ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

Київ

справа № 820/7056/16

адміністративне провадження № К/9901/42646/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у касаційній інстанції справу № 820/7056/16

за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року (головуючий суддя - Зінченко А.В.) та

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (головуючий суддя - Мельникова Л.В., судді: Бенедик А.П., Донець Л.О.)

у справі № 820/7056/16

за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області

до Харківського обласного управління водних ресурсів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, Золочівська районна державна адміністрація Харківської області

про стягнення коштів, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2016 року Державна фінансова інспекція в Харківській області (далі - позивач, ДФІ в Харківській області) в інтересах держави звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського обласного управління водних ресурсів (далі - відповідач), яким просила стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України збитки в загальному розмірі 114392,37 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідками проведеної ревізії відповідача було виявлено фінансові порушення, які призвели до матеріальної шкоди, завданої Державному бюджету України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, в задоволенні позову ДФІ в Харківській області відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що бюджетні порушення, зафіксовані в акті ревізії не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Так, бюджетні кошти, виділені у 2013 році на будівельні роботи по проекту «Розчистка р. Уди в смт. Золочів Золочівського району Харківської області (1-й пусковий комплекс)», використані відповідачем на цілі, передбачені проектно-кошторисною документацією та не суперечать Переліку робіт із захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, у зв`язку з чим відповідачем не було допущено нецільового використання бюджетних коштів. Також за результатами судового розгляду, судами встановлено, що транспортний засіб ГАЗ 2217-5104, державний номерний знак НОМЕР_1 , не відноситься до категорії легкових автомобілів, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , відноситься до типу мікроавтобус - D, у зв`язку з чим відповідачем не було допущено порушення вимог пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2014 року № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету». На підставі наведеного суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. 28 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної фінансової інспекції в Харківській області, якою вона просила скасувати на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, справу № 820/7056/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

7. У касаційній скарзі скаржник вказує, що за наслідками ревізії було встановлено порушення Харківським обласним управлінням водних ресурсів, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів, зокрема, нецільове використання бюджетних коштів на суму 103562,00 грн, а також витрати коштів, проведені в порушення постанови КМУ від 01.03.2014 № 65 в загальній сумі 10830,37 грн.

7.1. Так, в порушення пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України, Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиса у Закарпатській області, затвердженому постановою КМУ від 23.02.2011 № 137, пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженому постановою КМУ від 28.02.2002 № 228, Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 відповідачем проведено оплату робіт з влаштування перехідного містка по проекту «Розчистка русла р. Уди в смт. Золочів Золочівського району Харківської області (1-й пусковий комплекс)» на загальну суму 103562,00 грн всупереч бюджетним призначенням.

7.2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків про законність видатків бюджету на проведення вищевказаних будівельних робіт виходячи з оцінки експертного звіту Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Харківській області від 14.06.2012 № 21-00522-12 щодо відповідності кошторисній частини проектної документації вимогам ДБН Д.1.1-1.2000 «Правила визначення вартості будівництва», яка передбачала зведення нового містка. Однак відносини пов`язані із оплатою цих робіт за рахунок бюджетних коштів є видатками бюджету та здійснюється згідно вимог вищевказаного Порядку, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2011 № 137. Відтак, суди попередніх інстанцій встановивши матеріальні відносини не застосували спеціальні норми бюджетного законодавства (пункт 8 статті 7 БКУ, Порядку, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2011 № 137, Інструкції № 333), як на тому наполягав позивач, а натомість застосували до спірних правовідносин норми підзаконного акту з питань будівництва та архітектури (ДБН Д.1.1-1.2000), що вказує на порушення норм матеріального права.

7.3. Суди попередніх інстанцій прийняли висновки експертного звіту, як установлену обставину справи, та не надали безпосередньої оцінки відповідності кошторисної частини документації нормам бюджетного законодавства та змісту бюджетної програми, яка, в свою чергу, не передбачала бюджетних призначень на капітальне будівництво.

7.4. В порушення пункту 5 постанови КМУ від 01.03.2014 № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» відповідачем проведені витрати, пов`язані з утриманням авто ГАЗ 2217-5104 в загальній сумі 10830,37 грн, який всупереч обмеженням використовувався останнім одночасно з легковим автомобілем ВАЗ 21102 державний номер НОМЕР_3 . На думку скаржника, суди попередніх інстанцій в цій частині теж не надали безпосередньої правової оцінки питанню віднесення автомобіля до певної категорії, чим допустили неповне з`ясування обставин справи.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

9. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

10. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

11. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали справи № 820/7056/16 передано до Верховного Суду.

12. 21 березня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Бившева Л.І., судді Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В.

13. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року № 70/0/78-20 у зв`язку із настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законодавством, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. 21 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою, закінчено підготовчі дії та призначено справу у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до положень частини першої статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

16. 26 вересня 2017 року від Харківського обласного управління водних ресурсів надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області, де просили касаційну скаргу останньої залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

16.1. В обґрунтування своїх заперечень вказували, що План виконання природоохоронних заходів по напрямкам та об`єктам, що фінансуються з державного бюджету по КПКВ 2407070, на 2013 рік був затверджений наказом Держводагентства від 18.03.2013 № 39. Відповідно до цього наказу було затверджено лише один захід з обсягом фінансування 1000, 0 тис грн - «Розчистка русла ріки Уди в смт. Золочів Золочівського району Харківської області». Суди попередніх інстанцій вірно встановили в судових рішеннях, що відокремленого об`єкту - будівництво пішохідного містка - не існує. Є проект «Розчистка русла ріки Уди в смт. Золочів Золочівського району Харківської області», до складу якого включено влаштування цього містка. Наголошували, що використання коштів по КПКВ 2407070 «Захист населених пунктів від шкідливої дії вод» було перевірено двічі: 1) Територіальним відділенням Рахункової палати по Донецькій та Луганській областях (акт про результати перевірки в рамках аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, спрямованих на захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь від 29.08.2014 № 24-10/03-44 «о»), та 2) Державною фінансовою інспекцією в Харківській області (інформація про участь у державному фінансовому аудиті бюджетних програм, спрямованих на фінансування експлуатації державного водогосподарського комплексу та управління водними ресурсами від 05.05.2015 № 17-20/4).

16.2. Покликаються на безпідставність доводів касаційної скарги щодо використання всупереч обмеженням легкового автомобіля ГАЗ 2217-5104 одночасно з легковим автомобілем ВАЗ 21102. Вказують, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , ГАЗ 2217-5104 державний номер НОМЕР_1 територіальним підрозділом Державтоінспекції віднесено до типу мікроавтобус категорії D.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

17. Державною фінансовою інспекцією в Харківській області проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського обласного управління водних ресурсів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 25.04.2016 № 07-10/15.

18. Проведеною ревізією встановлено порушення, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів, зокрема: нецільове використання бюджетних коштів на суму 103562,00 грн; витрати коштів, проведенні в порушення Постанови КМУ від 01.03.2014 № 65 в загальній сумі 10830,37 грн.

19. Так, ревізією встановлено, що порушення вимог пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України, порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиса у Закарпатській області, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №137, пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 12.03.2012 №333 Харківським облводресурсів проведено оплату робіт з влаштування перехідного містка по проекту "Розчистка русла р. Уди в смт. Золочів Золочівського району Харківської області (1-й пусковий комплекс) на загальну суму 103562,00 грн. всупереч бюджетним призначенням.

20. В порушення пункту 5 Постанови КМУ від 01.03.2014 № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» Харківським облводресурсів проведені витрати, пов`язані з утриманням авто ГАЗ 2217-2104 в загальній сумі 10830,37 грн.

21. За результатами ревізії, на підставі пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII та пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 №550, Державною фінансовою інспекцією в Харківській області пред`явлено вимогу від 17.05.2016 №20-07-25-14/3469.

22. Не погодившись з винесеною вимогою Харківське обласне управління водних ресурсів звернулося до суду із позовом, в якому просило суд визнати неправомірними дії Державної фінансової інспекції в Харківській області, визначені у вимозі та скасувати порушення констатовані в п. 1,2 вимоги від 17.05.2016 № 20-07-25-14/3469, саме: «в порушення вимог п. 8 ст.7 Бюджетного кодексу України, порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиса у Закарпатській області, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №137, п.5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 12.03.2012 № 333 Харківським облводресурсів проведено оплату робіт з влаштування перехідного містка по проекту "Розчистка русла р. Уди в смт. Золочів Золочівського району Харківської області (1-й пусковий комплекс) на загальну суму 103562,00 грн. всупереч бюджетним призначенням; - в порушення п. 5 Постанови КМУ від 01.03.2014 № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" Харківським облводресурсів проведені витрати, пов`язані з утриманням авто ГАЗ 2217- 2104 в загальній сумі 10830,37 грн...».

23. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 по справі № 820/2921/16 відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

24. За наслідками розгляду апеляційної скарги в адміністративній справі №820/2921/16 від 13.09.2016 Харківський апеляційний адміністративний суд змінив постанову Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/2921/16 в частині підстав та мотивів прийнятого рішення, зазначивши зайвими висновки суду першої інстанції про надання правової оцінки вимоги та підтвердив позицію про правом органу звертатися з позовом про стягнення збитків, в іншій частині залишив рішення суду без змін.

Позиція Верховного Суду

Джерела права й акти їх застосування

25. Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI (в редакції чинній на період проведення ревізії, далі - БК України).

26. Пунктом 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

27. Пунктом 24 частини першої статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

28. Статтею 119 БК України визначено нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

29. Заходи впливу за порушення бюджетного законодавства визначені статтею 117 БК України. Так, за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу:

1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів;

2) зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу;

3) призупинення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22-29, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу. Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов`язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики;

4) зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу. Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов`язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

6) зупинення дії рішення про місцевий бюджет - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 7 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 122 цього Кодексу;

7) безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 28 частини першої статті 116 цього Кодексу;

8) інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України, - застосовуються за порушення бюджетного законодавства згідно із таким законом.

30. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (далі - Порядок № 228).

31. Згідно пункту 5 Порядку № 228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а вищим навчальним закладам та науковим установам, закладам охорони здоров`я також за наявності затверджених планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів.

Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров`я також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

32. Пунктом 1.1. Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 21.06.2012 № 754), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769, визначено, що економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.

33. Видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за затвердженими в цій Інструкції кодами економічної класифікації видатків бюджету.

34. Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, в тому числі в басейні р. Тиса у Закарпатській області" визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, в тому числі в басейні р. Тиса у Закарпатській області, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №137 (далі - Порядок №137).

35. Відповідно пункту 3 Порядку №137 бюджетні кошти використовуються відповідно до завдань, визначених Загальнодержавною цільовою програмою розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року, затвердженою Законом України від 24 травня 2012 № 4836-VI, за напрямами "Захист сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод", "Комплексний протипаводковий захист у басейнах річок Дністра, Пруту та Сірету" та "Комплексний протипаводковий захист у басейні р. Тиси у Закарпатській області", та переліку робіт (згідно з додатком).

36. Перелік робіт із захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, в тому числі в басейні р. Тиса у Закарпатській області затверджений додатком до Порядку № 137.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

37. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).

38. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

39. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

40. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

41. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

42. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

43. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

44. Одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, тобто бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та асигнуваннями.

45. Варто нагадати, що бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане БК України, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

46. У свою чергу, бюджетним асигнуванням є повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

47. Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 БК України отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

48. Бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

49. Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

50. Відповідно до частини другої статті 20 БК України особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є 1) бюджетні програми, 2) відповідальні виконавці бюджетних програм, 3) паспорти бюджетних програм, 4) результативні показники бюджетних програм.

51. Бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини другої статті 21 і пункту 2 частини п`ятої статті 22 цього Кодексу.

52. Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника (частини третя статті 20 БК України).

53. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

54. Паспортом бюджетної програми є документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

55. Результативні показники бюджетної програми використовуються для оцінки ефективності бюджетної програми і включають кількісні та якісні показники, які визначають результат виконання бюджетної програми, характеризують хід її реалізації, ступінь досягнення поставленої мети та виконання завдань бюджетної програми.

56. Перелік результативних показників щодо кожної бюджетної програми розробляється головними розпорядниками бюджетних коштів згідно з нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

57. На всіх стадіях бюджетного процесу його учасники в межах своїх повноважень здійснюють оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів. Оцінка ефективності бюджетних програм здійснюється на підставі аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої інформації, що міститься у бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюджетних програм. Організаційно-методологічні засади оцінки ефективності бюджетних програм визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

58. Результати оцінки ефективності бюджетних програм, у тому числі висновки органів виконавчої влади, уповноважених на здійснення фінансового контролю за дотриманням бюджетного законодавства, є підставою для прийняття рішень про внесення в установленому порядку змін до бюджетних призначень поточного бюджетного періоду, відповідних пропозицій до проекту бюджету на плановий бюджетний період та до прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, включаючи зупинення реалізації відповідних бюджетних програм.

59. За бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України.

60. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що метою програмно-цільового методу є досягнення запланованих результатів бюджетної програми в цілому, а не лише дотримання фінансування та здійснення видатків бюджетними установами за кодами економічної класифікації.

61. За таких умов для встановлення факту нецільового використання бюджетних коштів необхідно встановити відповідальних за виконання конкретної бюджетної програми відповідно до вимог статей 20 та 22 БК України і визначитися кому саме делеговано повноваження на її виконання, детально проаналізувати весь ланцюг дій розпорядника бюджетних коштів за стадіями бюджетного процесу, починаючи зі складання бюджетного запиту, в якому конкретизовано напрями використання коштів відповідно до цілей, які планується досягти, та завершуючи інформацією про виконання паспорта бюджетної програми головного розпорядника бюджетних коштів.

62. Варто зауважити, що відповідно до частини першої статті 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, […] узятих на облік органами Казначейства України.

63. При цьому Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) (частина п`ята статті 48 БК України).

64. У цьому проваджені судами встановлено, що капітальне будівництво пішохідного містка було передбачено затвердженим головним розпорядником коштів проектно-кошторисної документації по об`єкту «Розчистка русла ріки Уди в смт. Золочів Золочівського району Харківської області» на виконання Плану виконання природоохоронних заходів по напрямках та об`єктах, що фінансуються з державного бюджету по КПКВ 2407070 на 2013 рік, затвердженого наказом Держводагентства від 18 березня 2013 року № 39. Органами Казначейства України по цьому об`єкту зареєстровано та обліковано бюджетні зобов`язання розпорядників бюджетних коштів, зауважень щодо відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню та паспорту бюджетної програми не зафіксовано, фінансування проведено в повному обсязі.

65. Висновки ДФІ в Харківській області в акті ревізії з покликанням на Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 12.03.2012 № 333 в частині не передбачення витрат на влаштування нових споруд (мосту) за КЕКВ 3132 «Капітальний ремонт інших об`єктів» не дозволяють дійти висновку, що по суті мало місце нецільове використання бюджетних коштів відповідно до статті 119 БК України з боку Харківського обласного управління водних ресурсів, а саме їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми чи бюджетним асигнуванням.

66. За таких обставин висновки судів попередніх інстанції про недоведеність порушення нецільового використання бюджетних коштів відповідачем по суті є правильними, однак ці висновки не ґрунтуються на аналізі приписів Бюджетного кодексу України, у з`язку з чим мотиви оскаржуваних рішень потребують зміни шляхом доповнення їх в редакції цієї постанови.

67. Стосовно другого порушення суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що транспортний засіб ГАЗ 2217-5104, державний номерний знак НОМЕР_1 , не відноситься до категорії легкових автомобілів, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , відноситься до типу мікроавтобус - D, у зв`язку з чим відповідачем не було допущено порушення вимог пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2014 року № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету».

68. За умови дійсної державної реєстрації даного автомобіля спеціально уповноваженим на це законодавством органом, визначення виду транспортного засобу за іншою категорією виходить за межі повноважень ДФІ у Харківській області.

69. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

70. За правилами частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 статті 351 КАС України).

71. За таких обставин, оскільки судом першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно вирішено справу по суті позовних вимог, проте із помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що оскаржувані судове рішення, відповідно до вимог статті 351 КАС України, підлягають зміні в частині мотивів, з яких суди попередніх інстанцій виходили, відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, шляхом їх доповнення у редакції цієї постанови.

72. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 351, 355, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року у справі № 820/7056/16 - змінити, доповнити мотивувальну частину мотивами відмови у задоволенні позову у редакції цієї постанови.

3. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року у справі № 820/7056/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду