ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2840/19

26 лютого 2020 року

м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Костишина В.М.,

представника відповідача Нацюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи: з 17.11.1980 по 27.12.1983, з 26.03.1984 по 31.10.1994 та з 01.11.1994 по 31.12.1998 і призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.06.2018.

В обґрунтування позову зазначає, що 17.07.2018 після досягнення 60-річного віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 12.12.2018 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 17.11.1980 по 27.12.1983, з 26.03.1984 по 31.10.1994 та з 01.11.1994 по 31.12.1998 через відсутність у трудовій книжці на їх підтвердження чіткого відбитку печатки підприємства, в одному випадку, та записів про звільнення / переведення, у двох інших випадках.

11.11.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, у якій просив повторно розглянути його заяву від 17.07.2018 та призначити пенсію за віком з 09.06.2018.

Листом від 25.11.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку із не зарахуванням до його трудового стажу періодів роботи: з 17.11.1980 по 27.12.1983, з 26.03.1984 по 31.10.1994 та з 01.11.1994 по 31.12.1998 з тих самих підстав, що й по першій заяві.

Позивач зазначає, що у трудовій книжці є записи про прийняття його на роботу у спірних періодах, додатково ним представлено довідки про заробітну плату, а тому вважає, що у поданих ним документах містяться відомості про роботу, яких достатньо для зарахування до страхового стажу спірних періодів, і є підстави для призначення пенсії. Недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи. При цьому орган, що призначає пенсію, має право самостійно вимагати від підприємств, установ та організацій дооформлення додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відтак, позивач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно не зарахувало йому до страхового стажу періоди роботи з 17.11.1980 по 27.12.1983, з 26.03.1984 по 31.10.1994 та з 01.11.1994 по 31.12.1998 та недостатньо вжило заходів для перевірки поданих документів у разі наявності сумніву щодо страхового стажу. Також зазначає, що ним не пропущено строку звернення до суду з цією позовною заявою, оскільки у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Ухвалою суду від 16.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання на 16.01.2020.

03.01.2020 до суду надійшов відзив відповідача на позов, в якому останній позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні (а.с.36-41). Щодо спірних періодів роботи позивача вказує, що період з 17.11.1980 по 27.12.1983 не був зарахований до страхового стажу, оскільки у записі трудової книжки під №8 про роботу на Підприємстві №11 Головного управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР відсутній чіткий відбиток печатки, з якого неможливо прочитати назву підприємства. Об`єднаним управлінням було зроблено запити до Управління Пенсійного фонду Російської Федерації з метою уточнення цього періоду роботи. 22.01.2019, вже після винесення відмови органом пенсійного фонду, на адресу відповідача надійшла відповідь від 26.12.2018 Акціонерного товариства «Північно-кавказьке аерогеодезичне підприємство» (правонаступника Підприємства №11 Головного управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР) із підтвердженням роботи ОСОБА_1 на цьому підприємстві.

Стаж з 26.03.1984 по 31.10.1994 в Управлінні містобудування та архітектури м. Тернополя неможливо зарахувати до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці відсутній запис про звільнення / переведення в Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро при Управлінні містобудування та архітектури.

Період роботи з 26.03.1984 по 31.12.1991, за які позивачем було надано довідки про заробітну плату №196/5 від 10.10.2018, №145/5 від 24.07.2018 та №137/5 від 11.07.2018, видані Тернопільською міською радою, не було враховано при обчисленні стажу, оскільки після ліквідації Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро особові рахунки по заробітній платі не були передані в архівний відділ.

Зарахувати період роботи з 01.11.1994 по 31.12.1997 в Госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро немає можливості, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про звільнення у зв`язку з ліквідацією Госпрозрахункового підрозділу відповідно до наказу №248, виданого Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України від 01.11.2000 «Про визнання таким, що втратило чинність Примірного положення про госпрозрахункові підрозділи при місцевих органах містобудування та архітектури».

Період роботи з 01.01.1998 по 31.12.1998 в Госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро був зарахований до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Інших документів, які б підтверджували роботу позивача у спірні періоди до відповідача подано не було, а тому відповідні періоди не зараховані до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Також представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Інших заяв по суті справи учасниками справи не подано.

Позивач, представник позивача, які брали участь у судових засіданнях, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, позовні вимоги просили задовольнити. Зокрема, позивач зазначив, що з 26.03.1984 по 03.07.2000 працював у Виробничій групі інженером та керівником Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро, які були створені при управлінні архітектури органів місцевого самоврядування. Хоча такі підрозділи і були самостійними структурами з правом юридичної особи, діяльність яких здійснювалася на принципі повного госпрозрахунку, проте вони знаходилися у підпорядкуванні головного архітектора м. Тернополя. Вся звітність про діяльність бюро подавалася до Управління архітектури і містобудування Тернопільського міськвиконкому, а тому й на даний час саме у Виконавчому комітеті Тернопільській міській раді зберігаються всі відомості про діяльність таких структур, у тому числі про заробітну плату працівників. Не передача документів про діяльність бюро до архівного відділу не свідчить про недостовірність відомостей по трудову участь працівників та неможливість підтвердити трудовий стаж. Щодо відсутності записів у трудовій книжці про звільнення / переведення, то зазначив, що будучи керівником бюро, всі записи до трудової книжки працівників бюро здійснювалися на підставі його наказів, а щодо себе такі записи в трудову книжку мав би вносити орган місцевого самоврядування, оскільки його на керівну посаду призначав головний архітектор м. Тернополя. Відсутність цих записів при наявності додаткових документів, що підтверджують його безперервний стаж в цей період, не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії через не зарахування вказаних періодів роботи.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 16.01.2020 допитані свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відомі їм обставини у цій справі.

У судовому засіданні 16.01.2020 оголошено перерву до 09.30 год 04.02.2020 у зв`язку з необхідністю витребувати додаткові докази в учасників справи. Ухвалою суду від 04.02.2020, постановленою судом у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, у розгляді справи оголошено перерву до 9.30 год 12.02.2020 у зв`язку з необхідністю витребувати додаткові докази в учасників справи.

Ухвалою суду від 12.02.2020, постановленою судом у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, продовжено процесуальний строк розгляду справи та оголошено перерву до 14.30 год 26.02.2020, у зв`язку із необхідністю витребувати додаткові докази в учасників справи (які не надійшли на адвокатський запит до судового засідання та стосуються предмету доказування у цій справі).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами та показаннями свідків, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся із заявою від 17.07.2018 про призначення пенсії за віком до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України», якою Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області) (а.с.72).

Відповідно до розписки-повідомлення разом із заявою про призначення пенсії позивачем було подано: трудову книжку; копію паспорта; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та довідки про реєстрацію місця проживання особи; копію військового квитка; копію диплома про навчання в Львівському політехнічному інституті; довідки про заробітну плату №145/5 від 24.07.2018, №137/5 від 11.07.2018 та №196/5 від 10.10.2018, видані Тернопільською міською радою (а.с.89).

Розглянувши заяву позивача, Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом від 12.12.2018 № 17929/05 повідомило йому про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с.21-23). Таку відмову обґрунтовано тим, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 17.11.1980 по 27.12.1983, з 26.03.1984 по 31.10.1994 та з 01.11.1994 по 31.12.1998 через відсутність у трудовій книжці на підтвердження вказаних періодів роботи чіткого відбитку печатки підприємства та записів про звільнення/переведення та вивільнення. У листі вказано, що загальний стаж ОСОБА_1 для визначення його права на пенсію становить 15 років 05 місяців 04 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком. Також зазначено про направлення запитів до Управління пенсійного фонду Російської Федерації та Тернопільської міської ради про уточнення періодів роботи заявника, проте відповіді не надійшли.

11.11.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, у якій просив повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2018 та призначити йому пенсію за віком з 09.06.2018 (а.с.20). В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що заява від 17.07.2018 та подані з нею документи є достатніми підставами для призначення йому пенсії. Просив надати копію акта №6680 про результати перевірки достовірності подання довідок про заробіток №196/5 від 10.10.2018, №145/5 від 24.07.2018 та №137/5 від 11.07.2018.

Листом від 25.11.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком. Вказано, що до розрахунку страхового стажу позивача не враховано період роботи з 17.11.1980 по 27.12.1983 у Підприємстві №11 Головного управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР, оскільки у записі трудової книжки під №8 відсутній чіткий відбиток печатки. Разом з тим, в іншому абзаці листа цей же період зазначається як врахований до трудового стажу, а саме: період роботи з 17.11.1980 по 27.12.1983 в АТ «Північно-Кавказьке аерогеодезичне підприємство».

Також зі змісту листа вбачаються наступні мотиви відмови у призначенні пенсії.

Страховий стаж за період роботи з 26.03.1984 по 31.10.1994 в Управлінні містобудування та архітектури міста Тернополя неможливо зарахувати до стажу, оскільки у трудовій книжці відсутній запис про звільнення / переведення в Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро при Управлінні містобудування та архітектури.

13.09.2018 Тернопільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області було зроблено запит до Тернопільської міської ради щодо уточнення вказаного періоду роботи. Відповідь не надійшла.

Крім того, до стажу не враховано період роботи з 01.11.1994 по 31.12.1998 в Госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро, оскільки в трудовій книжці відсутній запис про звільнення у зв`язку із ліквідацією Госпрозрахункового підрозділу відповідно до наказу від 01.11.2000 №248, виданого Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України.

Період роботи з 26.03.1984 по 31.12.1991, за які позивачем було надано довідки про заробітну плату №196/5 від 10.10.2018, №145/5 від 24.07.2018 та №137/5 від 11.07.2018, видані Тернопільською міською радою, не було враховано при обчисленні стажу, оскільки після ліквідації Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро особові рахунки по заробітній платі не були передані в архівний відділ.

У листі від 25.11.2019 вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 18 років 06 місяців 05 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком (а.с.24-26).

Позивач вважає, що не зарахування до його страхового стажу періодів роботи: з 17.11.1980 по 27.12.1983, з 26.03.1984 по 31.10.1994 та з 01.11.1994 по 31.12.1998 порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV чоловіки набувають право на пенсію за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 25 років з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

У судовому засіданні досліджено оригінал трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія якої долучена до матеріалів адміністративної справи (а.с.14-16), в якій містяться, серед інших, такі записи щодо яких виник спір:

Розділ «Відомості про роботу»: Головне управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР Підприємство №11,

запис № 5, 17.11.1980, прийнятий на посаду інженера астрономогеодезиста, підстава: наказ від 19.11.1980; <�…>

запис № 8, 27.12.1983, звільнення з роботи за власним бажанням, підстава: наказ від 26.12.1983.

Запис про звільнення позивача засвідчений підписом керівника та скріплений печаткою, однак відбиток печатки є нечітким (а.с.15).

Відповідачем не зараховано до страхового стажу цей період роботи з 17.11.1980 по 27.12.1983 через відсутність чіткого відбитку печатки у записі трудової книжки про звільнення №8.

Щодо спірних періодів роботи позивача з 26.03.1984 по 31.10.1994 та з 01.11.1994 по 31.12.1998, то у його трудовій книжці наявні наступні записи (а.с.14-16):

Розділ «Відомості про роботу»: Управління головного архітектора м.Тернополя,

запис № 9, 26.03.1984, зарахований на посаду інженера Виробничої групи, запис внесений на підставі наказу №4 від 23.03.1984;

запис № 10, 01.11.1994, призначений на посаду керівника Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при Управлінні містобудування та архітектури, запис внесений на підставі наказу №64 від 03.11.1994.

Наступний запис трудової книжки № 11 від 03.07.2000 стосується прийняття ОСОБА_1 на роботу в Комунальне підприємство «Місто» (а.с.16).

Записи про переведення / звільнення ОСОБА_1 з вказаних у записах № 9 та № 10 посад відсутні, у зв`язку з чим періоди з 26.03.1984 по 31.10.1994 та з 01.11.1994 по 31.12.1998 не зараховано відповідачем до страхового стажу позивача.

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування спірних періодів роботи ОСОБА_1 , суд проаналізував положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. <�…>. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).

Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 Інструкції № 58).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з абзацом другим пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що вимоги щодо внесення записів про звільнення з роботи та завірення печаткою запису про звільнення прямо передбачені Інструкцією № 58, також трудова книжка має містити відомості про переведення та звільнення працівника з посади, перейменування підприємства чи реорганізацію, що слідує з наведених положень Інструкції №58. Однак позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивача за спірний період.

У даному випадку, позивач просить зарахувати до його страхового стажу період роботи з 17.11.1980 по 27.12.1983 на Підприємстві №11 Головного управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР.

Щодо цього періоду суд зазначає, що у трудовій книжці позивача у відомостях про роботу у графі 3 як заголовок зазначено повне найменування підприємства, всі інші записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. Нечіткість відбитку печатки при завіренні запису про звільнення працівника, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, не є підставою для не зарахування цього періоду до стажу роботи працівника. Крім того, як зазначено вище повне найменування підприємства вказане як заголовок перед записом про прийняття позивача на роботу (запис № 5 трудової книжки).

У листі Головного управління Пенсійного фонду у Тернопільській області від 25.11.2019 відповідач вказує про зарахування періоду роботи з 17.11.1980 по 27.12.1983 в Акціонерному товаристві «Північно-Кавказьке аерогеодезичне підприємство» та одночасне не зарахування періоду роботи з 17.11.1980 по 27.12.1983 на Підприємстві №11 Головного управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР (а.с. 24-26).

З цього приводу представник відповідача зазначив, що з метою уточнення періоду роботи на Підприємстві №11 Головного управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР, відповідачем було зроблено запит до Управління Пенсійного фонду Російської Федерації.

22.01.2019 на адресу відповідача надійшла відповідь від Акціонерного товариства «Північно-Кавказьке аерогеодезичне підприємство» разом із підтверджуючими довідками про те, що Підприємство №11 Головного управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР перейменоване в Акціонерне товариство «Північно-Кавказьке аерогеодезичне підприємство» та про підтвердження роботи позивача у період з 17.11.1980 по 27.12.1983 на цьому підприємстві (а.с.85-87).

Враховуючи те, що така відповідь була отримана відповідачем після відмови у призначенні пенсії позивачу, викладеної у листі від 12.12.2018, то Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області вважає, що спірний період не може бути зарахований до страхового стажу позивача (так вказує представник відповідача у поясненнях).

Зарахування цього періоду органами пенсійного фонду згідно з рішенням відповідача від 25.11.2019, суд не може визнати однозначним, оскільки таке рішення містить два протилежні за змістом абзаци, в якому один раз такий період роботи зараховується, у іншому - не зараховується. У відзиві на позов та в судовому засіданні представник відповідача стверджував про не зарахування цього періоду до стажу роботи ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 17.11.1980 по 27.12.1983 на Підприємстві №11 Головного управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР (в подальшому перейменованому в Акціонерне товариство «Північно-Кавказьке аерогеодезичне підприємство») підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Щодо спірних періодів роботи ОСОБА_1 з 26.03.1984 по 31.10.1994 та з 01.11.1994 по 31.12.1998 суд зазначає наступне.

Відомості про прийняття на роботу позивача 26.03.1984 в Управління містобудування та архітектури м. Тернополя (Виробнича група) містяться в його трудовій книжці, однак відсутній запис про звільнення чи переведення, що стало підставою для не зарахування відповідачем періоду з 26.03.1984 по 31.10.1994 до страхового стажу.

При цьому є запис у трудовій книжці про прийняття 26.03.1984 ОСОБА_1 на посаду інженера Виробничої групи (запис № 9) та про призначення з 01.11.1994 на посаду керівника Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро при Управлінні містобудування та архітектури (запис № 10).

Позивач пояснював у судовому засіданні, що перерв у роботі за цей період не було. А реорганізацію виробничих груп в архітектурно-планувальні бюро було проведено відповідно до пункту 19 Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 27.10.1987 №347 «Про організацію виконання постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 19.09.1987 №1058 «Про подальший розвиток радянської архітектури і містобудування» (а.с.17-18) та на підставі рішення міськвиконкому від 19.04.1988 №187, яким Виробничу групу при Управлінні головного архітектури м.Тернополя перетворено в Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро при Управлінні архітектури і містобудування Тернопільського міськвиконкому.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів №545 від 06.12.1989 затверджено Положення про Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро при Управлінні архітектури і містобудування міськвиконкому (а.с.19, 90 зворот-92).

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Положення про Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро при Управлінні архітектури і містобудування Тернопільського міськвиконкому таке бюро створюється на базі реконструкції технічного бюро, яке було створене в 1966 році. Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро створене при Управлінні архітектури і містобудування міськвиконкому згідно з рішенням міськвиконкому від 19.04.1988 №187. Структура бюро затверджується головним архітектором Управлінні архітектури і містобудування міськвиконкому.

Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро при Управлінні архітектури і містобудування Тернопільського міськвиконкому користується правами юридичної особи, має основні засоби та обігові кошти, круглу гербову печатку з своїм найменування і відкритий рахунок, знаходиться в підпорядкуванні головного архітектора міста Тернополя (пункти 1.4 та 1.5 Положення).

Отже, зі змісту Положення про Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро при Управлінні архітектури і містобудування Тернопільського міськвиконкому не вбачається безпосереднє створення його шляхом перетворення саме Виробничої групи. При цьому будь-які докази чи пояснення про те, що технічні бюро і виробничі групи перебували у зв`язку (входили до складу чи виконували ідентичні функції) відсутні. Тому посилання позивача лише на положення пункту 19 Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 27.10.1987 №347 «Про організацію виконання постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 19.09.1987 №1058 «Про подальший розвиток радянської архітектури і містобудування», яким передбачалося перетворити в 1988 році саме виробничі групи при архітектурно-містобудівельних органах виконкомів місцевих Рад народних депутатів у госпрозрахункові проектно-виробничі архітектурно-планувальні бюро (а.с.17-18), потребувало додаткових доказів, на підтвердження стажу роботи позивача у спірний період.

Такі додаткові докази надані позивачем та досліджені судом.

На підтвердження роботи у період з 26.03.1984 по 31.12.1991 позивачем було подано відповідачу та до суду довідки про заробітну плату від №145/5 від 24.07.2018, №137/5 від 11.07.2018 та №196/5 від 10.10.2018, видані Тернопільською міською радою (а.с.65-67). За результатами розгляду та перевірки вказаних довідок відповідачем підтверджено нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 26.03.1984 по 31.12.1991 з урахуванням розбіжностей та вірних довідок, про що складено акт №6680 від 20.11.2018 (а.с. 27-30, 68-70). Разом з тим, такі довідки не були враховані відповідачем для підтвердження і обчислення стажу роботи позивача, оскільки після ліквідації Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро особові рахунки по заробітній платі не були передані в архівний відділ.

Крім того, на адвокатський запит представника позивача - адвоката Костишина В.М. від 23.01.2020 щодо надання копій особових рахунків про виплату заробітної плати, наказів про прийом на роботу та переведення з одного робочого місця на інше за період роботи ОСОБА_1 з 26.03.1984 по 31.12.1998 в органах архітектури (Управлінні містобудування та архітектури міста Тернополя та Госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро при Управлінні містобудування та архітектури) (а.с.79-80) Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 21.02.2020 надано відповідь про наявність у Тернопільській міській раді копій особових рахунків про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 26.03.1984 по грудень 1991 року, які додані до відповіді на запит (а.с. 96).

На підтвердження нарахування та виплати позивачу заробітної плати з 26.03.1984 по грудень 1991 року судом досліджені копії особових рахунків про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 (а.с. 97-177). З таких документів вбачається нарахування ОСОБА_1 заробітної плати у період з 26.03.1984 по грудень 1991 року як геодезисту «Відділу техбюро головного архітектора» (таке найменування відділу зазначено в картках для нарахування заробітної плати та розрахунково-платіжних відомостях) та як геодезисту Госпрозрахункового проектно-виробничому архітектурно-планувального бюро.

Також копіями особових рахунків про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 підтверджено нарахування та виплату йому заробітної плати у період з січня 1996 року по грудень 1997 року (а.с. 178-201).

З огляду на дослідженні докази та встановлені на підставі них обставини, суд дійшов висновку про підтвердження належними та допустимими доказами стажу роботи позивача у спірний період: з 26.03.1984 по грудень 1991 року та з січня 1996 по грудень 1997 року.

Період роботи позивача з 1992 по 1995 рік, за який відсутні додаткові відомості та документи, визначені у пункті 3 Порядку №637, то такі підтверджено показаннями свідків. У сукупності показання свідків засвідчили роботу позивача і в інші спірні періоди, а саме з березня 1984 року по грудень 1998 року, оскільки в цей час свідки працювали або в Управлінні головного архітектора м. Тернополя, або в Управлінні містобудування та архітектури, чи в Госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро при Управлінні містобудування та архітектури, тобто знали позивача по спільній з ним роботі.

Так, свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначив, що у період з 1978 року по 1991 рік працював в Управлінні головного архітектора м. Тернополя, з 1991 року по 2000 рік - в Госпрозрахунковій проектній групі при Управлінні містобудування та архітектури, на підтвердження чого у трудовій книжці ОСОБА_2 від 05.07.1969 наявні відповідні записи № 11 - № 14 (а.с.48-49). ОСОБА_2 підтвердив, що у період 1984-2000 років у Виробничому бюро при Управлінні головного архітектора м. Тернополя працював ОСОБА_1 , а пізніше у Госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро при Управлінні містобудування та архітектури, яке згодом очолив, робота була безперервною, на іншу роботу позивач не переходив у цей період.

Свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначила, що з 1973 року по 1992 рік працювала в Управлінні головного архітектора м.Тернополя, пізніше з 1992 року була переведена на роботу в Управління архітектури та будівництва Тернопільської міської адміністрації, яке згодом реорганізовано в Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, в якому пропрацювала до 2004 року. У показаннях свідок зазначила, що у період її трудової діяльності, яка відображена у трудовій книжці від 14.10.1969 (а.с. 52) при органах архітектури (Управлінні головного архітектора м. Тернополя, Управлінні містобудування та архітектури) діяли бюро, в одному з яких працював ОСОБА_1 , працював постійно, без перерв.

Аналогічні показання на підтвердження роботи позивача у спірний період надали ще два свідки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який у період з 1985 року по 1988 рік працював в Управлінні головного архітектора м. Тернополя, а з 1991 року по 1994 рік - начальником Управління містобудування та архітектури, з вересня 1994 року - головним архітектором міста, на підтвердження чого у трудовій книжці ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 наявні відповідні записи № 7 - № 17 (а.с.55-56); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка у період з 1991 року по 2000 рік працювала в Госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро при Управлінні містобудування та архітектури, на підтвердження чого у її трудовій книжці серії НОМЕР_3 наявні відповідні записи № 6 - № 7 (а.с.59).

У відповідності до пункту 18 Порядку №637 наведені вище показання чотирьох свідків, які знали заявника по спільній роботі в одній установі та в одній системі, і які надали суду документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника, є належними та допустимими доказами для підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 у спірний період у Виробничому бюро при Управлінні головного архітектора в м.Тернополі та в Госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро.

При цьому суд зауважує, що відсутність запису у трудовій книжці позивача про звільнення чи переведення на роботу з Виробничого бюро в Госпрозрахунковий проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро, а так само звільнення з Госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро, не можуть бути свідченням відсутності трудової діяльності за цей період.

З цього приводу суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Крім того, суд звертає увагу, що період роботи позивача за аналогічних обставин праці та оформлення трудової діяльності у Госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро з 01.01.1998 по 31.12.1998 відповідачем самостійно зараховано до страхового стажу заявника. Такий стаж роботи зарахований на підставі відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-5, якою підтверджено суми заробітку для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків за позивача Госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро у період 1998 року (а.с.42). Про його зарахування органами пенсійного фонду до страхового стажу підтвердив представник відповідача та свідчить копія розрахунку стажу ОСОБА_1 (а.с.71) і відповіді органів пенсійного фонду, з яких однозначно вбачається про те, що 1998 рік зарахований до стажу при визначенні права позивача на пенсію.

Враховуючи вказане, позовні вимоги позивача щодо зарахування до його страхового стажу періоду з 01.01.1998 по 31.12.1998 є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки спір щодо цього відсутній.

При цьому стаж роботи ОСОБА_1 з 17.11.1980 по 27.12.1983 в Головному управлінні геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР Підприємство №11, з 26.03.1984 по 31.10.1994 у Виробничій групі при Управлінні головного архітектора м. Тернополя, з 01.11.1994 по 31.12.1997 у Госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро при Управлінні містобудування та архітектури підтверджений належними і допустимими доказами, дослідженими судом, та підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії.

Щодо покликань відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що перша відмова у призначенні пенсії позивачу надана Тернопільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області листом від 12.12.2018 № 17929/05, яким зараховано до страхового стажу періоди, що склали в загальному 15 років 05 місяців 04 дні (а.с.21-23). Разом з тим, у такій відмові орган пенсійного фонду зазначав про направлення запитів для уточнення періодів роботи ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду Російської Федерації та до Тернопільської міської ради. Як вбачається зі змісту листа станом на 12.12.2018 відповіді не надійшли, спірні періоди до страхового стажу не зараховані, а тому остаточного рішення по заявнику суд вважає не прийнято.

25.11.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянуто повторне звернення ОСОБА_1 щодо призначення пенсії з 09.06.2018 по попередньо поданих документах, та з урахуванням перевірки відомостей про страховий стаж по спірних періодах. Станом на 25.11.2019 року відповідачем підтверджено страховий стаж заявника - 18 років 06 місяців 05 днів, з урахуванням додатково зібраних органом пенсійного фонду документах. Зокрема, з урахуванням відомостей, що надійшли від Російської Федерації про роботу позивача в Акціонерному товаристві «Північно-Кавказьке аерогеодезичне підприємство». Відомості з Тернопільської міської ради станом на 25.11.2019 не надійшли.

З огляду на таке рішення від 25.11.2019, прийняте щодо призначення пенсії ОСОБА_1 по його заяві, суд вважає, що останній, звернувшись з позовною заявою 11.12.2019 до суду, не пропустив строк звернення.

Також суд враховує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 07.07.2014) орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з пунктом 4.7 цього ж Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Тобто лише після оцінки і розгляду всіх документів, у тому числі отриманих на запити органів пенсійного фонду з метою перевірки обґрунтованості їх видачі, відповідач має прийняти рішення про призначення чи відмову у призначенні заявнику пенсії.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.

При цьому дії (бездіяльність) відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача є триваючими, а тому суд приходить до висновку про відсутність пропущеного строку звернення до суду.

Крім того, позивач не ставив вимогу про визнання протиправним чи скасування рішення від 12.12.2018, а відповідач в свою чергу не надав суду жодних доказів на підтвердження надіслання чи вручення ОСОБА_1 цього рішення від 12.12.2018.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.06.2018, слід зазначити наступне.

Як передбачено пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина четверта статті 245 КАС України).

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Суд зазначає, що до повноважень суду не належить обраховувати стаж, але враховуючи ту обставину, що станом на 25.11.2019 відповідач обрахував загальний страховий стаж позивача 18 років 16 місяців 05 днів (з урахуванням роботи в Головному управлінні геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР Підприємство №11), судом підтверджено підстави для зарахування до стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26.03.1984 по 31.12.1997, то слід вважати, що страховий стаж позивача буде становити понад 25 необхідних років, що свідчить про виконання усіх умов, необхідних для призначення йому пенсії за віком.

Суд констатує, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у позивача 60 річного віку, достатнього загального стажу, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб`єкта владних повноважень, окрім як призначення пенсії за віком.

З приводу дати, з якої слід призначити пенсію позивачу, то суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку; пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З урахуванням цих положень, беручи до уваги факт досягнення позивачем пенсійного віку 09.06.2018, звернення позивача із заявою про призначення пенсії в межах трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку 17.07.2018, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 10.06.2018, а не з 09.06.2018, як просить у позовній заяві позивач.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів правомірність відмови у зарахуванні спірних періодів до стажу роботу позивача.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, позовні вимоги слід задовольнити частково та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 17.11.1980 по 27.12.1983, з 26.03.1984 по 31.12.1997 та призначити позивачу пенсію за віком з 10.06.2018.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач сплатив судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджуються квитанцією від 12.12.2019 №0.0.1548949910.1 (а.с.5).

Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто 384,20 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 17.11.1980 по 27.12.1983 в Головному управлінні геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР Підприємство №11, з 26.03.1984 по 31.10.1994 у Виробничій групі при Управлінні головного архітектора м. Тернополя, з 01.11.1994 по 31.12.1997 у Госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро при Управлінні містобудування та архітектури і призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.06.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири грн 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2020.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.