ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 911/1098/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Мальована Л.Я.)

від 14.08.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Буравльов С.І.; судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.)

від 14.11.2019

у справі № 911/1098/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про визнання недійсним пункту угоди,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явилися

відповідача - Нагорна А.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг" (далі - ТОВ "Колумбус Хендлінг") звернулося з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль") з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог про визнання недійсними і такими, що порушують законодавство України, положення п.п. 5.2, 5.6.1 абз. 4 розд. 2 Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль", що є невід`ємною частиною Генеральної угоди № 02.1-14/4-04, у частині встановлення і визначення концесії.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Колумбус Хендлінг" зазначає, що положення Генеральної угоди № 02.1-14/4-04 від 01.04.2019 та п.п. 5.2, 5.6.1 абз. 4 розд. 2 Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.08.2019 у справі № 911/1098/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2019 у справі № 911/1098/19 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між ТОВ "Колумбус Хендлінг" і ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 01.04.2019 було укладено Генеральну угоду № 02.1-14/4-04 про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування (угода), за якою Аеропорт забезпечує компанії можливість здійснювати авіаційну діяльність (надання послуг з наземного обслуговування) на території аеропорту "Бориспіль" з використанням інфраструктури Аеропорту, а компанія зобов`язується сплачувати плату;

- відповідно до підпункту 2.2.32 угоди компанія приймає, погоджується з Правилами та зобов`язується ознайомити з ними свій персонал та неухильно їх виконувати. Аеропорт має право вимагати від компанії неухильного виконання даних Правил. Невиконання або неналежне виконання положень вказаних Правил є підставою для Аеропорту вимагати розірвання цієї угоди або заборони здійснення компанією діяльності з надання послуг з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль". У разі будь-яких змін до Правил, Аеропорт зобов`язується повідомити про такі зміни компанію протягом 10 календарних днів з дати вступу їх в дію офіційним листом, а компанія (керівництво та персонал) зобов`язується прийняти та неухильно виконувати ці зміни;

- умови здійснення господарської діяльності на території ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" регламентується Правилами здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" від 11.03.2019 № 01-35-16 (Правила);

- згідно з абз. 2 розділу 2 (Сфера застосування Правил) Правила є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту "Бориспіль";

- відповідно до абз. 7 Правил кожен суб`єкт господарювання, який здійснює авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту "Бориспіль", приймає, погоджується з цими Правилами та зобов`язується неухильно їх виконувати;

- згідно з розділом 2 (Сфера застосування Правил) Правила впроваджуються для забезпечення рівних, прозорих організаційних, фінансових, конкурентних та правових умов здійснення на території аеропорту "Бориспіль" господарської діяльності всіма суб`єктами авіаційної та неавіаційної діяльності, постійного розвитку міжнародного аеропорту "Бориспіль" та сприяння збільшенню пасажиропотоку, підвищенню умов та стандартів обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу, вантажів та пошти, з використанням при цьому об`єктів інфраструктури аеропорту на взаємовигідних умовах платності, відповідальності та свободи договору: на умовах концесії, оренди, спільної діяльності або інших форм договірних відносин, передбачених чинним законодавством України, міжнародними договорами, чинними для України, стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO);

- відповідно до пункту 5.2 Правил ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", виходячи з інтересів розвитку аеропорту "Бориспіль", створення необхідних умов для збільшення пасажиропотоку, створення умов для залучення авіаперевізників та створення належних умов для їх діяльності, покращення якості та збільшення кількості послуг, що надаються пасажирам, забезпечення належного рівня безпеки польотів та авіації, отримання необхідного рівня фінансування утримання існуючої та створення нової інфраструктури аеродрому та аеропорту, з ринкових умов діяльності, надає суб`єктам господарювання право здійснювати авіаційну/неавіаційну діяльність на території ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на умовах концесії, передбаченої стандартами та рекомендованою практикою ICAO, а саме: Doc 9562;

- згідно з підпунктом 5.6.1 Правил суб`єкти господарювання (хендлінгові компанії та інші, крім авіакомпаній) мають право здійснювати на території аеропорту "Бориспіль" діяльність з надання послуг з наземного обслуговування на умовах концесії та на договірних засадах з авіакомпаніями на умовах юридичної рівності, добровільності та вільного ринкового ціноутворення.

Кожен суб`єкт господарювання, який здійснює на території аеропорту "Бориспіль" діяльність з надання послуг з наземного обслуговування, має сплачувати ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" плату за право здійснювати свою діяльність в аеропорту "Бориспіль", за створення та підтримання відповідних майнових, інституційних, правових, організаційних та комерційних умов для здійснення такої діяльності.

Розмір такої плати визначається як відсоток від чистого доходу суб`єкта господарювання, який надає послуги з наземного обслуговування (крім забезпечення паливно-мастильними матеріалами), отриманого ним від здійснення кожного з видів вказаної діяльності на території аеропорту "Бориспіль" за відповідним договором з авіакомпанією - отримувачем вказаних послуг або у вигляді фіксованої плати або комбіновано (фіксована плата плюс відсоток від чистого доходу, отриманого цим суб`єктом від здійснення ним авіаційної діяльності). Розмір такої плати визначається в договорі, що укладається між суб`єктом господарювання та ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", та залежить від виду послуг з наземного обслуговування, що надаються цим суб`єктом господарювання на території аеропорту "Бориспіль";

- відповідно до пункту 3.1 угоди розмір плати, яку має сплачувати компанія за створення Аеропортом та підтримання ним необхідних комерційних, правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення компанією господарської діяльності в Аеропорту з надання авіакомпаніям послуг з наземного обслуговування з використанням інфраструктури Аеропорту у відповідності з Правилами та на умовах цієї угоди, встановлюється у відсотках від квартального чистого доходу, отриманого Компанією від здійснення такої діяльності на території аеропорту "Бориспіль" та становить 10% (без урахування ПДВ);

- за твердженням позивача визначення концесії, наведене у Правилах та угоді, не відповідає законодавству України (статті 1116 Цивільного кодексу України, статтям 366, 406 Господарського кодексу України, Закону України "Про концесії"), а регламентація концесії у Правилах та угоді є такою, що порушує законодавство України про захист економічної конкуренції;

- у зв`язку з тим, що Правила є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту "Бориспіль", у зв`язку з тим, що будь-яка угода (договір) з будь-яким суб`єктом господарювання ґрунтується на положеннях Правил, в т.ч. угода, позивач просив суд визнати положення пунктів 5.2, 5.6.1, абз. 4 розділу 2 Правил у частині встановлення і визначення концесії недійсними і такими, що порушують законодавство України;

- відповідач стверджував, що Правила розроблені у відповідності з вимогами Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), нормами чинного законодавства України в галузі цивільної авіації, інших нормативних та рекомендованих актів в галузі цивільної авіації (абз. 3 розділу 2), і визначення концесії у Правилах сформульовано відповідно до визначення концесії, закріплене у "Керівництві з економіки аеропортів" ICAO (Doc 9562);

- ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" здійснює свою господарську діяльність на основі принципів, визначених Керівництвом з економіки аеропортів ICAO (Doc 9562), статуту та вимог чинного законодавства України (абз. 6 розділу 2);

- відносини між суб`єктом господарювання, який надає послуги з наземного обслуговування на території аеропорту "Бориспіль" та ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" регулюються Правилами, нормами діючого українського законодавства, договорами та будуються на принципах та рекомендаціях Керівництва з економіки аеропортів ICAO (Doc 9562), Політики ICAO у відношенні аеропортових зборів та зборів за аеронавігаційне обслуговування та (Doc 9082) (п. 5.6.1 Правил);

- відповідач також вказує на формальній відсутності незгоди позивача з умовами угоди: при підписанні Угоди позивач не склав протокол розбіжностей щодо умов пункту 3.1 угоди і не надіслав його відповідачу, тому угода є погодженою сторонами та обов`язкова до виконання.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів суду, у чому саме полягає порушення відповідачем правил про захист економічної конкуренції. Відповідач не обмежує кількість суб`єктів господарювання, які мають право надавати послуги з наземного обслуговування на території Аеропорту, не встановлює інших обмежень. Єдиною вимогою до суб`єктів господарювання, що мають намір надавати послуги з наземного обслуговування на території Аеропорту, є належна і відповідна сертифікація, вимоги до якої встановлено Державною авіаційною службою України, що передбачено законодавством України, мета якої - забезпечення безпекових стандартів.

Судом встановлено, що право Аеропорту отримувати плату за концесію передбачено міжнародними стандартами, які є обов`язковими в силу статті 37 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року для України.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 та рішенням Господарського суду Київської області від 14.08.2019 у справі №911/1098/19, ТОВ "Колумбус Хендлінг" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг":

- у мотивувальній частині оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції підтримує посилання суду першої інстанції на визначення концесії, що містяться у Правилах здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" від 11.03.2019 № 01-35-16 і "Керівництві з економіки аеропортів" ICAО (Doc 9562), не беручи до уваги, що визначення концесії, що міститься у цих документах, відсутнє у законодавстві України, а саме у Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України, що є основними нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини у сфері господарської діяльності;

- суд апеляційної інстанції посилається на принцип свободи договору, що є невірним, оскільки сторони договору не є рівноцінними суб`єктами господарської діяльності;

- у зв`язку з тим, що Цивільний кодексу України (стаття 1116) та Господарський кодекс України (статті 366, 406) не регулюють концесію у розумінні, у якому це поняття сформульовано у Правилах, а також того, що законодавством не передбачена концесія у розумінні, у якому вона передбачена у Правилах, оскаржувані постанова та рішення підлягають скасуванню.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" проти вимог касаційної скарги заперечує та просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

4.2. Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.3. Частина перша статті 627 Цивільного кодексу України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.4. Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.5. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

4.6. Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

4.7. Як передбачено частиною першою статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

4.8. Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

4.9. За змістом частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

4.10. Згідно із частинами першою - третьою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.11. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

4.12. Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

4.13. Згідно з частиною четвертою статті 72 Повітряного кодексу України експлуатант аеропорту може самостійно надавати послуги в аеропорту, а також на договірних умовах передавати право на наземне обслуговування в аеропорту юридичним чи фізичним особам, що відповідають вимогам авіаційних правил України.

4.14. Відповідно до частини другої статті 77 Повітряного кодексу України суб`єкти авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування, що підлягають обов`язковій сертифікації, провадять свою діяльність на території аеропорту та аеродрому на підставі відповідного сертифіката, виданого уповноваженим органом з питань цивільної авіації, а також договору, укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому).

4.15. Статтею 81 Повітряного кодексу України встановлено, що у разі надання в аеропортах та на аеродромах послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, пошуку та рятування в зоні відповідальності аеропорту, забезпечення наднормативної стоянки, обслуговування вантажів, забезпечення приймання, зберігання, контролю якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден та в разі надання інших послуг, пов`язаних з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах справляється плата за надання таких послуг.

Розмір плати за надання послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення наднормативної стоянки (аеропортові збори) та за інші послуги, що надаються аеропортом (аеродромом) користувачам, встановлюється відповідно до законодавства України. Порядок розрахунку плати за аеропортове обслуговування та інші послуги, що надаються в аеропортах (на аеродромах), порядок оплати та звільнення від неї визначаються відповідно до законодавства України та стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.

4.16. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

4.17. Згідно зі статтею 37 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію кожна договірна держава зобов`язується співпрацювати у забезпеченні максимально можливого ступеня однаковості правил, стандартів, процедур і організації, що стосуються повітряних суден, персоналу, повітряних трас і допоміжних служб, з усіх питань, в яких така однаковість сприятиме аеронавігації і вдосконалювати її. З цією метою Міжнародна організація цивільної авіації приймає і в міру необхідності час від часу змінює міжнародні Стандарти, Рекомендовану практику і процедури, які стосуються: систем зв`язку та аеронавігаційних засобів, включаючи наземне маркування; характеристик аеропортів і посадочних майданчиків; правил польотів і практики управління повітряним рухом; присвоєння кваліфікації льотному і технічному персоналу; придатності повітряних суден до польотів; реєстрації та ідентифікації повітряних суден; збору метеорологічної інформації та обміну нею; бортових журналів; аеронавігаційних карт і схем; митних та імміграційних процедур; повітряних суден, що зазнають лиха, і розслідування пригод; а також таких інших питань, що стосуються безпеки, регулярності та ефективності аеронавігації, які час від часу можуть виявитися доцільними.

4.18. За своїм змістом Правила здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" є актом, обов`язковим для усіх суб`єктів господарювання, що здійснюють авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту "Бориспіль", що має на меті забезпечення рівня безпеки авіації, який відповідає вимогам законодавства України та міжнародним стандартам; забезпечення та підвищення якості обслуговування повітряних суден, пасажирів та їх багажу, вантажу та пошти в аеропорту "Бориспіль"; забезпечення збереження та належного використання майна, балансоутримувачем якого є Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; визначення єдиних умов здійснення авіаційної/неавіаційної діяльності на території аеропорту "Бориспіль" з використанням об`єктів інфраструктури аеропорту/аеродрому.

Правила є актом, на основі якого повинні укладатися усі договори з усіма суб`єктами господарювання, що здійснюють авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту.

Згідно з Правилами здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль" концесія - це право здійснювати певну комерційну (господарську) діяльність в аеропорту на виключній або невиключній основі у певному місці або з використанням інфраструктури аеродрому/аеропорту на платній та договірний основі.

4.19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, особливість концесії полягає в тому, що аеропорт за плату забезпечує хендлінговій компанії, однією з яких є позивач, можливість надавати послуги з наземного обслуговування на території аеропорту з використанням інфраструктури аеропорту (комплекс об`єктів та систем, спрямованих на забезпечення безпеки польотів, авіаційної безпеки та обслуговування повітряних суден, пасажирів, багажу, вантажу та пошти). Надання послуг з наземного обслуговування поза інфраструктурою аеропорту є економічно недоцільним і неможливим для позивача і будь-якої хендлінгової компанії.

Отже поняття концесії, що міститься у Правилах здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль", використовується відповідно до статей 72 та 81 Повітряного кодексу України, що передбачають, що експлуатант аеропорту може самостійно надавати послуги в аеропорту, а також на договірних умовах передавати право на наземне обслуговування в аеропорту юридичним чи фізичним особам, відповідають вимогам авіаційних правил України.

Встановлення плати відповідачем за здійснення авіаційної діяльності (надання послуг з наземного обслуговування) на території аеропорту "Бориспіль" з використанням інфраструктури аеропорту у відсотковому відношенні, як визначено в пункті 3.1 Генеральної угоди та пункті 5.6.1 Правил, відповідає вимогам чинного законодавства України, Конвенції про міжнародну цивільну авіацію.

4.20. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимога позивача про визнання недійсним положення пунктів 5.2, 5.6.1 абз. 4 розд. 2 Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту "Бориспіль", що є невід`ємною частиною Генеральної угоди № 02.1-14/4-04 про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

4.21. Доводи, викладені в касаційній скарзі ТОВ "Колумбус Хендлінг", колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на ТОВ "Колумбус Хендлінг".

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбус Хендлінг" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі № 911/1098/19 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко