open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
17 Справа № 820/4282/17
Моніторити
Постанова /07.07.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Постанова /07.07.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.06.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.06.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.04.2020/ Харківський окружний адміністративний суд Постанова /27.02.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /27.02.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.02.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.02.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /24.01.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /15.01.2018/ Касаційний адміністративний суд Постанова /18.12.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Постанова /18.12.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /20.11.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /20.11.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Постанова /19.10.2017/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.09.2017/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.09.2017/ Харківський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 820/4282/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /07.07.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Постанова /07.07.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.06.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.06.2020/ Другий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.04.2020/ Харківський окружний адміністративний суд Постанова /27.02.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /27.02.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.02.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.02.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /24.01.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /15.01.2018/ Касаційний адміністративний суд Постанова /18.12.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Постанова /18.12.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /20.11.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /20.11.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Постанова /19.10.2017/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.09.2017/ Харківський окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.09.2017/ Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №820/4282/17

адміністративне провадження №К/9901/3658/18, К/9901/7052/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №820/4282/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Головного територіального управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 (головуючий суддя - Бадюков Ю.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 (постановлену у складі колегії суддів: головуючий суддя: Любчич Л.В., судді: Сіренко О.І., Спаскіна О.А.).

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просив:

- визнати дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови в задоволенні запиту на отримання публічної інформації від 07.08.2017 незаконними;

- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 07.08.2017, а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_1. копії матеріалів службового розслідування, що проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_3 у період з 10 по 23 листопада 2015 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн.;

- в разі задоволення позову та у відповідності до ст. 267 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення, встановивши відповідачу строк для подачі звіту про виконання судового рішення.

2. В обґрунтування позову зазначає, що він не погоджується з діями відповідача щодо відмови в наданні публічної інформації, а також посилається на те, що відповідач володіє запитуваною інформацією, ця інформація вже була створена та відображена у відповідних документах (матеріалах службового розслідування) та не належить до категорії інформації з обмеженим доступом у розумінні частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Позивач вказує, що відсутність у відповідача електронних копій запитуваних документів, у яких міститься вже створена публічна інформація, не може бути і не є законною підставою для відмови у задоволенні запиту про надання публічної інформації, оскільки виготовлення копії раніше створених документів не є створенням нової інформації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 07.08.2017.

Зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Харківській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 07.08.2017.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 податковий номер НОМЕР_1 ) судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн. (сім тисяч сорок гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що інформація про вчинення незаконних дій під час виконання посадовою особою функції держави, а також будь-яка інша інформація, що пов`язана із здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій, не може бути обмежена у доступі, окрім випадків прямо передбачених законодавством. При цьому Закон України «Про доступ до публічної інформації» прямо забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документу, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається.

5. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не розглянув запит позивача по суті, що за приписами ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

6. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію, оскільки суд при вирішенні адміністративного спору перевіряє, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення. При цьому відповідачем по суті запит позивача не було розглянуто.

7. Щодо стягнення судових витрат за надання правової допомоги на користь ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі належні та допустимі докази понесених витрат на загальну суму 7040 грн. в межах і обсягах, визначених діючим законодавством.

8. З метою повного захисту прав позивача суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії та дійшов до висновку про те, що належним способом захистом порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин є зобов`язання відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути запит позивача від 07.08.2017.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 апеляційну скаргу представника позивача Нелюби С.А. залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Харківській області задоволено частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 по справі № 820/4282/17 скасовано в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн.

Ухвалено в цій частині нову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 842,67 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 залишено без змін.

10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції виходив з того, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що представник позивача 19.10.2017 приймав участь у судовому засіданні по справі № 820/4282/17 протягом 1 год. 19 хв., а тому з урахуванням часу прийняття представником позивача участі в судовому засіданні, витрати на правову допомогу підлягають компенсації в розмірі 842,67 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Головного територіального управління юстиції у Харківській області та відзиву на неї

11. 09.01.2018 Головне територіальне управління юстиції у Харківській області (касатор) подало касаційну скаргу.

У касаційній скарзі відповідач просить:

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

12. Касаційна скарга мотивована тим, що надання інформації в електронному вигляді можливе, якщо вона наявна у такій формі або розпорядник має достатньо ресурсів для її переведення в електронний формат.

Вказане службове розслідування проводилося у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Даною постановою урегульовано відносини, що виникають між органом, який проводить службове розслідування та особо, стосовно якої проводиться службове розслідування. Разом з тим вищезазначеною постановою передбачено нерозголошення інформації, що стосується розслідування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 та відзиву на неї

13. 22.01.2018 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі позивач просить:

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 та скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 в частині зобов`язання відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути запит позивача від 07.08.2017. Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 07.08.2017, а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 копії матеріалів службового розслідування, що проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_3 у період з 10 по 23 листопада 2015 року

14. Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки відповідач фактично розглянув запит позивача на публічну інформацію та неправомірно відмовив у його наданні, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію.

Крім того, зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача порушуватиме строки, визначені у ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також продовження строку розгляду запиту на публічну інформацію не належить до компетенції адміністративного суду.

15. Також позивач зазначає, що у матеріалах справи наявні докази визначення розміру витрат на правову допомогу відповідно до положень законодавства, на підставі договору та акту виконаних робіт в сумі 7040, 00грн., що свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при визначенні понесених витрат позивача на правову допомогу, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Харківській області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

17. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

18. Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019, для розгляду справи № 820/4282/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2020 дану адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 07.08.2017 звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації щодо службового розслідування, яке проводилося відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у період з 10 по 23 листопада 2015 року.

21. Листом відповідача від 11.08.2017 позивача повідомлено, що загальний обсяг матеріалів службового розслідування складається із 222 аркушів та відмовлено у наданні копій запитуваних наказів, оскільки копії матеріалів службового розслідування у електронному вигляді не створювалися, тому виготовлення електронних копій запитуваних документів є тотожним поняттю «створення нової інформації» або «створення інформації в інший спосіб».

22. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування

(в редакції на час виникнення спірних правовідносин)

23. Конституція України.

23.1. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017)

24.1. Частина перша статті 2 КАС України. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

24.2. Частина друга статті 11 КАС України. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

24.3. Частина друга статті 16 КАС України. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

24.4. Стаття 87 КАС України. Види судових витрат

1. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов`язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

24.5. Стаття 90 КАС України. Витрати на правову допомогу

1. Витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

2. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

3. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

24.6. Стаття 94 КАС України. Розподіл судових витрат

1. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

3. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

4. У справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

5. У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

6. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

24.7. Частина перша статті 267 КАС України.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах

1. Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

25. Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI.

25.1. Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес.

25.2. Згідно з ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

25.3. Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації

1. Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

25.4. Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом

1. Інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

3. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

4. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

5. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

6. Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.

7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

25.5. Частини друга - шоста статті 19.

2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

4. Письмовий запит подається в довільній формі.

5. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

6. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

25.6. Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію

1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

3. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

25.7. Частини перша - п`ята статті 22.

1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

4. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

5. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

25.8. Стаття 23. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

1. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

2. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

26. Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

26.1. Цей Закон встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.

26.2. Стаття 1. Розмір компенсації витрат на правову допомогу у

цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час

ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

ІV. Позиція Верховного Суду

27. Оцінюючи доводи касаційних скарг колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

28. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звернувся із запитом на публічну інформацію до відповідача щодо надання матеріалів проведеного службового розслідування та вказав електронну пошту для її надання.

30. Відповідачем не надано відповідну інформацію з підстав відсутності її створення в електронному вигляді та запропоновано ознайомитися з матеріалами службового розслідування шляхом звернення до відповідача.

31. Суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідачем відмовлено у наданні інформації за відсутності до того підстав, а надання існуючої інформації в електронному вигляді не є створенням нової інформації.

32. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на те, що законодавство надає право заявнику обрати спосіб надання йому запитуваної інформації. За правилами п. 2 ч.4 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію має містити, зокрема, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є.

33. Враховуючи наведене, позивачем надано належний спосіб отримання запитуваної інформації, а тому відмова у наданні інформації в електронному вигляді є протиправною.

34. Зважаючи на те, що позивач запитував інформації щодо раніше проведеного службового розслідування, здійсненого відповідачем, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що конкретна інформація може вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє, зокрема, викриттю недоліків у діяльності органів публічної влади, їхніх працівників та виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов`язків, дискримінації за будь-якою ознакою.

35. Оскільки запитувана інформація стосувалася службового розслідування відносно одного з керівників Головного територіального управління юстиції у Харківській області, а саме відносно заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, така інформація є предметом суспільного інтересу та може сприяти, зокрема, викриттю недоліків у діяльності органу публічної влади та його посадових осіб, виявленню невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) своїх обов`язків державними службовцями тощо.

36. Доводи відповідача в касаційній скарзі про те, що службове розслідування проводилося у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» та не підлягає розголошенню на підставі норм вказаного Порядку колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними, оскільки відповідачем у відповіді на запит позивача не вказано про обмеження запитуваної інформації на підставі вимог законодавства.

37. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовлено у зобов`язанні відповідача надати запитувану інформацію, оскільки запит позивача по суті не розглядався, а тому питання наявності чи відсутності підстав для обмеження надання частини інформації на підставі вимог законодавства віднесено до повноважень розпорядника відповідної інформації.

38. Доводи касаційної скарги позивача щодо наявності підстав для зобов`язанні відповідача надати інформацію зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки питання щодо наявності чи відсутності часткового обмеження інформації підлягає вирішенню під час розгляду запиту по суті.

39. Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 820/4263/17, необхідно зазначити, що обставини справи № 820/4263/17 не є релевантними з обставинами даної справи, оскільки у вказаній справі відповідачем було відмовлено у наданні запитуваної інформації, натомість у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем запит позивача по суті не було розглянуто.

40. Зважаючи на вище зазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на публічну інформацію зважаючи на те, що запит позивача від 07.08.2017 відповідачем по суті не розглянуто. Крім того, під час його розгляду підлягають врахуванню положення ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно якого обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

41. Таким чином, розгляд та надання інформації на запит позивача віднесено до повноважень розпорядника запитуваної інформації, який несе відповідальність як за ненадання інформації, так і за дотриманням вимог законодавства щодо обмеженню доступу до частини інформації, яка міститься у запитуваному документі та не підлягає наданню.

42. Щодо доводів касаційних скарг стосовно стягнення судових витрат за надання правової допомоги на користь ОСОБА_1 колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

43. Так, позивачем до матеріалів справи додано окремі документи, що свідчать про наявність витрат на правову допомогу. Зокрема, між позивачем та його представником укладено Договір про надання правової допомоги від 15.08.2017. Крім того, відповідно до калькуляції-рахунку №1 від 09.09.2017 та квитанції до прибуткового касового ордера №0909/17 від 09.09.2017 (Типова форма № КО-1, Додаток 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, позивачем оплачено 7040,00 гривень за надання правової допомоги, пов`язаної із розглядом цієї скарги, що підтверджено в копіях: акта виконаних робіт від 09.09.2017, калькуляції-рахунку № 1 від 09.09.2017, квитанції до прибуткового касового ордеру № 0909/17 від 09.09.2017 (а.с. 24-26).

44. Судом першої інстанції такі види та розміри витрат визнано обґрунтованими. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині виходив з того, що представник позивача 19.10.2017 приймав участь у судовому засіданні по справі № 820/4282/17 протягом 1 год. 19 хв., а тому з урахуванням часу прийняття представником позивача участі в судовому засіданні, витрати на правову допомогу підлягають компенсації в розмірі 842,67 грн.

45. Колегія суддів Верховного Суду вказує на безпідставність скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції в цій частині, оскільки згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України (в редакції до 15.12.2017) витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

46. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

47. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція щодо визначення витрат на правову допомогу в адміністративному судочинстві на основі норм, які діяли до 15.12.2017, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)

48. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем здійснено витрати за надання правової допомоги, пов`язаної із розглядом у цій справі, що підтверджено документально, а саме копіями: акту виконаних робіт від 09.09.2017, калькуляції-рахунку № 1 від 09.09.2017, квитанції до прибуткового касового ордеру№ 0909/17 від 09.09.2017. Такі витрати документально підтверджені та містять розрахунок.

49. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність обґрунтування здійснення позивачем витрат за надання правової допомоги, пов`язаної із розглядом у цій справі у сумі 7040,00 гривень на підставі поданих документів, які містяться у матеріалах справи.

50. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

52. Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

53. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, яке помилково було скасовано судом апеляційної інстанції, в зв`язку з чим постанову Харківського апеляційного адміністративного суду слід скасувати, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Головного територіального управління юстиції у Харківській області та ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2017 скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Жук А. В.

Мартинюк Н. М.

Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 87902273
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку