Номер провадження 2/235/435/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаміна Агро» про розірвання трудового договору та звільнення з посади, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій заявлено вимоги:

- трудовий договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Стаміна Агро» розірвати з моменту набрання чинності рішенням суду;

- звільнити ОСОБА_1 з посади генерального директора ТОВ «Стаміна Агро» на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 є одним із засновників ТОВ «Стаміна Агро», крім того установчими зборами призначений на посаду генерального директора, про що в трудову книжку 29 березня 2016 року внесено відповідний запис. 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 на розгляд загальних зборів учасників ТОВ «Стаміна Агро» подав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням. Рішення по питанню щодо звільнення позивача з посади генерального директора на позачергових загальних зборах учасників ТОВ «Стаміна Агро» не прийнято. За таких обставин, ОСОБА_1 , зазначаючи про порушення відповідачем трудового законодавства, посилаючись на ст. ст. 22, 38 ЗпП України, ст. 43 Конституції України, - звернувся до суду за захистом оспорюваних прав в спосіб розірвання трудового договору.

Судом порушено справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Стаміна Агро", між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення судді. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 211 ЦПК України, надіслав на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи в його відсутність, при чому позовні вимоги підтримані, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач не надає, будь-яких клопотань та заяв не заявляє.

Відповідач ТОВ «Стаміна Агро» правом подачі, в порядку ст. 278 ЦПК України, відзиву на позовну заяву не скористався, представником ОСОБА_2 (уповноважена довіреністю) суду адресовано заяву про розгляд справи у відсутність відповідача, заявлені вимоги ОСОБА_1 визнано, відсутні заперечення проти їх задоволення, що узгоджується з ч. 1 ст. 206 ЦПК України.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні правовідносини.

Протоколом установчих зборів засновників № 1 від 21 березня 2016 року створено товариство з обмеженою відповідальністю «Стаміна Агро»; засновники – ОСОБА_1 (позивач по справі), ОСОБА_3 (частки у статутному капіталі рівні, по 50 % у кожного); на посаду генерального директора призначено Самарського В.В. (а.с. 8).

В трудовій книжці позивача здійснено запис за № 30 від 29.03.2016 року про прийняття на посаду генерального директора ТОВ «Стаміна Агро» на підставі наказу № 1-к від 29.03.2016 року (а.с. 7).

Згідно Статуту ТОВ «Стаміна Агро»: органами управління товариства є вищий орган – загальні збори учасників, виконавчий орган – дирекція, яку очолює генеральний директор (п. 8.1); генеральний директор призначається на посаду та звільняється з посади загальними зборами товариства (п. 8.16) – а.с. 11-38.

Запис про товариство з обмеженою відповідальністю «Стаміна Агро» внесено 24.03.2016 року в Єдиний державний реєстр осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівник – Самарський В.В. (а.с. 9).

10 грудня 2019 року ОСОБА_1 на розгляд загальних зборів учасників ТОВ «Стаміна Агро» подано заяву про звільнення з займаної посади генерального директора за власним бажанням (а.с. 41).

Згідно Протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Стаміна Агро» № 1 від 10.12.2019 року – розглянуто заяву № 4 від 10.12.2019 року ОСОБА_1 про звільнення з посади генерального директора, та за результатами голосування засновників («за» - 50 % голосів - ОСОБА_1 , «проти» - 50 % голосів – ОСОБА_3 , «утримались» - 0 % голосів), - питання не вирішено (а.с. 39-40).

Відповідно до частини п`ятої статті 55 Конституції України кожен має право будь якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Працівники мають на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 2 КЗпП України).

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів, враховано визнання ТОВ «Стаміна Агро» позову і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. Особливість звільнення директора товариства полягає в тому, що прийняття відповідного рішення з цього питання віднесено законодавством до компетенції загальних зборів учасників/засновників товариства, що узгоджується зі ст. 65 ГК України, ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Норми трудового договору, а також положення Статуту товариства не повинні погіршувати становище директора порівняно обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КЗпП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України").

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у ЄДРПОУ інформації щодо Самарського В.В. як про керівника ТОВ «Стаміна Агро» відноситься до професійної діяльності позивача та охоплюється поняттям "приватне життя".

Під час розгляду справи встановлено, що між сторонами контракт щодо виконання обов`язків генерального директора ТОВ «Стаміна Агро» не укладався, позивач призначений на посаду загальними зборами товариства. Звільнення з посади генерального директора також є виключною компетенцією загальних зборів товариства (п. 8.16 Статуту).

Позивачем ОСОБА_1 процедуру ініціювання розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк дотримано, - в порядку ч. 1 ст. 38 КЗпП України подав на розгляд загальних зборів ТОВ «Стаміна Агро» заяву про звільнення за власним бажанням. Порушення права позивача на припинення трудових відносин проявляється в тому, що учасниками ТОВ «Стаміна Агро» в рівних частках у статутному капіталі є дві особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , при голосуванні яких на позачергових загальних зборах товариства, об`єктивно не може бути прийнято рішення про звільнення позивача з посади генерального директора з огляду висловлення другим заставником проти відповідного питання. Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. №14-рп/2004 від 16.10.2007 р. №8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. №2-рп/2008 зазначив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природу потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За встановлених в справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає. Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Стаміна Агро", суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин сторін на підставі ч. 1 статті 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, звільнення з посади директора з дня набрання рішенням законної сили). Таке рішення суду відповідає правовим висновкам, викладеним в постанові Верховного суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 року по справі № 520/11437/16-ц, провадження № 61-11763св18 (підлягає обов`язковому врахуванню в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити зазначення розподілу судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, тому сплачений судовий збір при пред`явленні позову в сумі 768,40 гривень (розмір ставки визначений п.п. 2 п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України № 3674-VI від 08.07.2011 р.) підлягає відшкодуванню, а саме стягненню з відповідача ТОВ Стаміна Агро».

На підставі ст. 43 Конституції України, ст. ст. 3, 22, 38 КЗпП України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стаміна Агро», трудовий договір вважати розірваним з ініціативи працівника (за власним бажанням) на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

ОСОБА_1 вважати звільненим з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаміна Агро» з дня набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покласти на відповідача, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стаміна Агро» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду - 26.02.2020 року (з урахуванням положення ч. 6 ст. 259 ЦПК України).

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стаміна Агро», код ЄДРПОУ 40368824, юридична адреса: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 17Б, кв. 3

Суддя: