ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
20.01.2020 м. Харків Справа № 905/361/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.,
розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «ПЕМ - Енерговугілля» за вх. № 24714/19 від 05.12.2019р. в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України
у справі №905/361/19
за позовом Державного підприємства «Енергоринок»
до відповідача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «ПЕМ - Енерговугілля»
про стягнення 940 526 172,53 грн.,
за участю:
представника від позивача: Деревинська О.М., за довіреністю № 43 від 11.12.2019р.,
представника від відповідача (скаржника): Новікова В.Р., за довіреністю №521 від 30.12.2019р.,
приватного виконавця: Олефір О.О., за посвідченням від 06.03.2018р.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2019р. у справі № 905/361/19 позов ДП «Енергоринок» задоволено частково. Зменшено розмір пені до 10 518 429,33 грн. та штрафу до 72 511,37 грн. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на користь ДП «Енергоринок» 845 207 706,21 грн., у т. ч.: 790 238 816,29 грн - основного боргу, 10 518 429,33 грн. - пені, 72 511,37 грн. - штрафу, 32 249 056,17 грн. - інфляційних нарахувань, 12 128 893,05 грн. - 3% річних, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 672 350 грн.
15.07.2019р. на виконання вказаного рішення суду господарським судом виданий відповідний наказ.
05.12.2019р. за вх. № 24714/19 господарський суд одержав скаргу ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», в якій останнє просить суд (з урахуванням клопотання за вх. № 25547/19 від 16.12.2019р. про виправлення описки):
- визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. щодо направлення платіжних вимог про списання грошових коштів ПрАТ ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 АТ «ПУМБ» (МФО банку 334851);
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. повернути боржнику незаконно стягнуті кошти в розмірі 6 458,42 грн., які призначені для виплати заробітної плати та списані згідно платіжної вимоги №59769906/5 від 02.12.2019р. з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО банку 334851);
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. не вчиняти в подальшому дій, направлених на арешт, списання грошових коштів боржника, які знаходяться на розрахунковому рахунку в АТ «ПУМБ» (МФО банку 334851) № НОМЕР_1 .
В обґрунтування скарги відповідач (скаржник) посилається на те, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» призначений для виплати заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а саме - податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, лікарняних тощо, внаслідок чого вчинення приватним виконавцем дій, спрямованих на списання коштів з цього рахунку, не відповідає нормам чинного законодавства. Також, відповідач (скаржник) зазначає, що оскільки згідно із ч.1 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації, про що виконавець виносить постанову, то оформлення платіжних вимог за відсутності обставин прийняття відповідної постанови є незаконним. Арешт та списання коштів з рахунку є тотожними діями - діями щодо звернення стягнення на майно (кошти) боржника, внаслідок чого у разі встановлення судом незаконності арешту на рахунок, з якого підприємство виплачує заробітну плату працівникам та виплати відповідно до закону, інші дії щодо звернення стягнення на майно (кошти) на цьому рахунку не можуть вважатися правомірними.
17.12.2019р. за вх.№25715/19 господарський суд отримав заперечення ДП «Енергоринок», згідно з якими останнє просить суд відмовити у задоволенні скарги, з посиланням відповідачем (скаржником) не доведено використання рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» виключно для виплати заробітної плати та похідних нарахувань. При цьому, за змістом довідки АТ «ПУМБ» від 13.08.2019р. № КНО - 52.5.2/912 вказаний рахунок не є рахунком зі спеціальним чи обмеженим режимом використання.
20.01.2020р. за вх. № 1129/20 господарський суд одержав пояснення приватного виконавця на скаргу, в яких останній просить суд відмовити у її задоволенні, з посиланням на те, що згідно довідки АТ «ПУМБ» від 13.08.2019р. № КНО - 52.5.2/912 рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» не є рахунком зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, по цьому рахунку відповідачем (скаржником) здійснюється оплата за ремонт техніки, ИТ послуги, інструменти, спецодяг, за мировими угодами тощо, а не тільки виплата заробітної плати та інших обов`язкових платежів. Отже, з огляду на те, що кошти, які вимагає повернути відповідач (скаржник), як призначені для виплати заробітної плати, за своєю природою є знеособленими, а також відсутність доказів, що свідчать про те, що саме ці кошти мали бути спрямовані на виплату заробітної плати та обов`язкових платежів, приватний виконавець не мав обґрунтованих причин для не вчинення виконавчих дій (не списання коштів).
Представник позивача у судовому засіданні 20.01.2020р. заперечував проти скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.
Представник відповідача (скаржника) у судовому засіданні 20.01.2020р. підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Приватний виконавець у судовому засіданні 20.01.2020р. заперечував проти скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 20.01.2020р. господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги, з наступних мотивів.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з приписами ч. 1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
В силу ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та ЗУ «Про виконавче провадження». Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є ЗУ «Про виконавче провадження», яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим, ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
За приписами ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.1, п. 1 ч. 2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження).
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Згідно з приписами ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26--1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Частиною 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках (ч.ч.1-3 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження»).
З огляду на приписи вказаних норм вчинення виконавцем дій, пов`язаних зі списанням коштів з рахунків боржника, вимагає попереднього винесення постанови про арешт.
Разом з цим, згідно зі ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці (ч. 5 ст. 97 КЗпП).
В силу ч. 6 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
За приписами ст. 25 ЗУ «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949р. № 95, яка ратифікована Україною 04.08.1961р. і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
Згідно зі ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
В силу положень ст. 2 КЗпП працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст. 74 КЗпП).
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
За приписами ст. 21 ЗУ «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені статтями 17 і 18 цього Закону, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими нормативно-правовими актами України.
Витрати, пов`язані з оплатою відпусток, передбачених статтями 6,7,8,13,14,15,15-1,16,18-1 і 19 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники (ст. 23 ЗУ «Про відпустки»).
Отже, держава гарантує та захищає право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам (в т.ч. за час відпустки) не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 2 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавство України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування. Завданням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною з інвалідністю, хворим членом сім`ї, смерті громадянина та членів його сім`ї тощо.
ЗУ «Про пенсійне забезпечення» гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки. За ст. 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Право на пільгове пенсійне забезпечення мають особи, праця яких пов`язана з особливими умовами, характером та тривалістю роботи на виробництвах, які негативно впливають на здоров`я особи (ст. ст. 13, 100 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»).
Отже, держава також гарантує та захищає право громадянина на одержання матеріального забезпечення та страхових виплат в порядку соціального страхування, зокрема, на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.
Крім того, ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов`язковості сплати, захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб.
Відповідно до ч. 12 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами, зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).
В силу приписів ст. ст. 8, 9 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавних податків належить, зокрема: податок на доходи фізичних осіб. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
У пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. ст. 35, 36 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з п.16-1 підр. 10 «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір платниками якого, як і податку на доходи фізичних осіб, є фізична особа - резидент та фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) та сплачуються такі, у даному випадку, податковим агентом, який зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм (пп. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14, пп. 162.1.1, 162.1.2., 162.1.3, 163.1.2 п. 162.1 ст. 162 ПК України).
Наведене дає підстави для висновку, що накладення арешту на грошові кошти, які призначені для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а саме - податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат та платежів та порушує конституційні права та інтереси працівників відповідача (скаржника).
Отже, рахунки, які передбачені для таких виплат, є рахунками, на які відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, при цьому виокремлення таких рахунків належить до повноважень органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
З матеріалів справи вбачається, що наказ ГСДО від 15.07.2019р. № 905/361/19 про стягнення з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на користь ДП «Енергоринок» 845 207 706,21 грн., у т. ч.: 790 238 816,29 грн. - основного боргу, 10 518 429,33 грн. - пені, 72 511,37 грн. - штрафу, 32 249 056,17 грн. - інфляційних нарахувань, 12 128 893,05 грн. - 3% річних, та витрат по сплаті судового збору у розмірі 672 350 грн. перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О.
09.08.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Олефіром О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59769906, згідно з якою відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 905/361/19, виданого 15.07.2019р. господарським судом Донецької області, про стягнення з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на користь ДП «Енергоринок» 845 207 706,21 грн., у т. ч.: 790 238 816,29 грн. - основного боргу, 10 518 429,33 грн. - пені, 72 511,37 грн. - штрафу, 32 249 056,17 грн. - інфляційних нарахувань, 12 128 893,05 грн. - 3% річних, та витрат по сплаті судового збору у розмірі 672 350 грн.; постанову про арешт коштів боржника у ВП № 59769906, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих на день винесення даної постанови рахунках в АТ «ПУМБ» (МФО 334851), Філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (МФО 335106), АТ «Альфа - Банк» (МФО 300346) та всіх інших відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, зокрема: на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн.
Ухвалою ГСДО від 27.08.2019р. у справі № 905/361/19 скаргу ПрАТ «ДТЕК «ПЕМ - Енерговугілля» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. за вх. № 16306/19 від 14.08.2019р. задоволено. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. щодо накладення арешту на грошові кошти ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. вжити заходів щодо зняття арешту з коштів ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 09.08.2019р. у виконавчому провадженні № 59769906.
Постановою САГС від 21.10.2019р. у справі № 905/361/19 апеляційну скаргу ДП «Енергоринок» залишено без задоволення, а ухвалу ГСДО від 27.08.2019р. - без змін.
При вирішенні вказаної скарги суди виходили, зокрема, з того, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» використовується ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», в т.ч., для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а саме - податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску.
При цьому, судами досліджено як довідку АТ «ПУМБ» № КНО-52.5.2/912 від 13.08.2019р., так і виписку за рахунком з 11.07.2019р. по 12.08.2019р., та зроблено висновки про те, що накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» та які призначені для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а саме - податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат та платежів, порушує права та інтереси працівників відповідача (скаржника) та суперечить приписам законодавства.
Також, судами досліджено і питання щодо здійснення з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» платежів, не пов`язаних з виплатою заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, та визнано, що такі обставини не спростовують цільове призначення такого рахунку (виплата заробітної плати та похідних платежів), та не свідчать про його зміну.
Крім того, судами враховано, що здійснювані з відповідного рахунку виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, не є фіксованими, що виключає можливість виокремити на майбутнє в межах рахунку певну суму, щодо якої не має відбуватись стягнення. Тому, суди дійшли висновку про те, що зняття арешту з коштів у певній сумі не є доцільним та не сприяє ефективному відновленню порушених прав відповідача (скаржника).
03.09.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Олефіром О.О. винесено постанову про зняття арешту з коштів у ВП №59769906, згідно з якою знято арешт з коштів ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 930 468 061,83 грн., накладених постановою про арешт коштів боржника № 59769906 від 09.08.2019р.
Між тим, 02.12.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Олефіром О.О. оформлено платіжну вимогу № 59769906/5 щодо списання 930 442 504,23 грн. з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ». Призначення платежу: «стягнення з ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на користь ДП «Енергоринок» заборгованість у розмірі 845 880 056,21 грн. згідно наказу господарського суду Донецької області від 15.07.2019р. № 905/361/19 та 84 588 005,62 грн. згідно постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 09.08.2019р. № 59769906».
Зазначену вимогу виконано банком 02.12.2019р. в частині суми у розмірі 6 458,42 грн.
Тобто, всупереч вимог закону приватним виконавцем вчинено дії (оформлено та надіслано до банку платіжну вимогу), які спрямовані на списання коштів з рахунку ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», що використовується для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, а саме - податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску.
При цьому, виписка по рахунку № 2600725115 з 09.08.2019р. по 13.11.2019р., яка надана приватним виконавцем разом з поясненнями за вх. № 1129/20 від 20.01.2020р., підтверджує таке його цільове призначення.
В той же час, згідно з усними поясненнями приватного виконавця, які надані у судовому засіданні, станом на дату виставлення платіжної вимоги № 59769906/5 від 02.12.2019р. на рахунку були наявні лише кошти у розмірі 6 458,42 грн. Тобто, внаслідок дій щодо списання коштів з рахунку згідно платіжної вимоги виникли обставини відсутності коштів на вказаному рахунку, що фактично позбавило відповідача (скаржника) можливості здійснення відповідних виплат та платежів.
Крім того, приватний виконавець оформив та направив для виконання платіжну вимогу за відсутності обставин прийняття відповідної постанови про арешт коштів боржника, що суперечить приписам ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження».
В силу норм ч.1 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із ч.2 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
При цьому, поняття «неправомірні» (дії) та «незаконні» (дії) тотожні за своєю сутністю, і обидва означають дії, пов`язані із порушенням вимог закону.
За таких обставин, з метою відновлення законних прав відповідача (скаржника), дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. щодо направлення платіжної вимоги № 59769906/5 від 02.12.2019р. про списання грошових коштів ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» у розмірі 6 458,42 грн. з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО банку 334851) визнаються судом неправомірними. Одночасно, такі дії є неправомірними саме щодо направлення спірної платіжної вимоги.
Виходячи з того, що внаслідок вищенаведених неправомірних дій приватного виконавця відбулось безпідставне списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», такі кошти підлягають поверненню, з огляду на що суд зобов`язує приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. вжити відповідні заходи.
Вимога про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра О.О. не вчиняти в подальшому дій, направлених на арешт, списання грошових коштів боржника, які знаходяться на розрахунковому рахунку в АТ «ПУМБ» (МФО банку 334851) № НОМЕР_1 залишена судом без задоволення, оскільки судовому захисту підлягає тільки право, що є порушеним, а не таким, що може бути порушене в майбутньому, із врахуванням того, що обставини порушення такого права можуть не виникнути. В той же час, поновлення порушених прав відповідача (скаржника), як сторони виконавчого провадження, досягається саме внаслідок задоволення попередніх вимог.
Посилання ДП «Енергоринок» та приватного виконавця на те, що рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» використовується не тільки для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов`язкових платежів, не прийняті судом до уваги, оскільки при розгляді скарги ПрАТ «ДТЕК «ПЕМ - Енерговугілля» за вх. № 16306/19 від 14.08.2019р. вже прийнято рішення стосовно неможливості стягнення коштів з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ». Відтак, порушене питання не є таким, що підлягає додатковій оцінці судом при розгляді даної скарги.
Керуючись ст. ст. 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В:
1.Скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «ПЕМ - Енерговугілля» за вх. № 24714/19 від 05.12.2019р. в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України задовольнити частково.
2.Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра Олександра Олександровича щодо направлення платіжної вимоги № 59769906/5 від 02.12.2019р. про списання грошових коштів ПрАТ «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» у розмірі 6 458,42 грн. з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО банку 334851).
3.Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра Олександра Олександровича вжити заходи щодо повернення незаконно стягнутих коштів у розмірі 6 458,42 грн., які призначені для виплати заробітної плати, списаних згідно платіжної вимоги №59769906/5 від 02.12.2019р. з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (МФО банку 334851).
4.В іншій частині вимог скарги відмовити.
Повна ухвала складена 27.01.2020р.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (ст.235 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Л.В. Ніколаєва
