open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2020

Справа № 910/17844/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м.Київ, вул. Івана Федорова 32 а, код ЄДРПОУ 30859524)

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м.Київ, вул.Обсерваторна 17а, код ЄДРПОУ 21626809)

про стягнення 5 717,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 5717,15 грн. відшкодування по ДТП, яка сталась 26.10.2017 з вини страхувальника відповідача за полісом №АК/3328456.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.12.2019 відкрив провадження у справі № 910/17844/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвала суду від 20.12.2019 отримана позивачем - 24.12.2019, відповідачем -24.12.2019 відповідно.

08.01.2020 відповідач засобами поштового зв`язку (надіслано 03.01.2020) подав до суду відзив на позовну заяву,в якому зазначив, що у виплаті страхового відшкодування по ДТП 26.10.2017 позивачу на звернення від 08.11.2018 відмовлено відповідно до п.4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з підстав пропуску річного строку з моменту настання ДТП для звернення з відповідною заявою про виплату. У задоволенні позову також відповідач просив відмовити з цих підстав.

Позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик), та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0101-17-00174 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом, а саме: автомобілем марки "Peugeot 107", державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Строк дії Договору: з 00:00 год. 12.05.2017 по 24:00 год. 11.05.2018.

26.10.2017 по бул.Дружби Народів у м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Peugeot 107", державний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та автомобіля "Opel Vectra", державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , у зв`язку з чим було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2018 у справі № 757/66516/17-п встановлено в діях ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 за ст..124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків для накладення адміністративного стягнення.

27.10.2017 страхувальник ОСОБА_1 звернулась до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку по договору добровільного страхування №28-0101-17-00174 від 28.04.2017 та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до наряду-замовлення ТОВ «ІЛТА» № зн-П068961 від 27.10.2017 (закритий 22.12.2017), ремонтної калькуляції № ДККА 58717 від 01.11.2017, визначено вартість ремонтних робіт та деталей, необхідний для відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля "Peugeot 107", державний номер НОМЕР_1 у розмірі 5717,15 грн.

06.11.2017 позивач на підставі страхового акту №ДККА-58717 від 03.11.2017, розрахунку страхового відшкодування до нього, відповідно до розпорядження на виплату від 06.11.2017 за заявою страхувальника було здійснено перерахування страхового відшкодування ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ілта» у розмірі 5717,15 грн, що підтверджується платіжним дорученням №31326 від 06.11.2017 на суму 5717,15 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи встановлено, що транспортний засіб марки "Opel Vectra", державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля "Peugeot 107", державний номер НОМЕР_1 знаходився під керуванням ОСОБА_2 , його експлуатація була застрахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» на підставі полісу № АК/3328456.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Peugeot 107", державний номер НОМЕР_1 вбачається, що рік випуску автомобіля - 2011, а отже на дату ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у п. 7.38 Методики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено обґрунтовану вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу у розмірі 5717,15 грн.

У зв`язку із виплатою страхового відшкодування до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст.ст. 512, 993 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов`язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

У статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічна правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Судом з наданих документів встановлено та сторонами не спростовано, що спірна ДТП сталася 26.10.2017, в той час як позивач звернувся із заявою про регресні вимоги за вих. № 927 УСГ/АГ від 08.11.2018 (докази направлення такої заяви відповідачу в матеріалах справи відсутні, при цьому відповідач зазначає про отримання цієї заяви 13.11.2018). Жодних інших доказів звернення до відповідача в межах річного строку від настання ДТП матеріали справи не містять.

Натомість суд звертає увагу відповідача на те, що положеннями пункту 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов`язок страховика не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (пункт 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Матеріали справи не містять, а відповідачем не подано жодних доказів, на підставі яких суд може встановити, що відповідачем було прийняте вмотивоване рішення про відмову позивачу у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) протягом встановленого строку.

Лист за вих.№ 1537 від 12.08.2019 про відмову у виплаті страхового відшкодування наданий позивачу поза межами встановленого строку.

Проте, оскільки позивачем не дотримано встановленого законодавством строку на звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, відповідач вправі відмовити у здійсненні страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з огляду на приписи п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що ним і здійснено.

За таких обставин, з урахуванням наявних у матеріалах справи документів, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування поза межами одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тобто звернувся з пропуском встановленого законом строку, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 5717,15 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи, покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак

Джерело: ЄДРСР 87711234
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку