КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1312/2020
Справа № 373/1890/19
П О С Т А Н О В А
Іменем України
26 лютого 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова ферма «Вікінг» на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області в складі судді Реви О.І., постановлену в м. Переяслав-Хмельницький 12 листопада 2019 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова ферма «Вікінг» про встановлення факту розповсюдження недостовірної інформації,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
в с т а н о в и в :
В жовтні 2019 року ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» звернулося до суду із заявою про встановлення факту розповсюдження недостовірної інформації.
Позов мотивовано тим, що товариство зареєстроване та діє як юридична особа, основним видом діяльності якого є розведення інших тварин, а саме норок, та розташоване на території Київської області Переяслав-Хмельницького району у с. Велика Каратуль.
На сайті https://stopcor.org розміщено ряд публікацій з посиланнями на відеосюжети, які містять у собі недостовірну інформацію стосовно ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» та порочать ділову репутацію останнього, оскільки така інформація підриває авторитет товариства з боку громадськості та суспільства, ця інформація не є об`єктивною, породила сумніви у контролюючих органах щодо правомірності та відповідності нормам чинного законодавства його діяльності.
Разом із тим, реєстратор доменного імені stopcor .org не є резидентом України та знаходиться в Арізоні, США, що унеможливлює встановлення власника доменного імені, а відповідно і власника сайту, який мав бути відповідачем у даній справі. Незважаючи на те, що на сайті https://stopcor.org публікації викладено з посиланнями на Інформаційний Портал Стопкор, встановити власника останнього не вдалося, оскільки у Реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств таке не зареєстроване, як і не зареєстровано логотип останнього. Таким чином, встановити автора та особу, яка поширила недостовірну інформацію відносно ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» на сайті https://stopcor.org, встановити неможливо. Також неможливо встановити особу, яка розмістила відеосюжети на каналі https://youtube.com, враховуючи, що сервіс каналу не є резидентом України, а отже відсутня можливість встановити його власника, а тим більше власника сторінки каналу з назвою « Стоп Корупція ».
На підставі вищевикладеного просив встановити факт розповсюдження недостовірної інформації відносно ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» та спростувати її, яка поширена на сайті https://stopcor.org, а також на сторінці каналу youtube під назвою « Стоп Корупції », за наведеними посиланнями.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2019 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ТОВ «Норкова ферма «Вікінг».
Заявник ТОВ «Норкова ферма «Вікінг», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що звертаючись до суду із заявою про встановлення факту поширення недостовірної інформації у порядку окремого провадження, ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» вважало, що внаслідок поширення відносно нього інформації мало місце порушення його ділової репутації. У заяві було наведено обставини про те, що встановити особу, яка поширила спірну інформацію відносно ТОВ «Норкова ферма «Вікінг», виявилося неможливим, а відтак відсутній відповідач у справі і, відповідно, спір про право, а тому справа підлягає розгляду у порядку окремого провадження, визначеному ЦПК України. Справа не може бути розглянута у порядку Господарського процесуального кодексу України, оскільки останнім не передбачено можливості розгляду заяви про встановлення факту в порядку окремого провадження.
Вказував, що суд в ухвалі дійшов висновку, що посилання заявника на те, що реєстратор доменного імені stopcor .org знаходиться в США, свідчить про наявність такої особи - поширювача інформації. Проте суд не врахував, що поняття «реєстратор», «власник сайту» або «реєстрант» та «поширювач інформації» слід розмежовувати між собою, а відтак помилково їх ототожнив.
Наводив доводи, викладені у заяві про встановлення факту розповсюдження недостовірної інформації, щодо неможливості встановити особу, яка поширила спірну інформацію відносно ТОВ «Норкова ферма «Вікінг».
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції у своїй ухвалі не визначив, у порядку якого процесуального законодавства повинна розглядатися така заява, якщо не у порядку, передбаченому процесуальним законодавством.
За змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, а і юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта.
Оскільки відсутня особа, яка може бути відповідачем у даній справі, відсутній і сам спір про право. Тобто, відновлення порушеного права можливе лише шляхом визнання поширеної інформації недостовірною та спростування її. Справа у такому випадку повинна розглядатися у порядку окремого провадження, що можливо лише у порядку, визначеному ЦПК України.
Враховуючи, що інші учасники справи, окрім заявника, відсутні, відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2019 року ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» звернулося до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту розповсюдження недостовірної інформації, посилаючись на те, що встановити автора та особу, яка поширила недостовірну інформацію відносно ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» на сайті https://stopcor.org, встановити неможливо.
До заяви ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» надано наступні докази на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовував свої вимоги: диск із записом відеосюжетів із сторінки youtube, скріншоти сторінок https://stopcor.org, копія висновку санітарно-епідеміологічної експертизи від 04 грудня 2012 року, копія робочого проекту з додатками, копія звіту за результатами інструментального контролю викідів вибруднюючих речовин у атмосферне повітря від станціонарних джерел ТОВ «Норкова ферма «Вікінг», копія звіту комплексного науково-санітарного дослідження та обмеження умов функціонування норкової ферми в с. Велика Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області; копія протоколів досліджень повітря населених пунктів від 09 листопада 2018 року; копія протоколу вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел від 20 липня 2018 року; копія протоколу дослідження питної води № 2 від 15 січня 2019 року; копія протоколу дослідження стічної води № 118 від 22 грудня 2018 року; копія результатів санітарно-мікробіологічного дослідження води водопровідної, колодязної; копія протоколу відбору та дослідження проб ґрунту від 30 травня 2014 року; копія постанови від 11 липня 2019 року про закриття кримінального провадження; витяг з ЄДРПОУ відносно ТОВ «Норкова ферма «Вікінг», скріншот з сайту http://imena.ua інформаційного порталу WHOIS; роздруківка листа директора ОП УМІЦ Юрія Гончарука від 03 жовтня 2019 року; копія листа Міністерства юстиції України від 09 жовтня 2019 року (долучено до матеріалів справи, не підшито).
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в справі № 560/1519/15-ц (провадження № 61-19664св18) від 05 листопада 2018 року та в справі № 200/18232/18 (провадження № 61-2441ск19) від 28 березня 2019 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження в справі в порядку окремого провадження за заявою про встановлення факту недостовірної інформації, оскільки ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» є юридичною особою, яка не наділена правом звернення до суду із такою заявою.
Доводи апеляційної скарги, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, а і юридичним особам у передбачених законом випадках, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» звернулося до суду за захистом своїх прав не у належний процесуальний спосіб.
Крім того, виходячи із аналізу змісту ч. 4 ст. 277 ЦК України, законом прямо передбачено право саме фізичної, а не юридичної особи на звернення до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування, а отже звернутися до суду із вимогами про спростування недостовірної інформації юридична особа може лише в порядку позовного провадження.
Не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що оскільки Господарський процесуальний кодекс України не передбачає права на звернення до суду із заявою у порядку окремого провадження і таке право прямо визначено ЦПК України, дана справа підлягає розгляду загальним місцевим судом за правилами цивільного судочинства.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції у своїй ухвалі не визначив, у порядку якого процесуального законодавства повинна розглядатися така заява, якщо не у порядку, передбаченому цивільним законодавством, апеляційний суд виходить із наступного.
Пунктом 5 ст. 186 ЦПК України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.
Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Таким чином, оскільки із доказів, наданих до заяви ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» станом на час звернення до суду, не вбачалося, хто є власником веб-сайта, на якому розміщено інформаційні матеріали, які заявник вважає недостовірною інформацією - юридична або фізична особа, а отже хто має бути належним відповідачем у справі, суд першої інстанції правомірно не зазначив, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Однак, враховуючи, що за наслідками встановлення заявником власника веб-сайту спір може бути віднесено до юрисдикції господарського суду, судом першої інстанції обґрунтовано роз`яснено заявнику зміст 20 ГПК України.
Також апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що поширювач інформації, яку заявник вважає недостовірною, не встановлений саме ним, а не встановлений взагалі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.
До заяви про встановлення факту розповсюдження недостовірної інформації ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» долучено, серед іншого, копію листа директора ОП УМІЦ Юрія Гончарука, згідно якого для отримання інформації щодо реєстратора (оператора/провайдера) та/або власника доменного імені stopcor.org необхідно звернутись до Центру компетенції (http://web-fix.org), який акредитований у відповідній компетенції.
Доказів звернення ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» до Департамента «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» для встановлення власників сайтів https://stopcor.org, https://www.youtube.com матеріали справи не містять.
За таких обставин, можливості встановлення поширювача інформації заявником на даний час не є вичерпаними, а отже він не позбавлений можливості після встановлення власників веб-сайтів (або веб-сторінок) звернутися до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження відповідного судочинства.
Крім того, апеляційний суд враховує, що на сайті https://stopcor.org, на якому опубліковано інформацію, яку заявник вважає недостовірною, на головній сторінці розміщений знак охорони авторського права від імені СтопКор - антикорупційні новини України, та є гіперпосилання на YouTube-канал, а отже доводи ТОВ «Норкова ферма «Вікінг» про те, що автор поширеної інформації є невідомим, не відповідають фактичним обставинам.
Отже, із змісту апеляційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності ухвали суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Норкова ферма «Вікінг» залишити без задоволення.
Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.
