ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

Київ

справа №456/2503/16-а

адміністративне провадження №К/9901/45549/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року (суддя Сас С.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (колегія суддів: Сатрунський Д.М., Багрій В.М., Мікула О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Стрийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання права на загальний стаж для обчислення пенсії, -

УСТАНОВИВ

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Стрийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просив визнати право на загальний стаж 26 (двадцять шість) років і 4 (чотири) місяці.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 2 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої до стажу роботи зараховується - навчання у вищих навчальних закладах в тому числі на підготовчому відділенні, про що зроблено запис в трудовій книжці. Тому просить зарахувати до стажу роботи навчання на підготовчому відділенні "ХИИТа", що становить 10 міс. 6 дн.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що трудовою книжкою, наявною в матеріалах справи підтверджується час навчання в «ХИИТі» з 01.12.1976 до 31.07.1982. Відповідно до запису №7 у трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджується навчання у підготовчому відділенні Київського філіалу «ХИИТу» з денною формою навчання, тобто з відривом від виробництва, а тому вважає, що воно повинно враховуватись до стажу роботи.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити в силі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, у зв`язку з досягненням 60-річного віку ОСОБА_1 19.05.2016 звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком.

При призначенні пенсії відповідачем проведено розрахунок стажу, загальний стаж роботи позивача склав 25 років 6 місяців 14 днів. В тому числі зараховано період навчання з 01.09.1977 по 24.06.1982, що становить 4 роки 9 місяців 24 дні. Проте до вказаного стажу відповідачем не враховано 10 місяців 6 днів, а саме період навчання ОСОБА_1 на підготовчому відділенні Київського філіалу «ХИИТа».

Вважаючи дії позивача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що навчання на підготовчому відділенні не відноситься до трудового стажу, хоча відомості про це можуть вноситися до трудової книжки.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).

Із змісту наведених норм видно, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.

Як видно із трудової книжки, що позивач 01.09.1976 Стрийським вагоно - ремонтним заводом прийнятий слюсарем-монтажником 1-го розряду в інструментальний цех.

01.12.1976 позивач звільнений з заводу на підставі скерування на навчання в «ХИИТ» та зарахований як слухач підготовчого відділу Київського філіалу «ХИИТа», а з 25.07.1977 зарахований студентом І-го курсу денного факультету «ХИИТа».

31.07.1982 останній вибув в зв`язку з закінчення навчання в інституті на підставі ПР.1698 від 24.06.1982 та 05.08.1982 прийнятий Стрийським вагоноремонтним заводом на роботу майстром цеху.

Згідно з Положенням про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки для вступу до вищого навчального закладу, навчання на яких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.

Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої - підготовка до вступу до навчального закладу.

Оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України «Про вищу освіту», а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.

Отже, відповідачем в даному випадку правомірно зараховано до трудового стажу стаж за час навчання на денному відділенні з 01.09.1977 до 24.06.1982, а відмовлено у зарахуванні періоду навчання на підготовчому відділенні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.Л. Мороз