Справа № 420/7838/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Южненського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки,-

І. Суть спору:

ОСОБА _1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Южненського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила:

1.Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Южненського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5122-695/5122.1-19 від 17.12.2019) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2.Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Южненського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог законний представник позивача зазначила, що вони сповідують Православ`я, що є основоположною релігією на Україні. Державою релігійні свята Української Православної Церкви віднесені до державних свят. Це є Різдво Христово, Пасха Христова та день Святої Трійці (ст.73 Кодексу законів про працю України). Відмова від отримання біометричного паспорта не є їх окремою думкою, це не їх окремі релігійні міркування, це позиція Української Православної Церкви, членами якої вони є, про що зазначено не лише в позові, а у зверненнях Української Православної Церкви.

Українська Православна Церква у своєму віровченні, що викладене у Священному Писанні та Священному Переданні, у ряді офіційних фундаментальних документів надала чітку оцінку щодо неприйняття електронних документів.

У зв`язку з досягненням 16-ти річчя ОСОБА_2 , його законний представник звернулася до відповідача з заявою щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспорта у формі книжечки.

У заяві повідомила про відмову від оформлення паспорта у формі ІD-картки також повідомила про незгоду на обробку персональних даних та обґрунтоване право на отримання паспорта-книжечки відповідно до Постанови Великої палати Верховного Суду у зразковій справі. До заяви надано свідоцтво про народження ОСОБА_2 , дві фотокартки 3,5х4,5 см. ОСОБА_2 , заяву за формою про видачу паспорта відповідно до наказу МВС України №320 від 13.04.2012 та наказу МВС України №456 від 06.06.2019 р.

Відповідач листом від 17.12.2019 р. за вих. № 5122-695/5122.1-19 відмовив у наданні дитині такого паспорта, посилаючись на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого оформлення і видача паспорта громадянина України здійснюється розпорядником ЄДДР у формі картки. Відповідач також, відмовляючи у видачі паспорту у формі книжечки зразку 1994 р., посилається на те, що судове рішення у справі №806/3265/17 не може бути підставою для видачі паспорту громадянина України, оскільки ця постанова є індивідуальним актом та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи.

Законний представник позивача вважає, що такою відмовою відповідач грубо і безпідставно порушує основоположні права її дитини як людини і громадянина та їх сім`ї.

27.12.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), та на встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

17.01.2020 р. від представника відповідача надійшов відзив, в якому він у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що на день звернення ОСОБА_2 із заявою до ГУ ДМС України в Одеській області були відсутні правові підстави для видачі йому паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки.

Таким чином, на думку представника відповідача, рішення про відмову в оформленні паспорту громадянина України не приймалось та не могло бути прийняте враховуючи той факт, що з заявою встановленого зразку про отримання паспорта громадянина України позивачі не зверталися.

Доводи законного представника позивача щодо дискримінації громадян з боку ГУ ДМС України в Одеській області за релігійною, віковою ознакою або порушення права на ім`я, нічим не підтверджені. Твердження законного представника позивача про присвоєння ОСОБА_2 унікального коду (індивідуального штрих-коду) замість ім`я та використання цього числового коду замість ім`я позивача документально не доведено.

Також у відзиві зазначено, що ГУ ДМС України в Одеській області вважає, що справа №420/7081/19 не підпадає під ознаки типової, оскільки ОСОБА_2 не звернувся із відповідною заявою для отримання адміністративної послуги - оформлення та видача паспорта громадянина України та за відсутності необхідних документів (фотокартки, свідоцтва про народження), то можливо дійти висновку про відсутність факту відмови у видачі паспорту у формі книжечки.

Заяву ОСОБА_2 розглянуто у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» та надано позивачу письмову відповідь на її заяву з відповідним роз`ясненням щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України.

Враховуючи викладене відповідач не приймав рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки.

29.01.2020 р. від законного представника позивача, надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що відповідач у відзиві вказав на те, що оформлення паспорту у формі книжечки зразка 1994 р. відповідач категорично без будь-якої альтернативи зазначив про те, що видача таких паспортів припинена, а отже його дії ніяк не можуть свідчити про те, що цією відповіддю вони сприяли або роз`яснили можливість або порядок отримання такого паспорта , або повідомили, що для цього необхідно. Саме такі дії свідчать про відмову здійснити ті дії, про які вказував позивач у своєму зверненні про оформлення та видачу паспорта у формі книжечки.

Крім того, вказані обставини відповідачем щодо недотримання певної процедури, форми звернення, порядку подачі заяви не були покладені в основу оскаржуваного рішення, а тому є неприпустимими з точки зору обґрунтування своїх неправомірних дій.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Справу суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що законний представник позивача та позивач сповідують Православ`я, що є основоположною релігією на Україні. Державою релігійні свята Української Православної Церкви віднесені до державних свят. Це є Різдво Христово, Пасха Христова та день Святої Трійці (ст.73 Кодексу законів про працю України). Відмова від отримання біометричного паспорта не є їх окремою думкою, це не їх окремі релігійні міркування, це позиція Української Православної Церкви, членами якої вони є, про що зазначено не лише в позові, а у зверненнях Української Православної Церкви.

Українська Православна Церква у своєму віровченні, що викладене у Священному Писанні та Священному Переданні, у ряді офіційних фундаментальних документів надала чітку оцінку щодо неприйняття електронних документів.

У зв`язку з досягненням позивачем 16-ти річчя, його законний представник звернулася до відповідача з заявою щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспорта у формі книжечки.

У заяві повідомила про відмову від оформлення паспорта у формі ІD-картки та незгоду на обробку персональних даних. До заяви надано свідоцтво про народження ОСОБА_2 , дві фотокартки 3,5х4,5 см. ОСОБА_2 , заяву за формою про видачу паспорта відповідно до наказу МВС України №320 від 13.04.2012 та наказу МВС України №456 від 06.06.2019 р.

Відповідач листом від 17.12.2019 р. за вих. № 5122-695/5122.1-19 відмовив у наданні такого паспорта, посилаючись на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого оформлення і видача паспорта громадянина України здійснюється розпорядником ЄДДР у формі картки. Відповідач також відмовляючи у видачі паспорту у формі книжечки зразку 1994 р., посилається на те, що судове рішення у зразковій справі №806/3265/17 не може бути підставою для видачі паспорту громадянина України, оскільки ця постанова є індивідуальним актом та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що 02.10.2018 в Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 за позовом ОСОБА2 до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" документом, який підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ було затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.

Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.

На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор.

На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка, але терміни запровадження паспортної картки, як визначено Положенням №2503-ХІІ, визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року №5492-VI (надалі Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Частиною 1 ст.13 Закону №5492-VI зазначено перелік документів, оформлення яких передбачається із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, до якого входить зокрема паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Одночасно положеннями частини 4 статті 21 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

При цьому, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) було затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

Пунктом 2 Постанови №302 запроваджено:

з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;

з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).

Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вносяться зокрема біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи .

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року №2297-VI (далі Закон №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону №2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Велика Палата Верховного Суду у поставні від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Відповідно до ст. 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами.

На підставі вищезазначених законодавчих положень Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року в зразковій справі №№806/3265/17 дійшла висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Також, Велика Палата Верховного Суду, зазначила, що приймаючи Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України", яким внесено зміни до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", законодавець не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

На час звернення позивача до територіального підрозділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відділу УДМС щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт №2503-ХІІ є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, для належного захисту порушених прав позивачки Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне зобов`язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт №2503-ХІІ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року в зразковій справі №806/3265/17 зазначено, що висновки цієї постанови належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Суд також при прийнятті рішення враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року в зразковій справі №806/3265/17 про те, що право особи на отримання паспорту у вигляді книжечки не ставиться в залежність від його релігійних переконань, оскільки б зазначені положення, на думку суду, призвели б до дискримінації.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов в обґрунтування правомірності дій свого територіального підрозділу на те, що заява законного представника позивача, з якою вона звернулась до відповідача для видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки, була викладена нею не за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, оскільки зазначеним нормативним документом регламентовано порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі пластикової картки, що містить безконтактний електронний носій типу ID-1, отримувати який позивач відмовляється.

При цьому будь-яких посилань на невідповідність заяви законного представника позивача Положенню про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 року, яким регламентований порядок видачі паспорту громадянина України в вигляді книжечки, відповідач у листах не зазначив.

Відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, встановлено, що для одержання паспорта у вигляді книжечки громадянин повинен подати: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках-документи, що підтверджують громадянство України.

З урахування наведеного та враховуючи те, що відмова територіального підрозділу Державної міграційної служби України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки була протиправною, суд робить висновок про задоволення позовних вимог.

Оскільки позивачі відповідно до п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, суд не вирішував питання щодо розподілу судових витрат.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 77, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Южненського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5122-695/5122.1-19 від 17.12.2019) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3.Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Южненського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4.Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення`КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Позивач- ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Южненського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області адреса:

65014, м. Одеса, вул. Преображенська,44 код ЄДРПОУ 37811384;

65481, Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків

Суддя О.Я. Бойко

.