ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2020 р. Справа№ 910/5755/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 18.02.2020

за апеляційними скаргами Державного підприємства «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом», Державного підприємства «Енергоринок», Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 (повне рішення складено 19.08.2019)

у справі №910/5755/19 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі»,

Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі»

до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго»,

Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»,

Державного підприємства «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом»,

Публічного акціонерного товариства «Центренерго»,

Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго»,

Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державного підприємства «Енергоринок»,

Антимонопольного комітету України,

Міністерства енергетики та захисту довкілля України

про визнання недійсними пунктів додатку до договору,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовної заяви та рух справи

У травні 2019 року Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі») та Акціонерне товариство «ДТЕК «Донецькі електромережі» (далі - АТ «ДТЕК «Донецькі електромережі») звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (далі - АТ «Хмельницькобленерго»), Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (далі - ПАТ «Прикарпаттяобленерго»), Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»), Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго»), Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (далі - ПАТ «Укргідроенерго»), Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про визнання недійсними пунктів 6.3.3.4 та 6.3.3.5 додатку до договору між членами оптового ринку електричної енергії (далі - ДЧОРЕ) України від 15.11.1996 з моменту їх внесення до умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані пункти були включені до додатку 4 до ДЧОРЕ неправомірно та їх відсутність жодним чином не вплине на дійсність решти умов договору та договору вцілому.

Так, позивачі зазначали, що порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії ДП «Енергоринок» є не договірною умовою, а законодавчим приписом. Додавши п. 6.3.3.4, радою оптового ринку електричної енергії (далі - рада ОРЕ) внесено зміни до Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку (додаток № 4 до ДЧОРЕ) (далі - ІВКОР) щодо зарахування в оплату заборгованості за графіками договорів про реструктизацію та за графіками, затвердженими рішеннями судів про розстрочку, термін сплати за якими не настав, чим порушено норми законодавства.

Також, позивачі вказували, що виключне право визначати, яка саме заборгованість (за який період) і в якому розмірі сплачується за договором купівлі-продажу перетоків належить Акціонерному товариству «ДТЕК Донецькі електромережі», а тому включення до ІВКОР п. 6.3.3.5 є порушенням норм ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про електроенергетику», постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263, двосторонніх договорів між Акціонерним товариством «ДТЕК Донецькі електромережі» та ДП «Енергоринок».

Ухвалами суду першої інстанції від 31.05.2019 та 12.06.2019 залучено до участі у справі Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок»), Антимонопольний комітету України (далі - АМКУ), Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 позовні вимоги АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» задоволено повністю. Визнано недійсними пункти 6.3.3.4 та 6.3.3.5 додатку 4 до договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 з моменту їх внесення до умов договору. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачами вірно визначено коло відповідачів, оскільки останні були голосуючими директорами та голосували «за» прийняття оспорюваних положень до договору. Також, до списку відповідачів включено НКРЕКП у зв`язку з голосуванням члена за прийняття спірних змін до договору.

Стосовно недійсності оспорюваних змін, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу-2 було надано розстрочку виконання рішень суду за ухвалами господарських судів. Враховуючи викладене та те, що виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то суд першої інстанції дійшов висновку, що жоден договір не може змінювати порядок їх виконання. Зміна порядку виконання рішення суду, що набрало законної сили на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що регулювання економічних та організаційних відносин на оптовому ринку електричної енергії України здійснюється НКРЕКП. Проте, відносини на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження регулюються виключно положеннями постанови КМУ № 263 Кабінету Міністрів України.

Неможливість погашення заборгованості з різниці перетоків електричної енергії неконтрольованої території (НКТ) за рахунок коштів отриманих за результатами здійснення AT «ДТЕК Донецькі електромережі» діяльності з постачання електричної енергії на контрольованій території (КТ), підтверджується аналізом положень укладеного між ДП «Енергоринок» та позивачем-2 договору від 19.08.2008 № 4863/01 купівлі-продажу електричної енергії та від 12.06.2015 № 11296/01 купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії. А тому включення до ІВКОР п. 6.3.3.5 є порушенням норм ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про електроенергетику», постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 № 263, двосторонніх договорів між позивачем-2 та ДП «Енергоринок».

3. Надходження апеляційних скарг на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У вересні 2019 ДП «НАЕК «Енергоатом» та ПАТ «Укргідроенерго» не погодившись з ухваленим рішенням звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 та закрити провадження у справі. Також, скаржники просили покласти судові витрати пропорційно на позивачів.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ДП «Енергоринок» та НКРЕКП звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 та ухвалити нове - про відмову в позові.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, 16.09.2019 та від 18.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ДП «НАЕК «Енергоатом», ПАТ «Укргідроенерго», ДП «Енергоринок» та НКРЕКП на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 та призначено до розгляду на 07.10.2019.

07.10.2019 ухвалою суду апеляційної інстанції об`єднано апеляційні скарги ДП «НАЕК «Енергоатом», ПАТ «Укргідроенерго», ДП «Енергоринок» та НКРЕКП на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 в одне апеляційне провадження та оголошено перерву в судовому засіданні до 13.11.2019.

04.11.2019 до суду апеляційної інстанції від ПАТ «Укргідроенерго» надійшли заперечення на відзив, в якому сторона просила скасувати рішення суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.

04.11.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від ДП «Енергоринок» надійшли письмові пояснення щодо відзиву позивачів, в якому третя особа просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про відмову в позові.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 задоволено спільне клопотання представників позивачів, відповідачів 3, 4, 5, 6 та третіх осіб 1, 3 про продовження строку розгляду справи. Продовжено строк розгляду апеляційних скарг на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та оголошено перерву у розгляді справи до 09.12.2019.

09.12.2019 до суду апеляційної інстанції від ДП «Енергоринок» надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме копії постанови Верховного Суду від 15.11.2019 у даній справі, якою переглянуто судові рішення у даній справі щодо забезпечення позову.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) - Коротун О.М. на лікарняному в період з 04.12.2019 до 18.12.2019, розгляд справи, призначений на 09.12.2019, не відбувся. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.12.2019 розгляд справи було призначено на 20.01.2020 (з урахуванням святкових та вихідних днів, а також строків пересилання поштової кореспонденції).

20.01.2020 розгляд справи по суті не було здійснено, оскільки 20.01.2020 від представника позивачів надійшла заява про відвід головуючому судді, який визнано необґрунтованим, а матеріали справи передано для вирішення вказаного відводу. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2020 у задоволенні заяви представника позивачів про відвід судді Коротун О.М. від розгляду справи № 910/5755/19 відмовлено, у зв`язку з чим, ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.01.2020 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.02.2020.

12.02.2020 до суду апеляційної інстанції від ПАТ «Центренерго» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом скарги сторони на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у задоволенні клопотання ПАТ «Центренерго» про зупинення провадження у даній справі відмовлено з підстав його необґрунтованості.

Також, 12.02.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2020.

18.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника позивачів надійшла заява про відвід колегії суддів: Коротун О.М., Майданевич А.Г. та Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 відмовлено у задоволенні заяви представника позивачів - Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі», Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про відвід колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., суддів Майданевич А.Г., Сулім В.В. від розгляду справи.

18.02.2020 у судове засідання з`явилися представники позивачів, ПАТ «Укргідроенерго», ДП «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом», ДП «Енергоринок», Міністерства енергетики та захисту довкілля України та Антимонопольного комітету України. Представники АТ «Хмельницькобленерго», ПАТ «Прикарпаттяобленерго» у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується телефонограмами наявними в матеріалах справи.

Представник Міністерства енергетики та захисту довкілля України в судовому засіданні зазначив про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади та, відповідно, реорганізацію Міністерства енергетики та вугільної промисловості (третьої особи) шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 829 від 02.09.2019. У зв`язку з чим, просив здійснити відповідну заміну. Заслухавши думки присутніх учасників справи, судом апеляційної інстанції, враховуючи оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України № 829 від 02.09.2019 оголошено ухвалу про заміну учасника.

Представники ПАТ «Укргідроенерго», ДП «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом», ДП «Енергоринок» підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Міністерства енергетики та захисту довкілля України також підтримало доводи апеляційних скарг та просило їх задовольнити та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Представник Антимонопольного комітету України пояснив, що регулятор у межах своїх повноважень, надав дозвіл на укладення оспорюваних змін в розрізі питання концентрації на ринку електроенергетики. Представники позивачів проти вимог апеляційної скарги заперечили та просили відмовити в їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 залишити без змін.

4. Вимоги апеляційних скарг та короткий зміст наведених у них доводів

4.1. ДП «НАЕК «Енергоатом» в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що предметом спору є визнання умов (пунктів) ДЧОРЕ недійсними, які вносяться до ДЧОРЕ за певною процедурою. Так, згідно з п. 15.1.1 ДЧОРЕ зміни та доповнення до додатків до цього договору вносяться після затвердження радою ОРЕ за погодженням з НКРЕКП. А згідно з 15.1.2 ДЧОРЕ Мінпаливенерго, НКРЕКП та АМКУ зобов`язані погоджувати зміни та доповнення до цього договору. У разі їх незгоди зміни та доповнення не набирають чинності.

На переконання скаржника, обов`язок погоджувати умови ДЧОРЕ відноситься до владних управлінських функції НКРЕКП, АМКУ, Міненерговугілля, які закріплені у відповідних нормативних актах (Закон України «Про електроенергетику», Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Закон України «Про антимонопольний комітет України», Положення «Про міністерство енергетики та вугільної промисловості України»), а тому на переконання сторони, незгода з умовами ДЧОРЕ, фактично є незгодою з відповідним рішенням суб`єкта владних повноважень.

Також, на думку скаржника, ДП «НАЕК «Енергоатом» та інші відповідачі не наділені повноваженнями на внесення змін до договору, а визначення зазначеного процесуального статусу (відповідача) було здійснено з метою штучної зміни адміністративної підсудності.

4.2. ДП «Енергоринок» в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та вважає його вимоги безпідставними.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано й ту обставину, що правовідносини з купівлі-продажу електричної енергії, необхідної для компенсації технологічних витрат на її розподіл електричними мережами, операторами систем розподілу у ДП «Енергоринок», у перехідний період з 01.01.2019 по 30.06.2019, передбачали наявність у операторів систем розподілу (позивачів) для даного виду ліцензованої господарської діяльності наявності рахунку із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з ДП «Енергоринок» за куповану електричну енергію. Відповідно, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги та помилково не враховано, що у зв`язку з відсутністю у позивачів рахунків із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з купівлі у ДП «Енергоринок» електричної енергії для компенсації технологічних втрат при її розподілі електричними мережами, алгоритм розподілу коштів з таких рахунків позивачів за вказаним видом діяльності застосовуватися не міг.

При цьому, вказані кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання позивачів, відповідно до визначеного постановою НКРЕКП від 30.01.2019 № 113 алгоритму розподілу коштів, спрямовувалися на рахунок із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок», що відповідало вимогам ст. 15, 151 Закону України «Про електроенергетику», положенням ДЧОРЕ та умовам укладених між ДП «Енергоринок» та AT «Дніпровські електромережі» й AT «ДТЕК Донецькі електромережі» договорів купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2009 № 5565/01, від 19.08.2008 № 4863/01, договору про реструктуризацію заборгованості від 27.10.2008 № 4915/01, договору купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії від 12.06.2015 № 11296/01 та заборгованості, стягнутої відповідно до рішень суду, наявність якої не заперечується позивачами та визнана ними відповідно до підписаних актів звірки розрахунків.

Також скаржник зазначає, що норми п. 6.3.3, до якого входять оскаржувані п. 6.3.3.4 та 6.3.3.5, регулює виключно черговість розподілення коштів, які надходять з поточних рахунків із спеціальним режимом використання усіх операторів систем розподілу на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок», в якості погашення заборгованості, що утворилася до 01.01.2019. а тому, на переконання сторони, відсутні підстави вважати, що право або інтерес позивачів порушено оскаржуваними пунктами ІВКОР.

Крім того, скаржник вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо недотримання норм щодо виконання судового рішення (щодо розстрочки рішень судів) та свободи договору (щодо реструктуризації заборгованості), оскільки вказані обставини не виключають можливості дострокового погашення заборгованості. До того ж, така можливість прямо передбачена договором про реструктуризацію заборгованості.

Скаржник вважає, що у випадку незгоди позивачів з нормами ІВКОР, враховуючи порядок внесення, прийняття і погодження змін до нього, у тому числі органами державної влади (АМКУ, Міненерговугілля, НКРЕПК), позивачі мали право подати відповідний позов, обґрунтувавши і довівши порушення процедури прийняття радою ОРЕ змін до ІВКОР, а не оскаржуючи окремі норми вказаної Інструкції, яка прийнята у спосіб, передбачений п. 6.6.2(д), 6.6.3 ДЧОРЕ.

4.3. ПАТ «Укргідроенерго» в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, з огляду на таке.

Скаржник звертає увагу на особливий порядок укладення та внесення змін до ДЧОРЕ, зокрема, на необхідність погодження його та додатків до нього з НКРЕПК, Міненерговугілля та АМКУ. При цьому, згідно з документами, які регулюють діяльність вказаних органів у даній сфері, НКРЕПК, Міненерговугілля та АМКУ в межах своїх повноважень забезпечують державне регулювання оптового ринку електричної енергії України.

Також, скаржник зазначає, що ДЧОРЕ встановлює загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері енергетики між учасниками оптового ринку електричної енергії та розрахований на їх тривале застосування, тому, на переконання сторони, за своє правовою природою ДЧОРЕ має ознаки нормативно-правового акта. У зв`язку з чим, оскарження такого акту має здійснюватися у відповідності зі ст. 27 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративному суді.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було враховано помилково визначений позивачами перелік відповідачів у справі, оскільки останніми не порушувалися права та інтереси заявників, а визначення таких осіб відповідачами призвело до штучної зміни юрисдикції. При цьому, сторона вважає, що підстави для визнання недійсними оскаржуваних пунктів ІВКОР відсутні, а самі пункти відповідають вимогам профільного законодавства.

4.4. НКРЕКП в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та вважає його вимоги безпідставними з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що позивачами невірно визначено коло відповідачів та помилково віднесено до таких НКРЕКП, оскільки остання не порушувала прав заявників. У разі ж встановлення факту порушення скаржником прав позивачів такий спір, на переконання сторони, має розглядатися в межах адміністративного судочинства, оскільки скаржник є незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання, зокрема, у сфері енергетики.

Крім того, скаржник вважає, що позивачами обрано невірний спосіб захисту, оскільки скасування оскаржуваних пунктів, як правочину, не скасовує обов`язок учасників ринку ОРЕ дотримуватися вимог постанови НКРЕКП від 21.12.2018 № 2006, якою вони були затверджені. Наведене, на думку сторони, свідчить про фактичне оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, яке прийнято регулятором на виконання своїх управлінських функцій.

Апелянт зазначає, що споживачі електричної енергії, у яких наявна заборгованість за куповану електричну енергію у постачальників, що здійснюють свою діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території (далі ЕЗТ) до 01.01.2019, повинні сплачувати за неї виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ЕЗТ, правонаступниками яких є оператори систем розподілу.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

03.10.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому третя особа підтримала доводи апеляційних скарг та просила рішення скасувати і відмовити в задоволенні позовних вимог.

Так, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України вказує, що приймаючи зміни до додатку 4 до ДЧОРЕ, сторонами договору дотримано всі необхідні вимоги, які закон пов`язує із дійсністю правочину та дотримана спеціальна процедура внесення змін та доповнень до ДЧОРЕ, передбачена його умовами. Отже, відсутні правові підстави для визнання недійсними оспорюваних пунктів додатку 3 до ДЧОРЕ.

03.10.2019 до Північного апеляційного господарського суду від позивачів надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та АТ «ДТЕК «Донецькі електромережі» заперечили проти вимог апеляційних скарг та просили відмовити в їх задоволенні.

Позивачі стверджують, що суд першої інстанції вірно встановив коло відповідачів з огляду на те, що вони були голосуючими директорами та голосували «за» прийняття спірних пунктів. Також правомірно до відповідачів було включено НКРЕКП у зв`язку з голосуванням її члена за прийняття спірних змін до договору.

Позивачі вважають обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що радою ОРЕ неправомірно внесено зміни до ІВКОР щодо зарахування в оплату заборгованості за графіками договорів про реструктуризацію та за графіками, затвердженими рішеннями судів про розстрочку, термін сплати за якими не настав, оскільки порушено норми законодавства. АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та АТ «ДТЕК «Донецькі електромережі» звертають увагу, що після набрання законної сили рішеннями господарських судів про стягнення з позивачів заборгованості, відносини між останніми та ДП «Енергоринок» стали регулюватися не виключно умовами ДЧОРЕ та додатками до нього, у т.ч. ІВКОР, а ще й нормами Закону України «Про виконавче провадження» та нормами ГПК України. Тому зміна порядку виконання судового рішення могла відбуватися виключно в порядку та спосіб, передбачений нормами вказаних законодавчих актів.

Крім того, позивачі зазначають про неможливість зміни порядку розрахунків за договором купівлі-продажу електричної енергії та договором купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії, оскільки виключне право визначати, яка саме заборгованість (за який період) і в якому розмірі сплачується за договором купівлі-продажу перетоків, належить позивачеві-2.

Стосовно наявності порушеного права, позивачі вказують, що в разі застосування спірних пунктів ІВКОР та зарахування коштів, позивачі будуть позбавлені можливості отримувати належні їм грошові кошти та розпоряджатися ними на власний розсуд та незаконного нарахування штрафних санкцій.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.1996 між сторонами згідно з додатком 1 було укладено договір між членами оптового ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ), яким встановлено умови та правила роботи системи оптового ринку електричної енергії України та права, обов`язки та відповідальність сторін цього договору.

У жовтні 1997 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про електроенергетику» (тут і далі в редакції чинній на час виникнення відповідних правовідносин), яким визначено правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці та врегульовано відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Частинами 1, 2 ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» унормовано, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється. Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.

Саме таким договором є договір між членами Оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996 (ДЧОРЕ). Указаний договір містить ряд додатків, а до його умов вносилися зміни.

Суд першої інстанції встановив, що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» є учасниками договору між членами оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996, що підтверджується умовами ДЧОРЕ, договорами купівлі-продажу електричної енергії № 4863/01 від 19.08.2008, № 5565/01 від 30.06.2009, а також витягом з реєстру членів ОРЕ станом на 01.04.2019.

До 01.01.2019 позивачі відносилися до категорії постачальників електричної енергії на закріпленій території, а на сьогоднішній день мають статус операторів системи розподілу (далі - ОСР) відповідно до постанов НКРЕКП від 16.11.2018 № 1440 та від 27.11.2018 № 1532.

Відповідно до преамбули ДЧОРЕ відносно цього договору НКРЕКП має права та повноваження, що надаються їй згідно з законодавством та положеннями ліцензій. Зміни та доповнення до цього Договору набувають чинності за умови погодження відповідно до законодавства України.

Пунктом 2.1.1 ДЧОРЕ визначено, що метою цього договору є створення оптового ринку та врегулювання взаємовідносин сторін цього договору, що виникають у зв`язку з виробництвом, передачею і постачанням та купівлі-продажу електричної енергії при умові збереження цілісності та забезпечення надійного та ефективного функціонування об`єднаної енергетичної системи України.

Згідно з п. 2.1.2 ДЧОРЕ останній визначає права, обов`язки та відповідальність членів ринку, сторін цього договору, загальних зборів, ради оптового ринку електричної енергії та порядок вступу до або виходу з оптового ринку електричної енергії.

Пунктом 6.4 ДЧОРЕ передбачено, що ДП «Енергоринок» виконує роль Секретаріату Ради. Секретаріат відповідає за щомісячну організацію засідань Ради, підготовку та розповсюдження протоколів та порядку денного, діловодство та інші послуги, необхідні Раді.

Положеннями ДЧОРЕ встановлено, що ДП «Енергоринок» має бути стороною цього договору і виконувати положення цього договору, які поширюються на його діяльність як сторони цього договору (пп. «а» преамбули ДЧОРЕ).

Відповідно до п. 3.1, 3.5 ДЧОРЕ обов`язками ДП «Енергоринок», зокрема, є купівля електричної енергії від виробників та інших суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють її продаж на Оптовому ринку, оплата її згідно з цим Договором та Двосторонніми договорами та продаж електричної енергії постачальникам.

Згідно з п. 1.1 ДЧОРЕ рада Оптового ринку електричної енергії (Рада) - сукупність Голосуючих і Неголосуючих директорів, які виконують свої повноваження згідно з цим договором.

Повноваження ради ОРЕ визначені пунктом 6.6. ДЧОРЕ.

До повноважень Ради між загальними зборами членів ринку (якщо цим договором не визначено іншого) відносяться, зокрема: загальний нагляд за роботою ДПЕ (ДП «Енергоринок»), виконанням умов договору, системи забезпечення функціонування ринку та пов`язаних з цим зобов`язань (п. 6.6.1 ДЧОРЕ); розгляд, внесення змін та доповнень, перегляд, затвердження або відхилення змін та доповнень до додатків до цього договору за погодженням з НКРЕКП (пп. «д» п. 6.6.2 ДЧОРЕ).

Пунктом 6.6.3 ДЧОРЕ встановлено, що рішення Ради щодо організації роботи та платіжно-розрахункових відносин в оптовому ринку, затверджені НКРЕ є обов`язковими для виконання сторонами договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.12.2018 відбулися позачергові збори ради ОРЕ, на яких прийнято, зокрема, такі рішення, оформлені протоколом № 21:

- затвердити зміни до додатка 4 (ІВКОР) до ДЧОРЕ у частині участі в Оптовому ринку операторів системи розподілу, постачальників універсальних послуг та постачальників «останньої надії» та доручити ДП «Енергоринок» направити їх на погодження Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та Антимонопольному комітету України (п. 2.27 протоколу № 21 ради ОРЕ від 13.12.2018);

- затвердити економічне обґрунтування, економічне обґрунтування позитивного впливу на конкуренцію та порівняльну таблицю змін до додатка 4 до договору між членами оптового ринку електричної енергії України (Інструкція про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії України) у частині участі в оптовому ринку операторів системи розподілу, постачальників універсальних послуг та постачальників «останньої надії» та доручити голові ради ОРЕ підписати їх (п. 2.28 протоколу № 21 ради ОРЕ від 13.12.2018).

Вказаними рішеннями, зокрема, було внесено зміни до розділу 6 «Порядок проведення розрахунків за електричну енергію в оптовому ринку» ІВКОР, а саме: змінено порядок зарахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок», з поточних рахунків із спеціальним режимом використання операторів системи розподілу.

Постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2006 відповідно до ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» та ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», згідно з положеннями ДЧОРЕ регулятор постановив погодитись з рішенням ради ОРЕ від 13.12.2018 (п. 2.27 протоколу № 21) про затвердження змін до додатка 4 до ДЧОРЕ (ІВКОР), у частині участі в ОРЕ операторів системи розподілу, постачальників універсальних послуг та постачальників «останньої надії».

Судом першої інстанції встановлено, що зміни були погоджені і затверджені Міністерством енергетики і вугільної промисловості України та Антимонопольним Комітетом України. Указані обставини сторонами не заперечувалися.

Звертаючись з позовом, Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські Електромережі» та Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» зазначили, що внесенням змін до ДЧОРЕ, а саме, включення до його Додатку 4 (ІВКОР) пунктів 6.3.3.4 та 6.3.3.5, порушує норми ст. 1291 Конституції України, ст. 188 Господарського кодексу України, cтатей 204 та 525 Цивільного кодексу України, cт. 23 Закону України "Про електроенергетику", Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 № 263, ч. 1 ст. 18, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим, просили оспорюваний правочин визнати недійсним, в частині зазначених вище змін.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом, між учасниками справи склалися правовідносини з виробництва, передачі, розподілом, постачанням та купівлею-продажем електричної енергії та урегулювання таких відносин в порядку визначеному законом. Спір стосується правомірності зміни порядку розрахунків операторами системи розподілу з оптовим постачальником (ДП «Енергоринок»).

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі було визначено Законом України «Про електроенергетику» у відповідній редакції (чинній на момент виникнення спору).

Згідно з ст. 2 цього Закону, останній регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об`єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням.

Регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі: постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України; централізованим теплопостачанням споживачів теплоелектроцентралями і котельнями, які входять до об`єднаної енергетичної системи України (ст. 4 Законом України «Про електроенергетику»).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електроенергетику» з метою забезпечення надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії як складової енергетичної безпеки України запроваджуються стандарти операційної безпеки функціонування об`єднаної енергетичної системи України та показники якості послуг з розподілу та постачання електричної енергії.

Предметом державного нагляду (контролю) в електроенергетиці є господарська діяльність, пов`язана з виробництвом, передачею, розподілом та постачанням енергії, а також з використанням енергії для власних потреб суб`єктами електроенергетики та споживачами енергії в частині технічної експлуатації електричних станцій і мереж, технічної експлуатації енергетичного обладнання споживачів енергії та суб`єктів електроенергетики, випробування та ремонту енергоустановок і мереж, режимів постачання та споживання електричної і теплової енергії, виконання робіт з проектування енергоустановок і мереж (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про електроенергетику»).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електроенергетику» державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб`єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Відповідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електроенергетику» в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі. Централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб`єкти господарської діяльності, об`єкти електроенергетики яких підключені до об`єднаної енергетичної системи України.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України, крім електричної енергії, що купується (продається) відповідно до розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії».

За приписами ч. 8 ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.

Як було зазначено вище, договір між членами Оптового ринку електричної енергії від 15.11.1996 (ДЧОРЕ) є саме таким договором, укладення якого було прямо передбачено Законом. Позивачі у справі є учасниками даного договору, який містить ряд додатків, до умов яких вносилися зміни.

Так, 13.12.2018 відбулися позачергові збори ради ОРЕ, на яких прийнято рішення про внесення змін до ДЧОРЕ, зокрема, включення до додатку 4 (ІВКОР) п.п.6.3.3.4 та 6.3.3.5, а саме:

6.3.3.4 У разі відсутності заборгованості, зазначеної у п.п.6.3.3.1-6.3.3.3 зараховується в оплату заборгованості за графіками договорів про реструктуризацію та за графіками, затвердженими рішеннями судів про розстрочку (крім заборгованості реструктуризованої за договорами, укладеними на виконання Закону України від 23.06.2015 №2711-iv), термін сплати за якими не настав (підпункт 6.3.3.4 водиться в дію з 01.02.2019);

6.3.3.5 У разі відсутності заборгованості, зазначеної у п.п.6.3.3.1-6.3.3.4, зараховується в погашення заборгованості за електричну енергію, яка виникла за договорами купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії. Зарахування коштів відбувається за принципом першочергового погашення заборгованості, яка стягнута в судовому порядку (підпункт 6.3.3.5 водиться в дію з 01.02.2019).

Вказані пункти додатку 4 до договору є предметом даного судового розгляду, оскільки позивачі вважають, що вказані зміни прийняті в супереч Конституції та нормам чинного законодавства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення і настання відповідних наслідків).

Так, суд першої інстанції погодився з твердженнями позивачів, що внесення змін до ДЧОРЕ, а саме, включення до додатку 4 (ІВКОР) п.п.6.3.3.4 та 6.3.3.5 протирічить ст.129-1 Конституції України ст. 188 ГК України, ст.ст. 204 та 525 ЦК України, ч. 1 ст. 18, ст. 331 ГПК України, Закону України "Про електроенергетику", Закону України "Про виконавче провадження", а тому оспорюваний правочин повинен бути визнаний недійсним в частині вказних вище змін, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, ухвала є одним із видів судових рішень.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивачу-2 надано розстрочку виконання рішень суду за ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.12.2016 року у справі № 908/999/15-г, ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.07.20118 року у справі № 905/707/16 та ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.10.2017 року у справі № 905/1563/16, графіки погашення заборгованості за якими діють до листопада 2019 року, до кінця червня 2019 року та до травня 2021 року відповідно.

Нормами ст. 129 прим. 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічні норми викладені в ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а тому і зміна порядку та/або способу виконання рішення суду на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України (ст. 331) та Законом України "Про виконавче провадження" та не може бути змінена, шляхом внесення змін до ДЧОРЕ та його Додатків.

Таким чином, після набрання законної сили рішеннями господарських судів про розстрочення їх виконання, відносини між позивачами та ДП "Енергоринок" стали регулюватись не виключно умовами ДЧОРЕ та додатків до нього, а й нормами Закону України "Про виконавче провадження" та нормами Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то жоден договір не може змінювати порядок їх виконання. Зміна порядку виконання рішення суду, що набрало законної сили на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Аналогічними є положення ч. 1 ст. 528 ЦК України.

При цьому, свобода договору є однією з загальних засади цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів регламентований ст. 188 ГК України і не передбачає такої підстави для зміни двостороннього договору, як внесення змін до якогось іншого, у даному випадку, багатостороннього договору.

Між позивачами та ДП "Енергоринок" укладені та є чинними в силу приписів ст. 204 ЦК України господарські договори про реструктуризацію заборгованості, за якими встановлено графіки виконання зобов`язань з відповідними строками (строк оплати за якими не настав).

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що така заборгованість не може бути зарахована у відповідності до приписів п. 6.3.3.4 ІВКОР (по суті, в будь-який момент, як тільки з`являться кошти на рахунках із спеціальним режимом використання позивачів), оскільки нівелюються законодавчо встановлені норми щодо можливості розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду та вносяться зміни до чинних договорів про реструктуризацію заборгованості у спосіб, що суперечить законодавству.

Таким чином, при внесенні радою ОРЕ змін до ІВКОР, а саме щодо зарахування в оплату заборгованості за графіками договорів про реструктуризацію та за графіками, затвердженими рішеннями судів про розстрочку термін сплати за якими не настав, не враховано приписів відповідних законодавчих актів, зокрема Господарського процесуального кодексу України стосовно можливості відстрочення і розстрочення судового рішення на підставі відповідної ухвали, яка набрала законної сили.

Отже, включення до ІВКОР п. 6.3.3.4 суперечить нормам ст. 1291 Конституції України, ст. 188 ГК України, ст.ст. 204 та 525 ЦК України, ч. 1 ст. 18, ст. 331 ГПК України, Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, колегія вважає необгрунтовованими посилання апелянтів, що дотримання норм щодо виконання судового рішення (щодо розстрочки рішень судів) та свободи договору (щодо реструктуризації заборгованості), не виключають можливості дострокового погашення заборгованості, що свідчить (на думку апелянтів) про законність оскаржуваного договору.

Ст. 23 Закону України "Про електроенергетику" визначено особливості забезпечення енергопостачання в умовах надзвичайного стану, особливого періоду та у разі надзвичайних ситуацій в об`єднаній енергетичній системі України та делеговано відповідні повноваження на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження Кабінету Міністрів України (в редакції Закону від 07.04.2015 №284-VІІІ).

На підставі зазначеної норми Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 07.05.2015 № 263 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі повноваження" (далі - Постанова КМУ № 263).

Постановою КМУ № 263 передбачено, що порядок, механізм та принципи взаємодії суб`єктів електроенергетики, що виникають у зв`язку з виробництвом, передачею, постачанням, купівлею та продажем електричної енергії, порядок формування цін (тарифів), компенсації технологічних втрат електричної енергії під час передачі, а також розрахунків за електричну енергію, послуги з передачі та постачання електричної енергії, інші питання регулювання відносин у сфері електроенергетики на неконтрольованій території визначаються багатостороннім договором.

Суб`єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.

З аналізу наведених норм вбачається, що регулювання економічних та організаційних відносин на оптовому ринку електричної енергії України здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), тоді як ці ж відносини на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження регулюються виключно положеннями Постанови КМУ № 263 Кабінету Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/13109/16.

Крім того, НКРЕКП Постановою від 21.08.2015 № 2207 "Про погодження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 22 травня 2015 року (підпункт 8.1 протоколу № 10)" затверджено зміни до додатка 2 до ДЧОРЕ (Правила Оптового ринку електричної енергії України, затверджені постановою НКРЕ України від 09.08.2012 № 1028) в частині надання даних виробниками та постачальниками електричної енергії, що здійснюють діяльність на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, у частині визначення величини прогнозу необхідного покриття електричного навантаження в ОЕС України та у частині купівлі/продажу різниці перетоків електричної енергії в умовах дії рішень Кабінету Міністрів України. Тобто, фактично встановило відповідні особливості діяльності оптового ринку електричної енергії України в зв`язку з прийняттям ПКМУ № 263.

19.08.2008 між ДП "Енергоринок" (також - ДПЕ) та ПАТ "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО", що змінило найменування на АТ "ДТЕК Донецькі Електромережі" (далі також - ЕК, ДЕМ), укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 4863/01 (далі - Основний договір), відповідно до умов якого ДПЕ продає, а ЕК купує електроенергію в ОРЕ та здійснює її оплату відповідно до умов Основного договору. Порядок розрахунків врегульовано розділом 6 Основного договору, укладеного Сторонами без розбіжностей.

Відповідно до п. 6.1 Основного договору оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК.

12.06.2015 на виконання вимог Постанови КМУ № 263 між ДПЕ та ДЕМ було укладено ще один договір - договір купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії № 11296/01 (далі - Договір купівлі-продажу перетоків), відповідно до умов якого ДП "Енергоринок" продає, а ПАТ "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" купує різницю перетоків електричної енергії, переміщеної з контрольованої території на неконтрольовану територію, та здійснює її оплату відповідно до умов Договору купівлі-продажу перетоків.

Даний договір було укладено у зв`язку з проведенням антитерористичної операції та розділенням Оптового ринку електроенергії на територію, де органи державної влади здійснюються свої повноваження (контрольована територія, КТ) та окуповану територію і територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження неконтрольована територія, НКТ) на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про електроенергетику" та Постанови КМУ № 263.

Відповідно до п. 5.2 Договору купівлі-продажу перетоків оплату за куплену різницю перетоків електричної енергії ЕК здійснює грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ, відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України.

Згідно з п. 5.3 Договору купівлі-продажу перетоків, при здійсненні платежів ЕК повинна вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому обов`язково зазначається відповідний договір та розрахунковий місяць.

Основний договір укладений у відповідності до ДЧОРЕ і розрахунки за ним відбуваються згідно алгоритму ОРЕ.

Алгоритм оптового ринку електричної енергії, відповідно до Закону України "Про електроенергетику" - це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Порядок розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників універсальних послуг, постачальника "останньої надії" та операторів систем розподілу (Порядок), затверджений Постановою НКРЕКП від 13.06.2013 №700 зі змінами (Постанова № 700).

Відповідно до п. 1 Порядку він визначає алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, що виконують функції постачальника універсальних послуг (далі - ПУП) та постачальника "останньої надії" (далі - ПОН) на закріпленій території, операторів систем розподілу (у тому числі як правонаступників енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) (далі - ОСР) на поточні рахунки ПУП, ПОН, ОСР та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (далі - Оптовий постачальник).

У преамбулі Постанови № 700 зазначено нормативно-правові акти, на підставі яких затверджено Порядок, серед яких, зокрема, Закон України "Про електроенергетику" та Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 № 1136.

При цьому, в постанові Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 № 1136 вказано, що її дія не поширюється на неконтрольовану територію згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 263 від 07.05.2015.

Правовий аналіз Порядку та норм законодавства, на підставі яких він затверджений, вказує на те, що алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання встановлюється НКРЕКП виключно для контрольованої території.

Вказана обставина підтверджується листом НКРЕКП від 25.01.2018 №767/28.2/7-18, де Національна комісія зазначила про те, що дія алгоритму ОРЕ поширюється виключно на договірні відносини між ДП "Енергоринок" та ПАТ "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" (АТ "ДТЕК Донецькі електромережі") за куповану електроенергію на контрольованій території Українською владою; ДП "Енергоринок" не повинно включати в довідку про наявність/відсутність простроченої заборгованості перед оптовим постачальником електричної енергії заборгованість за договором купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії від 12.06.2015 №11296/01; відомості про наявність зазначеної заборгованості мають подаватися окремо і носять довідковий характер.

Неможливість погашення заборгованості з різниці перетоків електричної енергії (НКТ) за рахунок коштів отриманих за результатами здійснення AT "ДТЕК Донецькі електромережі" діяльності з постачання електричної енергії на КТ, підтверджується аналізом положень зазначених договорів.

Пунктами 6.1 та 6.3 Основного договору визначено, що оплату за куплену електричну енергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР, кожного банківського дня розрахункового місяця (відповідно до алгоритму).

В той час, як згідно з п. 5.2 договору купівлі-продажу різниці перетоків оплату за куплену різницю перетоків електричної енергії ЕК здійснює грошовими коштами, шляхом перерахування суми, зазначеної у виставленому ДПЕ рахунку-фактурі, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ДПЕ, відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України.

Таким нормативним актом для ринку на НКТ є Постанова Кабінету Мінстрів України № 263, а у двосторонньому договорі № 11296/01 від 12.06.2015 сторонами обґрунтовано за взаємною згодою встановлено особливий - відмінний від того, який визначено ДЧОРЕ та договором № 4863/01 від 19.08.2008, порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 5.3 оплата за договором купівлі-продажу перетоків здійснюється EК грошовими коштами, шляхом їх перерахування на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ДПЕ з обов`язковим зазначенням у платіжному дорученні призначення платежу (посиланням на договір та розрахунковий місяць). Отже, виключне право визначати, яка саме заборгованість (за який період) і в якому розмірі сплачується за договором купівлі-продажу перетоків, належить позивачеві-2.

Крім того, в п.п.45,46,49,50 Постанови Верховного суду України від 10.09.2019 у справі №910/13267/18 за позовом АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» до Державного підприємства «Енергоринок» про визнання недійсним односторонього правочину (одностороннє зарахування коштів з двостороннього договору на договір купівлі-продажу сальдо-потоків), колегія суддів зазначила, що у преамбулі постанови №700 зазначено нормативні -правові акти, на підставі яких затверджено Порядок серед яких, зокрема, Закон України «Про електроенергетику» та Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затверджене постановою Катінету Мінітсрів України від 19.07.2000 за №1136. При цьому, у вказаній постанові Кабінету Міністрів України передбачено, що її дія не поширюється на неконтрольовану територію відповідно до постаови Кабінету Мінітсрів України від 07.05.2015 за №263.

Правовий аналіз Порядку та норм законодавства, на підставі яких його затвреджено, свідчить про те, що алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕЗТ встановлюється НКРЕКП виключно для КТ.

Неможливість погашення заборгованості з різниці перетоків електричної енергії (НКТ) за рахунок переплати, яка утворилася за результатами ведення АТ «ДТЕК Донецькі електромежрежі» діяльності з постачання електричної енергії на КТ, підтвреджується умовами договорів, укладених між позивачем та відповідачем.

Так, згідно з пунктами 6.1 та 6.3 Основного договору оплату за куплену електричну енергію ЕК здійснює відповідно ІВКОР, кожного банківського дня розрахункового місяця ( відповідно до алгоритму).

Натомість, відповідно до пунктів 5.2 та 5.3 договру від 12.06.2015 оплату за куплену різницю перетоків електричної енергії ЕК (позивач) здійснює грошовими коштами, шляхом перерахування суми, зазначеної у виставленому ДПЕ рахунку-фактурі, на поточний рахунок з спеціальним режимом використання ДПЕ, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Таким законодавством для ринку на НКТ є Постанова КМУ за №263, отже, сторони у договорі від 12.06.2015 визначили особливий порядок розрахунків, який істотно відрізняється від порядку, передбаченого договором від 19.08.2008.

Отже, включення до ІВКОР п. 6.3.3.5 є порушенням норм ст. 188 ГК України, ст. 525 ЦК України ст. 23 Закону України "Про електроенергетику", Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 № 263, двосторонніх договорів між Позивачем-2 та ДП "Енергоринок".

Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину вцілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що спірні пункти були включені до додатку 4 до ДЧОРЕ неправомірно та їх відсутність жодним чином не вплине на дійсність інших умов договору та договору в цілому.

Так, радою ОРЕ внесено зміни до ІВКОР щодо зарахування в оплату заборгованості за графіками договорів про реструктуризацію та за графіками, затвердженими рішеннями судів про розстрочку, термін сплати за якими не настав, чим порушено приписи діючого законодавства.

Такий алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків зі спеціальним використанням позивачів, вже застосовується і в результаті зарахування коштів за оспорюваними пунктами ДЧОРЕ, позивачі позбавлені можливості отримувати належні їм грошові кошти та розпоряджатися ними на власний розсуд.

Так, із матеріалів справи вбачається фактичне списання коштів за оспорюваними пунктами ДЧОРЕ із позивача-1. А саме, у відповідності до п. п. 6.3.3.1-6.3.3.3 ІВКОР (які не оспорюються позивачами), з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання позивача-1 (з лютого 2019 року та станом на травень 2019 року) мало би бути зараховано 16 800 000 грн. Адже, єдина заборгованість, яка існує у позивача-1 перед ДП "Енергоринок" - це заборгованість за договором про реструктуризацію №4915/01 від 27.10.2008 року з графіком погашення такої заборгованості до листопада 2021 року. Вказані кошти були зараховані у відповідності до п. п. 6.3.3.1-6.3.3.3 ІВКОР, з чим погоджується позивач-1.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, у зв`язку із застосуванням оспорюваного п. 6.3.3.4 ІВКОР, з позивача-1, починаючи з лютого 2019 року і станом на травень 2019 року, було списано ще 89 148 982, 71 грн. Вказані кошти могли би бути спрямовані підприємством на погашення заборгованості перед ДП "Енергоринок" на 01.05.2019 за договором купівлі-продажу електроенергії №5565/01 від 30.06.09 в сумі 17 851 725,24 грн.; оплату етапних платежів в ДП "Енергоринок" за втрати електричної енергії; виплату заробітної плати персоналу; оплату податку на додану вартість та податку на прибуток; здійснення господарських платежів.

Також, позивачі звернули увагу на те, що алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків зі спеціальним використанням позивача-2, ще не застосовується, але виключно у зв`язку з тим, що на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання позивача-2 надходить недостатня сума коштів, у зв`язку зі здійсненням діяльності на території Донецької області. Однак, за умови надходження більшої суми коштів, вони невідкладно будуть списані за оспорюваними пунктами, що неминуче вплине на господарську діяльність позивача-2.

Апелянти у своїх апеляційних скаргах посилаються на відсутність порушень процедури прийняття, погодження та затвердження змін до додатку 4 до ДЧОРЕ, заначають про те, що зміни були прийняті в межах компетенції Ради ОРЕ та здотриманням процедур, визначених ДЧОРЕ, із подальшим їх погодженням та затвердженням Постановою НКРЕКП. Позивачі проти вказаної обставини не запречували.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, предметом судового розгляду є позовні вимоги щодо визнання недійсними пунктів 6.3.3.4 та 6.3.3.5 додатку 4 до договору між членами оптового ринку електричоної енергії України від 15.11.1996 з підстав невідповідності цих пунктів нормам ст.129-1 Конституції України, ст.188 ГК України,ст.204 та ст. 525 ЦК України, ст.23 Закону України «Про електроенергетику», постаонви КМУ від07.05.2015 за №263, ч.1 ст.18 ст. 331 ГПК України, Закону України «Про виконавче провадження».

Одночасно, колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що у даній справі не оскаржується процедура внесення змін до додатку 4 до ДЧОРЕ, а оскаржується саме невідповідність прийнятих норм (внесених змін) положенням чинного законодавства, які вказувались вище, а отже, порядок внесення змін до додатку позивачами не оспорюється.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто він повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В абзаці 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначено про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

В апеляційний скарзі апелянти посилаються на те, що обраний позивачами спосіб захисту шляхом визнання недійсними пунктів 6.3.3.4 та 6.3.3.5 додатку 4 до ДЧОРЕ не може вважатися ефективним, з огляду на те, що такий спосіб не забезпечує відновлення прав позивачів, оскільки постанова НКРЕКП, якою погоджено внесення змін до додатку № 4 до ДЧОРЕ позивачами не оскаржувалась, а визнання недійсними оспорюваних пунктів не зупиняє дію Постанови НКРЕКП.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6 Постанови НКРЕКП від 21.12.2018 року № 2006 "Про погодження рішень Ради Оптового ринку електричної енергії України від 13 грудня 2018 року (підпункти 2.3, 2.7, 2.9, 2.11, 2.15, 2.27 протоколу №21)" постановлено погодитись з рішенням Ради Оптового ринку електричної енергії України від 13 грудня 2018 року (підпункт 2.7 протоколу №21) про затвердження змін до Додатка 4 до Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України (Інструкція про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії України) у частині участі в Оптовому ринку операторів системи розподілу, постачальників універсальних послуг та постачальників "останньої надії".

Даною Постановою НКРЕКП погоджено зміни до додатку 4 до ДЧОРЕ вцілому. НКРЕКП не встановлювало і не затверджувало нові норми Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії України. В постанові НКРЕКП не цитуються оспорювані пункти договору ДЧОРЕ.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними пунктів 6.3.3.4 та 6.3.3.5 додатку 4 до договору між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 р. Вказаний договір має всі ознаки господарського договору, а його погодження НКРЕКП не змінює суті правовідносин які він регулює і не свідчить про неналежність (не єфективність) способу захисту, обраного позивачами. При цьому, єфективність обраного способу захисту є очевидною, адже недійсний договір (його частина) не породжує відповідних прав та обовязків.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обраний позивачами спосіб захисту відповідає ст. 16 ЦК України та узгоджується з вимогами ефективності.

При цьому, визнання спірних пунктів недійсними, на думку колегії суддів, ніяким чином не впливає, ані на дійсність інших пунктів ДЧОРЕ та додатків до нього (ст.217 ЦК України), ані на дійсність Постанови НКРЕКП.

З огляду на встановлену правову природу оскаржуваного договору та зміст Постанови НКРЕКП суд вважає безпідставними твердження апелянтів, що цей спір слід розглядати в порядку адмінстративного судочинства, а провадження підлягає закриттю.

Стосовно тверджень апелянтів щодо належних відповідачів, то колегія суддів відзначає наступне.

Так, відповідачами за поданим позовом є - членів Ради ОРЕ, представники яких є Голосуючими директорами, та які проголосували за прийняття рішення по п. 2.27, яке є предметом спору, а також НКРЕКП, як юридична особа, представник якої також голосував за прийняття рішення по п. 2.27, яким внесено зміни до ІВКОР.

За змістом абзацу 1 п. 15.1.1 договору - зміни до цього договору вносяться лише після їх затвердження Членами ринку шляхом голосування на Загальних зборах або при письмовій згоді в разі відсутності Членів ринку на Загальних зборах.

Відповідно до п. 5.2.1 договору між членами оптового ринку електричної енергії України всі питання підприємницької діяльності членів ринку, обумовлені цим договором, розглядаються на Загальних зборах Членів ринку.

Абзацом 2 пункту 15.1.1 договору встановлено, що зміни та доповнення до додатків до цього договору вносяться після затвердження Радою за погодженням з НКРЕ.

Підпунктом "д" пункту 6.6.2 договору передбачено, що до особливих повноважень Ради Оптового ринку електричної енергії України належить розгляд, внесення змін та доповнень, перегляд, затвердження або відхилення змін та доповнень до додатків до цього Договору за погодженням з НКРЕ.

Згідно з п. 6.1 договору Рада виступає в ролі представника сторін при виконанні цього договору. Рада в період між Загальними зборами Членів ринку здійснює загальний нагляд за роботою ДП "Енергоринок", виконанням умов договору. Системи забезпечення функціонування ринку та пов`язаних з цим зобов`язань (п. 6.6.1 договору).

Відповідно до п. 1.1. ДЧОРЕ Рада Оптового ринку електричної енергії (Рада) - сукупність Голосуючих і Неголосуючих директорів, які виконують свої повноваження згідно з цим договором.

Пунктом 6.1. ДЧОРЕ, встановлено, що Рада виступає в ролі представника Сторін при виконанні цього договору. Вона постійно керується положеннями розд. 2.

Члени Ради не складають окремої юридичної особи або об`єднання, і Рада не має окремих відповідних повноважень.

Згідно з п. 6.5.4 ДЧОРЕ, будь-яке питання чи справа, які винесені на засідання Ради, вирішуються простою більшістю голосів, поданих Голосуючими директорами на зборах. При голосуванні Голосуючий директор має право на один голос. У випадку рівної кількості голосів, голосує Голова НКРЕКП або член НКРЕКП.

Пунктом 6.2.2 ДЧОРЕ встановлено порядок вибору Голосуючих директорів.

Так, Члени ринку подають свої пропозиції щодо кандидатів на роль Голосуючого директора до Секретаріату Ради за 5 днів до Щорічних загальних зборів (а). На Щорічних загальних зборах Члени ринку віддають свої Пропорційні голоси блоком за запропонованого ними кандидата в своєму Класі. Кандидати, що набрали п`ять найвищих результатів в кожному Класі, обираються Голосуючими директорами строком на один рік. У випадку рівного рахунку голосів і перевищення таким чином необхідного числа успішних кандидатур, проводиться переголосування серед кандидатів з однаковими найвищими результатами в цьому Класі до отримання тільки п`яти Голосуючих директорів (б). Члени ринку обирають своїм представником одного з вибраних Голосуючих директорів в своєму Класі, про що повідомляють Секретаріат в письмовій формі. Такі Члени ринку складають Виборчий округ Голосуючого директора, і цей Голосуючий директор повинен представляти їхні інтереси на засіданнях Ради. Члени ринку вільні змінити свій Виборчий округ в будь-який час після надсилання письмового повідомлення до Секретаріату (в).

До того ж, пунктом 6.2.5 ДЧОРЕ встановлено випадки звільнення Голосуючих директорів зокрема, підпунктом "г" встановлено, що Голосуючий директор звільняється у випадку звільнення з підприємства, яке є Членом ринку.

Отже, з комплексного аналізу вказаних пунктів ДЧОРЕ вбачається, що позивачами вірно обрано коло відповідачів, оскільки Голосуючі директори приймають рішення від імені інших сторін ДЧОРЕ, які уповноважили їх по суті діяти від свого імені під час прийняття рішень щодо внесення змін до ДЧОРЕ.

Таким чином, відповідачами у даній справі визначено осіб, представники яких є Голосуючими директорами та голосували "за" прийняття оспорюваних положень до договору.

Також, до списку відповідачів включено і Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) у зв`язку з голосуванням Члена за прийняття спірних змін до договору і, в даному випадку, Член НКРЕКП, голосуючи за внесення змін до договору діяв не як суб`єкт владних повноважень, а тому позивачами вірно заначено Комісію в якості відповідача та посилання апелянтів на ст.15 Закону України « Про електороенергетику» є безпідставне.

Враховуючи наведене, колегія також вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.03.2109 у справі №826/16994/15 до даних правовідносин не можуть бути застосовані.

Щодо посилання апелянтів про незалучення до участі в справі всіх учасників ОРЕ, то колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ГПК України (на час прийняття справи до апеляційного провадження та розгляду по суті) суд не був наділений вказаним правом, а учасниками процесу клопотання з цього приводу не заявлялись.

З огляду на встановлені судом обставини, колегія вважає необгрунтованими посилання апелянтів, що право або інтерес позивачів не порушено.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтами не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Доводи щодо невірного застосування норм чинного законодавства не підтвердились під час апеляційного розгляду.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційні скарги Державного підприємства «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом», Державного підприємства «Енергоринок», Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі № 910/5755/19 задоволенню не підлягаєть. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі № 910/5755/19 слід залишити без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянтів в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом», апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок», апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі № 910/5755/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі №910/5755/19 - без змін.

3. Витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич

Повний текст постанови складено 26.02.2020 року.