ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/4751/19 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Шурка О.І.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод», у якому просило застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та споруд Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод», за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське шосе, буд. 34, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 26 02.08.2019 № 268.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 адміністративний позов задоволено.

Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та споруд Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод», за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське шосе, буд. 34, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 26 02.08.2019 № 268.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на неправильне встановлення фактичних обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.08.2019, на підставі наказу ГУ ДСНС України в Київській області від 18.06.2019 № 641 (а.с. 21), повідомлення про проведення планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 12.06.2019 № 66/1/8316 (а.с. 31), посвідчення на проведення перевірки від 26.06.2019 № 6415 (а.с. 32), Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області проведено планову перевірку додержання ТОВ «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

За результатами перевірки складений акт від 02.08.2019 № 268 (а.с. 33-49), у якому зафіксовані порушення:

1. пункту 2 розділу II НАПБ: керівник підприємства не визначив обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, не призначено відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, техногенного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту;

2. на об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) не встановлено протипожежний режим п. 3, розділ ІІ, ППБУ;

3. пункту 4 розділу II. НАПБ: для кожного приміщення об`єкту не розроблено та не затверджено керівником об`єкту інструкції про заходи пожежної безпеки;

4. територія об`єкта, а також будинки, споруди, приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки п. 8, розділ ІІ, ППБУ;

5. для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових) не розроблено інструкцію, в якій визначити їхні обов`язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання систем протипожежного захисту, а також не указано, хто з посадових осіб об`єкта має бути викликаний у нічний час у разі пожежі, п.10, розділ ІІ, ППБУ;

6. працівниками об`єкта на дотримується встановлений протипожежний режим та не виконуються вимоги цих Правил та інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, п.10, розділ ІІ, ППБУ;

7. початок роботи новоутворених підприємств, початок використання суб`єктом господарювання об`єктів нерухомості(будівель, споруд, приміщень або їх частин) не здійснено суб`єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, абз. 1 ч. 2 ст. 57 КЦЗУ;

8. усі працівники при прийняті на роботу не пройшли навчання на інструктаж з питань пожежної безпеки , п. 15 розділ ІІ, ППБУ;

9. посадові особи та працівники не пройшли навчання а перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою КМУ ВІД 26.06.2013 РОКУ № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» п. 16, розділ ІІ, ППБУ;

10. не заборонено приступати до роботи особам, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, п. 20 розділ ІІ, ППБУ;

11. на елеваторі не забезпечено освітлення зовнішніх пожежних драбин. протипожежного обладнання, входів до будинків та споруд, п. 1.10, глави 1, розділ ІІІ, ППБУ;

12. на території об`єкта на виїздах(в`їздах) не встановлені схеми території, п. 1.15, глава І, розділ ІІІ, ППБУ;

13. керівник підприємства своїм розпорядчим документом не визначив спеціальні місця ля куріння п. 1.19, глава І, розділ ІІІ, ППБУ;

14. керівник об`єкту, підприємства не забезпечив утримання засобів протипожежного захисту у працездатному стані та не забезпечив їх технічне обслуговування, п. 2.2, глава 2, розділ ІІІ, ППБУ;

15. у адміністративному корпусі та вісовій, дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують 1 групу вогнезахисної ефективності, п. 2.5, глава 2, розділ ІІІ, ППБУ;

16. усі будинки, приміщення і споруди не своєчасно очищаються від горючого сміття та відходів виробництва. Терміни очищення не встановлено технологічними регламентами або інструкціями, що затверджуються керівником об`єкта або підприємства;

17. для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення не визначено категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», а також клас зони згідно з «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, які не позначено на вхідних дверях до приміщення, а також у межах зон усередині приміщень та ззовні, пункт 2.9, глава 2, розділ III, ППБУ;

18. будинки та інші об`єкти не забезпечені адресними вказівниками (назва вулиці, номер будинку), встановленими на фасадах будівель або інших видних місцях і не освітлюються в темний час доби, п. 2.22, глава 2, розділ ІІІ, ППБУ;

19. сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітлення. Світильники евакуаційного освітлення не вмикаються з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей, п. 2.31, глава 2, розділ ІІІ, ППБУ;

20. світлові покажчики «Вихід» постійно не утримуються справними, пункт 2.32, глава 2, розділ III, ППБУ;

21. з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснюються за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, пункт 1.6, глава 1, розділ IV, ППБУ;

22. в електропроводках вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон відгалужувальні та з`єднувальні коробки не закриті кришками з негорючих або важкогорючих матеріалів, пункт 1.7, глава 1, розділ IV, ППБУ;

23. електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати не встановлено на не горючі основи (конструкції) або з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра, пункт 1.17, глава 1, розділ IV, ППБУ;

24. замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання мають не проводяться 1 раз на 2 роки, пункт 1.20, глава 1, розділ IV, ІІПБУ;

25. захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку не виконано відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд», пункт 1.21, глава 1, розділ IV, ППБУ;

26. на електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у елеваторі, не нанесені знаки, що вказують на їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами, пункт 1.5, глава 1, розділ IV, ППБУ;

27. електрощити, групові електрощитки не оснащено схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки), пункт 1.16, глава 1, розділ IV, ППБУ-

28. будинки, приміщення та споруди не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», пункт 1.-2, глава 1, розділ V, ППБУ;

29. підтримання експлуатаційної придатності СПЗ не проводиться відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», пункт 1.4, глава 1, розділ V, ППБУ;

30. вогнегасники не встановлено у легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі, пункт 3.15, глава 3, розділ V, ППБУ;

31. технічне обслуговування вогнегасників не здійснюється відповідно до Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 555/9154, а також ДСТУ 4297-2004 «Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги», пункт 3.17, глава 3, розділ V, ППБУ;

32. необхідна кількість первинних засобів пожежогасіння не визначена відповідальним за пожежну безпеку на об`єкті окремо для кожного поверху та приміщення, пункт 3.8, глава 3, розділ V, ППБУ;

33. для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння не установлено вказівні знаки згідно з ДСТУ 180 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір», ТОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальньїе и знаки безопасности». Знаки не розміщені на видимих місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями, пункт 3.10, глава З, розділ V, ППБУ;

34. на пожежних щитах (стендах) не вказано їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів, пункт 3.12, глава 3, розділ V, ППБУ;

35. вогнегасники, які експлуатуються, не пронумеровані за прийнятою на об`єкті системою нумерації, пункт 3.18, глава 3, розділ V, ППБУ;

36. пожежні щити не укомплектовано згідно згідно норм, а саме: вогнегасники - 3 шт.,ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт., пункт 3,21, глави 3, розділу V ППБУ;

37. не проведено ідентифікацію об`єкта господарської діяльності, ПТБ (наказ МВС від 05.11.2018 № 879) розділ III п. 7 Наказ МНС № 140 п.7;

38. не розміщено інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії, пункт 3 частини першої статті 20 КЦЗУ;

39. не забезпечено відповідно до законодавства працівників засобами колективного та індивідуального захисту, пункт 2, розділ III, ПТБ, пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ;

40. не проведено навчання працівників діям у надзвичайних ситуаціях, пункт 2, розділ III, ПТБ;

41. допуск до роботи працівників не здійснюється тільки після проходження ними навчань, інструктажів і перевірки знань з питань цивільного захисту, зокрема з техногенної безпеки, пункт 4, глава 6, розділ V, ПТБ;

42. не забезпечено аварійно-рятувальне обслуговування суб`єктів господарювання відповідно до вимог статті 133 цього Кодексу, пункт 12 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України.

Вважаючи, що наведені в акті перевірки порушення не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про необхідність застосування заходів реагування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що не усунення відповідачем всіх виявлених перевіркою порушень правил протипожежної безпеки, несе реальний ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що може спричинити загрозу життю та здоров`ю людей.

Зважаючи на вказане вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головне управління ДСНС України у Київській області у відповідності до Кодексу цивільного захисту України та Положення про Головне управління ДСНС України у Київській області, затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 № 3 здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно - рятувальних служб.

Відповідно до положень ст. 64 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 Кодексу цивільного захисту України).

Нормами ч. 2 ст. 51 Кодексу цивільного захисту України, передбачено, що забезпечення техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на його керівника.

Згідно з приписами ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до норм п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Положеннями ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

При цьому, з аналізу вищенаведеного убачається, що застосування заходів реагування можливо, у разі виявлення порушень, які реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Так, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417, затверджено Правила пожежної безпеки в Україні, які є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Вказані Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

Згідно пунктів 1, 2, 3 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів.

Під час розгляду спору по суті в суді першої інстанції, відповідач надав письмові докази наявності необхідних документів та проведених заходів, серед іншого: інвентаризаційна справ на будівлі та споруди що входять до цілісного майнового комплексу (а.с. 89-98), наказ про встановлення протипожежного режиму № 2 від 30.08.2019 (а.с. 99-101), інструкцію про встановлення протипожежного режиму від 30.08.2019 (а.с. 102-109), інструкцію про заходи пожежної безпеки від 30.08.2019 (а.с. 110-115), інструкцію про заходи пожежної безпеки в приміщеннях від 30.08.2019 (а.с. 116-117), доповідну записку про стан усунених порушень від 24.08.2019 (а.с. 118-119), інструкцію для працівників охорони з питань протипожежної безпеки від 30.08.2019(а.с. 120-122), «Журнал реєстрації інструкцій з питань протипожежної безпеки, витяг (а.с. 123-125), «Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці, витяг (а.с. 126-130), «Журнал реєстрації інструктажу на робочому місці, витяг (а.с. 130-130), «Програма загальної підготовки працівників до дій у надзвичайних ситуаціях (а.с. 131-136), видаткову накладну № 4361 від 16.09.2019 (а.с. 138), наказ про припинення використання окремих будівель і споруд № 3 від 30.08.2019 (а.с. 139-140), «Технічний звіт по проведенню профілактичних електровимірювальних робіт електрообладнання» (а.с. 141-150), «Журнал обліку вогнегасників» від 20.09.2019 року (а.с. 151-152), договір № 16 від 16.09.2019 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій (а.с. 193-158).

Заперечуючи проти задоволення адміністративного позову, відповідач наголошував на тому, що ним усунуто переважну більшість порушень, зафіксованих в акті від 02.08.2019 № 268, а інша їх частина, не може слугувати підставою для вжиття заходів державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення роботи підприємства.

21.10-22.10.2019 на підставі наказу ГУ ДСНС України в Київській області від 18.10.2019 № 1106 (а.с. 180), посвідчення на проведення перевірки від 26.06.2019 № 9568 (а.с. 182-185), Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області було проведено позапланову перевірку додержання ТОВ «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

За результатами перевірки, контролюючим органом складено акт від 22.10.2019 року № 388 у якому зафіксовано, серед іншого, опис виявлених порушень вимог законодавства. Всього зафіксовано 20 порушень, переважна кількість з яких, має ризик - пожежа. (а.с. 186-195):

1. пункту 4 розділу II. НАПБ: для кожного приміщення об`єкту не розроблено та не затверджено керівником об`єкту інструкції про заходи пожежної безпеки;

2. територія об`єкта, а також будинки, споруди, приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки п. 8, розділ ІІ, ППБУ;

3. початок роботи новоутворених підприємств, початок використання суб`єктом господарювання об`єктів нерухомості(будівель, споруд, приміщень або їх частин) не здійснено суб`єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, абз. 1 ч. 2 ст. 57 КЦЗУ;

4. посадові особи та працівники не пройшли навчання а перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою КМУ ВІД 26.06.2013 РОКУ № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» п. 16, розділ ІІ, ППБУ;

5. не заборонено приступати до роботи особам, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, п. 20 розділ ІІ, ППБУ;

6. не забезпечено освітлення зовнішніх пожежних драбин. протипожежного обладнання, входів до будинків та споруд, п. 1.10, глави 1, розділ ІІІ, ППБУ;

7. на підприємстві усі дерев`яні елементи крокви, лати) не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують 1 групу вогнезахисної ефективності, п. 2.5, глава 2, розділ ІІІ, ППБУ;

8. для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення не визначено категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», а також клас зони згідно з «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, які не позначено на вхідних дверях до приміщення, а також у межах зон усередині приміщень та ззовні, пункт 2.9, глава 2, розділ III, ППБУ;

9. сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітлення. Світильники евакуаційного освітлення не вмикаються з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей, п. 2.31, глава 2, розділ ІІІ, ППБУ;

10. світлові покажчики «Вихід» постійно не утримуються справними, пункт 2.32, глава 2, розділ III, ППБУ;

11. з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснюються за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, пункт 1.6, глава 1, розділ IV, ППБУ;

12. електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати не встановлено на не горючі основи (конструкції) або з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра, пункт 1.17, глава 1, розділ IV, ППБУ;

13. захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку не виконано відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд», пункт 1.21, глава 1, розділ IV, ППБУ;

14. будинки, приміщення та споруди не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», пункт 1.-2, глава 1, розділ V, ППБУ;

15. підтримання експлуатаційної придатності СПЗ не проводиться відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», пункт 1.4, глава 1, розділ V, ППБУ;

16. вогнегасники не встановлено у легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі, пункт 3.15, глава 3, розділ V, ППБУ;

17. пожежні щити не укомплектовано згідно згідно норм, а саме: вогнегасники - 3 шт.,ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт., пункт 3,21, глави 3, розділу V ППБУ;

18. не проведено ідентифікацію об`єкта господарської діяльності, ПТБ (наказ МВС від 05.11.2018 № 879) розділ III п. 7 Наказ МНС № 140 п.7;

19. не проведено навчання працівників діям у надзвичайних ситуаціях, пункт 2, розділ III, ПТБ;

20. допуск до роботи працівників не здійснюється тільки після проходження ними навчань, інструктажів і перевірки знань з питань цивільного захисту, зокрема з техногенної безпеки, пункт 4, глава 6, розділ V, ПТБ;

Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень, є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Колегія суддів наголошує на тому, що поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Підлягає врахуванню, що відповідачем проведено роботу з усунення порушень та недоліків, встановлених актом № 268 від 02.08.2019. Крім того, актом № 388 від 22.10.2019 також встановлено, що відповідач здійснював заходи на усунення виявлених порушень.

До апеляційної скарги було також додано акт від 29.10.2019 № 419, складений за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Так, за результатами проведення останнього перевірочного заходу, контролюючим органом було зафіксовано 11 порушень:

1.початок роботи новоутворених підприємств, початок використання суб`єктом господарювання об`єктів нерухомості (будівель, споруд, приміщень або їх частин) не здійснено суб`єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (абзац перший частини другої статті 57 КЦЗУ);

2.на підприємстві усі дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) які оброблені вогнезахисною сумішшю не відповідають технічним характеристикам просочувальної суміші «ДСЛ-2» (пункт 2.5, глава 2. розділ ІІІ, ППБУ);

3.сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням, Світильники евакуаційного освітлення не вмикаються з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей (пункт 2.31, глава 2, розділ ІІІ, ППБУ);

4.світлові покажчики «Вихід» постійно не утримуються справними (п. 2.32 глава 2 розділ ІІІ ППБУ);

5. з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснюються за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (п. 1.6, глава 1, розділ IV ППБУ);

6.захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку не виконано відповідно до вимог ДСТУ БВ.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» (п. 1.21, глава 1, розділ IV ППБУ);

7.будинки, приміщення та споруди не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (п. 1.2, глава 1, розділ V ППБУ);

8.підтримання експлуатаційної придатності СПЗ не проводиться відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (п. 1.4, глава 1, розділ V ППБУ);

9.не проведено ідентифікацію об`єкта господарської діяльності (ПТБ наказ МВС від 05.11.2018 № 879) розділ ІІІ п. 7 наказ МНС № 140 п. 7);

10.не проведено навчання працівників діям у надзвичайних ситуаціях (п. 2 розділ ІІІ, ПТБ);

11.допуск до роботи працівників не здійснюється тільки після проходження ними навчань, інструктажів і перевірки знань з питань цивільного захисту, зокрема з техногенної безпеки (п. 4, глава 6, розділ V, ПТБ).

Також, стороною апелянта додано:

- акт надання послуг № 173 від 22.11.2019, згідно якого ТОВ «АГНІ-112» було надано послуги ТОВ «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» з обробки протипожежним вогнезахисним покриттям конструкцій;

- акт перевірки відповідності вогнезахисту від 22.11.2019 № 26;

- посвідчення про проходження уповноваженими особами ТОВ «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, що видані відповідним територіальним органом ДСНС;

- журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки.

Колегія суддів наголошує на тому, що застосування заходів реагування спрямовано не як санкція для відповідача, а виключно для забезпечення безпеки життя та здоров`я людей, які працюють на підприємстві, від будь-якого ризику настання небезпечних чинників, а захід реагування має тимчасовий та спонукаючий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень.

Отже, за результатами здійснення чергового перевірочного заходу, відповідачем так і не було повністю усунуто всі порушення. Проте, слід врахувати, що при вирішенні питання про наявність підстав для застосування заходів реагування, у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, слід виходити з того, чи можуть порушення, що так і не було усунуто призвести до реальної загрози життю та здоров`ю людей, адже важливим та необхідним є дотримання балансу наявності можливого ризику з негативними наслідками для суб`єкта господарювання, пов`язаними з блокуванням роботи підприємства.

Так, колегія суддів вважає, що більшість виявлених порушень, які могли нести реальну загрозу було усунуто суб`єктом господарювання та підтверджується актами перевірки, а інші ж порушення, що не були усунуті - не містять прямого та очевидного впливу на виникнення надзвичайної ситуації та можливості швидкого реагування - збереження життя/здоров`я людей та майна. Слід наголосити, що наявність порушень, які залишились не усунутими, є прямим обов`язком для виконання відповідачем, проте, виходячи з їх суті та можливих ризиків настання надзвичайної ситуації, не є співмірним для застосування заходів реагування у вигляді повного блокування роботи підприємства, наявність порушень, які можливо усунути «на папері» (провести інструктаж, отримати погодження, оформити та упорядкувати дозвільні документи у відповідності до вимог законодавства).

Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надано належної та повної оцінки змісту зафіксованих в акті перевірки порушень з точки зору підтвердження належними доказами наявності підстав для застосування відповідного заходу реагування. Також, апелянт наголошує на тому, що суд не повинен обмежуватися тільки даними акту перевірки, натомість, повинен перевірити достовірність інформації про зафіксовані в ньому порушення, шляхом зібрання відповідних доказів, застосування судом обраного заходу реагування має обгрунтовуватись з дотриманням всіх принципів адміністративного судочинства. Проте, суд не з`ясував реальності існування перелічених в акті перевірки порушень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, дійсно, перевіряючи обгрунтованість позовних вимог відповідного органу ДСНС України про застосування заходів реагування, суд має перевірити: 1) відповідність виявлених порушень з вимогами законодавства, що регулюють дані правовідносини; 2) встановити обсяг та «вагу» зазначених в акті перевірки порушень на предмет існування реальної загрози життю та здоров`ю людей (працівників, відвідувачів); 3) оцінити зібрані під час розгляду спору по суті докази від усіх сторін на предмет здійснення суб`єктом господарювання заходів по усуненню порушень, виявлених під час перевірочного заходу (вжиття заходів по ініціюванню проведення позапланової перевірки, часткове/повне усунення виявлених порушень, пріоритет усунення реальних загроз над «паперовими порушеннями» тощо); 4) надати оцінку спірним правовідносинам щодо наявності/відсутності підстав для застосування заходів реагування. Проте, доводи апелянта про те, що суд під час розгляду спору по суті має перевіряти реальність зазначених в акті перевірки порушень з встановленням певних технічних характеристик та оцінки «технічної» сторони таких порушень, є необгрунтованими, адже зазначене виходить за межі компетенції суду, та є виключно дискреційними повноваженнями спеціального уповноваженого органу - Державної служби України з надзвичайних ситуацій, працівники якої, володіють спеціальними знаннями та мають необхідні навички по виявленню порушень вимог законодавства. Факт усунення порушень потребує також візуального огляду посадовими особами ДСНС України.

Таким чином, враховуючи вказані вище дії відповідача, спрямовані на усунення виявлених порушень, що залишились після проведення останнього перевірочного заходу, колегія суддів вважає, що застосування заходів реагування, у такому разі, буде спрямовано як санкція для відповідача, жодним чином не пришвидшуючи усунення порушень, які залишились, зважаючи на те, що їх водночас усунути неможливо.

На переконання колегії суддів, застосований судом першої інстанції захід реагування у повній мірі виконав свій спонукаючий характер, з огляду на що, порушення, які не усунуті на даний час, не створюють прямої загрози життю чи здоров`ю людей, та мають бути усунуті за наслідком виконання робіт (надання послуг) за укладеними відповідачем договорами.

Крім того, під час прийняття судового рішення, мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача, як суб`єкта владних повноважень, звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. За своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей, у зв`язку з чим, його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавцем покладений як основа і правова підстава для його застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, через що, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» про застосування заходів реагування відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 19.02.2020.