_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/2032/19

Провадження № 2/947/1580/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

за участю секретаря судового засідання - Шпак К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якій просить суд визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 108/ос від 22.01.2019 року про припинення трудового договору (контракту) за підписом виконуючого обов`язки начальника вагонної дільниці ОСОБА_5., табельний номер 2479, яким ОСОБА_1 звільнено з посади старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів на підставі п.5 ст.41 КЗпП України - у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб; поновити ОСОБА_1 на посаду старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів (непоїзний штат) філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця»; стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.01.2019 року до моменту поновлення на посаді старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів (непоїзний штат) філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця»; судові витрати покласти на відповідача.

Посилаючись на те, що вищевказаний наказ є незаконним, виданим з порушенням ст.36 Конституції України, низки норм КЗпП України, Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про професійні спілки», ГК України, Статуту АТ «Українська залізниця» та інших норм чинного законодавства України. Відповідно до п.5 ч.І ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Отже, мають бути присутні дві обставини (факти): звільнений працівник повинен бути посадовою особою юридичної особи публічного права та повинно відбутись припинення його повноважень та звільнення в порядку передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства, тобто з дотриманням як процедури звільнення та отримання обов`язкової згоди профспілкового комітету на звільнення працівника, який є керівником чи членом виборного профспілкового комітету, з метою недопущення порушення прав та гарантій, встановлених ст.252 КЗпП України для працівників обраних до профспілкових органів.

Однак, вищевказаних норм законодавства при звільненні позивача не було дотримано, тому ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду з метою забезпечення його трудових гарантій та правового захисту від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи, мотивуючи тим, що він з 1993 року працював на Одеській залізниці, потім був переведений до м.Києва, у серпні 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрзалізниця» був укладений безстроковий трудовий договір, введений в дію Наказом (Розпорядженням) № 613/ос від 09.08.2016 року, з квітня 2017 року працював на посаді старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів (непоїзний штат) філії «Пасажирська компанія» виробничого підрозділу вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі наказу № 55/ос від 20.04.2017 року, у листопаді 2017 року на загальних зборах був обраний керівником первинної профспілкової організації - ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ». Крім того, позивач зазначає, що жодних доказів щодо неспроможності ним виконувати в подальшому свої посадові обов`язки суду не надано, на протязі всієї трудової діяльності він неодноразово був нагороджений за сумлінну працю, будь-яких дисциплінарних стягнень до нього не застосовувалось, тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2019 року справу за вказаним позовом було розподілено судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 11.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої заяви - п`ять днів з дня отримання копії ухвали, в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.

18.02.2019 року на виконання ухвали Київського районного суду м.Одеси від 11.02.2019 року на адресу Київського районного суду м.Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 19.02.2019 року справа була відкрита за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, з повідомленням /викликом/ сторін за наявними у справі матеріалами.

Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, подання зустрічного позову або клопотання про слухання справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках. Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача - адвокати Бушуєв М.О., Сігнаєвський А.О., Гора Р.М. до судового засідання з`явились, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» Чикалов Р.Г. в судове засідання з`явився, позовні вимоги не визнав, просив відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиву на позов, та наданих усних та письмових пояснень.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу,приходить до наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про залізничний транспорт" трудові відносини працівників залізничного транспорту загального користування регулюються на підставі Кодексу законів про працю України.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного суду за вирішенням трудових спорів, які позивачем не було порушено при зверненні з позовом до суду.

Судом встановлено, що відповідно наказа /розпорядження/ Начальника вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця» Набок О.А. за № 55/ос від 20.04.2017 року про переведення на іншу роботу, ОСОБА_1 з 20.04.2017 року було постійно переведено на посаду старшого майстера Київського резерву провідників пасажирських вагонів (непоїзний штат) філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця». /а.с.101/.

Відповідно наказа /розпорядження/ виконуючого обов`язки Начальника вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_5. за № 108/ос від 22.01.2019 року про припинення трудового договору, ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.5 ст.41 КЗпП України/а.с.100/.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвано власником або уповноваженим ним органом на підставі ст.40 КЗпП України у визначених статтею випадках, а також на підставі ст.41 КЗпП України, якою передбачено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Зокрема, п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України передбачена додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов - це припинення повноважень посадових осіб. У частині 3 вказаної статті зазначено, що розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, проводиться з додержанням вимог частини 3 статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Із аналізу вищевказаних статтей вбачається, що формально розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п.5 ст.41 КЗпП України - припинення повноважень посадових осіб, не потребує попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, оскільки п.5 ст.41 КЗпП України не зазначено у ст.43 КЗпП України.

Проте, права позивача захищені главою XVI КЗпП України - Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами,організаціями.

Зокрема, статтею 252 КЗпП України передбачено гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, та зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації /у тому числі структурних підрозділів/, його керівників, профспілкового представника, крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.

15 листопада 2017 року Головним територіальним управлінням юстиції м.Києва здійснено легалізацію первинної профспілкової організації - ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», засновником і головою якої є ОСОБА_1 , позивач по справі, що вбачається із свідоцтва про реєстрацію профспілки, об`єднання профспілок від 15.11.2017 року № 0016/1-2017 П.С.

Крім того, суду було надано протокол № 1 Установчих зборів первинної профспілкової організації виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський» філії Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 26.10.2017 року, яким було обрано голову та склад виборних органів /профспілкового комітету, ревізійної комісії/, затверджено Статут первинної профспілкової організації/а.с.13-16,т.2/.

На підставі ч.7 ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» про створення профспілки позивач повідомив роботодавця в особі: виконуючого обов`язки Голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Кравцова Є.П. ; начальника філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» Міняйло М.Б.; начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський», філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» Набок О.А., що підтверджується повідомленням про утворення первинної профспілкової організації від 05.12.2017 року/а.с.18/.

Проте, в наказі (розпорядженні) філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця»№108/ос від 22.01.2019 року про припинення трудового договору (контракту) за підписом виконуючого обов`язки начальника вагонної дільниці ОСОБА_4 , табельний номер 2479 - у графі узгодження звільнення з профспілковою організацією відомості відсутні.

Таким чином, всупереч ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ч.3 ст.252 КЗпП України звільнення позивача не було узгоджено з виборним органом /профспілковим комітетом ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ».

У випадках, передбачених законодавством про працю, зокрема ст.43 КЗпП України, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в наданні згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 06.11.2019 року провадження по справі було зупинено на час звернення до профспілкового комітету Первинної профспілкової організації виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський» філії Публічного Акціонерного Товариства «Українська залізниця» /03680, м.Київ, Солом`янський район, вулиця Уманська, будинок 8, офіс 1/ для вирішення питання щодо надання чи відмови у наданні згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 /а.с.204,т.2/.

Відповідно до ч.7 ст.43 КЗпП України та ч.6 ст.39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії" рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У випадку, якщо в рішенні немає обгрунтованості у відмові, роботодавець має право звільнити робітника без згоди виборчого профспілкового комітету.

На виконання ухвали Київського районного суду м.Одеси від 06.11.2019 року на адресу суду було надіслано повідомлення заступника Голови первинної профспілкової організації виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський» філії Публічного Акціонерного Товариства «Українська залізниця» Кравченко Т.В. за № 65 від 20.11.2019 року та протокол засідання профспілкового комітету № 5 від 18.11.2019 року про ненадання попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 з правової підстави, передбаченої п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України з посади старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів /непоїзний штат/ виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський» філії Публічного Акціонерного Товариства «Українська залізниця»./а.с.216-218,т.2/

Суд вважає, що вищевказане рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору є аргументованим та містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення позивача. До речі, незалежно від висновку профспілкового органу про надання згоди на звільнення працівника чи його відмови, суд встановлює сам факт відсутності звернення роботодавця у січні 2019 року до профспілкового органу при звільненні позивача, якого з 2017 року було обрано керівником первинної профспілкової організації, чим була порушена процедура його звільнення.

Таким чином, статтею 252 КЗпП України та статтею 41 Закону України «Про професійні спілки,їх права та гарантії діяльності» встановлено додаткові, крім передбачених статтею 43 цього Кодексу, гарантії при звільненні з ініціативи роботодавця для працівників, яких обрано до профспілкових органів, і ця норма пов`язує можливість звільнення працівника - члена/керівника/ виборного профспілкового органу з ініціативи роботодавця лише із наявністю попередньої згоди на таке виборного органу, членом якого є вивільнюваний працівник.

Системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попереднє звернення при звільненні до профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.

Відмова профспілкового органу в наданні згоди на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

При розгляді справи про поновлення на роботі суду необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом /розпорядженням/, чи не порушено встановлений порядок звільнення та чи відповідає законові.

Предметом даного позову є вирішення правомірності питання розірвання трудового договору шляхом припинення повноважень працівника на підставі положень п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Судом встановлено, що на підставі Наказу (розпорядження) філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця»№108/ос від 22.01.2019 року про припинення трудового договору (контракту) за підписом виконуючого обов`язки начальника вагонної дільниці ОСОБА_4 , табельний номер 2479 - ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів (непоїзний штат) виробничої підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця». Причиною звільнення вказано п.5 ст.41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб. Підставою звільнення вказано - протокол оперативної наради під головуванням директора філії Пасажирська компанія» Міняйло М.Б. від 31.10.2018 року № ПК-04/259./а.с.102,т.2/ Крім того, зазначено, що невідпрацьованих днів не має, в графі - узгодження звільнення з профспілковою організацією відмітка відсутня, також вказано про компенсацію за 106 днів відпустки та виплату одноразової грошової вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до ст.44 КЗпП України. Нижче тексту наказу ОСОБА_1 власноручно виконано напис «не згоден, вважаю незаконним, протиправним, таким що порушує передбачені ст.ст. З, 8, 19, 36, 40, ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а також порушують частини 1-3 ст.252 КЗпП України. Копію отримав» та поставлено підпис./а.с.100,т.2/.

Суд зауважує, що диспозиція ст.41 КЗпП України регулює додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та зроблено акцент на окремі категорії працівників та за певних умов, а саме п.5 цієї статті передбачає припинення повноважень посадових осіб.

Суд звертає увагу на те, що норму ч. 1 ст. 41 КЗпП України було доповнено п. 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року1255-VII, який набрав чинності 01 червня 2014 року (далі Закон 1255 - VII), і зміни, що були внесені Законом № 1255-VII до ч.1 ст. 41 КЗпП, стосуються реалізації трудових відносин винятково із такою окремою категорією працівників, як посадові особи господарських товариств.

Оскільки поняття «посадова особа» у Кодексі законів про працю України не визначено, а визначається воно у взаємовідносинах керівників та засновників господарських товариств з метою належного контролю за використанням коштів інвесторів у таких підприємствах, а отже й суб`єкт, щодо якого можна застосувати вказану норму, є спеціальним, до такого суб`єкта позивач, займавший посаду старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів, не належить.

Натомість, поняття «посадові особи господарського товариства» визначено в ч.2 ст. 89 Господарського кодексу України (далі ГК України). Так, посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.

У пункті 15 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17 вересня 2008 року міститься визначення уточненого поняття «посадові особи органів акціонерного товариства». Це фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, головний бухгалтер, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Оскільки Законом № 1255-VII були внесені зміни у тому числі до ГК України і Закону України «Про акціонерні товариства», то, розглядаючи всі внесені зміни в їх системному зв`язку, можна дійти висновку, що термін «посадові особи» був використаний законодавцем саме у визначенні цих двох законодавчих актів, що в свою чергу підтверджує неможливість застосування відповідної норми пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України до старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів, яким є позивач.

Відповідно до ч. 1 ст.80 ГК України, до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Беручи до уваги, що Закон був прийнятий з метою захисту прав інвесторів, можна підсумувати, що дія норми п. 5 ст. 41 КЗпП України розповсюджується на посадових осіб органів управління господарських товариств.

Відповідно до вищевказаних положень законів та Статуту АТ «Укрзалізниця» - ОСОБА_1 звільнений з посади старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів (непоїзний штат) Виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» не був посадовою особою у розумінні ст.65, 69 ГК України, ст.6 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», п. 15 ч.І ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства» а був штатним працівником, повноваження якого не могли бути припинені роботодавцем за п.5 ч.І ст.41 КЗпП України.

Суд вважає, що підставою для розірвання трудового договору за п. 5 ст. 41 КЗпП України шляхом припинення повноважень посадових осіб з окремими категоріями працівників за певних умов є рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений такими повноваженнями, зокрема на підставі протоколу/рішення загальних зборів учасників здійснюється звільнення голови та членів виконавчого органу, голови ревізійної комісії (ревізора), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голови й членів цієї ради; на підставі протоколу/рішення загальних зборів акціонерного товариства здійснюється припинення повноважень голови та членів наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізора акціонерного товариства, а також голови й членів іншого органу товариства, якщо створення такого органу передбачено статутом товариства.

Відповідно до ч.3 ст.99 ЦК України - повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Суд звертає увагу, що вказана норма передбачає право власника без зазначення причин в будь-який час припинити повноваження посадової особи, однак недотримання самої процедури звільнення за п. 5 ст. 41 КЗпП України є підставою для поновлення працівника на роботі.

Суд вважає, що звільнення інших працівників, які не належать до посадових осіб органів акціонерного товариства, але до кола обов`язків яких, відповідно до посадової інструкції, належать організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, здійснюється на підставі наказу/розпорядження/ виконавчого органу (директора тощо), однак не з підстав п.5 ст.41 КЗпПУ, а з інших правових підстав, передбачених нормами КЗпПУ щодо розірвання трудового договору.

З огляду на вищевказане, встановленим є факт, що позивач, працюючи старшим майстером Київського резерву провідників пасажирських вагонів, не належить до спеціального суб`єкта, відносно якого можливо застосування п.5 ст.41 КЗпПУ, оскільки не не є членом органів управління АТ «Українська залізниця».

Судом було досліджено штатний розпис виробничого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця», який було введено в дію з 01.04.2018 року, в якому є графа назва структурних підрозділів та посад, зокрема в п.1 вказано «Керівництво» та йдеться перелік посад, п.2 «Відділ кадров», п.3 «Бухгалтерія» та інше, лише у п.37 штатного розпису зазначена посада позивача - старший майстер у графі «Київський резерв провідників пасажирських вагонів/непоїзний штат», що не відноситься до категорії посадових осіб органів управління акціонерним товариством /а.с.151/

За змістом п.5 ч.І ст.41 КЗпП України підставою для розірвання трудового договору з окремими категоріями є припинення повноважень посадовою особи.

Дотримання процедури припинення повноважень посадової особи є гарантією дотримання прав і інтересів працівника.

Подібного висновку, зокрема, щодо можливості припинення повноважень посадових осіб ПАТ «Укрзалізниця» за п.5 ч.І ст.45 КЗпП України, дійшов в постанові від 13.06.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду цивільній у справі № 61-12176св 18.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 02.09.2015 р. №735, затверджено Статут АТ «Українська Залізниця».

Відповідно до положень ст.ст. 53, 54, 87 Статуту, зазначено, що для забезпечення функціонування товариства утворюються органи товариства. Органами товариства є: загальні збори; наглядова рада; правління: ревізійна комісія. Колегіальним виконавчим органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління.

Відповідно до ч.І, ч.2 ст.64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Відповідно до ст.95 ЦК України - філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Філія не є органом Товариства в розумінні ст. ст. 53, 54 Статуту та п. 15 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», який створюється для забезпечення функціонування діяльності товариства, а є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину функцій господарського підприємства, а не його органів.

Згідно ч.4 ст.95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

В матеріалах справи є Положення про філію «Пасажирська компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 054 від 27.01.2017 року. Вказане положення визначає юридичний статус, мету та предмет діяльності, зокрема вказано, що філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені та в інтересах Товариства, здійснює делеговані Товариством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства. /а.с.57,т.1/

Також, в матеріалах справи є Положення про виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого наказом філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" від 29 грудня 2018 року № 408. Вказане положення визначає, що підрозділ є виробничим структурним підрозділом філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» та оперативно підпорядковується Філії, у своєї діяльності керується наказами та розпорядженнями Товариства, Статутом Товариства, Положенням про Філію, а також цим Положенням./а.с.109,т.2/

Для здійснення діяльності Філії та її структурних підрозділів в межах, встановлених законодавством, статутом Товариства та цим Положенням, Товариство наділяє Філію та її структурні підрозділи, тобто і підрозділ вагонна дільниця, наступними правами з урахуванням п.5 «Керівництво філією» та п.п.5.5: приймати на роботу та звільняти з роботи працівників Філії та/або її структурних підрозділів, згідно зі штатним розписом та Номенклатурою посад; укладати, змінювати та розривати трудові договори, приймати рішення з питань оплати праці та робочого часу працівників Філії та/або її структурних підрозділів, застосовувати заходи заохочення та/або притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Філії, вирішувати інші кадрові питання Філії та/або її структурних підрозділів.

Відповідно до п.п.5.3, 5.4,5.5 начальник філії діє на підставі довіреності, виданої товариством у порядку, передбаченому статутом Товариства та цього Положення. У довіреності визначаються межі та обсяг повноважень начальника Філії на виконання дій від імені Товариства. Начальник Філії підпорядкований правлінню Товариства. Під час здійснення своїх посадових обов`язків начальник Філії керується рішеннями органів Товариства та несе відповідальність за виконання таких рішень. Начальник філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень приймає на роботу та звільняє працівників Філії згідно зі штатним розписом та Номенклатурою посад/а.с.62-63, т.1/

Відповідно до п.5.4. та п.5.4.4 Розділу 5 «Керівництво та структура» Положення про Виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» начальник підрозділу діє на підставі довіреності, цього Положення та у межах своїх повноважень, приймає на роботу та звільняє працівників, згідно із штатним розписом та номенклатурою посад, укладає, змінює та розриває трудові договори, приймає рішення з питань оплати праці та робочого часу, застосовує заходи заохочення, притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності працівників, відповідно до встановленого порядку./а.с.115-116,т.2/.

Виходячи із вказаного Положення та посадової інструкції ОСОБА_1 від 11.05.2017 року, начальник підрозділу дійсно має повноваження приймати та звільняти працівників згідно із штатним розписом та номенклатурою посад, при умові наявності довіреності, при умові розірвання трудового договору зі штатним працівником, навіть позивачем, але при умові наявності інших підстав для звільнення, наприклад, передбачених ст.ст.38,39,40 КЗпП України, проте процедура розірвання трудового договору з ініціативи власника по ст.41 ч.5 КЗпПУ у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб передбачена для окремих категорій працівників за певних умов передбачає наявність рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений такими повноваженнями./а.с.233,т.1/

В основу оспорюваного наказу (розпорядження) №108/ос від 22.01.2019 року про звільнення покладено протокол оперативної наради під головуванням директора філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» Міняйло М.Б. від 31.10.2018 року №ПК-04/259. На час складення протоколу та згідно його змісту прийняття відповідних, вказаних у ньому рішень, був чинним Статут ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» від 02.09.2015 року/із змінами від 27.11.2018 року/, якими було змінено організаційно-правову форму з ПАТ «Укрзалізниця» на АТ «Укрзалізниця», інші положення статуту не змінювались.

Під час засідання оперативної наради під головуванням директора філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» Міняйла М.Б., було постановлено: «за порушення посадових обов`язків, а саме відсутність контролю за роботою резерву провідників розглянути доцільність перебування на займаній посаді старшого майстра резерву провідників Шостака Віталія Віталійовича», будь-які питання з приводу припинення повноважень позивача або його звільнення на нараді не розглядались, позивача взагалі не було запрошено до наради для надання їм пояснень.

Протокол оперативної наради від 31.10.2018 ПК-04/259 під головуванням директора філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» Міняйла М.Б., не є документом, яким повинно бути оформлене рішення правління ПАТ «Укрзалізниця» щодо припинення повноважень посадових осіб. Вказаний протокол суд мав би прийняти до уваги, якщо працівника звільнено було з інших підстав, наприклад за ч.2,3,11 ст.40 КЗпПУ та при наданні можливості заслухати безпосередньо пояснення працівника з приводу допущених їм порушень при виконанні трудових обов`язків.

Згідно Статуту АТ «Укрзалізниця» припинятися повноваження можуть тільки у членів наглядової ради (п.65, 66, пп.32 п.102 Статуту), членів ревізійної комісії (п.130 Статуту), голови правління та/або членів правління (п.89. 90, 93, 94 Статуту).

Зокрема, ч.3 ст.99 ЦК України зазначено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень інших посадових осіб Статутом не передбачено, що узгоджується з ч.2-3 ст.65, ч.І ст. 89 ГК України та положеннями ч.2 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.6 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

Суд звертає увагу на те, що протокол оперативної наради не може бути підставою наказу про звільнення за п.5 ст.41 КЗпПУ про припинення повноважень посадових осіб, оскільки оперативна нарада філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» неправомочна вирішувати питання припинення повноважень посадових осіб.

Крім того, суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що для прийняття та звільнення працівників керівнику підрозділу філії достатньо Положення про підрозділ, без довіреності, оскільки вказані пояснення суперечать підпункту 5,4 розділу 5 «Керівництво та структура» Положення про виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця", яким вказано, що начальник підрозділу діє на підставі довіреності, цього Положення та у межах своїх повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.95 ЦК України керівники філії та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Таким чином, судом встановлено, що в.о.начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4 не була видана довіреність станом на 22.01.2019 року на момент звільнення позивача, тобто останній діяв не на підставі довіреності та вищевказаного Положення, та не у межах своїх повноважень, оскільки не мав права видавати та підписувати наказ про розірвання трудового договору з позивачем шляхом припинення повноважень посадових осіб. Припинення повноважень посадових осіб належить до компетенції вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений такими повноваженнями, у виконуючого обов`язки начальника виробничого підрозділу ОСОБА_4. такі повноваження відсутні.

Відповідно до Статуту ПАТ "Українська залізниця" та рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 26.01.2016 року було затверджено Номенклатуру посад ПАТ "УКрзалізниця" та Порядок вирішення окремих питань з управління персоналом щодо працівників, посади яких зазначені в Номенклатурі посад, на які призначення та звільнення працівників проводиться за рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця", в якому зазначено перелік посад, на які призначення та звільнення проводиться за рішенням правління/а.с.161/. Проте, в п.9 вищевказаного Порядку зазначено, що призначення та звільнення працівників з посад в регіональних філіях та філіях Товариства, крім працівників, посади яких визначені у Номенклатурі посад ПАТ "Укрзалізниця" та пункті 2 цього Порядку, проводиться відповідно до положень про регіональні філії, філії, номенклатур посад регіональних філій та філій, а також порядку призначення та звільнення з керівних посад працівників регіональної філії, філії Товариства.

Аналізуючи положення Номенклатури посад ПАТ "Укрзалізниця", суд приходить до висновку про те, що штатна посада старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів Виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» не відноситься до посад, на які призначення та звільнення проводиться за рішенням правління. Як зазначалось вище, підставою для розірвання трудового договору за п. 5 ст. 41 КЗпП України шляхом припинення повноважень посадових осіб з окремими категоріями працівників за певних умов є рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений такими повноваженнями.

Таким чином, при розгляді вказаної справи необхідно звернути увагу на те, що позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманий штатний працівник, а не акціонер (учасник) чи посадова особа органів акціонерного товариства.

Способом захисту порушених або оскаржуваних прав у таких категоріях спорів є позов про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ винесений з порушенням вимог КЗпП України, не на підставі і у спосіб, що передбачені Законами України, не ґрунтуються на нормах матеріального права та порушують права і інтереси позивача у сфері трудових відносин, а тому, з метою забезпечення, гарантій забезпечення права громадян на працю, які передбачені у статті 5-1 КЗпП України щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи, оскаржуваний наказ відносно позивача підлягає скасуванню, в зв`язку із чим позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, позивача необхідно поновити на роботі з 23.01.2019 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

У разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП статтею 44 КЗпП передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Зокрема, позивачу ОСОБА_1 відповідно до наказу про припинення трудового договору № 108ос від 22.01.2019 року була сплачена вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку у сумі 268504,20 грн. та компенсація за 106 днів невикористаної відпустки в сумі 110577,08 грн., що вбачається із довідки від 18.10.2019 року/а.с.141/.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у разі задоволення позовних вимог позивача прийняти до уваги факт сплати при звільненні ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку у сумі 268504,20 грн. та компенсації за 106 днів невикористаної відпустки в сумі 110577,08 грн., що складає загальну суму 379081,28 грн. та зменшити стягнення на вказану суму.

Дійсно, листом Міністерства праці та соціальної політики України від 8.01.2009 р. №1/06/186-09 «Щодо права підприємства стягнути з поновленого на роботі працівника, за рішенням суду, вихідну допомогу, яка була виплачена йому при звільненні, та грошову компенсацію за невикористану відпустку» було передбачено, що при винесенні рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом має враховуватися факт виплати працівникові при звільненні вихідної допомоги.

Однак, суд зауважує, що листи Міністерства, та зокрема лист Міністерства праці та соціальної політики України від 8.01.2009 р. №1/06/186-09 «Щодо права підприємства стягнути з поновленого на роботі працівника, за рішенням суду, вихідну допомогу, яка була виплачена йому при звільненні, та грошову компенсацію за невикористану відпустку» не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер.

Суд, в даному випадку приймає до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року (справа № 826/808/16), якою зроблено висновок про те, що виплата середнього заробітку працівнику проводиться за весь час вимушеного прогулу та законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Крім того, зазначено, що Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (у справі№ 6-511цс16).

Також, суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року /753/15556/15ц; № 14-445цс18/, з якої вбачається, що сам факт оскарження позивачем у судовому порядку наказу про звільнення з посади не може свідчити про недобросовісність дій особи, оскільки є реалізацією нею конституційного права, передбаченого статтею 55 Конституції України, виплата вихідної допомоги була проведена товариством добровільно, на законних підставах, за відсутності рахункової помилки з його боку та недобросовісність з боку працівника не встановлена, тому передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів на підставі вимог статті 1212 ЦК України відсутні, незважаючи на те, що після поновлення працівника на роботі підстава для виплати вихідної допомоги відпала (наказ, на підставі якого було здійснено виплату вихідної допомоги, скасований рішенням суду), однак в силу вимог статті 1215 ЦК України ці кошти поверненню не підлягають.

Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі -Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

Відповідно до п. 2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за N 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

Останнім днем роботи позивача є 22.01.2019 року, отже період вимушеного прогулу розраховується з 23.01.2019 року по день винесення рішення суду.

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

В матеріалах справи є довідка про заробітну плату позивача за період вересня -жовтня 2018 року № 1105 від 21.10.2019 року/а.с.139/ та довідка про доходи позивача та нараховану заробітну плату за період листопад-грудень 2018 року № 104 від 04.03.2019 року/а.с.240/, видані філією «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Суд приймає до уваги при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу - довідку № 104 від 04.03.2019 року, оскільки розраховуємо заробітну плату за два місяці, які передують місяцю звільнення: листопад 2018 року позивачу нараховано -15675,84 грн. та у грудні 2018 року - 24326,49 грн, що разом складає 40002,33 грн. Кількість робочих днів відповідно виробничого календаря 2018 року складає у листопаді - 22, у грудні - 20 днів, тобто разом 42 робочих дня.

Середньоденна заробітна плата позивача за два місяця до дня звільнення складає 952,43 грн, виходячи із ділення заробітної плати за два місяця в розмірі 40002,33 грн. на 42 робочих дня, або при розрахунку середньомісячної величини заробітку за два місяця 40002,33грн.:2=20001,16грн. та розрахунку середньомісячного числа робочих днів 42:2=21, тобто 20001,16 грн. поділити на 21 день складає таку ж суму 952,43 грн.

Визначаємо період з часу звільнення позивача до прийняття рішення про поновлення на

роботі: з 23.01.2019 року по 13.02.2020 року включно, та множимо кількість робочих днів відповідно виробничого календаря на суму середньоденної заробітної плати.

Зокрема, січень 2019 року - усього 21 робочий день, беремо до розрахунку 7 робочих днів, починаючи з 23.01.19 по 31.01.19 року, лютий - 20 днів, березень -20 днів, квітень -20 днів, травень - 22 дня, червень -18 днів, липень - 23 дня,серпень - 21 день, вересень - 21 день, жовтень - 22 дня, листопад - 21 день, грудень - 21 день, січень 2020 року - 21 робочий день, лютий 2020 року беремо до розрахунку 9 робочих днів, по день винесення рішення включно- 13.02.2020 року. Загальна кількість робочих днів за вказаний період складає 266 робочих днів.

Загальний розмір середнього заробітку позивача за весь час вимушеного прогулу складає наступний розмір: 266 робочих днів помножити на середньоденну заробітну плату - 952,43 грн., що буде дорівнювати - 253346,38 грн., які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки при винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно повинен задовольнити вимогу про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних умов законом не передбачено.

В частині позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку з 22.01.2019 року та до моменту поновлення позивача на посаду суд відмовляє, оскільки останнім днем роботи позивача є 22.01.2019 року, отже період вимушеного прогулу розраховується з 23.01.2019 року по день винесення рішення суду.

Крім того, суд зауважує, що на стадії переходу до судових дебатів, позивач змінює /збільшує/ позовні вимоги та просить суд прийняти до уваги у разі задоволення позову та розрахунку середнього заробітку довідкуза період вересня-жовтня 2018 року № 1105 від 21.10.2019 року/а.с.139/, посилаючись на те, що він деякий час у період листопада, грудня 2018 року знаходився на лікарняному, але докази в підтвердження даних пояснень суду надано. Строк подання відповідних доказів суду сплинув та подання доказів на стадії переходу до судових дебатів законом не передбачено, тому суд приймає до уваги при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу - довідку № 104 від 04.03.2019 року., яка відображає заробіток позивача за два місяця до звільнення. До речі, представником позивача було надано суду письмовий обрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підтверджує розмір середньоденного заробітку - 952,43 грн., виходячи саме з довідки № 104 від 04.03.2019 року, яку суд приймає до уваги. Крім того, сторони не заперечували проти закінчення розгляду справи та переходу до судових дебатів. Тому, в частині збільшення позовних вимог щодо розміру середнього заробітку виходячи при обрахуванні з середньоденного заробітку у розмірі 2130,99 грн. суд відмовляє./а.с.139-140,т.2/

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі .

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Також, суд на підставі вимог ст.430 ЦПК України та ч.7 ст.235 КЗпПУ допускає негайне виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у розмірі 1536,80 грн. за дві позовні вимоги, оскільки позивача звільнено за подання позову, який випливає з трудового спору.

Керуючись ст.ст. 5-1,24,36,41,43,44,221,232,233,235,243,246,247,252 Кодексу Законів про працю України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Законом України «Про акціонерні товариства», постановою Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року

ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268,270, 273, 354, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 108/ос від 22.01.2019 року про припинення трудового договору (контракту) за підписом виконуючого обов`язки начальника вагонної дільниці ОСОБА_5., табельний номер 2479, яким ОСОБА_1 звільнено з посади старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України - у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на посаду старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів (непоїзний штат) філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 23 січня 2019 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» /код ЕДРПОУ 40075815, місцезнаходження 03150, м.Київ, МСП 150, вул.Тверська, 5/ на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 23.01.2019 року і по день винесення рішення суду в розмірі 253346,38 грн. /двісті п`ятдесят три тисячі триста сорок шість гривень тридцять вісім копійок/. Виплату зазначеної суми провести за вирахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» /код ЕДРПОУ 40075815, місцезнаходження 03150, м.Київ, МСП 150, вул.Тверська, 5/ на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн./сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок/, сплачений ним при подачі позову.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» /код ЕДРПОУ 40075815, місцезнаходження 03150, м.Київ, МСП 150, вул.Тверська, 5/ на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн./одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок/.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на посаді старшого майстра Київського резерву провідників пасажирських вагонів (непоїзний штат) філії «Пасажирська компанія» виробничий підрозділ вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський Акціонерного товариства «Українська залізниця» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20.02.2020 року.

Суддя Гниличенко М. В.