ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2355/20 Справа № 214/3225/19

Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м.Кривий Ріг

справа № 214/3225/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Євтодій К.С.,

сторони:

позивач : ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР»

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс – КР» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2019 року, яке ухвалено суддею Черновою Н.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ «Житлосервіс-КР» про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням виконкому Криворізької міської ради № 607 від 12.09.2007 року про зміну статусу гуртожитку на житловий будинок на АДРЕСА_1 на житловий будинок.

Електропостачання вказаного дев`ятиповерхового будинку зі 171 квартирою, який до 2007 року мав статус гуртожитку, здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії за № 608719, укладеного 20.06.2013 року між ТОВ «Житлосервіс-КР» - управителем житлового будинку та ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго».

Розрахунки за спожиту електричну енергію здійснює ТОВ «Житлосервіс-КР» за показниками загальнобудинкового розрахункового приладу обліку електричної енергії, який враховує спожиту на власні потреби всіма мешканцями будинку електричнe енергію, а також на технічні цілі житлового будинку.

При цьому, калькуляційної одиницею є 1 кв.м. загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної або юридичної особи, тому на даний момент мешканці вказаного будинку відшкодовують вартість електричної енергії ТОВ «Житлосервіс-КР» відповідно до показників будинкового приладу обліку електричної енергії, пропорційно займаній площі, в той час як вартість електричної енергії ТОВ «Житлосервіс-КР» необхідно відшкодовувати відповідно до п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, пропорційно потужності побутового електричного обладнання квартир.

Внаслідок здійснення нарахування електроенергії пропорційно до займаної площі квартири у позивача з 01.12.2014 року, тобто з початку обслуговування ТОВ «Житлосервіс-КР» будинку, в якому вона мешкає, почала утворюватись заборгованість, яка станом на 01.04.2019 року становить 9479,69 грн. Вказаний борг виник у неї за період з 01.07.2015 року по 30.07.2018 року. Натомість, в перерахунку заборгованості за спожиту електроенергію ТОВ «Житлосервіс-КР» їй було відмовлено, але такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає незаконними.

На підставі наведеного вище позивач просила суд визнати незаконними дії ТОВ «Житлосервіс-КР» щодо здійснення їй, як споживачу, розрахунку з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за період з 01.12.2014 року по день ухвалення рішення, відповідно до п.5 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, пропорційно займаній площі квартири АДРЕСА_2 та зобов`язати ТОВ «Житлосервіс-КР» здійснити їй, як споживачу, перерахунок витрат за спожиту електричну енергію за період з 01.12.2014 року по день ухвалення рішення, відповідно до п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, пропорційно потужності побутового електричного обладнання квартири АДРЕСА_2 .

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2019 року позов задоволено.

Визнано незаконними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» щодо здійснення ОСОБА_1 , як споживачу, розрахунку з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за період з 01.12.2014 року по день ухвалення рішення, тобто 11.11.2019 року, відповідно до п.5 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, пропорційно займаній площі квартири АДРЕСА_2 .

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» здійснити ОСОБА_1 , як споживачу, перерахунок витрат за спожиту електричну енергію за період з 01.12.2014 року по день ухвалення рішення, тобто 11.11.2019 року, відповідно до п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, пропорційно потужності побутового електричного обладнання квартири АДРЕСА_2 .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» в дохід держави судові витрати по справі в розмірі 1536 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обстави справи, оскільки невірно визначено період здійснення позивачу перерахунку витрат за спожиту електричну енергію з 01.12.2014 року по 11.11.2019 року поза межами строку позовної давності.

Зауважує на тому, що відповідно до п.10 Правил користування житлових приміщень і гуртожитків встановлено, що за умови відсутності поквартирного (покімнатного) приладу обліку та за відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку, оплата за електричну енергію розподіляється пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, отже, умовами для нарахування плати за електричну енергію пропорційно потужності побутового електричного обладнання квартири є відсутність згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласників, найманців. В даному випадку позивач по справs є одноособовим власником квартири.

Позивач, при фактичному користування електричною енергією намагається ухилитися від матеріальної відповідальності щодо сплати за спожиті житлово-комунальні послуги, та нею не вжито заходів встановлення на вводі у свою квартиру розрахункового обліку електричної енергії, що дасть змогу позивачу укласти індивідуальний договір з постачальника електричної енергії.

Крім того, не встановлено, яку потужність має електричне обладнання квартири позивача, позивачем не надано технічну документацію на електричне обладнання, яка містить дані щодо потужності.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ТОВ «Житлосервіс-КР» - Савчука С.С., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_2 , які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником та проживає в квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, серії ССІ №487491 від 11.02.2008 року №17690862 (а.с.10).

Рішенням виконкому Криворізької міської ради № 607 від 12.09.2007 року статус гуртожитку на АДРЕСА_1 змінено на житловий будинок.

20.01.2014 року між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради та ТОВ «Житлосервіс-КР» укладено договір про надання послуг з управляння будинком, спорудою або групою будинків у Саксаганському районі (об`єкт №1) (а.с.25-27).

Відповідно до укладеного договору, Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради (Замовник) передає ТОВ «Житлосервіс-КР» (Управитель) функції управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а Замовник надає Управителю право відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом.

Ввзаємовідносини між побутовими споживачами електричної енергії та енергопостачальником регулюються Правилами користування електричною енергією для населення (далі – ПКЕЕН), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 року (з подальшими змінами та доповненнями).

Постачання електричної енергії до дев`ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії № 608719 від 20.06.2013 року, укладеного між ТОВ «Житлосервіс-КР» - управителем житлового будинку, та ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго». Згідно з умовами договору, величина дозволеної до використання потужності будинку становить 82,55 кВт.

При цьому, розрахунки за спожиту електричну енергію ТОВ «Житлосервіс-КР» здійснює за показами загальнобудинкового розрахункового приладу обліку електричної енергії, який враховує спожиту на власні потреби всіма мешканцями будинку електричну енергію, а також, на технічні цілі житлового будинку. Мешканці будинку розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюють з ТОВ «Житлосервіс-КР» пропорційно до займаної площі квартири.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що вартість електричної енергії позивач повинна відшкодовувати ТОВ «Житлосервіс-КР» відповідно до п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, пропорційно потужності побутового електричного обладнання квартир, а не пропорційно до займаної площі квартири.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що в діях ТОВ «Житлосервіс-КР» встановлені порушення, які полягають у відмові здійснити ОСОБА_1 , як споживачу, перерахунок витрат за спожиту електричну енергію, відповідно до п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, що суперечить вимогам законодавства та порушує права позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу невідповідності дій відповідача положенням п.10 Правил користування житлових приміщень і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року (з подальшими змінами та доповненнями), яка виражається у неправильному нарахуванні вартості спожитої електричної енергії.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Норми споживання комунальних послуг (далі - норми споживання) - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством.

Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Як наведено у ч.1 ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.7 цього Закону, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. При цьому, згідно з п.1 ч.2 ст.7 Закону, споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

При цьому, правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 вказаного Закону, господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерської діяльності, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця затверджуються Регулятором.

Положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають: тарифи на послуги з передачі електричної енергії; тарифи на послуги з розподілу електричної енергії; тарифи на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; ціни на універсальні послуги, ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», в частині методик (порядків) їх формування; ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» у випадках, передбачених статтями 63 та 64 цього Закону; ціни на допоміжні послуги у випадках, передбачених статтею 69 цього Закону; ставки плати за приєднання потужності та ставки плати за лінійну частину приєднання; «зелені» тарифи; інші тарифи та ціни в рамках покладення спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 10 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 5 від 14.01.2009 року, мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням, можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу, встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання, розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.

За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється, зокрема, за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря).

Також, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у своєму листі №2528/20/7-19 від 07.03.2019 року, дійшла ідентичного висновку з приводу неправомірності способу розрахунків сплати за послуги з постачання електричної енергії мешканцям будинку АДРЕСА_1 . У вказаному листі НКРЕКП вказує, що суб`єкт господарювання ТОВ «Житлосервіс-КР» - управитель гуртожитку за вказаною адресою, не є ліцензіатом НКРЕКП, тому вирішення спірних питань між мешканцями гуртожитку і його управителем до компетенції НКРЕКП не належить. У разі, якщо мешканці гуртожитку проживають у помешканнях (кімнатах), які у встановленому законодавством порядку обладнані індивідуальними приладами обліку, то розрахунки з власником гуртожитку за спожиту ними електричну енергію мають здійснюватися за показами індивідуальних приладів обліку. При цьому, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію мешканцями гуртожитку має бути визначений у документі, що регулює відносини власника (балансоутримувача) гуртожитку та його мешканців. Крім того, слід враховувати, що загальнобудинковий прилад обліку, встановлений на межі балансової належності між енергопостачальником та споживачем – гуртожитком, крім електричної енергії, спожитої усіма мешканцями гуртожитку, враховує витрати електричної енергії в елементах мереж (нагрів елементів мереж, контактних з`єднань тощо), споживання електричної енергії на технічні цілі, а також безоблікове споживання електричної енергії окремими мешканцями гуртожитку. Таким чином, сумарна величина споживання за показами індивідуальних приладів обліку (у разі їх наявності) окремих мешканців гуртожитку завжди буде менша величини споживання, зафіксованої загальнобудинковим приладом обліку. Оскільки гуртожиток розраховується з енергопостачальником за загальнобудинковим приладом обліку, зазначена різниця в обсягах споживання за загальним та індивідуальними приладами обліку має розподілятись між мешканцями гуртожитку. Встановлення порядку розподілу зазначеної різниці знаходиться у виключній компетенції власника гуртожитку, як господарюючого суб`єкта. Укладення прямих договорів між постачальниками електричної енергії та мешканцями гуртожитку можливе лише після виділення об`єктів власності споживачів електричної енергії в цьому будинку, здійснення реконструкції внутрішньобудинкових електричних мереж (у разі необхідності) та улаштування поквартирного (покімнатного) обліку електричної енергії (а.с.13-15).

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом ст.21 вказаного вище Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до п.п.3, 4, 7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, постачання електричної енергії до дев`ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії № 608719 від 20.06.2013 року, укладеного між ТОВ «Житлосервіс-КР» - управителем житлового будинку, та ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго». Згідно з умовами договору, величина дозволеної до використання потужності будинку становить 82,55 кВт.

При цьому розрахунки за спожиту електричну енергію ТОВ «Житлосервіс-КР» здійснює за показами загальнобудинкового розрахункового приладу обліку електричної енергії, який враховує спожиту на власні потреби всіма мешканцями будинку електричну енергію, а також, на технічні цілі житлового будинку.

Нарахування за спожиту електричну енергію ТОВ «Житлосервіс-КР» здійснює пропорційно до займаної площі квартири, відповідно до п.5 Порядку, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року «Про забезпечення єдиного підходу формування тарифів на житлово-комунальні послуги», яким встановлено, що калькуляційною одиницею послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є 1 м.кв загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Однак, відповідно до п. 10 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 5 від 14.01.2009 року, мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням, можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу, встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання, розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.

За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється, зокрема, за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря).

На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача здійснити ОСОБА_1 , як споживачу, перерахунок витрат за спожиту електричну енергію, відповідно до п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача, у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обстави справи, оскільки невірно визначено період здійснення позивачу перерахунку витрат за спожиту електричну енергію з 01.12.2014 року по 11.11.2019 року поза межами строку позовної давності, так як, відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У Постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року в справі № 6-780цс15, Постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1374цс17, Постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2019 року в справі № 372/660/16-ц Верховний Суд констатував, що суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування позовної давності, оскільки стаття 267 ЦК України закріплює норму матеріального права, а нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Заразом Велика Палата Верховного Суду вважає, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином, згідно з вимогами процесуального закону, повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач про розгляд справи був повідомлений належим чином, при цьому суду першої інстанції відповідачем було подано відзив на позовну заяву, проте, про застосування строків позовної давності відповідачем заявлено не було, отже, оскільки стаття 267 ЦК України закріплює норму матеріального права, а нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції, у сууд апеляційної інстанції відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин строк позовної давності.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суд та відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до п.10 Правил користування житлових приміщень і гуртожитків встановлено, що за умови відсутності поквартирного (покімнатного) приладу обліку та за відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку, оплата за електричну енергію розподіляється пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, отже, умовами для нарахування плати за електричну енергію пропорційно потужності побутового електричного обладнання квартири є відсутність згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласників, найманців та в даному випадку позивач по справ є одноособовим власником квартири, оскільки, п. 10 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 5 від 14.01.2009 року передбачено, що за умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється, зокрема, за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря), тобто, вказаним пунктом Правил врегульовано порядок розподілу плати мешканців будинку, що має загальний лічильник, саме за електроенергію, в той час як п.5 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року «Про забезпечення єдиного підходу формування тарифів на житлово-комунальні послуги» встановлено калькуляційну одиницю послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

При цьому, слід зауважити, що порядок розрахунків за спожиту електричну енергію мешканцями гуртожитку має бути визначений у документі, що регулює відносини власника (балансоутримувача) гуртожитку та його мешканців, однак такий документ між позивачем та відповідачем по справі відсутній.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач, при фактичному користуванні електричною енергією намагається ухилитися від матеріальної відповідальності щодо сплати за спожиті житлово-комунальні послуги, та нею не вжито заходів встановлення на вводі у свою квартиру розрахункового обліку електричної енергії, що дасть змогу позивачу укласти індивідуальний договір з постачальника електричної енергії, оскільки вказані доводи не знімають з відповідача обов`язку нарахування позивачу витрат за спожиту електричну енергію відповідно до вимог, встановлених п. 10 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків».

Не приймаються до уваги колегією суддів доводи апеляційної скарги відповідача про те, що не встановлено, яку потужність має електричне обладнання квартири позивача, позивачем не надано технічну документацію на електричне обладнання, яка містить дані щодо потужності, оскільки відповідач не позбавлений права встановити вказані обставини, а матеріали справи не містять доказів того, що позивач відмовляється надати відповідачу зазначену інформацію.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , тому ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного та зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс – КР» залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2020 року.

Головуючий :

Судді: