ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2020

Справа № 910/9397/18

Суддя: Данилова М.В.

Секретар судового засідання: Бордунова К.Е.

Розглянувши справу

За позовом Компанії Айсію Холдінгз Лімітед (ICU Holdings Limited)

до відповідачів:

1.Громадської організації «Інститут Права і Суспільства»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1:

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

6. ОСОБА_6

7. ОСОБА_7

8. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українська правда»

9. Інтернет портал "Гордон"

10. Центр розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP)

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

за участю представників сторін:

від позивача - Шкелебей О.В., адвокат;

від відповідача-1 - ОСОБА_49.;

від відповідача-2 - не з`явились;

від третьої особи-1 - ОСОБА_49.;

від третьої особи-2 - ОСОБА_2.;

від третьої особи-3 - ОСОБА_3. ;

від третьої особи-4, не з`явились;

від третьої особи-5 - не з`явились;

від третьої особи-6- не з`явились;

від третьої особи-7- не з`явились;

від третьої особи-8 - не з`явились;

від третьої особи-9 - не з`явились;

від третьої особи-10 - не з`явились;

вільний слухач- ОСОБА_9 ;

вільний слухач- ОСОБА_10 ;

вільний слухач- ОСОБА_11 ;

вільний слухач- ОСОБА_12 ;

вільний слухач- ОСОБА_13 ;

вільний слухач- ОСОБА_14 ;

вільний слухач- ОСОБА_15 ;

Господарський суду міста Києва розглянув справу № 910/9397/18 за позовом Компанії Айсію Холдінгз Лімітед (ICU Holdings Limited) до Громадської організації «Інститут Права і Суспільства», Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 року (суддя Смирнова Ю.М.) у справі № 910/9397/18 самовідвід судді Смирнової Ю.М. задоволено; передано справу № 910/9397/18 для визначення складу суду в порядку статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 року справу № 910/9397/18 передано на розгляд судді Данилової М.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 року (суддя Данилова М . В.) прийнято справу № 910/9397/18 до провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.11.2019 року.

04.11.2019 року через відділ діловодства суду від третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 ОСОБА_3 надійшло клопотання про об`єднання справи №910/9397/18 в одне провадження зі справою №910/4226/18.

18.11.2019 року через відділ діловодства суду від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 надійшли пояснення по справі.

20.11.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача-1 Громадської організації «Інститут права і суспільства» надійшов відзив на позовну заяву.

20.11.2019 року через відділ діловодства суду від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 надійшли пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2019 року, в задоволені клопотання б/н від 30.10.2019 року третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про об`єднання справ №910/9397/18 в одне провадження зі справою №910/4226/18 - відмовлено. Ухвалою господарського суду від 20.11.2019 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 (місце роботи: Верховна Рада України, м. Київ, вул. Грушевського, 5.), ОСОБА_6 (місце роботи: Верховна Рада України, м. Київ, вул. Грушевського, 5.), ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українська правда» (01103, м. Київ, вул. Німанська, буд. 10 літ. А, офіс 28, код ЄДРПОУ 38650635), Інтернет портал "Гордон", Центр розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) (Dolina 11, 71 000 Sarajevo/, Bosnia and Herzegovina). Підготовче засідання у справі № 910/9397/18 відкладено на 11.12.2019 року о 15:00 год.

05.12.2019 року через відділ діловодства суду від позивача Компанії Айсію Холдінгз Лімітед надійшла заява про відвід судді б/н від 05.12.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 року за наслідками розгляду заяви Компанії Айсію Холдінгз Лімітед про відвід судді Данилової М.В. від розгляду справи № 910/9397/18, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з огляду на що провадження у справі № 910/9397/18 було зупинено до вирішення питання про відвід судді Данилової М.В., матеріали даної справи передано уповноваженій особі для вирішення питання щодо визначення складу суду для розгляду заяви про відвід судді.

За наслідками проведення автоматизованого розподілу справи № 910/9397/18, визначено суддю Турчина С.О. для розгляду заяви Компанії Айсію Холдінгз Лімітед про відвід судді Данилової М.В. від розгляду справи №910/9397/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 року (суддя - Турчин С.О.) в задоволенні заяви Компанії Асію Холдінгс Лімітед (ICU Holdings Limited) про відвід судді Данилової М.В. від розгляду справи №910/9397/18 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 року (суддя - Данилова М.О.) поновлено провадження у справі № 910/9397/18. Підготовче засідання у справі №910/9397/18 призначено на 11.12.2019 року.

В підготовчому засіданні 11.12.2019 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 16.01.2020 року.

19.12.2019 року ухвалою господарського суду міста Києва було виправлено описку, допущену в п. 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 року у справі № 910/9397/18.

В підготовчому засіданні 16.01.2020 року було оголошено перерву засіданні до 23.01.2020 року.

В підготовчому засіданні 23.01.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.02.2020 року.

В судовому засіданні 05.02.2020 року було оголошено перерву до 13.02.2020 р.

В судовому засіданні 13.02.2020 року було оголошено перерву до 18.02.2020 р

В судовому засіданні 18.02.2020 року було оголошено перерву до 19.02.2020 року В судовому засіданні 19.02.2020 року було оголошено перерву до 20.02.2020 року.

В судове засідання 20.02.2020 року з`явились представники сторін, висловили свої позиції стосовно позову. Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2019 року позивач Компанія Айсію Холдінгз Лімітед (ICU Holdings Limited) звернулась з позовом до Громадської організації «Інститут Права і Суспільства», Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українська правда», Інтернет портал "Гордон", Центр розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP), з урахуванням заяви б/н від 17.10.2018 року про зміну предмету позову з такими вимогами:

1. Визнати недостовірною інформацію наступного змісту:

- «Метою надання послуг Вгоіdу Саріtаl Маnаgement LLC є надання регулярних політичних та фінансових аналізів, політичну підтримку, інвестиційний консалтинг, управління коштами для Компанії та її філіалів, включаючи та не обмежуючись ІСU Ноlding Ltd і ВТБ Банк та його філії»;

- « ОСОБА_20 ... , який уклав угоди з пані ОСОБА_23 , з ІСU», поширену ГРОМАДСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ «ІНСТИТУТ ПРАВА І СУСПІЛЬСТВА» (ідентифікаційний код 41212977; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Інститутська, 10, оф. 113) на прес-конференції на тему «ІНФОРМАЦІЯ_6», що відбулася ІНФОРМАЦІЯ_7, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ НОВИНИ» (ідентифікаційний код 25389186; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20) в мережі Інтернет на веб-сайті https://ukranews.com/.

2. Визнати недостовірною інформацію наступного змісту:

- « Вгоіdу Саріtаl Маnаgement надає консультаційні послуги компанії Quillas Equities і її філіям, до яких відноситься компанія Гонтарєвої Іnvestment Саріtal Ukraine (ICU) і ВТБ Банк»;

- «У консультаційній угоді йдеться, що ОСОБА_20 повинен надавати оцінку політичної та економічної ситуації в США і захищати інтереси компаній ІСU і ВТБ перед політиками і інституціями США»;

- «Фактично, компанія Гонтарєвої мала співпрацювати з патологічним шахраєм, в котрого є стаж дачі хабарів посадовцям»; поширену ГРОМАДСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ «ІНСТИТУТ ПРАВА І СУСПІЛЬСТВА» (ідентифікаційний код 41212977; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Інститутська, 10, оф. 113) в мережі Інтернет на веб-сторінці http://ils.ooo/.

3. Зобов`язати ГРОМАДСЬКУ ОРГАНІЗАЦІЮ «ІНСТИТУТ ПРАВА І СУСПІЛЬСТВА» (ідентифікаційний код 41212977; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Інститутська, 10, оф. 113) спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме:

3.1 шляхом публікації на веб-сайті http://ils.ooo/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом, що і поширена недостовірна інформація, та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо АЙСІЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД [ICU HOLDINGS LIMITED]» з тривалістю відображення такого повідомлення не менше одного року з моменту його опублікування;

3.2.шляхом скликання прес-конференції в прес-центрі ТОВАРИСТВА ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ НОВИНИ» (ідентифікаційний код 25389186; місцезнаходженні 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20) та оприлюднення на такій прес конференції резолютивної частини рішення суду з цієї справи.

4. Зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ НОВИНИ» (ідентифікаційний код 25389186; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20) спростувати недостовірну інформацію, а саме:

4.1 шляхом публікації на веб-сайті https://ukranews.com/ резолютивної частина рішення суду з цієї справи, розміщене під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо АЙСІЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД [ICU HOLDINGS LIMITED]» з тривалістю відображення такого повідомлення не менше одного року з моменту його опублікування;

4.2 шляхом публікації на веб-сайті https://ukranews.com/ відеозапису Прес-конференції ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ІНСТИТУТ ПРАВА СУСПІЛЬСТВА» (ідентифікаційний код 41212977; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Інститутська, 10, оф. 113), на якій оприлюднено резолютивну частину рішення суду з цієї справи».

В судовому засіданні були присутні представники позивача, відповідача-1 та третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3, третьої особи - 4. Представник позивача наполягав на задоволенні позову. Представник відповідача 1 та представники третіх осіб проти позову заперечували, просили відмовити. Відповідач 2 своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався, треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українська правда», Інтернет портал "Гордон", Центр розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) своїм правом надати письмові пояснення по справі не скористались.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі наявні докази та матеріали справи, прийшов до такого висновку.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИЙ СУДОМ:

ІНФОРМАЦІЯ _7 ГРОМАДСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ «ІНСТИТУТ ПРАВА ТА СУСПІЛЬСТВА» було проведено прес-конференцію на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_6». Даний захід був проведений на платформі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІА «Українські новини», що співпадає з метою та цілями, визначеними в статуті Громадської організації «Інститут Права та Суспільства».

Як зазначив позивач фрази: «Метою надання послуг Вгоіdу Саріtal Маnаgеment, LLC, є надання регулярних політичних та фінансових аналізів, політичну підтримку, інвестиційний консалтинг, управління коштами для Компанії та її філіалів, включаючи та не обмежуючись ІСU Holdings Ltd і ВТБ Банк та його філії» (24 хв. 50 сек., повідомлено п. ОСОБА_48.); « Пан ОСОБА_20... , який уклав угоди з пані ОСОБА_23, з ІСU» (45 хв. 04 сек., повідомлено ОСОБА_48. ), що звучали на прес-конференції на тему «ІНФОРМАЦІЯ_6» ІНФОРМАЦІЯ_7 та розміщені в мережі Інтернет на веб-сайті https://ukranews.com/.

«Вгоіdу Саріtal Маnаgеment, LLC надає консультаційні послуги компанії Quillas Equities і її філіям, до яких відноситься компанія Гонтарєвої Investment Capital Ukraine (ІСU) і ВТБ Банк»; «У консультаційній угоді йдеться, що ОСОБА_20 повинен надавати оцінку політичної та економічної ситуації в США і захищати інтереси компаній ІСU і ВТБ перед політиками і інституціями США», що були розміщені на електронній сторінці Інституту за результатами Прес-конфнренції; «Фактично, компанія ОСОБА_57 мала співпрацювати з патологічним шахраєм, в котрого є стаж дачі хабарів посадовцям», поширену Громадською організацією «Інститут права та суспільства» в мережі Інтернет на веб-сторінці http://ils.ooo/, що міститься в Правовому висновку Інституту та розміщено на електронній сторінці відповідача 1, негативно вплинули на репутацію Айсію Холдінгз Лімітед як зазначив позивач.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на його думку наведена вище поширена інформація є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, зокрема, право на недоторканість ділової репутації.

Відповідач-1 зазначає, що на початку Прес-конференції президентом відповідача-1 ОСОБА_48. було зазначено, що її представляв (проводив) «колектив «ІНСТИТУТУ ПРАВА І СУСПІЛЬСТВА» в. 55 сек. запису Прес-конференції). Присутніми були: ОСОБА_1 президент «ІНСТИТУТУ ПРАВА І СУСПІЛЬСТВА», ОСОБА_2 (віце-президент «ІНСТИТУТУ ПРАВА І СУСПІЛЬСТВА») та ОСОБА_3 (віце-президент ІНСТИТУТУ ПРАВА І СУСПІЛЬСТВА.

За повідомленням президента відповідача-1 ОСОБА_1 підставою для Прес-конференції є Правовий висновок Інституту (3 хв. 39 сек. запису Прес-конференції). Текст такого Правового висновку міститься в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8

За результатами проведення Прес-конференції на електронній сторінці відповідача-1 розміщено відповідну новину за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9.

Позивач обґрунтовує факт поширення вказаної інформації, яку було оприлюднено на Прес-конференції, Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 04 липня 2018 року № 141/2018-ЕВ- ЦК, наданим департаментом «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес». А факт поширення недостовірної інформації, що міститься у Правовому висновку Інституту та у новині, розміщеній на електронній сторінці відповідача-1, позивач підтверджує Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 04 липня 2018 року № 140/2018-ЕВ-ЦК, наданим департаментом «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».

Позивач вважає, що згадування в різних формах «ICU Holdings LTD», «АйСіЮ Холдінг», «АйСіЮ», «ІСU», «компанію ОСОБА_23 . » стосується особисто АЙСІЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (ICU HOLDINGS LIMITED) - позивача по справі і ця інформація, а саме згадування та зазначення під час Прес-конференції, «Правовому висновку щодо наявності загроз основам національної безпеки і оборони через причетність українських посадових осіб до діяльності, яка може бути класифікована як фінансова корупція міжнародного рівня» та у новинах, що були розміщені на сайті відповідача - 2 є недостовірною, так як повна назва позивача не має відношення до згаданих подій.

Позивач вважає, що недостовірна інформація стосується особисто АЙСІЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД [ICU HOLDINGS LIMITED] з огляду на таке. За результатами пошуку в Віртуальному Інтегрованому Реєстрі Загальної Нормативної Інформаційної Мережі [Virtual Integrated Registry Regulatory General Information Network (VIRRGIN)] на Британських Віргінських Островах визначено компанії, які зареєстровані у Реєстрі Компаній БВО, до назви яких входить «АйСіЮ [ІСU]» як окрема частина назви компаній. Єдиною компанію у назві якої вживаються слова «АйСіЮ» та «Холдінгз» є саме АЙСІЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД [ICU HOLDINGS LIMITED].

Вживаючи термін «компанія ОСОБА_23.», позивач вважає, що відповідач 1 та треті особи мали на увазі компанію АЙСІЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД [ICU HOLDINGS LIMITED], оскільки акціонером саме цієї компанії була до червня 2014 року ОСОБА_23. Це підтверджується електронними деклараціями голови НБУ та інформацією, розміщеною на сайті НБУ. Окрім цього, треті особи чітко називають Гонтарєву засновником ІСU, керівником компанії ІСU (на 21:13 хв. відео ОСОБА_49. говорить: «схема говорить, що Гонтарєва будучи засновником компанії ІСU також працювала...», 6:55 хв. відео - «Таким чином, щоб було зрозуміло, ОСОБА_23 будучи, до призначення голови НБУ, керуючи компанією ІСU, вона уклала угоду з шахраєм, людиною засудженою за законами США...»).

На думку позивача все це свідчить про те, що протягом усієї Прес-конференції відповідач-1 поширювали недостовірну інформацію про позивача. Позивач стверджує, що ані позивач, ані будь-яка юридична особа, що входить до групи компаній ІСU, ані будь-яка фізична особа, що є чи була керівником, або засновником (учасником, акціонером), кінцевим бенефіціарним власником в юридичних особах, що входять до групи компаній ICU, ніколи не укладали угоди, договори чи інші правочини з Вгоіdу Саріtal Маmagment, LLC та/або паном ОСОБА_24 . Також ані будь-яка юридична особа, що входить до групи компаній ІСU, ані будь-яка фізична особа, що є чи була керівником, або засновником (учасником, акціонером), або кінцевим бенефіціарним власником в юридичних особах, що входять до групи компаній ІСU, не погоджувала, не санкціонувала, не надавала будь-яким третім особам жодних інструкцій чи вказівок в усній чи письмовій формі стосовно укладення в інтересах будь-якої юридичної особи, що входить до групи компаній ІСU, угоди, договору чи іншого правочину з Вгоіdу Саріtal Маmagment, LLC та/або паном ОСОБА_25 , і про угоди, договори чи правочини позивачу та його посадовим особам невідомо.

Позивач посилається на коментар пана ОСОБА_26 у своїй заяві, розповсюдженій у соціальній мережі Twitter ІНФОРМАЦІЯ_2 наголосив, що «я ніколи не мав жодних консультаційних договорів або договорів про ведення бізнесу в будь-якій формі ані з ВТБ Банк, ані з ОСОБА_27 , ані з Інвестиційний Капітал Україна [Capital Ukraine], ані з Quillas Equites».

Позивач наголошує, що недостовірна інформація базується на документах, які мають Інститут та його колектив. Про наявність документів було оголошено під час прес-конференції, навіть демонструвалися певні сторінки документів невідомого для позивача походження. Відповідна інформація також міститься на веб-сторінці відповідача-1: «У розпорядження експертів потрапив ряд документів, які становлять інтерес не тільки для правоохоронних органів України, а й для відповідних органів США і окремих країн Євросоюзу. Серед цих документів: консультаційна угода і меморандум про взаєморозуміння. Аналіз даних документів вказує на тісну працю Глави НБУ ОСОБА_28 з ОСОБА_25 , фінансовим екс-Головою Республіканської партії США і колишнім заступником голови інавгураційного комітету нинішнього Президента США, ОСОБА_59».

Існування Консультаційної угоди та Меморандума про взаєморозуміння позивач заперечує.

В свою чергу відповідач-1 та треті особи - ОСОБА_5., ОСОБА_49. та ОСОБА_2. не заперечують, що Прес-конференція Інституту права і суспільства була проведена ІНФОРМАЦІЯ_7 на платформі відповідача-2. В своїх поясненнях, які були надані в судовому засіданні, зазначили, що вони, як Громадська організація, співпрацюють з суспільством та іншими особами для досягнення цілей своєї Організації. Консультаційну угоду та Меморандум взаєморозуміння їм, а саме членам Громадської організації, надала, як інформацію, для висвітлення суспільству, а саме громадянам України та іншим державам, особа, яка забажала залишитися невідомою.

Зробивши переклад на українську мову, вони, як Громадська організація, вважали своїм обов`язком зробити науково-консультативний, Правовий висновок та звернутися з цим висновком, Консультаційною угодою та Меморандумом взаєморозуміння до компетентних органів. В своїх поясненнях також наголошували, що все, що було висвітлено на Прес-конференції є їх оціночними судженнями та Прес-конференція була проведена тільки з метою поширити цю інформацію, яка є суспільно-значущою, сподівалися, що компетентні органи не тільки України, а й інших держав, звернуть на це увагу та перевірять цю інформацію.

Відповідач-1 та треті особи наголошували на тому, що аналізуючи зазначену нижче інформацію окремо та у сукупності даних, що тим чи іншим чином була відображена у ЗМІ та у відкритих джерелах інформації, у мережі Інтернет, до проведення конференції, інформація що була узагальнена та в подальшому продекламована ОСОБА_1 мала підгрунтя, підтвердження та також відображення у вітчизняних та закордонних ЗМІ.

Щодо інформації «В листопаді-грудні 2013 р. компанія ОСОБА_57 в якості посередника викупила для компаній, підконтрольних ОСОБА_60, валютні облігації на 10 млрл 700 млн гривень». Відповідно до джерел, що розміщені у відкритому доступі у мережі Інтернет, зокрема на інформаційному порталі «ІНФОРМАЦІЯ_12» - публікація від -ІНФОРМАЦІЯ_11, за посиланням:ІНФОРМАЦІЯ_10 з посиланням на документи зазначено, що «протягом листопада - грудня 2013 року компанія «Український інвестиційний капітала (ІСU) викупила у ПАТ «Ощадбанк валютні облігації, випущені Мінфіном, на загальну суму 10,7 млрл. грн. Угоди були проведені для клієнтів ICU: Wonderbliss LTD (599,2 млн. грн.); Quickpace Limited (919,8млн. грн.); Sabulong Trading LTD (1 278,3 млн. грн.); Akemi Management Limited (82 млн. грн.); Katiema Enterprises Limited (1 827,6 млн. грн.); Loricom Holding Group LTD (4 485,0 млн. грн.); Foxtron Networks Limited (1 521,2 млн. грн.).

Також державною службою фінансового моніторингу України було підготовлено Узагальнений матеріал стосовно фінансових операцій, що були пов`язані з ОСОБА_53. компаніями. Зазначене міститься у відкритому доступі у мережі Інтернет.

Інформація, щодо причетності компанії ICU до проведення зазначених закупівель міститься на сторінці №6 зазначеного документу у мережі Інтернет (ст.140 Узагальненого матеріалу).

Зокрема, на Інтернет порталі «Гордон» у публікації від 11.11.2017 року міститься інформація наступного змісту - Компанія Quickpace Limited була офшором колишнього першого віце-прем`єра України ОСОБА_51. Про це у Facebook повідомив журналіст програми «Наші гроші» ОСОБА_50 із посиланням на джерело в Антикорупційному бюро України».

Також у Інтернет виданні «ІНФОРМАЦІЯ_13» у публікації за ІНФОРМАЦІЯ_14, автором якої є ОСОБА_52, міститься інформація стосовно діяльності різних компаній, в тому числі «…ICU, ОТП, «Фондовый актив» - профессиональные участники фондового рынка, которые были задействованы в выведении средств из госбанков в 2012 году…».

Також у випуску телевізійних новин «ТСН» від ІНФОРМАЦІЯ_3 на телеканалі 1+1 міститься відео за посиланням на офіційному каналі «ТСН». Під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Щодо інформації «Broidy Capital Management LLC надає консультативні послуги компанії Quillas Equities і її філіям, до яких відноситься компанія ОСОБА_57 Investment Capital Ukraine (ICU) і ВТБ Банк, то відповідач наголошує, що відповідно до публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, що має назву:

ОСОБА_30 : від російського капіталу до голови НБУ (витік з панамського офшору), фінансова група ICU, яку очолювала Гонтарева з 2007 року до переходу в НБУ, створена 2006 року. Складається з КУА «Інвестиційний капітал Україна», однойменної інвестиційної компанії та банку Авангард (з 2013 року). Співзасновником КУА «Інвестиційний капітал Україна» з моменту заснування був чоловік ОСОБА_57 - ОСОБА_58. Нині головна юридична особа групи оформлена на компанію ICU Holdings Limited (Британські віргінські острови). … Враховуючи той факт, що компанія «Quillas Equities» станом на 12.06.2014 року (коли підписана Угода), ще належить пану ОСОБА_39, Компанія ICU - часткою 22,74 % належить (дружині ОСОБА_61) пані ОСОБА_56. (станом на 12.06.2014 року власниця компанії «Cordova Management), в цей же час пан ОСОБА_39 перебуває на посаді першого заступника президента банку ВТБ банку, тому беручи до уваги Угоду між «Broidy Capital Management LLC» та «Quillas Equities», цілком обґрунтовано можливо дійти до висновку, що «Broidy Capital Management LLC» надає консультаційні послуги компанії «Quillas Equities», до яких відноситься компанія Investment Capital Ukraine (ICU) і ВТБ Банк і його філії».

Щодо інформації «У консультативній угоді йдеться, що ОСОБА_20 повинен надавати оцінку політичної та економічної ситуації в США і захищати інтереси компаній ICU і ВТБ перед політиками і інституціями США» та інформації « Фактично , компанія ОСОБА_57 мала працювати з патологічним шахраєм, в котрого є стаж дачі хабарів посадовцями», то відповідач 1 зазначає таке.

Відповідно до публікації британського агентства новин «Reuters» від 27.11.2012 року міститься інформація, що ОСОБА_20 був засуджений до чотирьох років тюремного ув`язнення після визнання провини в 2009 році за посадові злочини.

Вже 28.12.2012 року у інтернет-виданні «Daily News» також з`явилась публікація,в якій розповідається, що в кінці 2009 року ОСОБА_20 зізнався, що підкупив чотирьох високопоставлених чиновників-контролерів, в тому і числі покрив витрати в розмірі 75 000 доларів США на «розкішні поїздки» Ізраїль та Італію для ОСОБА_33 і його родичів, щоб отримати 250 мільйонів доларів на бізнес пенсійного фонду для своєї фірми Markstone Capital. Метою узагальнення та висвітлення інформації було звернення до компетентних органів.

Відповідач - 1 та треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в своїх поясненнях також зазначили, що як Правовий висновок, так і інформація, яка була оголошена на Прес-конференції була зібрана їх членами з різних джерел.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, ОСОБА_3 у своїх поясненнях зазначає, що позивач вважає, що вся поширена і оспорювана інформація стосується саме його, однак, на думку третьої особи, це не відповідає дійсності щодо інформації що міститься у висловлюванні 5 резолютивної частини позовної заяви. З оригіналу тексту Правового висновку та тексту резолютивної частини позовної заяви вбачається, що оспорюється така інформація: « Фактично , компанія Гонтарєвої мала співпрацювати з патологічним шахраєм, в котрого є стаж дачі хабарів посадовцям».

Таким чином, офіційне найменування позивача в будь-якій (скороченій чи повній) формі в цій інформації не згадується, тобто ця інформація його не стосується і тому його твердження ґрунтується на припущенні. Це вбачається із тексту самої позовної заяви. Позивач посилається на те, що єдиною компанією у назві якої вживаються слова »АйСіЮ» та «Холдінгз» є саме АЙСІЮ ХОДІНГЗ ЛІМІТЕД. Однак, це не відповідає дійсності з інформації Комісії з фінансових послуг Британських Віргінських Островів від 18.04 2018 року вбачається реєстрація в цій державі 9 компаній (в тому числі і позивача) в найменуванні яких значиться абревіатура - АЙ СІ Ю з окремими відмінностями, а одна з них (під № 9 в списку) під назвою «АЙСІЮТІ Холдінгз Лімітед». Зазначене не дає підстави позивачу ідентифікувати саме себе із словами « компанія ОСОБА_23 ».

Наявність такого зв`язку позивач також пояснює тим, що ОСОБА_23 була акціонером цієї компанії. Однак, факт припинення нею статусу акціонера до поширення інформації, що оспорюється, призвело до припинення будь-яких правових зв`язків між нею та АЙСІЮ, а тому поширена щодо ОСОБА_57 інформація в жодній мірі не стосується інтересів позивача і не дає підстав ідентифікувати її прізвище і компанію-позивача як одне і те ж.

В тексті фрази 1, позивач наводить латинським шрифтом назву компанії «Вгоіdу Сарital Management LLC» що відсутнє в оригіналі, тобто навмисно доповнює текст. Це зроблено з метою об`єднати згадку про позивача та компанію ОСОБА_20 в одній фразі та підтвердити тим самим її негативний зміст. Однак необхідно виходити не з домислів позивача, а з фактичного і підтвердженого документом висловлювання (інформації).

Без зазначеного словосполучення, у вигляді найменування компанії, у цитованому тексті міститься інформація про можливі послуги які можуть надаватися невідомим суб`єктом різним компаніям, в тому числі, і позивачу. В такій інформації відсутні будь-які факти істинність яких можна було б перевірити. Вважаючи ці висловлювання фактами позивач намагається їх довести посилаючись при цьому на «лист ОСОБА_20 », однак цим листом доводи позивача не підтверджені про що зазначено вище.

Відсутність у зазначеному висловлюванні ознак фактичних тверджень (фактів) можна обґрунтувати тим, що це висловлювання містить інформацію - припущення щодо можливого надання послуг комерційного характеру позивачу незазначеним суб`єктом, що не має ознак факту про якісь події взагалі. Така інформація не може бути перевірена на її істинність ні позивачем, ні відповідачем, ні іншими особами, оскільки в ній відсутні дані про іншого учасника можливої угоди про зазначені дії час, місце, реквізити тощо.

За таких обставин стверджувати про порушення права позивача на недоторканність його ділової репутації зазначеним висловлюванням є безпідставним, на думку третьої особи.

Що стосується фрази 2, то третя особа ОСОБА_3 зазначає, що в ній йдеться про те, що пан ОСОБА_20 уклав угоди з пані ОСОБА_23 і АЙ СІ Ю, але ніяких конкретних фактів це висловлення не містить.

З наявного тексту Меморандума про взаєморозуміння дійсного від 10 грудня 2015 року вбачається, що він укладений ICU Investment Management LTD і компанією Broidy Capital Management. Згідно згадуваного витягу з реєстру БВО перша згадувана вище компанія з такою назвою значиться за номером 1673273, що означає, що це не позивач, а інша юридично самостійна компанія. Таким чином, це свідчить про те, що в зазначеному вище висловлюванні йшлося не про позивача, а про іншу компанію, а тому ця інформація не стосується інтересів позивача. В інформації йдеться про надання компанією ОСОБА_20 консультативних послуг компанії ОСОБА_57 АЙ СІ Ю і ВТБ Банк.

Стосовно фрази 5 «Фактично, компанія Гонтарєвої мала співпрацювати з патологічним шахраєм, в котрого є стаж дачі хабарів посадовцям», в даній фразі на думку третьої особи згадується «компанія Гонтарєвої» як учасник співпраці з не названою особою. В позовній заяві позивач не зробив детального аналізу зазначеної інформації-цитати і не визначився з яких підстав він вважає, що вона стосується саме його. За таких обставин його твердження необхідно визнати не більше ніж припущення.

Отже, третя особа ОСОБА_3 не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні.

Також до суду надійшла заява свідка народного депутата ОСОБА_7 , який є третьою особою по даній справі, в якій він зазначає, що йому стало відомо з відкритих джерел про вирок Краматорського міського суду Донецької області від 28 березня 2017 року по справі № 234/4135/17, який висвітлює та підтверджує факт легалізації (відмивання) грошових коштів, здійснене через фінансову компанію ICU. Справа стосується відмивання грошових коштів через створені для цього і приблизно 400 українських та іноземних компаній, які відносяться до групи компаній «Східно-Європейської паливно-енергетичної компанії» - «ССПЕК»).

У вироці суду детально описано, що протягом листопада - грудня 2013 року, офшорними фірмами були здійснені перекази грошових коштів, здобутих злочинним шляхом на рахунки «Ощадбанку» і згодом за них були придбані валютні облігації внутрішньої державної позики.

Зокрема, вироком суду встановлено, що незаконно здобуті грошові кошти надходили до ОСОБА_37 та його оточення від наступних злочинів…

Вказані валютні облігації внутрішньої державної позики на твердження свідка були придбані для вищевказаних офшорних компаній через фінансову компанію ІСU на підставі укладених між ними договорів на брокерське обслуговування. Свідок наголошує, що гонорар ІСU також оплачувався за рахунок вищевказаних вкрадених державних грошей.

…З вищенаведеного випливає, що фінансова компанія ІСU обслуговувала значний потік коштів, здобутих від реалізації вищезазначених схем злочинного угруповання створених 400 українських та іноземних компаній, які відносяться до групи компаній «СЄПЕК» та фактично сприяла легалізації викрадених в Україні коштів.

В тексті вироку суду зазначено, що злочинці використовували реєстраційні документи, печатки, систему клієнт-банкінгу для переведення коштів з українських компаній на підконтрольні фірми на Кіпрі, Панамі та Белізі через фіктивні закупівлі товарів га послуг або ж закупівлі їх за завищеними цінами…

Свідок наголошує, що засновниками ІСU є голова НБУ ОСОБА_30 . яка продала свою частку в компанії партнерам у червні 2014 року.

Треті особи ОСОБА_4., ОСОБА_2. та їх представники, скориставшись своїм правом, в судовому засіданні підтвердили пояснення ОСОБА_1. та відповідача - 1, просили суд відмовити в позові в повному обсязі, зазначивши, що збір інформації для Прес-конференції та Правового висновку щодо наявності загроз основам національної безпеки і оборони через причетність українських посадових осіб до діяльності, яка може бути класифікована як фінансова корупція міжнародного рівня слугував результатом для звернення до компетентних органів. У даному висновку зазначено, що у зв`язку із фактами, які були оприлюднені в українських та закордонних засобах масової інформації щодо документів панамської юридичної фірми Mossack Fonseca про причетність до офшорних компаній високопосадовців, де, зокрема, згадувалося прізвище Голови національного банку України ОСОБА_23. та надавалися дані про статки та бізнес проекти в офшорних зонах як її особисто, так і членів її родини, що негативно впливає на міжнародний імідж України та підриває довіру суспільства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. АКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА.

Ст . 42 Конституції України закріплює право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

У Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті, чи то в галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі. Особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, у більшості випадків з власної ж волі, автоматично збільшує рівень тиску на їхню приватність.

Резолюція (74) 26 Комітету міністрів Ради Європи «Про право на відповідь - стан особи відносно преси» від 02.07.1974 р., а саме ч.2 встановлює такі принципи стосовно інформації про осіб, опублікованої в будь-якому засобі масової інформації: відповідна особа повинна мати ефективний засіб правового захисту від публікації фактів і думок, що становлять втручання у приватне життя, за винятком випадків, коли це виправдано законним державним інтересом, коли особа мовчазно згодна з публікацією або коли публікація, за даних обставин, є загальноприйнятою практикою і не суперечить закону. Вказана Резолюція зазначила один із мінімальних принципів, щоб стан особи відносно ЗМІ відповідав мінімальним принципам, а саме ст.2 даної Резолюції.

Згідно з п.26 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» 2664-III від 22.08.2001 р. ділова репутація - сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» ділова репутація - відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.

Згідно з п.п.5, 6 Інформаційного листа ВГС від 28.03.2007 №01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку із чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 22 Закону України «Про інформацію», масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації". Визначення поняття "аудіовізуальна інформація" міститься у статті 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відповідно до якої "аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них,що передаються за допомогою зображень та звуків".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про телекомунікації», "Інтернет - всесвітня

інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним

простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами".

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про інформацію», Постановою Пленуму ВС від 21.11.2019 року по справі №927/791/19 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства

застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, інформація яка поширюються через мережу інтернет орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб- сайт ) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відповідно є засобом масової інформації.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини 1 статті 13 Закону №2939-VІ); інформація, пов`язана з виконанням особами делегованих повноважень суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини 1 статті 13 Закону №2939-VІ); інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина 2 статті 13 Закону № 2939-VІ).

Статтею 29 Закону України від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII «Про інформацію» передбачено, що суспільно необхідною є інформація, яка є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі Фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист ділової репутації є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У п. 18 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України також роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі; передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Суд звертає увагу, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, важливо, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Інформація, про спростування якої заявлено вимогу, повинна стосуватися саме тієї фізичної чи юридичної особи, що є позивачем у справі. Тому при розгляді і вирішенні спору суди повинні достеменно установити, чи оспорювана інформація стосується саме позивача у справі і завдає шкоди саме його діловій репутації.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканість її репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові які можуть їй належати.

Ч.1 ст. 201 ЦК України визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

За змістом ст. 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночним судженням, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Оціночними також є думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати.

В свою чергу, фактичні твердження це відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі, або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені), висловлювання, які містять фактичні дані, існування фактів можна довести, інформація про конкретні події (дії), осіб, які беруть у них участь, час, місце, спосіб вчинення відповідних дій та інші важливі складові (думки автора).

Недостовірна інформація виражена у формі тверджень про факти, а не оціночних суджень, оскільки цю інформацію можна перевірити і спростувати, а також з огляду на характер використаних мовних засобів, які репрезентують чітке, однозначне, точне значення факту, який можна довести або спростувати, що неможливо зробити з оціночними судженнями. Такими фактами є: 1) надання послуг; 2) укладення договору; 3) здійснення співпраці. Оціночним судженням притаманне емоційне забарвлення, вони формуються за допомогою вживання гіпербол, алегорій, сатири та є коментарем певної події, який з огляду на вжиті мовні засоби є особистим ставленням автора до обставин у літературній обробці. Лексиці оціночних суджень властива також додаткова емоційно-оціночна інтенсифікація.

Поширена недостовірна інформація має негативний характер, що дає можливість адресатам зробити висновок про невідповідність діяльності особи вимогам законодавства сприяє формуванню в суспільстві негативного ставлення до нього.

Згідно з ч. 6 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Пунктом 19 постанови ВСУ № 1 роз`яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй постанові від 01.10.2019 р. по справі №910/13556/18 враховує, що у зв`язку зі внесенням з 27.03.2014 змін до ЦК України, зокрема до ст. 277, принцип презумпції добропорядності (частину 3) було виключено, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачем та її недостовірності, має відбуватися у загальному порядку. Позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації та позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (ст. 74 ГПК України).

Також суд звертає увагу, на те, що додатково законом регулюється правовідносини, що стосуються розповсюдження інформації, якщо її учасником є публічна особа. Така позиція узгоджується з позицією Верховного суду, яка викладена в таких постановах: Постанова ВС від 01.03.2018 р. по справі№757/54322/16-ц, Постанова ВС від 18.12.2019 р. по справі №203/3490/18, Постанова ВС від 22.04.2019 р. по справі №18/492/17.

Згідно з Декларацією Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у ЗМІ, що стосується поширення інформації та думок у засобах масової інформації про політичних діячів та посадових осіб, плюралістична демократія та свобода політичних дебатів вимагають, щоб громадськість була поінформованою про питання суспільної важливості, що включає право ЗМІ поширювати негативну інформацію та критичні думки стосовно політичних діячів та посадових осіб, а також право громадськості отримувати їх. Держава, уряд або будь-яка інша інституція виконавчої, законодавчої чи судової гілки влади може бути об`єктом критики в ЗМІ. У зв`язку з їх владним становищем, ці інституції як такі не повинні бути захищені кримінальним законодавством проти наклепницьких або образливих висловлювань. Проте, там, де такі інституції мають подібний захист, цей захист має застосовуватись з обмеженнями, таким чином, щоб за будь-яких обставин уникати його використання в якості обмеження свободи критики. До того ж, особи, які представляють ці інституції, залишаються захищеними як приватні особи.

Ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що була ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, що був ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73р.,ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В національному законодавстві України презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, p.28, пункт 46).

Суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факт». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини

яка була викладена у справі «Газета «Україна-центр» проти України» (Заява N 16695/04,

рішення від 15.07.2010). Суд повинен розглядати втручання у

світлі справи в цілому, включаючи зміст зауважень, висловлених проти заявника, та контекст, в якому їх було зроблено. Зокрема, Суд має визначити, чи було

втручання «пропорційним легітимним цілям, що переслідувалися» та чи були причини,

наведені національними органами для виправдання такого втручання, «відповідними та

достатніми» (рішення у справі «Барфорд проти Данії» (Barfod v. Denmark), від 22.02.1989,

п. 28, Series А, N 149). При цьому Суд має переконатися, що національні органи застосували

стандарти, що відповідали принципам статті 10, і, крім того, що вони засновували свої рішення на прийнятній оцінці відповідних фактів (див. рішення у справі «Джерсільд проти Данії» (Jersild v. Denmark), від 23.09.1994, п. 31, Series А, N 298).

Згідно з ч. 3 ст.1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про громадські об`єднання» для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право: вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі); звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами; одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Згідно зі Статутом Громадської організації «Інститут Права і Суспільства» , метою діяльності Громадської організації є побудова новітньої правової суспільної системи взаємовідносин на основі українських традиційних цінностей, республіканських принципів верховенства права і світових стандартів.

Завданнями Громадської організації є сприяння процесу розвитку правової республіки, міжнародна правова діяльність і Суспільно-політичному Республіканському русі, підтримка заходів, спрямованих на сприяння у примиренні суспільних групових інтересів з ціллю подолання конфліктів та становленню громадянської злагоди; розробка проекту Республіканської Конституції України та її популяризація, співпраця з державними та недержавними установами та організаціями з метою вирішення соціальних проблем; підвищення рівня правової освіти та правосвідомості членів Організації; проведення самітів, тренінгів, семінарів, конференцій та роз`яснювальну роботу правового характеру серед членів; підвищення рівня доступу до публічної інформації; сприяння гармонізації українського законодавства із законодавством Європейського Союзу та його реформуванню з використанням досвіду розвинених демократичних країн; сприяння підвищенню ролі права та юриспруденції в суспільстві; об`єднання зусиль членів Організації для реалізації їх інтелектуального та професійного потенціалу, задоволення та захисту культурних, освітніх, інформаційних, соціальних, економічних та інших прав та спільних інтересів своїх членів; організація дозвілля своїх членів.

Для виконання статутних завдань Організація представляє та захищає свої законні інтереси та інтереси своїх членів у державних та громадських органах співпрацює з державними органами та громадськими об`єднаннями, може вступити до спілок громадських організацій; одержує від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей та завдань; вносить пропозиції до органів державної влади з питань розвитку права суспільства, захисту прав та свобод людини; поширює інформацію і пропагує свої ідеї та цілі; проводить масові заходи (збори, мітинги тощо); обмінюється інформацією та спеціалістами з відповідними організаціями зарубіжних країн; співпрацює з громадськими організаціями, навчальними, реабілітаційними, культурними і науковими установами та закладами культури для проведення спільних заходів; співпрацює з закордонними організаціями, установами, та з іншими організаціями, статутні цілі яких не суперечать меті Організації; укладає необхідні угоди, бере участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов`язанням України та чинному законодавству; виконує і інші завдання, які випливають з положень Статуту та чинного законодавства України для досягнення мети Організації.

Згідно ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є, зокрема, ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки; небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки, поширення корупції в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 «Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» бездоганна ділова репутація - сукупність підтвердженої інформації про фізичну особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також про відсутність судимості, яка не знята або не погашена в установленому законом порядку.

Згідно з п.20 ч.1 ст.1 «Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Згідно з п.25 ч.1 ст.1 «Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» національні публічні діячі - фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років визначені публічні функції в Україні, а саме: Голова та члени Правління Національного банку України, члени Ради Національного банку України.

Згідно зі ст. 2 «Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, фізичних осіб - підприємців, а також на юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про запобігання корупції» громадські об`єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:1) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості; 2) запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", інформацію про діяльність щодо запобігання корупції; 3) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;4) брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції; 5) вносити пропозиції суб`єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції; 6) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції; 7) проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції; 8) здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству; 9) здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.

ПОЗИЦІЯ СУДУ: ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечувалось всіма сторонами справи Прес-конференція ГО «Інституту Права і Суспільства», проведена 25.01.2018 року та Правовий висновок стосувались питань фінансової корупції відносно публічних та політичних осіб, в тому числі особисто В. Гонтарєвої як голови Національного банку України та переслідували мету інформування Українського суспільства, користуючись принагідною можливістю, звернутись до міжнародних організацій та країн-партнерів з нагальним питанням й проханням.

Судом було встановлено, це не заперечувалось сторонами, та є загальнодоступною та загальновідомою інформацією, що В. Гонтарєва з грудня 2007 року по червень 2014 року була головою ради директорів групи компаній ICU та засновником, акціонером компанії АЙСІЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД. В 2014 року після продажу акцій вищевказаної компанії продовжувала отримували транші від продажу до 2018 року. З 19.06.2014 року по 15.03.2018 року обіймала посаду голови Національного Банку України, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання та протидію корупції» у відповідності до ст.3. Згідно з п.1 ч.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» голова національного банку є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище та відноситься до посади, яка пов`язана з високим рівнем корупційних ризиків у відповідності до Рішення НАЗК від 17.06.2016 № 2 «Про затвердження Переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків».

Таким чином, В. Гонтарєва, перебуваючи на посаді Голови НБУ є публічною особою. Інформація, яка була висвітлена на Прес-конференції та у Правовому висновку стосувалась її діяльності як голови НБУ та інших посадових публічних та політичних осіб.

Суд зазначає, що Громадська організація, а саме відповідач - 1, на підставі діючого законодавства мала право на висвітлення інформації стосовно діяльності публічних осіб. Крім того, як в Правовому висновку, так і на Прес-конференції Громадська організація звернулась до компетентних органів України, так і міжнародних установ, з метою ініціювання проведення передбачених законодавством перевірок.

Матеріалами справи, а саме т. 3 арк.181-191 підтверджується той факт, що аналогічна інформація, яка була висвітлена на Прес-конференції від 25.01.2018 року, так і в Правовому висновку, була направлена третьою особою ОСОБА_7 ще ІНФОРМАЦІЯ_3, повторно 26.02.2018 р. на адресу Національного антикорупційного бюро України та 13.03.2018 р. НАБУ було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч.3 ст.209 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №52018000000000305 від 26.03.2018 р.

Факт того, що ОСОБА_23 була засновником групи компаній ICU ніким із учасників справи не заперечується, а також позивачем.

Суд зазначає, що згідно з визаченням, що міститься у Вікіпедії, прес-конференція (від англ. press-conference) - захід, що проводиться у випадках, коли є суспільно значуща новина, і організація або окрема відома особа, безпосередньо пов`язані з цією новиною, бажають дати свої коментарі з цього приводу, які були б цікаві і важливі для громадськості. Зустріч державних, політичних, громадських, наукових та інших діячів з представниками засобів масової інформації для висвітлення питань, які цікавлять широку громадськість.

Як було встановлено вище, ІНФОРМАЦІЯ_7 Громадською організацією «Інститут Права та Суспільства» було проведено Прес-конференцію на тему «ІНФОРМАЦІЯ_6». Вказана конференція проводилась на платформі Відповідача 2.

Суд в ході судового засідання дослідивши CD диск, що був наданий в якості доказу, із записом вищезгаданої пресконференції встановив, що вищезгадана конференція була присвячена саме публічним та політичним особам та їх діяльності, а не діяльності окремих юридичних осіб та позивача АЙСІЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД. Спікерами виступили ОСОБА_1 , президент «Інституту Права і Суспільства», ОСОБА_2 , віце-президент «Інституту Права і Суспільства», генеральний прокурор України (1991-1993 рр.); ОСОБА_3 , віце-президент «Інституту Права і Суспільства».

На початку Прес-конференції ОСОБА_1 , президент «Інституту Права і Суспільства», зазначив: «Ми доведем свої думки…», «…причетність український посадових осіб до діяльності, яка може бути класифікована як фінансова корупція». (з 3:46 до 3:58 с пресконференції)

Стосовно фрази 1, яка була проголошена під час Прес-конференції, «Метою надання послуг Вгоіdу Саріtаl Маnаgement LLC є надання регулярних політичних та фінансових аналізів, політичну підтримку, інвестиційний консалтинг, управління коштами для Компанії та її філіалів, включаючи та не обмежуючись ІСU Ноlding Ltd і ВТБ Банк та його філії», суд зауважує, що вона була проголошена в такому контексті «Зв`язок російського бізнесу, російських структур банківських і вплив і зв`язок з нашими структурами. І так, вони укладали, ось ця угода…від 12 червня контора, офшорна компанія, яка належить ОСОБА_39 (Суд надає коментар стосовно зазначеної особи: пан ОСОБА_39 є власником Quillas Equities та перший заступник голови правління ВТБ Банку, його акціонер) уклала договір з Вгоіdу Саріtаl Маnаgement». Далі мова йшла про те, що компанія п. ОСОБА_61 за послуги, що значилися в угоді повинна заплатити кошти. Таким чином, суд з дослідженого запису Прес-конференції, робить висновок, що, мова йшла не про позивача АЙСІЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД, а про діяльність саме ОСОБА_41 та інших осіб, як публічних політичних осіб. Суд наголошує, що ні п. Гонтарєва, ні інші згадані в Прес-конференції та Правовому висновку особи своїм правом на судовий захист не скористались, публічних виступів не проводили з цього приводу.

Надання позивачем до суду скріншоту з соціальної мережі Twitter від імені ОСОБА_42 , суд не визнає як доказ, у зв`язку з тим, що позивачем не підтверджено, що цей допис був зроблений особисто п. ОСОБА_20, а також, що сторінка в згаданій соціальній мережі належить особисто п. ОСОБА_20, а не комусь іншому. Крім того, на підставі узагальненої практики Верховного суду, скріншоти соціальних мереж не є належними доказами.

Стосовно фрази 2 , яка була проголошена під час Прес -конференції, « ОСОБА_20 ... , який уклав угоди з пані ОСОБА_23 , з ІСU», суд зазначає, що вона була викладена у такому контексті «…Румунського прем`єра ОСОБА_44 до президента ОСОБА_62 підвів саме пан Броуді…який зробив і укладав угоди з пані ОСОБА_23, з ICU…». Відповідно до даних British Virgin Islands Financial Services Commission (том 1 а.с.171-176) до групи компаній ICU входить 9 компаній, в тому числі позивач - ICU HOLDINGS LIMITED. У фразі третьої особи - ОСОБА_1. мова йшла саме про групу компаній ICU, тому суд робить висновок, що позивачем жодним чином не доведено, що дане висловлювання стосується особисто його.

Стосовно фрази 3, яка була опублікована у Правовому висновку: «Вгоіdу Саріtаl Маnаgement» надає консультаційні послуги компанії Quillas Equities і її філіям, до яких відноситься компанія Гонтарєвої Іnvestment Саріtal Ukraine (ICU) і ВТБ Банк». Як вбачається із зазначеної фрази, мова йшла саме про групу компаній ICU. Судом було встановлено, а сторонами не заперечувалось, що п. Гонтарєва була до червня 2014 року головою правління групи компаній, куди входить і позивач. Таким чином, позивачем жодним доказом не доведено, що дане висловлення стосується саме його - АЙСІЮ ХОЛДІНГЗ ЛІТІТЕД. Судом було встановлено в судовому засіданні, а сторонами не спростовано, що позивач АЙСІЮ ХОЛДІНГЗ ЛІТІТЕД є однією з групи компаній Investment Capital Ukraine (ICU).

Стосовно фрази 4, яка була опублікована у Правовому висновку: «У консультаційній угоді йдеться, що ОСОБА_20 повинен надавати оцінку політичної та економічної ситуації в США і захищати інтереси компаній ІСU і ВТБ перед політиками і інституціями США» суд зазначає, що в цій фразі, мова йшла саме про групу компаній ICU. Позивач не довів та не надав доказів, що дане висловлювання стосується тільки компанії АЙСІЮ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (ICU HOLDINGS LIMITED).

Стосовно фрази 5, яка була опублікована у Правовому висновку: «Фактично, компанія Гонтарєвої мала співпрацювати з патологічним шахраєм, в котрого є стаж дачі хабарів посадовцям» суд зазначає, що в даній фразі згадується тільки п. Гонтарєва. Слово «компанія» не дає змоги ідентифікувати назву компанії.

На сайті Інституту права та суспільства після проведення Прес-конференції було підсумовано результати Прес-конференції та зазначено: «В ході пресконференції експерти Інституту Права і Суспільства надали детальний аналіз документів і фактів, що можуть свідчити про причетність українських посадових осіб до діяльності, яка може бути класифікована як фінансова корупція міжнародного рівня, в тому числі ОСОБА_28 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 та інших.». Суд робить висновок, що вся інформація, що була озвучена на Прес-конференції, викладена в Правовому висновку носить тільки оціночний характер з огляду на використання мовно-стилістичних засобів (вживання, гіпербол, алегорій, сатири), а тому за розповсюдження такої інформації суд не може притягувати до відповідальності.

Суд ще раз наголошує, що відповідно до ст.277 УК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.07.1986 р. у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v.Austria).

Відповідно до ч.6 ст.277 ЦК України позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь, зокрема передбачене ст. 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. (Постанова ВС від 24.10.2018 року по справі №161/4052/16ц).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу..

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 73 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК Україна кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст. 98 висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно зі ст. 104 висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Така позиція суду узгоджується з Постановою ВС від 01.10.2019 року по справі №910/13556/18, де суд наголошує на тому, що оцінка доказів має свій зміст, а саме визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

Суд не приймає, як доказ наданий позивачем, висновок експертних досліджень за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, а саме висновки: від 04.07.2018 № 141/2018-ЕВ-ЦК, наданий департаментом «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» на 12 арк. та цифровий носій типу DVD-R (серійний номер PSP321VH182341291), який підтверджує, що на веб-сторінці за адресою https://ukranews.com/ua/news/542911-25012018-13-30-pres-konferenciyaukrainskafinansovakorupciyamizhnarodnivyklykyinebezpeky та https://www.youtube.com/watch?v=JgcVDL6P4Z0 розміщено новину про проведення вищезгаданої Прес-конференції та відео з матеріалом Прес-конференції,оскільки експерт не був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а це є порушенням ч.7ст.98 ГПК України.

Суд також не приймає, як доказ наданий позивачем, висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 04.07.2018 №140/2018-ЕВ-ЦК, наданий департаментом «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» на 12 арк. та цифровий носій типу DVD-R (серійний номер PSP319VH181530101), який підтверджує наявність на веб сторінках у мережі Інтернет за адресами: http://ils.ooo/ua/proekti/20-pravoviy-visnovok-shodo-finansovoi-koruptsii-v-ukraini та http://ils.ooo/ua/novini/19-institut-prava-i-obchestva-prizyvaet-spetssluzhby-ukrainy-ssha-velikobritanii-i-izrailya-rassledovat-deyatelnost-gontarevoy Правового висновку щодо фінансової корупції в Україні та підсумку Прес-конференції, оскільки експерт не був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а це є порушенням ч.7 ст. 98 ГПК України.

Суд не бере до уваги висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 01.02.2019 № 22/2019-ЕВ-ЦК, наданий департаментом «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» на 116 арк. та цифровий носій типу DVD-R (серійний номер PSP307VF241309031 ), який підтверджує, що на веб-сторінці Центру розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) не містилась інформація про консультаційну угоду на час проведення згаданої Прес-конференції оскільки експерт не був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а це є порушенням ч.7ст.98 ГПК України.

Суд не приймає, як доказ висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 01.02.2019 № 21/2018-ЕВ-ЦК, наданий департаментом «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» на 57 арк. та цифровий носій типу DVD-R (серійний номер PSP307VF241309064) який підтверджує, що на веб-сторінці https://www.aljazeera.com/news/2018/03/trump-donor-ukraine-criminal-probe-180307124432781.html,https://www.documentcloud.org/documents/4403338-Deal-between-Broidy-Capital-Management-ICU-and.html, https://www.documentcloud.org/documents/4403331-Agreement.html, https://www.documentcloud.org/documents/4404890-PGO-Forwarding-280218-ENG-TRANSLATION.html,https://www.documentcloud.org/documents/4403334-PHOTO-PROOF-of-DELIVERY-to-PGO.html міститься новина телеканалу Альджазіра, в якій згадується група компаній ICU та інша інформація, що була висвітлена в тому числі і на Прес-конференції,, оскільки експерт не був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а це є порушенням ч.7ст.98 ГПК України.

Суд звертає увагу, що ні позивач, ні відповідач-1, ні треті особи не заперечували проти того, що Прес-конференція відбулась, інформація про неї була поширена на веб-ресурсах. Відповідачем - 1 не заперечувалось, що запис Прес-конференції та Правовий висновок були оприлюднені на його веб-сторінці. Крім того, з пояснень відповідача - 1 та третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на день розгляду справи веб-сторінка http://ils.ooo/, яка їм належить - ЗНИЩЕНА. Цю інформацію позивач не спростував.

Відповідно до висновку експерта №349/01/2019 від 22.01.2019 р. метою дослідження була Консультаційна угода та Меморандум про взаєморозуміння на сайті Центру розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP). Відповідно до висновку експерта №349/01/2019 22.01.2019 р. було встановлено, що Консультаційна угода та Меморандум були переслані з веб-сайта відповідача - 1 на сайт Центру розслідування корупції після проведення Прес-конференції. Позивач наполягав, що відповідач - 1 був першим джерелом розповсюдження цих документів.

Експерт - спеціаліста у галузі «Комп`ютерні технології» Центру судових експертиз та досліджень «Істина» дав протилежний висновок стосовно джерела розповсюдження Меморандума та Консультаційної угоди, зазначивши, що Угода та Меморандум вперше були висвітлені Центром розслідування корупції та організованої злочинності 09.01.2018 року, тобто до проведення Прес-конференції.

Надавши оцінку вищезазначеним висновкам експертизи №349/01/2019 та експерта - спеціаліста у галузі «Комп`ютерні технології» Центру судових експертиз та досліджень «Істина» суд робить висновок, що дані експертизи не можуть бути прийняті як допустимі та належні докази, так як дані дослідження суперечать одне одному, а сторони не скористалися своїм правом підтвердити або спростувати висновки цих експертиз. Крім того, суд приймає пояснення третіх осіб, що дана Угода і Меморандум були отримані від особи, яка забажала бути невідомою. Тому суд робить висновок, що пояснення третіх осіб стосовно джерела отримання цих документів є більш вірогідним. Позивач не спростував твердження третіх осіб щодо джерела отримання документів.

Позивач в судовому засіданні неодноразово наполягав та тому, що Угода та Меморандум ніколи не укладались, надавши на підтвердження цього пояснення свідка - директора Саприкіна А .О.

Суд зауважує, що відповідно до Конституції України та діючого законодавства, суд не може надавати оцінку документам та оцінку їх існування, які укладені особами, які не є учасниками справи. Суд наголошує, що жодним чином не може порушувати права цих осіб на судовий захист.

Висвітлення змісту Меморандуму і Угоди не заперечувались відповідачем-1 та третіми особами, навпаки метою висвітлення цієї інформації було інформування Українського суспільства та компетентних органів для надання правової оцінки цим документам. Крім того, суд зауважує, що відповідачем -1 та третіми особам на Прес-конференції та в Правовому висновку були надані оціночні судження, що підтверджується текстом Прес-конференції та Правого висновку.

Стосовно дійсності або підроблення як Угоди, так і Меморандума це питання вирішується в іншому порядку, передбаченому КПК та КК України. Суд наголошує, що в Правовому висновку та на Прес-конференції згадування як Угоди, так і Меморандума проводилось за допомогою оціночних суджень, а не фактичних тверджень.

Стосовно висновку експерта, проведеного в рамках кримінальної справи від 27.02.2019 року №2731/19-35 суд не приймає його як доказ так як він проведений в рамках кримінальної справи, вирок по якій на день винесення рішення не постановлений.

Згідно з ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права. Отже, у призначенні експертизи в рамках кримінального провадження можуть брати участь учасники процесу. Оскільки учасники процесу справи №910/9397/18 були позбавлені можливості поставити на розгляд експерта свої питання та судом загальної юрисдикції ще не надана оцінка висновку експерта, господарський суд не має права встановлювати достовірність доказу,а саме висновку експерта в кримінальному провадженні.

Отже, суд вважає, що вся інформація, яка була оголошена відповідачем 1, розміщена на сайті відповідача 2, має оціночний характер відносно публічних та політичних осіб і доказуванню не підлягає. Вся конференція стосувалась діяльності публічних політичних осіб, а не позивача особисто, тому ніякої шкоди немайновим правам позивача завдано не було. Інформація, що була висвітлена є масовою, суспільно значущою та публічною, викладеною у формі припущень, зважаючи на мовно-стилістичні засоби та звернення учасників конференції до компетентних органів з метою перевірки вказаної інформації. Це узгоджується з Постановою ВС від 22.01.2020 року по справі №910/5117/17, мова в якій йшла проте, що саме лише згадування не змінює змісту та контексту викладу інформації.

Суд встановив пропорційне втручання у суспільні відносини між громадською організацією та особами, інформація про яких висвітлювалась на Прес-конференції. Згадані публічні особи не звертались за захистом своїх прав до суду та не проводили ніяких виступів на спростування вказаної інформації, що узгоджується з практикою Верховного суду та є обов`язковою.

Суд на підставі оцінених доказів, врахувавши зміст поширеної та оприлюдненої відповідачем - 1 інформації, в її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, вважає що це є оціночними судженнями, які ґрунтуються лише на особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації, а не твердження. Судом встановлено, що темою конференції була діяльність публічних та політичних осіб, які займали посади та особливо відповідальне становище, пов`язане з високим рівнем корупційних ризиків, а відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо таких осіб є значно ширшими, оскільки вони безпосередньо відіграють важливу роль у діяльності держави та їх безпосередні дії становлять суспільний інтерес.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач подав цей позов, фактично в інтересах публічних осіб, які не є стороною по справі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 7048, 00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 80, ч.1 ст.200 ч.1ст.94 ст.277 Цивільного кодексу України, ч.2.ст.34 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 73 , 74, 86, 98, 104, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові Компанії Айсію Холдінгз Лімітед (ICU Holdings Limited) до Громадської організації «Інститут Права і Суспільства» та Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.02.2020р.

Суддя М.В. Данилова