ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2020 року

Київ

справа №500/1171/17

адміністративне провадження №К/9901/5264/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Смелянського Віктора Сергійовича

на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2017 (суддя-доповідач - О.Я.Присакар)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (суддя-доповідач - А.Г. Федусик, судді - О.О. Димерлій, О.В. Єщенко)

у справі № 500/1171/17

за позовом ОСОБА_1

до Начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Смелянського Віктора Сергійовича,

Інспектора прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Малишева Олега В`ячеславовича,

третя особа - Ізмаїльський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України,

про визнання дій протиправними та скасування постанови,

встановив:

Обставини справи

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії службової особи Начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Смелянського В.С. з притягнення його до адміністративної відповідальності протиправними; скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 019108 від 03.03.2017 Начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Смелянського В.С. з притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем незаконно, упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вважає, що працівник Держприкордонної служби України притягнув його до відповідальності за відсутності доказів його вини.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, позов задоволено. Визнано дії Начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Смелянського В.С. з притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними. Визнано протиправною та скасовано постанову № 019108 від 03.03.2017 Начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Смелянського В.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

4. При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо порушення посадовими особами прикордонної служби процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що свідчить про протиправність постанови № 019108 від 03.03.2017.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати постанову про накладення адміністративного стягнення № 019108 від 03.03.2017 правомірною та винесеною згідно чинного законодавства.

6. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відсутності порушень посадовими особами прикордонної служби процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Позиція інших учасників справи

7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 03.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Смелянського В.С.

9. Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. 03.03.2017 інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Малишевим О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № 019108, з якого вбачається, що ОСОБА_1 03.03.2017 о 9 год 30 хв на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Ізмаїл» в районі с. Нова Некрасівка берег оз. Ялпуг, знаходився на відстані 8000 м. від прикордонного загону 1370, в контрольованому прикордонному районі, без документів, що посвідчують особу, чим порушив вимоги пункту 7 Положення про прикордонний режим, тобто скоїв правопорушення відповідальність за яке передбачена статтею 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

11. Постановою про накладення адміністративного стягнення № 019108 від 03.03.2017 начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Смелянського В.С. було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

12. Відповідно до статті 23 Закону України «Про Державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх

плавання та пересування у внутрішніх водах України.

13. Згідно із пунктом 5 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 (далі - Положення) контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами внутрішніх справ.

14. Пунктом 6 Положення передбачено, що особи, винні у порушенні прикордонного режиму, несуть адміністративну або іншу відповідальність згідно із законодавством.

15. Відповідно до пункту 7 Положення громадяни України в`їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.

16. Статтею 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду - тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

17. Відповідно до статті 222-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, а також з неповерненням капітаном іноземного судна перепусток на право сходження на берег осіб суднового екіпажу (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 207).

Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники;

керівники підрозділів органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України.

18. Згідно із статтею 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

19. Частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20. За змістом статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження,

місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

23. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення стало порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду виїзду, а саме: перебування на території контрольованого прикордонного району без документів, що посвідчують особу.

24. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що на момент затримання представниками прикордонної служби позивача паспорт останнього перебував на протилежному березі водойми (приблизно у 20 метрах від місця затримання позивача), а тому прийшли до висновку, що вказаним спростовується твердження представника прикордонної служби та не може вважатись таким, що свідчить про перебування (знаходження) позивача на території контрольованого прикордонного району без документів, що посвідчують його особу.

25. Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає вказаний висновок судів попередніх інстанцій помилковим, оскільки факт того, що під час виявлення ОСОБА_1 в контрольованому прикордонному районі у нього були відсутні документи, що посвідчують його особу підтверджується поясненнями до протоколу про адміністративне правопорушення, які надано представником позивача. Посилання судів попередніх інстанцій на те, що паспорт позивача перебував на протилежному березі водойми (приблизно у 20 метрах від місця затримання позивача) не спростовує факту його відсутності на місці виявлення позивача.

26. Також, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з доводами скаржника щодо протиправності висновків судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

27. Так, суди попередніх інстанцій з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 у справі № 1-11/2015 прийшли до висновку, що притягнення фахівцями прикордонної служби позивача до адміністративної відповідальності на місці скоєного правопорушення суперечить діючому законодавству, яке регламентує процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки застосування посадовою особою процедури скороченого провадження у випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

28. Відповідно до частини першої статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п`ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

29. Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що розгляд справи було здійснено відповідачем на місці вчинення правопорушення, тим самим зроблено висновок про застосування відповідачем процедури скороченого провадження, а стаття 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення не входить до переліку тих статей, які можуть бути розглянуті на місці вчинення правопорушення, що стало підставою для скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення.

30. При цьому судами не враховано, що Інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Малишевим О.В. у відповідності до вимог законодавства на місці вчинення правопорушення складено протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого відповідає вимогам, встановленим статтею 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідності до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивач був ознайомлений зі своїми правами, а також був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується підписом позивача у протоколі про адміністративне правопорушення.

31. Інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Малишевим О.В. відповідно до вимог статей 222-1, 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення матеріали адміністративної правопорушення передано Начальнику відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Смелянському В.С., який відповідно до статті 222-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є посадовою особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

32. За таких обставин, матеріалами справи спростовуються висновки судів попередніх інстанцій про застосування відповідачем процедури скороченого провадження.

33. Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення № 019108 від 03.03.2017 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

35. Відповідно до частини третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

36. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

Висновки щодо розподілу судових витрат

37. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Смелянського Віктора Сергійовича задовольнити.

2. Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі № 500/1171/17 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Начальника відділення дільничних інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Смелянського Віктора Сергійовича, Інспектора прикордонної служби відділу прикордонної служби «Ізмаїл» Ізмаїльського прикордонного загону Держприкордонної служби України Малишева Олега В`ячеславовича, третя особа - Ізмаїльський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, відмовити у повному обсязі.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду