ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

Київ

справа № 683/2512/17

адміністративне провадження № К/9901/47810/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №683/2512/17

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до міського голови Старокостянтинівської міської ради Мельничука Миколи Степановича про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинення дій

за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Сторчака В.Ю., суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) звернулись до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області з позовом до міського голови Старокостянтинівської міської ради Мельничука Миколи Степановича (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та бездіяльності щодо не передання заяв ОСОБА_1. , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про затвердження актів про відключення квартир від системи централізованого опалення від 14 серпня 2017 року на розгляд до постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, а також зобов`язати міського голову Старокостянтинівської міської ради Мельничука Миколу Степановича передати заяви позивачів про затвердження актів про відключення квартир від системи централізованого опалення від 14 серпня 2017 року на розгляд до постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказують, що 14 серпня 2017 року позивачі звернулись до постійно-діючої міжвідомчої комісії Старокостянтинівської міської ради з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО та ГВП із заявами про затвердження акта про відключення квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , квартири АДРЕСА_3 , із письмовим повідомленням про результати розгляду їхніх заяв. 14 вересня 2017 року позивачами отримано відповіді за підписом міського голови про відмову у розгляді вказаних заяв, оскільки позивачам слід було надати додатковий пакет документів, також посилавшись на положення наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169, згідно якого позивачам слід було звернутись до голови міжвідомчої комісії з відповідною заявою встановленого зразка.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 грудня 2017 року позов задоволено частково.

3.1. Визнано протиправною бездіяльність міського голови Старокостянтинівської міської ради Мельничука Миколи Степановича щодо не передання заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про затвердження актів про відключення квартир від системи централізованого опалення від 14 серпня 2017 року на розгляд до постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання. Зобов`язано міського голову Старокостянтинівської міської ради Мельничука Миколу Степановича передати заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про затвердження актів про відключення квартир від системи централізованого опалення від 14 серпня 2017 року на розгляд до постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання. В решті позовних вимог відмовлено.

4. Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що міським головою Старокостянтинівської міської ради, протиправно відмовлено у передачі заяв позивачів на розгляд до постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання. Зокрема, на думку суду, до компетенції міського голови та його повноважень не належить розгляд заяв про затвердження акту про відключення від мереж централізованого опалення, та він не входить у склад комісії.

5. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

6. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року апеляційну скаргу міського голови Старокостянтинівської міської ради Мельничука Миколи Степановича задоволено. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до міського голови Старокостянтинівської міської ради Мельничука Миколи Степановича про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинення дій скасовано. Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд апеляційної інстанції вказав про відсутність бездіяльності відповідача щодо неналежного виконання ним обов`язків міського голови, відповідно до вимог статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року та вимог статей 15, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року. Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач, розглядаючи заяви позивачів дотримався як порядку розгляду заяв, так і строків їх розгляду, встановлених Законом України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. 13 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла спільна касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року щодо передачі звернення компетентному органу і наданні відповіді на звернення лише органом, до компетенції якого входять питання порушені у зверненні. Тому, виконання відповідачем обов`язків голови Постійної діючої міжвідомчої комісії Старокостянтинівської міської ради з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мережі ЦО та ГВП, що виразилось у наданні відповіді на заяви позивачів, на думку скаржника, грубо порушує вимоги частини 4 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року.

10. 06 червня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшли заперечення представника ОСОБА_6 в інтересах позивачів на відзив відповідача, у яких вказує, що питання відключення споживачів від мереж ЦО та розгляд заяв належить виключно до компетенції постійної діючої комісії Старокостянтинівської міської ради з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мережі ЦО та ГВП і жодним чином не входить до компетенції міського голови Старокостянтинівської міської ради Мельничука Миколи Степановича .

11. 13 квітня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Стародуб О.П., судді Анцупова Т.О., Кравчук В.М.

12. До вирішення питання про відкриття провадження суддя-доповідач Стародуб О.П., судді Анцупова Т.О., Кравчук В.М. заявили собі самовідвід щодо розгляду цієї касаційної скарги, який мотивований тим, що вказана касаційна скарга була передана без дотримання порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України та врахування спеціалізації.

13. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2018 року задоволено заяву суддів Стародуб О.П., Анцупової Т.О., Кравчука В.М. про самовідвід. Відведено суддів Стародуб О.П., Анцупової Т.О., Кравчука В.М. від розгляду справи № 683/2512/17. Передано матеріали касаційної скарги №К/9901/47810/18 до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду.

14. 25 квітня 2018 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О.В., судді Бевзенко В.М., Желтобрюх І.Л.

15. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

16. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 647/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 19 лютого 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

18. 16 травня 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

19. 22 травня 2018 року від міського голови Старокостянтинівської міської ради Мельничука Миколи Степановича надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказував на те, що при розгляді звернень громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 він діяв у відповідності до вимог статей 15,19 Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року та надав обгрунтовану відповідь за результатом розгляду їх звернень, не порушивши, при цьому їх прав.

Установлені судами фактичні обставини справи

20. 14 серпня 2017 року за вх. №л-769, № з-767, №с-768, громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись із заявами до постійно діючої міжвідомчої комісії Старокостянтинівської міської ради з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО та ГВП, про затвердження акта про відключення квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , квартири АДРЕСА_3 .

21. 08 вересня 2017 року за підписом міського голови Старокостянтинівської міської ради за № л-769, № з-767, №с-768 позивачам надіслано відповіді на їхні заяви у яких вказано, питання відключення споживачів від мереж ЦО та ГВП вирішує постійно діюча міжвідомча комісія Старокостянтинівської міської ради, і їм необхідно до заяви додати ще пакет необхідних документів для того, щоб вказані заяви були розглянуті.

22. Згідно рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 30 квітня 2009 року №186, затверджено склад постійно діючої міжвідомчої комісії Старокостянтинівської міської ради з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО та ГВП, згідно якого міський голова не входить до складу вказаної комісії.

23. Позивачі, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не передання заяв про затвердження актів про відключення квартир від системи централізованого опалення від 14 серпня 2017 року на розгляд до постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, звернулася до суду з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

24. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

26. Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

27. Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

28. Згідно статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

29. Порядок розгляду звернень визначено статтею 15 Закону № 393/96-ВР, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

30. Згідно із статтею 18 вказаного Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, в тому числі, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

31. Статтею 19 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

32. Відповідно до статті 20 вказаного Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

33. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 були затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила).

34. Пунктом 24 Правил (в їх редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено право споживачів відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

35. Відповідно до пункту 25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

36. На виконання вимог пункту 25 Правил наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, затверджено Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі - Порядок).

37. Цей Порядок визначав процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку (секції, під`їзду) або його окремих приміщень при відмові споживачів від послуг централізованого опалення та постачання гарячої води.

38. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за № 1320/14587, у Порядок були внесені зміни, загальний зміст яких зводиться до можливості відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води лише цілого житлового будинку, а не його окремих приміщень.

39. Згідно пункту 2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року (в редакції Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 169 від 06 листопада 2007 року), для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

40. Згідно пункту 2.2 зазначеного Порядку комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.

41. Згідно п.п.2.2.2 зазначеного Порядку підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

42. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - Закон № 460-IX).

43. Згідно з пунктом 2 прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

44. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

45. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

46. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

47. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

48. Надаючи оцінку підставам касаційного оскарження в межах наведених у касаційній скарзі доводів Верховний Суд приходить до таких висновків.

49. Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, що подані скаржниками заяви у надрукованому вигляді адресовані Постійно діючій міжвідомчій комісії Старокостянтинівської міської ради з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО та ГВП, і в прохальній частині вимоги адресовані саме цій комісії та стосувалися питань, які віднесені до її спеціальної компетенції. В той же час на цих заявах містився допис від руки про другого адресата - Старокостянтинівського міського голову Мельничука М. С.

50. При цьому із змісту поданих заяв слідує, що вони подавалися не в порядку Закону № 393/96-ВР. За змістом цих заяв позивачі як власники квартир просили затвердити акти про відключення їх квартир від системи централізованого опалення, та додали документи згідно наведеного у додатках до цих заяв переліку, серед яких і оригінали актів, які просили затвердити.

51. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вирішення поставлених заявниками питань належить до повноважень саме Постійно діючої міжвідомчої комісії Старокостянтинівської міської ради з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО та ГВП.

52. Виходячи з викладеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується доводами скаржників, що міський голова Старокостянтинівської міської ради не наділений повноваженнями щодо розгляду питань пов`язаних з відключенням від отримання послуг від центрального опалення та гарячого водопостачання, а при отриманні заяв з таким проханням зобов`язаний був на підставі частини 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР передати їх на розгляд уповноваженої комісії.

53. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів місцевого самоврядування під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

54. Дотримання суб`єктами владних повноважень належних правових процедур забезпечує право особам, які до них звертаються, на реальне вирішення їх проблем чи потреб, зокрема, своєчасно отримати обґрунтоване рішення уповноваженого суб`єкта владних повноважень, а у випадку відмови мати можливість її оскаржити в установленому законодавством порядку.

55. За наведених обставин обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність міського голови Старокостянтинівської міської ради Мельничука Миколи Степановича в частині не передання заяв Залевського О.В. та ОСОБА_3 про затвердження актів про відключення квартир від системи централізованого опалення від 14 серпня 2017 року на розгляд до постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.

56. Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості задовольнити вимоги позивачів у обраний ними спосіб судового захисту шляхом зобов`язання міського голову передати заяви позивачів про затвердження актів про відключення квартир від системи централізованого опалення від 14 серпня 2017 року на розгляд до постійно діючої міжвідомчої комісії, який Суд вважає належним та дієм в межах спірних правовідносин.

57. В свою чергу суд апеляційної інстанції не правильно застосував до спірних правовідносин норми Закону № 393/96-ВР, у зв`язку із не застосуванням приписів частини 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР.

58. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

59. Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

60. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним. У свою чергу, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував законне рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

61. На підставі вищевикладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який повно та правильно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та надав їм вірне тлумачення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

63. З урахуванням вищенаведеного постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишенню в силі.

64. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 постанову суду апеляційної інстанції від 26 березня 2018 року не оскаржувала, то Верховний Суд приходить до висновку, що в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 дана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

65. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі № 683/2512/17 скасувати, а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 грудня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі № 683/2512/17 залишити в силі.

3. В іншій частині постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду