ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

м. Київ

справа № 804/50/17

адміністративне провадження № К/9901/1511/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/50/17

за адміністративним позовом Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» до Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності,

за касаційною скаргою Національної поліції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Чорна В. В., Олійник В. М., Конєва С. О.) від 23 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Прокопчук Т. С., Круговий О. О., Шлай А. В.) від 30 листопада 2017 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2017 року Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» звернулася до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненадання інформації на запити Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 10 серпня 2016 року за вих. № 89 та від 28 листопада 2016 року за вих. № 160.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що Первинною професійною спілкою «Правозахисники країни» 10 серпня 2016 року до Національної поліції України був направлений запит за вих. № 89 з проханням перевірити законність підписання начальником органу внутрішніх справ (командиром підрозділу) Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області акту про прийняття Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська на обслуговування. У зв`язку з тривалим ненадходженням відповіді на зазначений запит, позивачем на адресу відповідача було повторно направлено запит від 28 листопада 2016 року за вих. № 160, відповідь на який до теперішнього часу не отримана. Посилаючись на викладені обставини, позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, задоволено позовні вимоги.

Визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненадання інформації на запити Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» № 89 від 10 серпня 2016 року, № 160 від 28 листопада 2016 року.

Стягнуто з Національної поліції України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» сплачений при зверненні до суду згідно платіжного доручення № 11631724 від 02 березня 2017 року судовий збір в сумі 1600,00 грн.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 20 грудня 2017 року Національна поліція України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Смокович М. І.) від 19 вересня 2018 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національної поліції України та установлено строк для подання відзиву.

6. 28 лютого 2018 року до Верховного Суду від Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» надійшов відзив на касаційну скаргу Національної поліції України, в якому позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

7. 09 жовтня 2018 року до Верховного Суду від Національної поліції України надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.

8. 24 жовтня 2018 року до Верховного Суду від Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» надійшли пояснення щодо спірних правовідносин.

9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 525/0/78-19 від 30 травня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

11. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 серпня 2016 року ППС «Правозахисники країни» звернулася до Голови НП України Деканоідзе Хатія із запитом № 89, в якому зазначено, що приміщення, в якому розташований Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська на підставі розпорядження Президента України № 208/96-рп від 27 липня 1999 року визнано аварійним. В приміщенні суду відсутня конвойна кімната та кімната для тримання обвинувачених, які перебувають під вартою. Враховуючи те, що працівники конвойної роти ДВП ГУНП в Дніпропетровській області є членами ППС «Правозахисники країни», даною спілкою в порядку ст. 28 Закону № 1045-XIV здійснюється звернення, щодо здійснення перевірки законності підписання начальником органу внутрішніх справ, командиром підрозділу ГУНП в Дніпропетровській області акту щодо прийняття Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська на обслуговування, затвердженого Додатком № 8 Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України № 1002 від 02 листопада 2012 року.

13. Зазначений запит був отриманий відповідачем 15 серпня 2016 року.

14. У подальшому, зазначений запит був надісланий до ГУНП в Дніпропетровській області з накладенням резолюції заступником Голови НП України К. Бушуєвим: «Репешку І. В., Дзюбі Є. В. - «Прошу розібратися в ситуації та вжити необхідних заходів реагування відповідно до вимог чинного законодавства, про результати розгляду поінформувати ініціатора у встановлений законодавством термін».

15. Зазначений запит зареєстрований в ГУНП в Дніпропетровській області за № 7354 від 17 серпня 2016 року.

16. Керівництвом ГУНП в Дніпропетровській області запит скоординовано до виконавця з резолюцією « Бідилу А. М. , Морозу С.П. , Богдану О.М «Розглянути звернення по суті щойно отримавши. Інформувати ініціатора звернення у встановлений законом термін».

17. 13 вересня 2016 року ГУНП в Дніпропетровській області Голові ППС «Правозахисники країни» Джихуру С.В. на вказаний запит була надана відповідь за № 4996/Бр.

18. 02 грудня 2016 року відповідачем отримано запит ППС «Правозахисники країни» № 160 від 28 листопада 2016 року, адресований т.в.о. Голови Національної поліції України Троян В. А, в якому повторно ставиться питання щодо перевірки законності підписання начальником органу внутрішніх справ ГУНП в Дніпропетровській області акту про прийняття Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська на обслуговування.

19. Після розгляду зазначеного запиту т.в.о. Голови Національної поліції України Трояном В. А. він також був надісланий до ГУНП в Дніпропетровській області з накладенням резолюції: «Дзюбі Є. В., Репешку І. В. - «Прошу повторно вивчити ситуацію, вжити заходів реагування та ґрунтовно поінформувати ініціатора по суті порушених питань».

20. Також, 29 листопада 2016 року до ГУНП в Дніпропетровській області від ППС «Правозахисники країни» надійшов запит з аналогічним (тотожним) текстом, датований 28 листопада 2016 року за № 161, на який ГУНП в Дніпропетровській області надало відповідь позивачу № 6681/Мн від 05 грудня 2016 року.

21. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що не надавши інформацію на запити ППС «Правозахисники країни» № 89 від 10 серпня 2016 року та № 160 від 28 листопада 2016 року у п`ятиденний строк, з переадресуванням зазначених запитів до підпорядкованого підрозділу, Національна поліція України діяла всупереч вимог ст. 28 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», що свідчить про наявність в її діях протиправності.

23. Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність факту укладання колективного договору, на який посилається відповідач не є обставиною, яка виключає відсутність підстав у відповідача для розгляду запитів позивача у порядку, передбаченому Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», адже позивач є легалізованою первиною професійною спілкою, а тому має право користується усіма наданими їй вищезазначеним Законом правами та повноваженнями.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

25. Зокрема скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги той факт, що Національна поліція України не є роботодавцем членів профспілки, оскільки вони є працівниками ГУНП в Дніпропетровській області, а чинне законодавство пов`язує гарантії діяльності профспілок саме з роботодавцем.

26. Також, скаржник зазначив, що судами не надано оцінку тому факту, що обидва запити позивача, правомірно, у зв`язку з належністю визначеного профспілкою роботодавця-адресата, були направлені на розгляд до ГУНП в Дніпропетровській області, відтак відповідачем не було допущено бездіяльності щодо розгляду зазначених запитів позивача.

27. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями щодо задоволення позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

30. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV (далі - Закон № 1045-XIV) професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);

первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

32. Відповідно до ст. 2 Закону № 1045-XIV професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

33. Згідно ст. 3 Закону № 1045-XIV дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об`єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об`єднання, а також на державні органи та органи місцевого самоврядування.

Особливості застосування цього Закону у Збройних Силах України (для військовослужбовців), Національній поліції, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України встановлюються відповідними законами.

34. Частинами 1, 2 ст. 104 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що для захисту своїх прав та законних інтересів працівники поліції можуть утворювати професійні об`єднання та професійні спілки відповідно до Закону № 1045-XIV. Професійні спілки поліції здійснюють свої повноваження із урахуванням обмежень, що накладаються на працівників поліції цим Законом.

34. Відповідно до ст. 28 Закону № 1045-XIV профспілки, їх об`єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об`єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п`ятиденного терміну.

35. Предметом спору у цій справі є бездіяльність Національної поліції України щодо розгляду запитів Первинної професійної спілки «Правозахисники країни», зазначених вище.

36. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

37. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ненадання інформації на запити ППС «Правозахисники країни» № 89 від 10 серпня 2016 року та № 160 від 28 листопада 2016 року у п`ятиденний строк, з переадресуванням зазначених запитів до підпорядкованого підрозділу, відповідач діяв всупереч положень ст. 28 Закону № 1045-XIV.

38. Окремо колегія суддів звертає увагу, що положення ст. 28 Закону № 1045-XIV не обмежують право профспілки отримувати інформацію лише у роботодавця, оскільки зазначеною нормою надано право профспілці на отримання безоплатної інформації від роботодавців або їх об`єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів.

39. Отже, доводи скаржника щодо неналежного адресата у запитах позивача не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.

40. Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність факту укладання колективного договору, на який посилається скаржник не є обставиною, яка виключає відсутність підстав у відповідача для розгляду запитів позивача у порядку, визначеному Законом № 1045-XIV, оскільки Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» є легалізованою, відтак користується усіма наданими їй Законом правами та повноваженнями.

41. Щодо посилань скаржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 804/2581/16 колегія суддів зазначає, що предметом спору у зазначеній справі є, зокрема, зобов`язання т.в.о. начальника Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області генерала поліції третього рангу Репешко Ігоря Володимировича розглянути вимогу Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» № 27 від 02 квітня 2016 року про розірвання трудового договору (контракту) з підполковником поліції Весною Євгеном Віталійовичем в порядку передбаченому ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст.45 Кодексу законів про працю України.

42. Враховуючи предмет спору у справі № 804/2581/16, Суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» не є професійною спілкою працівників поліції у розумінні приписів ч. 11 ст. 62 та ч. 1, ч. 2 ст. 104 Закону України «Про Національну поліцію», що утворюється в органах (закладах, установах) поліції з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів поліцейських, між Первинною професійною спілкою «Правозахисники країни» та Головним Управлінням національної поліції в Дніпропетровській області колективний договір не укладався. Такий висновок має значення саме при розгляді роботодавцем вимоги профспілки про розірвання трудового договору (контракту), а не при реалізації свого права профспілкою на отримання інформації, відповідно до положень ст. 28 Закону № 1045-XIV.

43. Отже, посилання скаржника на зазначену позицію у справі № 804/2581/16, колегія суддів вважає помилковою.

44. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

45. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

46. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

47. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

48. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

49. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі про задоволення позовних вимог.

50. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. Отже, касаційна скарга Національної поліції України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

53. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 804/50/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов