ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа № 750/11948/17

провадження № К/9901/48968/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Бужак Н. П. (головуючий), Костюк Л. О., Твердохліб В. А.

І. Суть спору

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області (надалі також Орган ДВС, відповідач), у якому просив:

1.1. визнати незаконними дії Органу ДВС по закінченню виконавчого провадження без виконання рішення суду та ухваленню постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 22 листопада 2017 року ВП № 45105585, від 24 листопада 2017 року ВП № 38474794, від 24 листопада 2017 року ВП № 42270658;

1.2. зобов`язати Орган ДВС скасувати постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 22 листопада 2017 року ВП № 45105585, від 24 листопада 2017 року ВП № 38474794, від 24 листопада 2017 року ВП № 42270658 і поновити виконавче провадження по вказаним справам.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує протиправністю спірних постанов про закінчення виконавчого провадження як таких, що винесені державним виконавцем без учинення всіх належних дій щодо виконання судових рішень.

3. Відповідач позов не визнав і, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, наголошував на тому, що ним правильно застосовані норми пункту 11 частини першої статті 39 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII), адже державним виконавцем учинено дії, передбачені частиною третьою статті 63 указаного Закону, що, на його думку, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

А. Щодо виконавчого провадження № 45105585

4. На виконанні Органу ДВС перебував виконавчий лист № 750/9129/13-а, виданий 16 вересня 2014 року Деснянським районним судом м. Чернігова, про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (надалі - УПСЗН) здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік відповідно частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат та здійснити відповідні виплати, за відрахуванням вже сплаченої суми.

5. 15 жовтня 2014 року відповідно до статей 17, 19, 20, 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 606-XIV) державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 45105585.

6. Листом від 27 жовтня 2014 року № 12-07/15553 УПСЗН повідомило про проведення перерахунку допомоги ОСОБА_1 згідно з рішенням суду. Сума до виплати становить 5615,00 гривень. Рішення суду виконано частково в частині нарахування допомоги в сумі 5615,00 гривень, проте виплата не здійснена у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень.

7. 7 листопада 2014 року до Деснянського районного суду м. Чернігова направлено подання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, який ухвалою від 17 листопада 2014 року (справа № 750/9129/13-а) у задоволенні подання відмовив.

8. 3 квітня 2015 року за невиконання рішення суду без поважних причин на УПСЗН державним виконавцем відповідно до статей 11, 89 Закону № 606-XIV накладено штраф в сумі 680 гривень. Також боржнику направлено вимогу щодо виконання рішення суду в п`ятиденний строк з дня отримання вимоги.

9. Листом від 9 квітня 2015 року № 12-07/7270 УПСЗН повідомило, що рішення суду не виконано у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень.

10. 29 квітня 2015 року за невиконання рішення суду повторно на УПСЗН державним виконавцем відповідно до статей 11, 89 Закону № 606-XIV накладено штраф у сумі 1360 гривень.

11. 29 квітня 2015 року державним виконавцем складено акт про невиконання боржником рішень суду.

12. Крім того, 29 квітня 2015 року до Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області державним виконавцем направлено подання про притягнення посадових осіб УПСЗН до кримінальної відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України.

13. Також 29 квітня 2015 року державний виконавець на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/9129/13-а.

14. Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 45105585 від 29 квітня 2015 року скасовано постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2015 року у справі № 750/6587/15-а.

15. 4 квітня 2016 року виконавче провадження № 45105585 відновлено.

16. УПСЗН рішення суду в частині виплати допомоги ОСОБА_2 не виконало.

17. 22 листопада 2017 року державним виконавцем на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 45105585. Копії постанови направлено сторонам, виконавчий документ - до суду.

Б. Щодо виконавчого провадження № 38474794

18. На виконанні Органу ДВС перебував виконавчий лист № 2-а/2506/158/2012, виданий 1 червня 2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов`язання УПСЗН здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат за 2011 рік відповідно до Закону України «Про державний бюджет України па 2011 рік».

19. 12 червня 2013 року на підставі статей 17, 19, 20, 25 Закону № 606-XIV державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 38474794.

20. Листом від 17 липня 2013 року № 12-07/9409 УПСЗН повідомило про проведення перерахунку допомоги ОСОБА_1 згідно з рішенням суду. Сума до виплати становить 5245,00 гривень. Рішення суду виконано частково в частині нарахування допомоги в сумі 5245,00 гривень, але виплата не здійснена в зв`язку з відсутністю кошторисних призначень.

21. 22 серпня 2013 року до Деснянського районного суду м. Чернігова направлено подання про зміну способу і порядку виконання рішення суду, який ухвалою від 16 вересня 2013 року (справа № 2-а/2506/158/12) у задоволенні подання відмовив.

22. 7 листопада 2014 року за невиконання рішення суду без поважних причин на УПСЗН державним виконавцем відповідно до статей 11, 89 Закону № 606-XIV накладено штраф у сумі 680 гривень. Також боржнику направлено вимогу щодо виконання рішення суду в п`ятиденний строк з дня отримання вимоги.

23. УПСЗН листом від 14 листопада 2014 року № 12-07/16714 повідомило, що рішення суду в частині виплати коштів не виконано в зв`язку з відсутністю кошторисних призначень.

24. 19 листопада 2014 року за невиконання рішення суду повторно на УПСЗН державним виконавцем відповідно до статей 11, 89 Закону № 606-XIV накладено штраф в сумі 1360 гривень.

25. 25 грудня 2014 року державним виконавцем складено акт про невиконання боржником рішень суду.

26. 15 грудня 2014 року до Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області державним виконавцем направлено подання про притягнення до посадових осіб УПСЗН до кримінальної відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України.

27. 25 грудня 2014 року державний виконавець на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/2506/158/2012.

28. Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 38474794 від 25 грудня 2014 року скасовано постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2015 року у справі № 750/85/15-а.

29. 10 березня 2015 року виконавче провадження № 38474794 відновлено.

30. 22 червня 2015 року боржнику направлено вимогу щодо виконання судового рішення.

31. УПСЗН листом від 25 червня 2015 року № 12-07/12876 повідомило, що рішення суду не виконано в зв`язку з відсутністю кошторисних призначень.

32. 18 лютого 2016 року державний виконавець на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/2506/158/2012.

33. Вказана постанова про закінчення виконавчого провадження скасована постановою Деснянською районного суду м. Чернігова від 12 квітня 2016 року у справі № 750/2863/16-а.

34. 8 вересня 2016 року виконавче провадження № 38474794 відновлено.

35. УПСЗН рішення суду в частині виплати допомоги ОСОБА_1 не виконало.

36. 24 листопада 2017 року державним виконавцем на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VIII винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 38474794. Копії постанови направлено сторонам, виконавчий документ - до суду.

В. Щодо виконавчого провадження № 42270658

37. На виконанні Органу ДВС перебував виконавчий лист № 750/856/13-а, виданий 5 лютого 2014 року Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов`язання УПСЗН здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат за 2012 рік відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік».

38. 26 лютого 2014 року на підставі статей 17, 19, 20, 25 Закону № 606-XIV державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 42270658.

39. УПСЗН листом від 11 березня 2014 року № 12-07/3708 повідомило про проведення перерахунку допомоги ОСОБА_1 згідно з рішення суду. Сума до виплати становить 5615,00 гривень. Рішення суду виконано частково в частині нарахування допомоги в сумі 5615,00 гривень, але виплата не здійснена в зв`язку з відсутністю кошторисних призначень.

40. 11 червня 2014 року до Деснянського районного суду м. Чернігова направлено подання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, який ухвалою від 27 червня 2014 року у справі № 750/856/13-а у задоволенні подання відмовив.

41. 7 листопада 2014 року за невиконання рішення суду без поважних причин державним виконавцем відповідно до статей 11, 89 Закону № 606-XIV на УПСЗН накладено штраф в сумі 680 гривень. Цього ж дня боржнику направлено вимогу щодо виконання рішення суду.

42. УПСЗН листом від 14 листопада 2014 року повідомило, що рішення суду не виконано в зв`язку з відсутністю кошторисних призначень.

43. 19 листопада 2014 року за невиконання рішення суду повторно виконавцем відповідно до статей 11, 89 Закону № 606-XIV на УПСЗН накладено штраф в сумі 1360 гривень.

44. 26 січня 2015 року державним виконавцем складено акт про невиконання боржником рішень суду.

45. Цього ж дня до Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області державним виконавцем направлено подання про притягнення посадових осіб УПСЗН до кримінальної відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України.

46. Також 26 січня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/856/13-а.

47. Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 42270658 від 26 січня 2015 року скасовано постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 березня 2015 року у справі № 750 983/15-а.

48. 20 серпня 2015 року виконавче провадження № 42270658 відновлено.

49. 9 вересня 2015 року боржнику направлено вимогу щодо виконання судового рішення.

50. УПСЗН листом від 16 вересня 2015 року № 12-07/18741 повідомило, що рішення суду не виконано в зв`язку з відсутністю кошторисних призначень.

51. 18 лютого 2016 року державним виконавцем на підставі державний виконавець на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № №750/856/13-а.

52. Вказана постанова про закінчення виконавчого провадження скасована постановою Деснянською районного суду м. Чернігова від 12 квітня 2016 року у справі № 750/2863/16-а.

53. 8 вересня 2016 року виконавче провадження № 42270658 відновлено.

54. УПСЗН рішення суду в частині виплати допомоги ОСОБА_1 не виконало.

55. 24 листопада 2017 року державним виконавцем на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 42270658. Копії постанови направлено сторонам, виконавчий документ - до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

56. Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 8 лютого 2018 року позов задовольнив:

56.1. визнав дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області по закінченню виконавчого провадження без виконання рішення суду та ухваленню постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 22 листопада 2017 року по справі ВП № 45105585, від 24 листопада 2017 року по справі ВП № 38474794 та від 24 листопада 2017 року по справі ВП № 42270658 незаконними;

56.2. скасував постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 22 листопада 2017 року по справі ВП № 45105585, від 24 листопада 2017 року по справі ВП № 38474794 та від 24 листопада 2017 року по справі ВП № 42270658;

56.3. зобов`язав Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області поновити виконавче провадження по справам ВП № 45105585, ВП № 38474794 та ВП № 42270658.

57. Таке своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач не надав доказів у підтвердження правомірності прийняття своїх рішень, а його рішення та дії порушують приписи права позивача на справедливий суд у частині виконання судових рішень.

58. Київський апеляційний адміністративний суду постановою від 29 березня 2018 року скасував рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 лютого 2018 року скасувати й ухвалив у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив у повному обсязі.

59. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд виходив із того, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб, визначений законом, та з дотриманням вимог чинного законодавства України.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

60. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування ним норм матеріального права.

61. У скарзі позивач, наполягаючи на тому, що державний виконавець закінчив виконавчі провадження без учинення жодних виконавчих дій, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

62. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, стверджуючи про безпідставність останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

V. Нормативне регулювання та оцінка Верховного Суду

63. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

64. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

65. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

66. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

67. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

68. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

69. Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов`язковості виконання рішень (стаття Закону № 1404-VIII).

70. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

71. Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями статтями 48-62 Закону № 1404-VIII, а порядок виконання рішень немайнового характеру - нормами статей 63-67 вказаного Закону.

72. Так, відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

73. Своєю чергою, пункт 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачає надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

74. Як уже зазначено, спірні постанови винесені на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.

75. Вирішуючи питання щодо правомірності спірних постанов державного виконавця, Верховний Суд виходить із такого.

76. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

77. Згідно з частиною першою статті 255 КАС України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

78. Частинами другою та четвертою статті 257 указаного Кодексу визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

79. Відповідно до частин першої та другої статті 8 цього ж Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

80. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

81. Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

82. За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

83. Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

84. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

85. Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

86. Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

87. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

88. Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

89. Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

90. У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

91. Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх

«ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

92. Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

93. На підставі аналізу встановлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд зазначає, що незважаючи на значний проміжок часу, який минув після видачі Деснянським районним судом м. Чернігова виконавчих листів у спірних правовідносинах (1 червня 2011 року, 5 лютого та 16 вересня 2014 року), рішення суду залишаються і досі невиконаними.

94. Своєю чергою, постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесені передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

95. При цьому відповідач не надав доказів, а суди не встановили факту дійсної неможливості виконання судових рішень без участі відповідача.

96. Верховний Суд наголошує на тому, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій.

97. Отже, суд касаційної інстанції вважає безпідставним висновок апеляційного суду щодо правомірності спірних постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та погоджується у цій частині з позицією суду першої інстанції.

98. При цьому, оскільки ОСОБА_1 не заявляв позовних вимог саме про скасування згаданих позовних вимог, для ефективного захисту його прав у даному випадку адміністративний суд повинен вийти за межі заявлених позовних вимог у встановленому процесуальним законом порядку, що й зробив суд першої інстанції.

99. Щодо іншої частини позовних вимог Верховний Суд зауважує на такому.

100. Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

101. Статтею 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

102. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України).

103. Наука адміністративного права визначає способи захисту порушених прав (свобод, інтересів) як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права (свободи, інтересу). Такі дії є завершальними актами захисту у виді матеріально-правових або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права (свободи, інтересу) і є результатом діяльності щодо їх захисту.

104. Відтак, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права (свободи, інтересу), бути адекватним наявним обставинам.

105. Між тим, у контексті обставин цієї справи, Верховний Суд констатує, що позивач, обравши такий спосіб захисту порушених прав на примусове виконання судових рішень, як визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанов про закінчення виконавчого провадження, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, адже задоволення таких позовних вимог жодним чином не поновить його права і саме по собі не вплине на чинність спірних постанов і стан відповідних виконавчих проваджень.

106. Оскільки у випадку, що розглядається, самі по собі вказані дії державного виконавця не є юридично значимими для спірних правовідносин, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є саме визнання постанов про закінчення виконавчого провадження протиправними та, як наслідок, їх скасування.

107. Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про протиправними дій відповідача відсутні, а висновок суду апеляційної інстанції про відмову в позові у цій частині є правильним.

108. Надалі Верховний Суд нагадує, що резолютивна частина рішення адміністративного суду не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

109. Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

110. Оскільки обов`язки державного виконавця як поновити виконавче провадження, так і здійснювати заходи примусового виконання рішень, прямо випливають із приписів Закону № 1404-VIII (пункт 1 частини другої статті 18, частина перша статті 41 відповідно), а такі дії можливі виключно за умови визнання судом незаконною чи скасування в установленому законом порядку постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу, Верховний Суд констатує передчасність позовних вимог про зобов`язання відповідача поновити виконавчі провадження.

111. Відтак, підстави для задоволення позову у цій частині також відсутні, а позиція Київського апеляційного адміністративного суду є правильною.

112. При касаційному розгляді враховано висновки Верховного Суду, наведені, серед інших, у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а та від 7 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

113. За наведеного правового регулювання та обставин справи державний виконавець дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закінчення виконавчих проваджень згідно зі спірними постановами, а суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо їх скасування.

114. Апеляційний суд, своєю чергою, неправильно застосувавши вищенаведені норми матеріального права, помилково скасував законну постанову суду першої інстанції в зазначеній частині.

115. В іншій частині Деснянський районний суд м. Чернігова дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував його рішення з ухваленням рішення про відмову в позові.

116. Отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення апеляційного суду - скасуванню в частині скасування рішення Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 8 лютого 2018 року в частині задоволення позовних вимог про скасування постанов державного виконавця про закінчення виконавчого й ухвалення у цій частині рішення про відмову в позові, із залишенням у цій частині рішення суду першої інстанції в силі в порядку статті 352 КАС України.

117. В іншій частині оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін на підставі статті 350 КАС України.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі № 750/11948/17 в частині скасування рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 лютого 2018 року в частині скасування постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, та ухвалення у цій частині рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

3. Залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 лютого 2018 року у справі № 750/11948/17 у частині скасування постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 22 листопада 2017 року по справі ВП № 45105585, від 24 листопада 2017 року по справі ВП № 38474794 та від 24 листопада 2017 року по справі ВП № 42270658.

4. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі № 750/11948/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич