Постанова

іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 590/694/17

провадження № 51-1548км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 18грудня 2017року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017200290000088, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 20 липня 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки. Постановою Ямпільського районного суду Сумської області від 23 квітня 2012 року скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та направлено ОСОБА_6 в місця позбавлення волі для відбування покарання призначеного за вищезазначеним вироком суду. 10 червня 2014 року ОСОБА_6 звільнено від відбування вказаного покарання на підставі п. «а» ст. 4 Закону України «Про амністію у 2014 році»,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду, з урахуванням змін, внесених ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 26грудня 2017 року про виправлення описки,засуджено:

- ОСОБА_6 за ч. 4 ст.187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна; за пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 5 ст.72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 31березня по 18 грудня 2017року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;

- ОСОБА_7 за ч. 4 ст.187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна; за пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 5 ст.72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 30березня по 18 грудня 2017року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.

Згідно з вироком 29 березня 2017 року приблизно о 13:00 ОСОБА_7 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ), під час вживання спиртних напоїв запропонував останньому здійснити розбійний напад на знайому їм ОСОБА_10 , з метою заволодіння її грошовими коштами у виді виручки, які вона щовечора возила з торгового кіоску додому через лісосмугу. Спланувавши дії, ОСОБА_7 пішов додому та приблизно о 19:15 цього ж дня повернувся до ОСОБА_6 , який передав йому дерев`яний держак від лопати, за допомогою якого будуть наноситися удари потерпілій.

Узгодивши дії між собою, направляючись до лісосмуги, ОСОБА_6 по дорозі, біля покинутої естакади підібрав і взяв із собою половину білої силікатної цеглини, з метою її застосування у разі, якщо під час нападу на потерпілу, щось піде не за їхнім планом.

Прийшовши в лісосмугу, засуджені сховались за деревами біля ґрунтової дороги, неподалік від будинку № 1 по вул. Дмитріївській у с. Привокзальне. Пропустивши потерпілу вперед, діючи за попередньою змовою, ОСОБА_7 першим побіг за ОСОБА_10 та наздогнавши позаду, забігши з лівого боку, вчинив напад з метою заволодіння майном потерпілої, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров`я потерпілої й наніс один удар держаком від лопати в ділянку затилка ОСОБА_10 , на голові якої була зимова жіноча шапка. Від удару потерпіла впала з велосипеду на правий бік, стала на коліна й вперлась руками в землю. Впізнавши нападників вона назвала їх по прізвищам і іменам, просила її не чіпали, та сказала їм забирали все.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , маючи можливість заволодіти грошовими коштами потерпілої та втекти з місця злочину, оскільки остання не чинила опір і сумка з грошима лежала на землі, та таким чином довести свій злочинний намір до кінця, але з метою щоб не бути викритими і з метою приховати вчинений розбійний напад, вийшли за межі своєї домовленості та вступили між собою в попередню змову на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій, з корисливих мотивів та з метою приховування вчиненого розбійного нападу.

Діючи узгоджено, ОСОБА_7 підбіг до потерпілої, наніс декілька ударів держаком від лопати по волосяному покрову голови потерпілої, від чого держак лопати розламався на три уламки. У цей час ОСОБА_6 , тримаючи цеглину в одній руці, наніс багаточисленні удари в праву скроневу частину голови потерпілої, яка в цей момент ще стояла на колінах, а потім впала та перевернулась на спину, обличчям вверх. Після чого взяв цеглину обома руками та замахуючись нею із-за голови, ОСОБА_6 з силою наніс ще близько 6-7 ударів в ту ж саму область скроні потерпілої.

В цей час, потерпіла почала хрипіти та знепритомніла, а ОСОБА_7 , виконуючи вказівку ОСОБА_6 , закинув клітчату сумку з цигарками, картонні ящики та велосипед потерпілої в лісосмугу, щоб їх не було видно з дороги, після чого разом за руки відтягнули непритомну ОСОБА_10 в глибину лісосмуги. Діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_6 підібрав жіночу сумку потерпілої та спільно із ОСОБА_7 зникли з місця вчинення злочину, тим самим заволоділи майном потерпілої ОСОБА_10 на загальну суму 20 240 грн.

Спільними діями засуджених потерпілій були заподіяні легкі та тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпечності для життя. Смерть потерпілої настала ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті відкритої черепно-мозкової травми, що включає множинні рани голови, крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин голови у лобній, скроневій справа, тім`яних, частково потиличній ділянках, розмізчення скроневого м`язу справа, відкритий перелом скроневої та лобної кісток справа з переходом на задню стінку орбіти та пірамідку скроневої кістки справа, забій-розмізчення правої півкулі головного мозку, що ускладнилися набряком тканини та оболонок головного мозку, розвитком посттравматичного менінгоенцефаліту.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , а вирок суду без зміни. В порядку ч. 2 ст. 404 КПК та на підставі ч. 5 ст.72 КК зарахував ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 31 березня 2017 року по 23 січня 2019року та ОСОБА_7 з 30 березня 2017року по 23 січня 2019 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що кримінальне поводження було розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності. На думку засудженого, його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 187 КК, оскільки умислу на вбивство потерпілої у нього не було, а подальші нанесення ударів потерпілій відбувались спонтанно, без обговорення і змови. Апеляційний суд зазначені помилки місцевого суду не усунув, розглянув справу однобічно та з порушенням його права на захист, а тому ухвала суду є незаконною.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_7 вчинив вбивство потерпілої. При цьому суд упереджено розглянув справу та взяв до уваги показання ОСОБА_6 , які є суперечливими, та безпідставно відхилив показання ОСОБА_7 . Стверджує, що умисел у його підзахисного був направлений на розбійний напад, а не на вбивство, на що суд уваги не звернув й постановив незаконне і необґрунтоване рішення. Суд апеляційної інстанції всупереч вимог КПК залишив поза увагою клопотання про повторне дослідження доказів, своїх висновків належним чином не мотивував, вичерпних доводів необґрунтованості апеляційної скарги не навів та лише обмежився перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, а тому ухвала суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК та підлягає скасуванню.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 підтримали касаційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_9 . Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 підтримали касаційну скаргу захисника та засудженого ОСОБА_6 . Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення.

У поданих касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_9 посилаються, серед іншого, на неповноту судового розгляду, не погоджуються з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як у силу ст.433 КПК їх перевірка до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

Разом із тим, у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу:

- показань засудженого ОСОБА_7 , котрий визнав вину частково, лише у вчиненні розбійного нападу на потерпілу та пояснив суду, що 29 березня 2017 року він запропонував ОСОБА_6 «зірвати» сумку у ОСОБА_10 , у якої мали бути при собі гроші, на що останній погодився і вони вирішили здійснити напад вечорі цього ж дня. Приблизно о 20:00 він прийшов до ОСОБА_6 , котрий передав йому держак від лопати, яким вирішили «оглушити» потерпілу. Вони сховались за деревами у лісосмузі, приблизно на відстані 50-70 метрів від будинку потерпілої та стали чекати на неї. Пропустивши ОСОБА_10 вперед, він вискочив із-за дерева, наздогнав потерпілу та завдав їй держаком від лопати одного удару в область затилка чи шиї, від чого остання впала на правий бік, а держак зламався на три частини. Повернувшись до потерпілої він побачив як ОСОБА_6 наносив їй удари по голові, як йому здалося цеглиною. Кількість завданих ОСОБА_6 ударів він не пам`ятає та не бачив щоб останній брав цеглину. ОСОБА_10 їх впізнала, оскільки назвала за прізвищами. Він особисто сховав велосипед і клітчату сумку та разом з ОСОБА_6 відтягнули потерпілу в лісосмугу. ОСОБА_6 підняв жіночу сумочку коричневого кольору та по дорозі біля залізничної колії дістав з неї гроші, а сумку викинув в кущі. В подальшому, знаходячись дома у ОСОБА_6 , останній віддав йому 3500 грн і вони разом на попутці направились в смт Ямпіль;

- показань засудженого ОСОБА_6 , котрий визнав вину лишу у вчиненні розбійного нападу на потерпілу та пояснив, що саме ОСОБА_7 запропонував йому напасти на ОСОБА_10 в лісосмузі по якій вона їздить додому, що вони й вирішили зробити цього ж вечора. Він передав ОСОБА_7 держак від лопати, яким необхідно було «оглушити» потерпілу. По дорозі до лісосмугу біля естакади він підібрав і взяв з собою половинку білої силікатної цеглини щоб у разі потреби застосувати її при нападі на потерпілу. Коли ОСОБА_10 проїхала повз них, ОСОБА_7 наздогнав її та завдав останній держаком від лопати удару по затилку, від якого потерпіла впала на землю на правий бік. Він також підбіг до них тримаючи половину цеглини у руці, а потерпіла в цей час запитала, що вони роблять назвавши їх за прізвищами. ОСОБА_10 стояла на колінах, а ОСОБА_7 завдав їй держаком від лопати декілька ударів по голові, від чого той зламався на декілька частин. Після чого, він завдав декілька ударів по голові ОСОБА_10 цеглиною і вона впала перевернувшись на спину обличчям вверх, а він тримаючи цеглину однією рукою завдав їй ще декілька ударів в область скроні та ока, потім взяв цеглину двома руками і нею завдав ОСОБА_10 приблизно 6-7 ударів по голові. Коли цеглина впала з рук, він наказав ОСОБА_7 взяти її та «добити» ОСОБА_10 , на що той погодився та завдав потерпілій ще декілька ударів по голові. ОСОБА_7 закинув сумку, картонні ящики та велосипед потерпілої в лісосмугу, куди вони за руки відтягнули й саму ОСОБА_10 . Він підібрав жіночу сумочку, з якої по дорозі біля залізничного мосту дістав приблизно 7000 грн та ваучери поповнення рахунку, а сумочку викинув. Потім половину грошей та ваучерів віддав ОСОБА_7 ;

- показань потерпілої ОСОБА_12 , доньки загиблої, котра пояснила суду, що в день події приблизно о 19:45 ОСОБА_10 телефонувала їй та сказала, що все добре і вона їде до дому, а після 21:00 її чоловіку зателефонували й повідомили, що знайшли матір у лісі. На місці події вона побачила ОСОБА_10 метрів за 20 від дороги, котра повідомила, що насильницькі дії щодо неї вчинив ОСОБА_13 . Сумка та велосипед були також закинуті подалі від дороги, з сумки пропало 7000 грн;

- показаннями свідка ОСОБА_14 , чоловіка загиблої, який пояснив, що 29березня 2017 року почав розшукувати дружину, оскільки вона не повернулась додому та знайшов її в лісосмузі, вона лежала скривавлена, вся голова була в крові;

- показаннями свідка ОСОБА_15 , котрий пояснив, що в день події до нього прийшов ОСОБА_14 та повідомив, що знайшов дружину у лісі, а на місці злочину він побачив потерпілу, у неї була розбита голова, велосипед був в стороні, на узбіччі лежала половина цеглини в крові, а поліція знайшла закривавлену палку;

- показаннями свідка ОСОБА_16 , яка працювала продавцем у кіоску загиблої, та підтвердила, що ОСОБА_7 неодноразово заходив до кіоску, також свідок зазначила, що всі гроші ОСОБА_10 забирала з собою додому;

- фактичних даних, що містяться: - у протоколі огляду місця події від 29 березня 2017року, відповідно до якого на місці події було виявлені численні плями бурого кольору, половину цеглини та два уламки палиці на яких були сліди бурого кольору, а також ще один уламок палиці з кінцем округлої форми; у висновках експерта № 27 та № 33 від 31 травня 2017 року, згідно з якими виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли утворитися в результаті численних ударів в ділянку голови та правого ока дерев`яним руків`ям від лопати та цеглиною, а смерть потерпілої настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми.

Під час проведення слідчого експерименту 30 травня 2017 року, засуджений ОСОБА_7 показав, як він завдав удар держаком від лопати в ділянку затилка потерпілої. Потім він відкинув сумку, картонні ящики та велосипед, а ОСОБА_6 цеглиною наносив удари ОСОБА_10 по голові. Після чого вони разом взявши потерпілу за руки відтягли її в лісосмугу. Згідно з висновком експерта №46 від 6червня 2017 року можливо припустити, що тілесні ушкодження, виявлені у потерпілої ОСОБА_10 , могли утворитися при обставинах, продемонстрованих ОСОБА_7 під час слідчого експерименту, а тому механізм їх утворення частково відповідає таким обставинам.

Засуджений ОСОБА_6 в ході проведення слідчого експерименту 31 березня 2017року показав місце, де ОСОБА_7 завдав удару потерпілій від якого вона впала з велосипеду, потім ОСОБА_10 встала на коліна та назвала їх за прізвищами, після чого саме ОСОБА_7 першим підійшов до неї і почав бити держаком в ділянку затилка, від чого держак зламався на декілька частин. Потім він особисто завдавав цеглиною ударів потерпілій по голові, спочатку однією рукою (5-6 ударів), потім двома (7 ударів), а коли вона перевернулась на спину, він завдав ще декілька ударів цеглиною в область ока. ОСОБА_6 сказав ОСОБА_7 закинути сумку, картонні ящики та велосипед в лісосмугу. Коли цеглина випала з його рук, він сказав ОСОБА_7 взяти її та завдати ще декілька ударів потерпілій. Потім вони взяли потерпілу за руки та відтягнули від дороги. В сумці він знайшов гроші половину яких віддав ОСОБА_7 . Відповідно до висновку експерта № 47 від 6 червня 2017 року можливо припустити, що тілесні ушкодження, виявлені у потерпілої ОСОБА_10 , могли утворитися при обставинах продемонстрованих ОСОБА_6 під час слідчого експерименту, а тому механізм їх утворення частково відповідає таким обставинам.

Крім того, факт завдання ОСОБА_7 потерпілій декількох ударів держаком від лопати вже після падіння з велосипеду підтверджується висновком експерта №156 від 9червня 2017 року, відповідно до якого на фрагменті із середньої частини дерев`яного держака виявлено волокна схожі на волосся.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 завдавав ударів потерпілій вказаним держаком по волосяній частині голові вже коли остання стояла на колінах, оскільки в цей момент вона вже була без шапки, яка злетіла з голови при падінні з велосипеду після першого удару. Зазначене також підтверджується показаннями засудженого ОСОБА_6 , наданими під час проведення слідчого експерименту та в судовому засіданні.

До того ж судом встановлено, що дерев`яний держак від ударів розламався на три частини, дві з яких було виявлено на місці, де як вказував ОСОБА_6 , ОСОБА_7 наносив удари, а ще один уламок з округленим кінцем, за який останній тримав держак в руках, було виявлено за декілька метрів в стороні, оскільки засуджений викинув його.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що ці дані в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення, отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне та про істотне порушення судом вимог ст. 94 КПК, захисник у касаційній скарзі не навів.

Суд першої інстанції ретельно дослідив всі докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу засуджених та, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що корисливий мотив та мотив приховати вчинений злочин рівною мірою викликали у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 рішучість позбавити життя ОСОБА_10 .

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК кваліфіковано правильно. Підстав вважати, що місцевий суд порушив положення закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засуджених, про що йдеться в касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Крім того, доводи захисника ОСОБА_9 , аналогічні за змістом доводам, викладеним у його касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином розглянув їх, визнав ці доводи неспроможними і відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування прийнятого рішення.

При цьому апеляційний суд зазначив, що характер, послідовність і динамічність дій засуджених, а також їх поведінка до, під час та після вчинення злочину, локалізація тілесних ушкоджень у потерпілої та механізм їх спричинення, кількість ушкоджень, знаряддя злочину свідчать про те що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у даному випадку діяли за попередньою змовою, з прямим умислом на позбавлення життя потерпілої з корисливих мотивів та з метою приховати інший злочин.

Зокрема, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будучи обізнаними про наявність у ОСОБА_10 грошей, вчинили на неї напад в безлюдному місці в районі лісосмуги. При цьому заздалегідь підготували знаряддя злочину (дерев`яний держак та цеглину), якими наносили чисельні удари відразу і тільки по голові потерпілої, від чого остання втратила свідомість, а засуджені сховали її речі та перенесли ОСОБА_10 у лісосмугу.

Вказані дії засуджених свідчать про передню змову між ними, яка виникла раптово після того, як потерпіла впізнала їх, а тому з метою приховати розбійний напад ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили вбивство ОСОБА_10 .

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином умотивував свої висновки, з якими вона погоджується. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає положенням статей 370, 419 КПК.

Враховуючи вищенаведене, доводи захисника про те, що ОСОБА_7 не вчиняв інкримінованих злочинів, а його обвинувачення побудовано на доказах, здобутих ізпорушенням вимог КПК, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та є безпідставними.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, то вони є безпідставними.

Так, згідно з частинами 3, 4ст. 404 КПК , за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушенням, і може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно в разі, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про ці докази стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, якого не було висунуто в суді першої інстанції.

За приписами статей404,405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, у тому числі за необхідності і шляхом дослідження доказів.

Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст.7, ст.23 КПК ), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих стороною обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

Отже, в контекстіст. 404 КПК , апеляційний суд не зобов`язаний досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. У разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, діючи в межах своїх повноважень, із дотриманням вимог ч. 3 ст. 404 КПК, при перевірці апеляційних скарг дійшов висновку про доведеність у ході судового розгляду винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Отже, суд апеляційної інстанції, погоджуючись зі встановленими місцевим судом фактичними обставинами кримінального правопорушення та вивчивши матеріали справи, здійснив апеляційний розгляд, який не суперечив загальним засадам кримінального провадження, у тому числі щодо принципу безпосередності дослідження показань.

Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, жодних клопотань про повторне дослідження доказів під час апеляційного розгляду захисником заявлено не було.

Доводи засудженого про порушення права на захист під час розгляду кримінального провадження в апеляційному суді є безпідставними з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_6 звертався, як до апеляційного суду так і до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області з клопотаннями про заміну захисника та згідно з наказом директора Регіонального центру було здійснено заміну захисника ОСОБА_11 на захисника ОСОБА_8 .

В судовому засіданні апеляційного суду 11 жовтня 2018 року захисником ОСОБА_8 було завлено клопотання про відкладення апеляційного розгляду для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження для здійснення своїх обов`язків щодо захисту, яке судом було задоволено.

В подальшому, під час апеляційного розгляду кримінального провадження, засуджений ОСОБА_6 жодних клопотань щодо здійснення неналежного захисту захисником ОСОБА_8 суду не заявляв.

З огляду на викладене, державою було забезпечено ОСОБА_6 можливість належної реалізації права на захист, оскільки йому було надано професійного адвоката, що має відповідний фах та кваліфікацію, проте він, не маючи юридичної освіти, ставить під сумнів його професіоналізм, при цьому не залучає собі самостійно захисника, який буде відповідати його критеріям, та вже в касаційній скарзі зазначає про неналежне здійснення його захисту адвокатом ОСОБА_8 .

Зазначене, безумовно, свідчить про те, що спрямованість дій обвинуваченого зумовлена не відсутністю ефективного захисту, а бажанням затягнути процес та уникнути відповідальності за вчинені злочини.

Доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що кримінальне провадження було розглянуто з порушення правил територіальної підсудності є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 34 КПК кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Як убачається з матеріалів справи, до Ямпільського районного суду Сумської області надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У зв`язку з неможливістю утворити склад суду з трьох професійних суддів для розгляду справи, оскільки в суді працює лише два судді, один з яких брав участь у цьому ж провадженні під час досудового розслідування, голова суду звернувся до апеляційного суду з поданням про передачу кримінального провадження на розгляд іншого суду.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 11 липня 2017 року вищевказане подання було задоволено та передано матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для розгляду до Ковпаківського районного суду м.Суми.

Враховуючи наведене, підстав вважати, що кримінальне провадження розглянуто з порушенням правил підсудності, у Суду немає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому підстави для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 18грудня 2017року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 23 січня 2019 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3