РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2020 року

м. Рівне

№460/302/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо відмови нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з 06.08.2013 в сумі 10122,52 грн. по день фактичного розрахунку 19.07.2019 та зобов`язання нарахувати і виплатити таку компенсацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконане останнім лише у липні 2019 року. Позивач звернувся до відповідача з вимогою нарахувати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 06 серпня 2013 року по 19 липня 2019 року. Однак, відповідач відмовив позивачу нарахувати та виплатити вказану компенсацію, що підтверджується листом від 03.12.2019. Вважає таку відмову протиправною, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому вказує на відсутність підстав для обчислення компенсації, оскільки на виконання судового рішення перерахунок пенсії позивача проведено у повному обсязі і пенсійний орган не є належним відповідачем у справі. Крім того, відповідач вважав пропущеними строки звернення до суду з позовною заявою. Вказував, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" і така компенсація є видом цивільно-правової відповідальності. Поряд з цим, зазначив, що позивач фактично повторно хоче отримати виплачені кошти у вигляді компенсаційної виплати, а тому така не підлягає виплаті. З огляду на викладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 20.12.2019 у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів - відмовлено.

Ухвалою суду від 17.02.2020 в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зупинення провадження у справі №460/3818/19 до набрання чинності судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а - відмовлено.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено таке.

Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 08.11.2011 у справі №2-а-4319/11, яка набрала законної сили 06.08.2013, визнано протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.39, ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, віднесеній до 3 категорії за період з 15 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року. Зобов`язано управління Пенсійного Фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров`ю, як особі, віднесеній до категорії 3 згідно з ст. 39, ст. 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 15 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року за виключенням фактично виплачених сум (а.с.10).

На виконання вказаного судового рішень, відповідачем у березні 2018 року проведено перерахунок та включено у відомість на виплату пенсію позивача в сумі 10122,52 грн., що підтверджується листом відповідача від 03.12.2019 №Г-3792/07.1-59, №Г-3793/07.1-59, а фактичну виплату пенсії, що підтверджується випискою по картковому рахунку, здійснено відповідно у липні 2019 року.(а.с.12-13).

04.11.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 08.11.2011 (а.с.11).

Листом від 03.12.2019 №Г-3792/07.1-59, №Г-3793/07.1-59 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Крім того, пенсійний орган повідомив позивача, що виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень, проводилась Державною казначейською службою України (а.с.12).

Не погодившись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п.2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статті 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 в справі № 521/940/17.

Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 08.11.2011 у справі №2-а-4319/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, викладена у листі від 03.12.2019 №Г-3792/07.1-59, №Г-3793/07.1-59, є протиправною.

Покликання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки виплату нарахованих пенсій за рішенням суду здійснює Державна казначейська служба України та її територіальні органи є недоречними, з огляду на встановлені обставини справи та висновки суду, зроблені за аналізом вимог Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.

Так, відповідно до п.7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VІ у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З аналізу зазначеного слідує, що органи казначейства несуть відповідальність за порушення тримісячного строку перерахування коштів за рішенням суду, а тому твердження пенсійного органу що він не є належним відповідачем у справі судом до уваги не береться.

Щодо тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави з виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 №440, якими передбачено інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, то суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.

З приводу покликань відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд повторно зазначає, що позивач звернувся до суду з дотриманням шестимісячного строку, встановленого ст.122 КАС України, так як фактична виплата належної йому суми пенсії за рішенням суду здійснена лише 19 липня 2019 року, а з позовом до суду позивач звернувся - 17.01.2020 (згідно конверта )

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Так, ч. 1 ст. 2 Закону № 2050-ІІІ, визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ, передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень Закону № 2050-ІІІ та окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Таким чином, системний аналіз вказаних норм, дає суду підстави для висновку, що оскільки постанова Дубровицького районного суду Рівненської області від 08.11.2011 у справі №2-а-4319/11 набрала законної сили 06.08.2013, а фактичну виплату пенсії у сумі 10122,52 грн. здійснено у липні 2019 року, то компенсація за період затримки її виплати підлягає виплаті з жовтня 2013 року по липень 2019 року, а не з 06 серпня 2019 року по 19 липня 2019 року, як зазначає позивач.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №814/1428/18.

За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов всиновку , що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підтверджені належнимим та допустимими доказами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень частково обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати на суму 420,40 грн., сплачені згідно із квитанції від №210 від 17.01.2020 (а.с.4).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, за період із жовтня 2013 року по липень 2019 року на суму пенсії 10122,52 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати на суму 420 (чотириста двадцять гривень) грн. 40коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 лютого 2020 року.

Суддя Гудима Н.С.