ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №815/4782/16

адміністративне провадження №К/9901/29562/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року (суддя - Кравченко М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року (головуючий суддя - Зуєва Л.Є., судді - Шевчук О.А., Федусик А.Г.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Одеської області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Одеської області (далі - відповідач), в якому просила: - визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором; - зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначила, що положення ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на час виходу на пенсію були чинними, а тому вважає протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Прокуратури Одеської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором. Зобов`язано Прокуратуру Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що оскільки на момент виникнення права позивача на вихід на пенсію за вислугою років ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII діяла і передбачала пов`язане із цим право на отримання грошової допомоги в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Прокуратура Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу Прокуратури Одеської області залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 без змін.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив, що ОСОБА_1 отримала право на вихід на пенсію за вислугою років та грошову допомогу в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором ще до прийняття Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», тому позивач має право на призначення грошової допомоги, передбаченої ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

Прокуратура Одеської області (далі - скаржник) у березні 2017 року звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що позивача звільнено з органів прокуратури Одеської області за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з 01.09.2016, тобто після втрати чинності ч. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачала виплату грошової допомоги при виході на пенсію. Підставою виплати прокурорам і слідчим грошової допомоги було не набуття права на пенсію, а фактичне звільнення з посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Зазначає, що Закон України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» не може застосовуватися до правовідносин соціального захисту та пенсійного забезпечення прокурорів, які вже виникли до його прийняття. На час прийняття вказаного Закону ОСОБА_1 вже було призначено пенсію. Необхідні умови для отримання грошової допомоги, передбаченої ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», на підставі якої призначено пенсію, вже були, а час звільнення позивача не має значення для застосування вказаної норми з огляду на приписи ст.ст. 22, 58 Конституції України.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін на 05 лютого 2020 року.

05 лютого 2020 року Судом відкладено розгляду справи до 26 лютого 2020 року у зв`язку з відсутністю відомостей про повідомлення позивача про дату, час та місце проведення судового розгляду справи.

26 лютого 2020 року Суд перейшов до розгляду вказаної справи в порядку письмового провадження.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 01.08.1995 по 01.09.2016 працювала в органах прокуратури.

З 4 жовтня 2012 року на підставі рішення Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років довічно відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII.

Наказом прокурора Одеської області від 23.08.2016 № 2008к ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Одеської області та з органів прокуратури Одеської області за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з 01.09.2016.

25 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до прокурора Одеської області із заявою про отримання грошової допомоги на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку із звільненням з органів прокуратури за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Листом від 30.08.2016 № 18-вих-16 ОСОБА_1 було повідомлено, що 27.03.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", відповідно до якого з 01.04.2014 зупиняється дія положень ряду законів, які передбачали виплату грошової (вихідної) допомоги в разі виходу на пенсію, крім іншого, прокурорам грошової допомоги в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи (ч. 16 ст. 51-1 Закону України "Про прокуратуру"). Оскільки звільнення з органів прокуратури відбулося з 01.09.2016 за власним бажанням, то виплата грошової допомоги не передбачена.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 22 Конституції України: права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частина 1 ст. 58 Конституції України: закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частина 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років): прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: <…> з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років <…>.

Частина 16 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ: прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Підпункт 3 пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України» від 27.03.2014 року №1166-VII: внести зміни до таких законодавчих актів України <…> у Законі України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793; 1993 р., № 50, ст. 474; 2001 р., № 44, ст. 233; 2008 р., №№ 5-8, ст. 78; 2011 р., № 23, ст. 160; 2012 р., № 12-13, ст. 82; 2013 р., № 21, ст. 208) <…> у статті 50-1 <…> частину шістнадцяту виключити.

Підпункт 1 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (у редакції, чинній на час набрання ним законної сили): визнати такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом Закон України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793, № 50, ст. 474; 1995 р., № 11, ст. 71, № 34, ст. 268; 2001 р., № 9, ст. 38, № 44, ст. 233; 2002 р., № 17, ст. 117, ст. 125; 2003 р., № 29, ст. 233, № 30, ст. 247; 2004 р., № 8, ст. 66; 2005 р., № 2, ст. 32, № 6, ст. 132, № 11, ст. 198; 2006 р., № 1, ст. 18, № 19-20, ст. 156; 2007 р., № 7-8, ст. 66, № 33, ст. 442; 2008 р., №№ 5-8, ст. 78, № 48, ст. 357; 2010 р., № 37, ст. 497, №№ 41-45, ст. 529; 2011 р., № 23, ст. 160, № 30, ст. 279; 2012 р., № 12-13, ст. 82; 2013 р., № 14, ст. 89, № 21, ст. 208, № 37, ст. 490, № 39, ст. 517; 2014 р., № 11, ст.132, № 17, ст. 593, № 20-21, ст. 745, № 22, ст. 816; із змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року № 1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зазначає, що з аналізу положень ч. 16 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка була чинною на момент призначення пенсії позивачу, слідує, що обов`язковою умовою виплати грошової допомоги працівнику органу прокуратури є його вихід на пенсію за вислугу років. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 28 квітня 2015 року у справі №21-87а15.

Отже, оскільки позивач у 2012 році оформила пенсію без звільнення з органів прокуратури, то право на отримання вказаної допомоги у неї на час оформлення пенсії не виникло.

Щодо наявності такого права на час звільнення з органів прокуратури у 2016 році, колегія суддів зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999р. №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки норма, на яку позивач посилається як на підставу для виплати їй грошової допомоги, була передбачена у Законі №1789-ХІІ, який на час звільнення позивача з органів прокуратури вже втратив чинність, у скаржника були відсутні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 вказаної грошової допомоги.

Тому доводи позивача щодо звуження обсягу її соціальних гарантій не відповідають фактичним обставинам, оскільки своїм правом на отримання передбаченої ч. 16 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ грошової допомоги безпосередньо при виході на пенсію за вислугою років остання у 2012 році не скористалася.

Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №804/2686/17, від 05.12.2018 у справі № 826/2461/16 і від 19.06.2019 у справі № 814/1534/16

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами 1 та 3 ст. 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Прокуратури Одеської області - задовольнити.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

Н.В. Шевцова