомості про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України (невиконання судового рішення).

Постановою головного державного виконавця Іваниця Ю.О. від 21.04.2015 відповідно до заяви боржника від 03.04.2015 проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №36035197 відкладено до 05.05.2015 (т.с.4 а.с.84), копію надіслано сторонам 21.04.2015.

В подальшому, рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15.09.2015 у цивільній справі №336/2663/15-ц, пр. 2/336/1635/2015 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , Шевченківського ВДВС ЗМУЮ про відшкодування моральної шкоди відмовлено (т.с.4 а.с. 109-110). Рішення суду набрало законної сили 26.09.2015.

29.04.2015 сторонам виконавчого провадження головним державним виконавцем Відділу ДВС Пашковою О.В. надіслано повідомлення про здійснення виходу за адресою домоволодіння 13.05.2015 в межах примусового виконання виконавчого листа №0827/8632/12. Згідно з актом державного виконавця, за результатами виконавчої дії, від 13.05.2015, за участі сторін виконавчого провадження, встановлено, що зі слів ОСОБА_1 рішення суду не виконано, натомість, боржник наголошує, що перешкод ОСОБА_1 не чинить (т.с.4 а.с.112, 114).

13.05.2015 та 20.05.2015 сторонам виконавчого провадження головним державним виконавцем Відділу ДВС Пашковою О.В. надіслано повідомлення про здійснення виходів за адресою домоволодіння АДРЕСА_8 та 29.05.2015(т.с.4 а.с.117, 122). За матеріалами справи 20.05.2015 стягувач для проведення виконавчої дії не з`явився внаслідок призначення на цю дату судового засідання. 29.05.2015 виконавчі дії також не відбулися, оскільки державний виконавець перебувала на лікарняному, відкладені на 12.06.2015 (повідомлення надіслано сторонам) (т.с.4 а.с. 125, 156).

Постановою головного державного виконавця Відділу ДВС Пашковою О.В. від 13.05.2015 (т.с.4 а.с.133) при примусовому виконанні виконавчого листа №0827/8632/12, виданого Шевченківським районним судом м.Запоріжжя 12.12.2012 у зв`язку із невиконанням ОСОБА_6 рішення суду згідно зі ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника накладено штраф у розмірі 170,00 гривень на користь держави. Копія постанови надіслана ОСОБА_6 для виконання 13.05.2015.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/2779/15 від 24.06.2015 в задоволенні позову ОСОБА_6 до Шевченківського ВДВС ЗМУЮ, третя особа: ОСОБА_1 , про скасування постанови від 13.05.2015 про накладення штрафу у розмірі 170,00 гривень відмовлено (т.с.4 а.с. 141). Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 у адміністративній справі № 808/2779/15 апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/2779/15 від 24.06.2015 задоволено, вказану постанову скасовано, прийнято у цій справі нову постанову про задоволення позову, визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Шевченківського ВДВС ЗМУЮ від 13.05.2015 про накладення на ОСОБА_6 штрафу в розмірі 170 гривень, прийнятої у виконавчому провадженні №36035197 (т.с.4 а.с.155). За змістом мотивувальної частини постанови, судом апеляційної інстанції встановлено, що не заперечується сторонами в справі, що ОСОБА_6 знесені паркани, прибрано сміття та будівельні матеріали, які знаходились на спірній земельній ділянці, боржник не чинить перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, оскільки не мешкає за даною адресою. ОСОБА_6 наданий ОСОБА_1 вільний доступ до земельної ділянки загального користування. Дані обставини свідчать про повне виконання боржником судового рішення, за яким виданий виконавчий лист №0827/8632/12. Обставини невиконання судового рішення в акті від 13.05.2015 встановлені виключно зі слів ОСОБА_1 та жодним доказом не підтверджені. Судовим рішенням, за яким видано виконавчий лист, та власне виконавчим документом не передбачено обов`язку ОСОБА_6 здійснити дії щодо приведення сторін у стан, визначений судовим рішенням від 1992 року.

12.06.2015 відповідно до надісланого сторонам виконавчого провадження повідомлення, державним виконавцем здійснено вихід за адресою домоволодіння, за участі сторін виконавчого провадження, копія відповідного акту державного виконавця наявна у матеріалах справи (т.с. 4 а.с.158). Цим актом встановлено, що зі слів стягувача рішення суду не виконано, зі слів боржника навпаки, виконано. Державним виконавцем неодноразово зобов`язувалась боржник у виконавчому провадженні не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_1 , стягувачеві надано вільний доступ до земельної ділянки №3. Стягувач від підпису відмовився.

12.06.2015 постановою головного державного виконавця Відділу ДВС Пашковою О.В. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №0827/8632/12 закінчено з підстав, передбачених п.11 ч.1 ст. 49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». За її змістом, державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу на боржника від 13.05.2012, 12.06.2015. 12.06.2015 направлено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності, внаслідок чого виконавчий документ підлягає поверненню до суду, який його видав (т.с.4 а.с. 159).

Вказана постанова також оскаржена в судовому порядку. Так, ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 03.07.2015 у цивільній справі №336/4400/15-ц, пр.4-с/336/71/2015 скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС задоволено у повному обсязі. Постанову, винесену головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЗМУЮ Пашковою О.В. про закриття виконавчого провадження від 12.06.2015 скасовано. Згідно з мотивувальною частиною ухвали суду, державним виконавцем у постанові від 12.06.2015 про закінчення виконавчого провадження, не вказано та не вмотивовано посилання на ч. 3ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження»щодо неможливості виконання рішення суду саме без участі боржника (т.с.4 а.с.171-172).

Ця ухвала стала предметом апеляційного оскарження, за результатами якого ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05.08.2015 у справі №336/4400/15-ц, пр.22-ц/778/4860/15 апеляційну скаргу Шевченківського ВДВС ЗМУЮ відхилено, оскаржувану ухвалу залишено без змін (т.с.4 а.с. 188-189).

За інформацією, яка міститься у відповіді начальника Відділу ДВС від 29.09.2015 ОСОБА_1 , виконавче провадження передано державному виконавцю Іваниці Ю.О., оскільки ОСОБА_19 перебуває у декретній відпустці. 17.08.2015 державний виконавець скасував постанову про закінчення виконавчого провадження, відновив його проведення. 19.08.2015 сторонам надіслано повідомлення про здійснення виходу за адресою домоволодіння АДРЕСА_9 . За результатами здійснення цієї виконавчої дії державним виконавцем складено акт від 16.09.2015, в присутності стягувача та боржника, яка від підпису відмовилась. (т.с.4 а.с.203, 205, 208). Під час виходу державним виконавцем вказано, де знаходиться земельна ділянка стягувача, надано доступ до земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 103 кв.м., до земельної ділянки загального користування № АДРЕСА_5 , площею 10 кв.м., розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м.Запоріжжя від 15.01.1992 (згідно технічного плану), а також встановлено, що на земельній ділянці стягувача знаходяться стовпи від паркану, побутове сміття, навіс. В діях державного виконавця внаслідок перевірки матеріалів виконавчого провадження порушень чинного законодавства не виявлено, що також видно з відповіді.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2015 у цивільній справі №336/7588/15-ц, пр. №4-с/336/13/2014 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність працівників Шевченківського ВДВС ЗМУЮ задоволено частково. Зобов`язано головного державного виконавця Іваницю Ю.О. вчинити дії, спрямовані на вчасне та повне виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 року про зобов`язання ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою № АДРЕСА_1 103 АДРЕСА_6 . АДРЕСА_3 та надати йому вільний доступ до земельної ділянки загального користування № 3 площею 10 кв. м. за цією адресою, розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15.01.1992. В задоволенні вимог про зобов`язання визначити на місці межі земельних ділянок №1,№2,№3 відмовлено (т.с.4 а.с.249-250-1).

Судом напідставі дослідженняматеріалів справитакож встановлено,що ухвалоюАпеляційного судуЗапорізької областівід 20.01.2016у цивільнійсправі №336/7588/15,пр.22-ц/778/510/16апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ШевченківськогоВДВС ЗМУЮзадоволено частково,ухвалу Шевченківськогорайонного судум.Запоріжжя від01.12.2015у данійсправі вчастині зобов`язання головногодержавного виконавцяІваницю Ю.О.вчинити дії,спрямовані навчасне таповне виконаннярішення апеляційногосуду Запорізькоїобласті від04.12.2012про зобов`язання ОСОБА_6 не чинитиперешкоди укористуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою АДРЕСА_4 ,та надатийому вільнийдоступ доземельної ділянкизагального користування№ АДРЕСА_5 ,площею 10кв.м.,за цієюадресою,розміри якихвизначені рішеннямШевченківського районногонародного судум.Запоріжжя від15.01.1992,скасовано.Питання вцій частиніпередано нановий розгляддо судупершої інстанції.В іншійчастині ухвалузалишено беззмін.Вказаним судовимрішенням встановлено,що виконавчийлист звиконання рішенняШевченківського районногонародного судум.Запоріжжя від15.01.1992у справі№2-311992р.про визначенняпорядку користуванняземельною ділянкоюза адресоюдомоволодіння між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не отримувався,виконавче провадженняне відкривалось.З оглядуна вимогич.2ст.11Закону України«Про виконавчепровадження» іна те,що завиконавчим провадженням№36035197по виконавчомулисту №0827/8632/12від 12.12.2012повноваження державноговиконавця обмежуютьсялише виконаннямрішення судущодо вчиненняборжницею дійз наданнястягувачеві безперешкодногодоступу доземельної ділянкиі невключають усебе діїз визначеннямеж земельнихділянок,а визначенняпорядку користуванняі межземельних ділянокспіввласників підлягаєсамостійному виконаннюза іншимвиконавчим провадженнямна підставірішення Шевченківськогорайонного народногосуду м.Запоріжжя від15.01.1992у іншійсправі №2-31/1992,судова колегіяприйшла довисновку проте,що вцій частинісуд першоїінстанції правильновідмовив узадоволенні скарги.Крім того,за змістомухвали питання щодо неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця Іваниці Ю.О. направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.с.5 а.с.40-42).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.07.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2015 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20.01.2016 залишено без змін. Цією ухвалою суду підтверджено висновки судів у цій справі в частині того, що обов`язок державного виконавця полягає у виконанні в повному обсязі рішення суду згідно із виконавчим документом, який містить формулювання, зазначене у резолютивній частині рішення. Оскільки рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 не передбачено визначення в натурі меж земельних ділянок співвласників, тому висновок судів про відмову у задоволенні скарги в частині зобов`язання визначити на місці межі земельних ділянок №1, 2, 3, є правильним (т.с.5 а.с.107-108).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.10.2016 у допуску до провадження ВСУ справи за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_6 , на бездіяльність працівників Шевченківського ВДВС ЗМУЮ за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали ВССУ від 13.07.2016 відмовлено (т.с.5 а.с.122).

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01.11.2016 у справі №22-ц-5778/12 заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 задоволено. Роз`яснено, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 зобов`язано ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_9 земельною ділянкою № АДРЕСА_4 та надати вільний йому доступ до земельної ділянки загального користування № АДРЕСА_5 , площею 10 кв. м. за цією ж адресою, розміри яких (земельних ділянок) зазначені рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.1992 відповідно до 3-го варіанту висновку судово-технічної експертизи від 13.03.1991, здійсненного ОП ЗМБТІ (т.с.5 а.с.170-171).

Після цього, ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29.09.2016 у цивільній справі №336/7588/15-ц, пр. № 4-с/336/16/2016 за результатами нового розгляду скаргу ОСОБА_1 набездіяльність працівників Шевченківського ВДВС ЗМУЮ у Запорізькій області залишено без задоволення. (т.с.5 а.с.125-126). Це судове рішення також стало предметом апеляційного оскарження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Так, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08.02.2017 у цивільній справі №336/7588/15, пр. 22-ц/778/173/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2016 у цій справі залишено без змін. (т.с.5 а.с.139-141). Постановою Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 336/7588/15-ц, пр.61-14060св18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 08.02.2017 скасовано, справу надіслано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.с.5 а.с.235-236).

За результатами нового розгляду справи №336/7588/15, пр.22-ц/807/984/18 постановою Запорізького апеляційного суду від 11.12.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29.09.2016 у цій справі скасовано, прийнято постанову наступного змісту: зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Іваницю Ю.О. вчинити дії, спрямовані на вчасне та повне виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 про зобов`язання ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою № АДРЕСА_1 103 АДРЕСА_6 . АДРЕСА_3 та надати йому вільний доступ до земельної ділянки загального користування АДРЕСА_10 площею 10 кв.м. за цією адресою, розміри яких визначені рішенням Шевченківського районного народного суду м.Запоріжжя від 15.01.1992. Вказаною постановою встановлено, що й стало підставою для її винесення, що державним виконавцем не вжито достатніх заходів для примусового виконання судового рішення. При цьому, скарга в частині незгоди з тим, що державним виконавцем не визначені межі земельних ділянок №1, №3 площею 103 кв.м. та 10 кв.м. за вказаною адресою не перевірялись апеляційним судом, оскільки за вказаними вимогами ОСОБА_9 відмовлено ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2015, яка в цій частині залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.01.2016 та ухвалою ВССУ від 13.07.2016 (т.с.6 а.с. 28-30).

Листом начальника Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 21.07.2017 ОСОБА_1 повідомлено, що 05.04.2017 з урахуванням винесених судами рішень державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», копії надіслано сторонам. З приводу інформації, викладеній у зверненні позивача від 28.06.2017 щодо поведінки головного державного виконавця Гусакова М.О. та начальника відділу Бондаренко О.Г., вона не знайшла свого підтвердження (т.с.5 а.с.149-150).

За інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, наданої ОСОБА_1 02.11.2017, Міжрайонним управлінням у Запорізькому районі та м. Запоріжжі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від органу державної реєстрації прав 25.03.2016 отримано дані, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:009:0081 скасовано (т.с.5 а.с.151).

Згодом, ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.11.2017 скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Гусаков М.О., ОСОБА_6 , на постанову головного державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Гусакова М.О. про закінчення виконавчого провадження задоволено. Скасовано постанову головного державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Гусакова М.О. про закінчення виконавчого провадження, боржник: ОСОБА_6 , з примусового виконання виконавчого листа №0827/8632/12, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 12.12.2012. Зобов`язано головного державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Гусакова М.О. залучити для проведення виконавчих дій працівників поліції, представника Держкомзему у м. Запоріжжі та застосовувати під час примусового виконання виконавчого листа №0827/8632/12, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 12.12.2012 фото- і кінозйомку, відеозапис (т.с.5 а.с.154-155). Ухвала суду набрала законної сили 14.11.2017.

На виконання цієї ухвали суду за повідомленням Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 17.01.2018, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 19.12.2017, 27.12.2017, Відділом ВДС 19.12.2017 відновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №0827/8632/12, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 12.12.2012. 20.12.2017 винесено постанови про залучення працівників органів внутрішніх справ та спеціаліста ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області до проведення виконавчих дій на виконання рішення суду, призначених виконавцем на 19.01.2018 (відповідне повідомлення надіслано сторонам виконавчого провадження) (т.с.5 а.с. 162-163). Крім того, виконання рішення перебуває на контролі начальника Відділу ДВС.

У наступній відповіді в.о. директора Департаменту ДВС МЮУ на звернення ОСОБА_1 вказано, підтверджено матеріалами справи (т.с.5 а.с.167), що виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документа відкладені двічі 19.01.2018, 21.02.2018 з підстав неявки представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області. ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» 27.02.2018 повідомлено Відділ ДВС щодо необхідних документів для залучення підприємства до проведення виконавчих дій. Цього ж дня копії необхідних документів скеровані на адресу підприємства.

За повідомленням директора Департаменту ДВС МЮУ на звернення ОСОБА_1 від 19.02.2018, від сплати авансового внеску відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» звільняються певні особи, перелік яких є вичерпним та стягувачі за визначеними категоріями рішень (т.с.5 а.с. 168).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» листом від 19.03.2018 повідомлено Відділ ДВС, що на виконання рішення суду щодо визначення способу користування земельною ділянкою необхідно розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, орієнтовна вартість робіт становить 10000,00 гривень (т.с.5 а.с. 170), у зв`язку із чим державним виконавцем на адресу стягувача скеровано вимогу щодо надання згоди на здійснення авансування витрат з проведення виконавчих дій в строк до 06.04.2018 (копія вимоги державного виконавця про авансування витрат, пов`язаних з виконанням рішення від 23.03.2018, т.с.5, а.с.177). За змістом вимоги, із посиланням на ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», ці витрати з авансування, пов`язані з визначенням меж земельних ділянок місцевості, відносяться до витрат виконавчого провадження. Крім того, їх не здійснення, як роз`яснив державний виконавець ОСОБА_1 , за нормою ч.4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно з заочним рішенням, ухваленим Шевченківським районним судом м.Запоріжжя у цивільній справі №336/5566/16ц, пр. 2/336/185/17 10.08.2017 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою тавласністюзадоволено частково, зобов`язано ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку від навісу «П» зі стовпами, закласти басейн, знести мост, а також поновити розмежовуючі земельні ділянки паркани, відновити зруйнований сарай «Ж», туалет загального користування «Е» та вікно, яке знаходиться на 1/6 частині будинку, належну ОСОБА_1 відповідно до плану від 13.03.1991 р. В інший частині позову (щодо зобов`язання прибрати з земельної ділянки бруківку та завезти чорнозем) відмовлено. Ухвалою суду від 28.09.2017 у справі №336/5566/16-ц, пр.2-п/336/60/2017 заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення суду від 10.08.2017 залишено без задоволення.

25.04.2018 за вих. № 2932/48/03/10-2018 ОСОБА_1 письмово повідомлено начальником Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області результати розгляду його звернення від 13.03.2018, згідно з якими рекомендовано звернутись до суду внаслідок наявності між сторонами цивільно-правових відносин, відомості до ЄРДР не внесені у зв`язку із відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та підстав для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності (т.с.1 а.с.61).

01.06.2018 на адресу ОСОБА_1 державним виконавцем Відділу ДВС Гусаковим М.О. надіслано вимогу щодо надання документації в строк до 15.06.2018 на виконання відповіді ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та виконання судового рішення. Відповідно до кошторису №1 на проектно-вишукувальні роботи, а саме, роботи зі складання технічної документації із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельної ділянки ОСОБА_1 , здійсненого на замовлення Шевченківського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, їх вартість становить 10931,32 гривні (т.с.5 а.с. 184-184).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336/2764/18, пр.1-кс/336/810/18 від 13.06.2018, яка оскарженню не підлягала, скаргу ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, зобов`язано службових осіб Шевченківського ВП Дніпровського відділу ГУНП в Запорізькій області, уповноважених на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести відомості, що містяться в заяві ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення (т.с.1 а.с.62).

25.06.2018 на адресу ОСОБА_1 головним державним виконавцем Відділу ДВС Гусаковим М.О. надіслано вимогу державного виконавця щодо надання документації у межах виконавчого провадження №36035197. Так, за його змістом, 15.05.2018 до відділу надійшла відповідь ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», згідно з якою, для виконання рішення суду щодо визначення способу користування земельною ділянкою необхідні вихідні дані. Крім того, згідно з кошторисом, що додається до відповіді, вартість робіт становить 10931,32 гривня. Згідно з вимогою, позивачу необхідно у визначений строк до 01.06.2018 надати до відділу копії належним чином засвідчених документів відповідно до переліку у вказаному листі (т.с.1 а.с.64).

02.07.2018 Управлінням ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надіслано лист Департаменту ДВС України МЮУ та ОСОБА_1 , згідно з яким документи, надані ОСОБА_1 на виконання вимоги державного виконавця 08.06.2018, не завірені належним чином, що зумовило надіслання 12.06.2018 та 27.06.2018 повторних вимог. При цьому, за повідомленням відділу, 30.02.2018 ОСОБА_1 надано згоду на авансування витрат, пов`язаних з виконанням судового рішення (т.с.1 а.с.65-66).

03.08.2018 згідно з заявою ОСОБА_1 на ім`я начальника Шевченківського відділу ДВС м.Запоріжжя надано копії документів на виконання вимоги державного виконавця (т.с.1 а.с.67).

24.09.2018 Управлінням ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надіслано лист Департаменту ДВС України МЮУ та ОСОБА_1 , із викладенням руху виконавчого провадження №36035197 у зв`язку із процедурою авансування витрат, пов`язаних із визначенням меж земельних ділянок на місцевості (т.с.1 а.с.71-72).

13.09.2018 на адресу ОСОБА_1 головним державним виконавцем Відділу ДВС Гусаковим М.О. надіслано вимогу державного виконавця щодо надання документації у межах виконавчого провадження №36035197, згідно з якою позивачу необхідно здійснити авансування витрат, пов`язаних з виконанням судового рішення, примусове виконання якого здійснюється, а саме, витрат, пов`язаних з визначенням меж земельних ділянок на місцевості в строк до 28.09.2018 у сумі 10931,32 гривні, із роз`ясненням, що невиконання цієї вимоги відповідно до п.4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу (т.с.1 а.с.69).

24.09.2018 ОСОБА_1 надано до відділу ДВС квитанцію про сплату авансового платежу (копія заяви, т.с.1, а.с.70).

31.10.2018 між Шевченківським ВДВС м.Запоріжжя ШТУЮ у Запорізькій області в особі начальника Бондаренка О.Г., ГТУЮ у Запорізькій області в особі Долгопалова О.С., та ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в особі заступника директора ОСОБА_20 укладено договір про надання послуг, предметом якого є надання виконавцем за дорученням замовника послуги із складання технічної документації із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельної ділянки ОСОБА_9 на території АДРЕСА_3 на виконання Рішення Шевченківського районного народного суду м.Запоріжжя від 15.01.1992. Сума договору 10931,32 гривня (з ПДВ). Фінансування за умовами договору здійснюється за рахунок авансового внеску, перерахованого стягувачем (т.с.6 а.с.20).

12.12.2018 державним виконавцем Відділу ДВС Бекарюк М.О. повідомлено сторони виконавчого провадження про проведення виконавчих дій 17.12.2018, а саме, визначення меж земельних ділянок на місцевості, встановлених згідно схеми-плану від 13.03.1991, що стало підставою для винесення рішення Шевченківського районного народного суду м.Запоріжжя від 15.01.1992 (т.с.6 а.с.5). На підтвердження здійснення виходу державного виконавця для проведення виконавчої дії у справі міститься копія акту державного виконавця Відділу ДВС Бекарюка М.О. від 17.12.2018 (т.с.6 а.с.23).

За матеріалами справи судом також встановлено, що 31.05.2019 ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за вих.№ листа 699 повідомлено ОСОБА_1 про те, що під час виконання робіт із складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі за адресою домоволодіння з`ясовано, що земельна ділянка була сформована, як земля комунальної власності. Під час формування земельної ділянки її площа була зменшена до 0,622 га, замість 0,0628 га, як зазначено у судовому рішенні та визначено судово-технічною експертизою. Окрім того, на ній змінилась конфігурація та місце розташування об`єктів нерухомості. Із врахуванням змін, Інститутом запропоновано проектне рішення встановлення меж земельної ділянки, максимально наближене до рішення суду та висновку судово-технічної експертизи, у зв`язку із чим позивачу запропоновано погодити запроектовані межі фактичного землекористування, без чого неможливо закінчити складання Техдокументації, тобто, встановити належним чином «порядок фактичного землекористування». ОСОБА_1 для погодження або вмотивованої відмови від такого необхідно з`явитись до Відділу ДВС (т.с.6 а.с.92).

Запропонований державним підприємством порядок фактичного землекористування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 (т.с.6 а.с.51) у масштабі 1:500 міститься у копії у матеріалах справи, з передбаченими графами для погодження землекористувачами та представником Шевченківського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області, проте, відомості про погодження або відмову від його надання відсутні (т.с.6 а.с.51).

Позивачем в обґрунтування розміру матеріальних збитків надано до матеріалів справи низку квитанцій в оригіналах за послуги копіювання та поліграфічні послуги, датовані 05.04.2016-11.06.2018, а також, роздруківку (т.с.1; т.с.6 а.с.142-144). Сплату здійснено у різні дати, на загальну суму 3114,60 гривень (квитанції та товарні чеки у кількості 152 одиниць). Позивачем, натомість, у позовній заяві вказана інша сума цих витрат 3315,60 гривень.

На підтвердження сплати ОСОБА_1 авансу за послуги експерта з землеустрою у сумі 10931,32 гривень, у справі міститься копія квитанції №0.0.1136271118.1 від 18.09.2018 (т.с.6 а.с. 147), а сплати за послуги інвентаризації за договором 3798 оригінал квитанції №00002, виданої ТОВ «ЗМБТІ» 21.04.2017 у сумі 1548,00 гривень (т.с.6 а.с.).

Так, проведення технічної інвентаризації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 для вирішення питання, які господарські споруди знаходяться на вказаній земельній ділянці, чи відповідає їх знаходження висновкам судово-технічної експертизи від 13.03.1991, здійсненого ОП ЗМБТІ, призначено ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11.04.2017 у цивільній справі №336/5566/16-ц, пр.2/336/185/2017 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Оплату за проведення технічної інвентаризації покладено на ОСОБА_1 . На виконання ухвали суду між ОСОБА_1 та ТОВ «ЗМБТІ» в особі директора Сепп Н.В. укладено договір на виконання робіт №3798/01 від 21.04.2017. Вартість робіт за цим договором відповідає сплаченій згідно з квитанцією від 21.04.2017 сумі (т.с.6 а.с.6-8).

Стосовно стану здоров`я, ОСОБА_1 надано низку медичних довідок та висновків. Так, згідно з висновком лікаря-кардіолога від 27.10.2009, 15.10.2009 ОСОБА_1 звернувся до лікаря-терапевта, оскільки з травня 2009 має скарги на біль в ділянці серця, шум у вухах, нестабільний артеріальний тиск, безсонню та слабкість. 13.10.2009 обстежений лікарем-кардіологом, який діагностував кардіологічні порушення. Вказані дані також видні з висновку за результатами проведення ЕКГ від 13.10.2009 (т.с.1 а.с. 98-99). Відповідно до виписки епікризу з історії хвороби №2476, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 24.12.2012 по 02.01.2013 з діагнозом «гіпертонічна хвороба ІІ ст., ІІІ клас ризику, ІБС, дифузний кардіосклероз СН І ст. ФК ІІ ст.»(т.с.1 а.с.107). Згідно з випискою з медичної картки стаціонарного хворого №569 (т.с.1 а.с.108), ОСОБА_1 хворів на не госпітальну правобічну верхньодольову пневмонію, кл.р. ІІІ, гр..ІІІ. За даними висновку КУ «Запорізький протитуберкульозний диспансер №4» ЗОР від 13.05.2013, у позивача констатовано залишкові зміни після пневмонії. Згідно з довідками від 24.10.2016, 27.10.2016 ОСОБА_1 встановлено діагноз: «гострий бронхіт» (т.с.1 а.с.109-110). Також, у жовтні 2016 року звертався по допомогу до невропатолога, із скаргами на тривожність, підвищену роздратованість, періодичні головні болі, безсоння, запаморочення. Інші медичні документи свідчать про лікування ротовірусних захворювань, проходження курсу реабілітації у фізіологічному відділенні або містять дані медичних обстежень стану здоров`я позивача.

В справі також містяться відомості щодо виконання виконавчого листа №0827/3509/2012, пр. 0827/2-1569/2012 від 25.06.2012, виданого Шевченківським районним судом м.Запоріжжя, про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0622 га, розташовану у АДРЕСА_3 , виданого ОСОБА_6 21.05.2019, проте, докази щодо судових рішень й ходу вказаного виконавчого провадження судом до уваги не беруться та не розглядаються, оскільки дії відповідача з приводу його примусового виконання, за змістом позовної заяви не є підставою звернення до суду.

При розгляді справи підлягають застосуванню такі норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

П.9 ч.1 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Так, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст.1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції, далі Закону), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Нормами п.1 ч.1 ст. 3, ч.1 ст. 5 вказаного нормативно-правового акту врегульовано, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців). Заходів примусового виконання рішень визначені у ст. 10 Закону

Як передбачено ч.1, 2 ст. 11 Закону строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Вони встановлюються законом, а якщо не визначені законом встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Крім того, ст. 13 Закону унормовано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Чітко передбачені строки для таких виконавчих дій: арешту майна (коштів), надіслання платіжних вимог на примусове списання коштів, опису та арешту майна, зняття арешту.

У вказаній нормі роз`яснено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Проте, порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо.

Ч.3 ст. 18 Закону також врегульовано права державного виконавця, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис.

На підставі ч.4 ст. 18 Закону, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Крім того, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України від 24.03.1998 «Про державну виконавчу службу» та Закону України від 21.04.1999 «Про виконавче провадження», які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст. 87 Закону України від 21.04.1999 «Про виконавче провадження» (чинного на час виникнення спірних правовідносин, в редакції від 01.01.2013) збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно із ч.3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Судом під час розгляду справи встановлено та підтверджено належними та допустимими письмовими доказами, що 16.01.2013 державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЗМУЮ Вертюченко О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №36035197/4, надано строк для самостійного виконання рішення боржником до 23.01.2013. Виконавчі дії державного виконавця, як підтверджено матеріалами справи, здійснювались періодично, із урахуванням розумних строків, без порушення порядку їх проведення, з урахуванням наявності вкрай спірних правовідносин між сторонами виконавчого провадження ( ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ). На час розгляду справи виконавче провадження не закінчено.

На хід виконавчого провадження спричинило суттєвий вплив постійне оскарження судових рішень та, власне, виконавчих дій, сторонами виконавчого провадження, а також безпосереднє звернення до суду державних виконавців, відповідальних за здійснення виконавчого провадження ВП №36035197/4 в певні проміжки часу, реалізовуючи таким чином право на звернення до суду, закріплене законодавчо, з метою захисту прав та законних інтересів.

Проте, розгляд великої кількості проваджень у порядку цивільного судочинства закономірно спричиняв зупинення здійснення виконавчих дій на підставі відповідних постанов, й у суду, в даному випадку, відсутні підстави констатувати наявність порушень у діях державних виконавців Відділу ДВС у зв`язку із цією обставиною.

Як неодноразово встановлено судовими рішеннями, за змістом ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_6 , якій відомо про наявність судового рішення, що набуло чинності, не виконала його добровільно, оскаржує кожне рішення, прийняте в порядку виконання, зловживаючи своїм правом. Виходячи з принципу обов`язковості судових рішень, ОСОБА_6 мала виконати рішення суду добровільно, навіть, не чекаючи примусу, або не чинити перешкод примусовому його виконанню.

Крім того, численні зауваження, звернення стягувача у виконавчому провадженні ( ОСОБА_1 ) стосовно ходу виконавчих дій, що є проявом його бачення належного порядку виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 у справі №22ц-5778/2012, без урахування засад виконання судових рішень, врегульованих Законом, визначеної рішенням суду послідовності і змісту вчинення виконавчих дій державним виконавцем, прав та обов`язків сторін виконавчого провадження, також зумовлювали звернення за судовим захистом та, відповідно, відкладення здійснення примусового виконання виконавчого документа.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Підставою звернення до суду позивача, є тривале невиконання судового рішення внаслідок протиправності дії та рішень державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області (актуальне найменування).

Предметом позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями державних виконавців під час примусового виконання судового рішення.

За змістом ч.1, 5-7 ст. 81, ч.7 ст. 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Крім того, ч.3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Збитками, при цьому, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2 ст. 22 ЦК України).

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.2-4 ст. 23 ЦК України).

Загальними положеннями про відшкодування шкоди (ст.1166, 1167 ЦК України) закріплено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Вимогами ст. 1173 ЦК врегульовано, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В силу положень ст.1174 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час виконавчого провадження (позадоговірне (деліктне) зобов`язання), є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази (п.28 Постанови Пленуму ВССУ за №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»).

Довести наявність цих складових елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, наявність якої є обов`язковою умовою цивільно-правової відповідальності.

Під шкодоюрозуміють знищенняабо втрату(загибель)певного особистогочи майновогоблага.Залежно відоб`єкта правопорушеннярозрізняють майновуабо немайнову(моральну)шкоду.Грошовий виразмайнової шкодиє збитком.Збитками єдоходи,які особамогла бреально одержатиза звичайнихобставин,якби їїправо небуло порушене(упущенавигода).Таким чином,за змістомст.22ЦК Українивідшкодування збитків цевідновлення майновогостану учасникаправовідносин зарахунок іншогосуб`єкта правопорушника.Щоб стягнутизавдані збиткив деліктнихправовідносинах,потерпіла особамає довестиїх наявністьі розмір,що вданому випадкупозивачем нездійснено.Разом з тим, право на стягнення збитків виникає за наявності передбачених законом умов (складових), сукупність яких створює склад правопорушення, яке й є підставою для цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням наведених норм та складу витрат (збитків), які віднесені ОСОБА_1 до завданої матеріальної шкоди, суд зауважує таке.

Зв`язок витрат на копіювання документів та поліграфічні послуги із здійсненням виконавчого провадження позивачем в порушення обов`язку доказування обставин у справі не доведений. Дійсно, певний перелік документів, як встановлено судом, був необхідний для надання на вимогу державного виконавця, проте, зі змісту квитанцій найменувань документів не вбачається, що виключає стягнення цих витрат.

Слід наголосити, що сума витрат на копіювання, заявлена до стягнення (3315,60 гривень), не підтверджена в повному обсязі, що видно з матеріалів справи (3114,60 гривень).

Крім того, витрати виконавчого провадження не відносяться до складу матеріальних збитків (шкоди), що підлягають стягненню, за умови наявності складу цивільного правопорушення, виходячи з такого.

За змістом ч.1, 4 ст. 42 Закону, кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Стосовно додатковогоавансування витратвиконавчого провадження(сплати ОСОБА_1 авансу за послуги експерта з землеустрою у сумі 10931,32 гривень 18.09.2018), цей порядок врегульований ст. 43 Закону. У разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов`язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов`язаний додатково здійснити авансування таких витрат. Після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, підстави для стягнення вказаного авансового внеску в рахунок матеріальної шкоди, також, в разі наявності складу цивільного правопорушення, відсутні.

Проведення технічної інвентаризації, що потребувало сплати позивачем 1548,00 гривень відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11.04.2017 під час здійснення провадження у цивільній справі №336/5566/16-ц, пр.2/336/185/2017 є судовими витратами, що підлягали розподілу між сторонами у справі за результатами розгляду справи. Це питання врегульовано чинним на час ухвалення рішення у вказаній справі ЦПК України, в редакції від 11.03.2017, а саме, нормою п.4 ч.3 ст. 79 ЦПК України, якою передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов`язані із залученням спеціалістів. Їх розподіл між сторонами у справі підлягав здійсненню відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Суд дійшоввисновку проте,що позивачне довівзаподіяння йомудіями (рішеннями)державного виконавцяпід часвиконання рішеннясуду збитківу розумінніприписів ст.22ЦК України.Зазначені достягнення суми,включені позивачемдо складуматеріальної шкоди,не можутьвважатися збитками.Обставини,встановлені судомпід часрозгляду справи,не можутьсвідчити прозавдання ОСОБА_1 матеріальних збитківвнаслідок відсутностіскладу цивільногоправопорушення вдіях державнихвиконавців.Тому вимоги щодо стягнення майнової шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до роз`яснень п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням усталеної практики, п.3 вказаної Постанови Пленуму ВСУ, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під часрозгляду справипозивачем ненадано доказів,які бпідтверджували фактзаподіяння йомуморальної шкодивнаслідок дійчи прийнятихрішень державнихвиконавців ВідділуДВС табезпосередність причинногозв`язку міжцими діями(рішеннями)та погіршеннямстану здоров`я,зокрема,захворюваннями напневмонію,гіпертонічну хворобуабо ротовіруснізахворювання.Позивач усуперечпокладеному нанього обов`язкудоводити обставини,на яківін посилаєтьсяяк напідстави своїхвимог,не зазначивта недовів,в чомуполягає зміназвичайного способужиття.Матеріалами справипідтверджено дійсновелике витрачаннячасу ОСОБА_1 на здійсненнялистування,проте,його доцільностіу взаємозв`язкуіз виконавчимпровадженням судомне вбачається.Неправомірність дійслідчих органів, без їх конкретизації, що нібито принижують позивача, як особистість, до спірних правовідносин, які розглядаються судом у межах цього провадження, відношення не має.

Суд наголошує, що звернення державних виконавців до суду із заявами в порядку виконання судового рішення є невід`ємним правом державного виконавця за змістом ст. 18 Закону, відповідно, не є підставою для стягнення матеріальної та моральної шкоди. Крім того, відомостей про притягнення державних виконавців Відділу ДВС до кримінальної відповідальності у зв`язку із наявністю в їх діях складу кримінального правопорушення (злочину) у матеріалах справ, як встановлено судом, не міститься. Дійсно, постанови про закінчення виконавчого провадження стали предметом неодноразового оскарження з боку стягувача, були скасовані, що зумовило поновлення виконавчих дій тричі. Проте, позивачем не заявлено до стягнення та не доведено спричинення власне матеріальної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій та рішень державних виконавців. Численними перевірками, які проводились за зверненнями позивача ДВС ГУ юстиції у Запорізькій області, порушень в діях державних виконавців не встановлено, як щодо строків проведення виконавчих дій, так і щодо порядку їх проведення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, дії (рішення) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України).

Також, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України суд при вирішення спірних правовідносин застосував правові висновки, викладені у Постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 523/10447/16-ц, пр. № 61-37907св18, від 26.09.2018 у справі № 757/24101/16-ц, пр.№ 61-26784св18, від 19.09.2018 у справі № 686/3471/17, пр. № 61-981св18.

Оскільки дії державного виконавця під час примусового виконання судового рішення обмежені формулюванням резолютивної частини рішення суду, яке відображене й у відповідному виконавчому листі, й лише ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.11.2017 зобов`язано головного державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Гусакова М.О. залучити для проведення виконавчих дій працівників поліції, представника Держкомзему у м. Запоріжжі та застосовувати під час примусового виконання виконавчого листа №0827/8632/12, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 12.12.2012 фото- і кінозйомку, відеозапис, то до постановлення вказаної ухвали державний виконавець на власний розсуд не міг обрати інший спосіб виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012, ніж пересвідчитись у особистому вчиненні ОСОБА_6 певної дії та утриманні від певних дії, відповідно до вказаного рішення суду.

Має принципове значення, як встановлено під час розгляду справи на підставі вивчення письмових доказів, що позивачем не отримувався виконавчий лист на підставі рішення Шевченківського районного народного суду м. Запоріжжя від 15.01.1992 у справі №2-31 1992р. про визначення порядку користування земельною ділянкою, що також констатовано судами.

Натомість, стягувач проти виконання рішення суду відповідно до його резолютивної частини заперечував, що підтверджено численними актами державного виконавця, складеними за результатами виходу за адресою спірного домоволодіння.

Таким чином, судом не встановлено обставин справи, які свідчать про неправомірність дій (рішень) державного виконавця та завдання позивачу внаслідок їх вчинення (прийняття) матеріальної та (або) моральної шкоди.

Прийняття постановв межахвиконавчого провадженняє дискрецієюдержавного виконавця.Скасування постановпро закінченнявиконавчого провадженняжодним чиномне впливаєна правовідносинисторін уданій справіта наявністьпідстав дляпокладення навідповідача-2відповідальності увигляді шкоди.В межах виконавчого провадження державним виконавцем здійснювалися усі необхідні дії, направлені на виконання рішення суду, однак, у зв`язку з констатованими обставинами та специфікою правовідносин сторін виконавче провадження не було закінчено.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також, до таких засобів відноситься розгляд судом скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Тому, оскарження ОСОБА_1 процесуальних рішень державних виконавців в порядку цивільного судочинства є механізмом реалізації права на судовий контроль за виконанням судових рішень або, - щодо роз`яснення рішень судів, - способом розгляду процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах.

Відповідно, скасування постанов державного виконавця в судовому порядку не є безумовною підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а задоволення вимог стягувача про скасування вказаних постанов є достатньою сатисфакцією.

Згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» від 29.03.2001, використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Крім того,Європейський судз правлюдини вп.100рішення від15.10.2009всправі «ЮрійМиколайович Івановпроти України»(Заява№ N 40450/04) вказав, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірне тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди.

Слід наголосити, що невиконання ОСОБА_6 рішення суду двічі слугувало підставою для застосування до неї відповідальності згідно зі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у вигляді штрафу, на підставі відповідних постанов державного виконавця та звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, що є також реалізацією законних повноважень органів державної виконавчої служби.

Інші доводи ОСОБА_1 в їх сукупності зводяться до невірного розуміння позивачем вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, способів їх вирішення.

Суд зауважує, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України та в цьому випадку застосуванню не підлягають, враховуючи підстави та предмет позову, суб`єктний склад учасників справи.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження невиконання судового рішення саме внаслідок протиправних дій та рішень державного виконавця, а сам по собі факт його невиконання не дає підстав вважати доведеним факт спричинення позивачу шкоди у розумінні ст. 1173, 1174 ЦК України без установлення усіх складових елементів, необхідних для цивільно-правової відповідальності.

Оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підстав, передбачених ч.1 ст. 141 ЦПК України, для стягнення судового збору у загальній сумі 1777,00 гривень, сплаченого позивачем за пред`явлення позову до суду, не встановлено. Тому, судові витрати залишаються за позивачем.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Суд, навівши обґрунтування мотивів ухвалюваного рішення, наголошує, що при розгляді справи інші доводи позивача, зокрема, щодо звернення ОСОБА_6 із позовними заявами до суду про стягнення завданої шкоди з ОСОБА_1 , про зміну державних виконавців під час здійснення виконавчого провадження, щодо арешту його частини будинку в межах іншого виконавчого провадження, а також твердження, що мають суто релігійний контекст, викладені у численних письмових зверненнях посадовим особам та засобам ЗМІ, зокрема, копії публікацій, додані до матеріалів справи, відношення до спірних правовідносин сторін не мають, відповідно, не зумовлюють обов`язку суду щодо обґрунтування в цій частині.

Доводи ОСОБА_1 щодо наявних перешкод у користуванні земельною ділянкою розглянуті Шевченківським районним судом м.Запоріжжя у цивільній справі №336/5566/16ц, пр. 2/336/185/17, частково задоволені заочним рішенням від 10.08.2017 та не обґрунтовують заявлених позовних вимог.

Незгода позивача із судовими рішенням по скаргам, постановленими першою, апеляційною й касаційною інстанцією, щодо відмови у відкритті провадження за скаргою Верховним Судом України, а також, щодо відмови у роз`ясненні рішення суду за його заявою, була реалізована ОСОБА_1 під час їх оскарження, що підтверджено матеріалами справи.

Оспорювання позивачем запропонованого ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» порядку фактичного землекористування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , що, на думку ОСОБА_1 , змінює зміст висновку судово-технічної експертизи від 13.03.1991, не відноситься до предмету спору.

Крім того, копії процесуальних та інших документів, що подавались сторонами у межах провадження інших цивільних справ, доказового значення у подані справі також не мають, тобто, є неналежними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування.

Керуючись ст. 2, 5, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями державних виконавців - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду - залишити за позивачем.

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_11 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, адреса: 69068, м.Запоріжжя, вул. Брюллова, буд.5, код ЄДРПОУ 35037228.

Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, адреса: 69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.168, код ЄДРПОУ 38025409.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення (із врахуванням п.15.5 Перехідних положень).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Визначена дата складання повного тексту рішення 06.03.2020.

Суддя П.В. Зарютін