ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

20 лютого 2020 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/701/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву депутата Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 360/701/20 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської виборчої комісії Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської виборчої комісії Луганської області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Сєвєродонецької міської виборчої комісії Луганської області щодо узагальнення матеріалів по відкликанню депутатів Сєвєродонецької міської ради, складання протоколу № 5 від 13.02.2020 та відправлення листа до політичної партії щодо відкликання депутата за народною ініціативою;

- зобов`язати Сєвєродонецьку міську виборчу комісію Луганської області розглянути питання про припинення ініціативи щодо відкликання депутатів Сєвєродонецької міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Сєвєродонецької міської виборчої комісії Луганської області від 23.01.2018 № 2 позивач зареєстрований депутатом Сєвєродонецької міської ради. На протязі 2019-2020 років не пропустив жодного пленарного засідання Сєвєродонецької міської ради, не існує й інших підстав для відкликання позивача за народною ініціативою, визначних статтею 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

13.02.2020 Сєвєродонецька міська виборча комісії Луганської області склала протокол № 5 про узагальнення підсумків перевірки відповідності документів, переданих до комісії офіційним представником ініціативної групи при ініціюванні відкликання депутата Сєвєродонецької міської ради Луганської області ОСОБА_1 вимогам статей 38-40 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», на підставі якого комісія звернулася до вищого керівного органу партії «Блок Петра Порошенко - Солідарність», місцева організація якої висувала позивача кандидатом по багатомандатному округу на виборах 25.10.2015.

На підставі статей 37-41 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» позивач вважає дії Сєвєродонецької міської виборчої комісії неправомірними, а тому звернувся з цим позовом до суду.

Разом із позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом заборони Сєвєродонецькій міській виборчій комісії Луганської області та іншим суб`єктам приймати юридичні акти на підставі протоколу від 13.02.2020 № 5 про узагальнення підсумків перевірки відповідності документів, переданих до комісії офіційним представником ініціативної групи при ініціюванні відкликання депутата Сєвєродонецької міської ради Луганської області ОСОБА_1 вимогам статей 38-40 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що ОСОБА_1 є депутатом Сєвєродонецької міської ради, депутатські повноваження визнані постановою Сєвєродонецької міської виборчої комісії від 23.01.2018 № 2. З посиланнями на частини першу та другу статті 90 Закону України «Про місцеві вибори», статтю 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», заявник зазначає, що у зв`язку з існуючою прогалиною у законодавстві, є неможливим поновити повноваження депутата, яких він був позбавлений через неправомірні дії виборчої комісії. Через це, а також у зв`язку з завідомо неправомірними діями Сєвєродонецької виборчої комісія, яка перевірила підписи виборців на підписних листах за відкликання позивача, не залучивши для цього правоохоронні органи, заявник просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову.

На думку заявника, забезпечення позову в даному випадку не вирішує питання про правомірність дій Сєвєродонецької міської виборчої комісії, а лише тимчасово зупиняє настання негативних наслідків для позивача до перевірки правомірності таких дій та винесення судом рішення у справі.

Представник Сєвєродонецької міської виборчої комісії Шарко Д.Р. надав письмові пояснення, в яких зазначив таке (арк. спр.18-20).

З тексту прохальної частини заяви незрозуміло, які саме органи, установи чи організації позивач розуміє під «іншими суб`єктами» та чому вони не залучені до цього процесу.

Також, відповідно до частини третьої статті 37 ВК України рішення виборчої комісії з розглянутого питання письмово оформляється у формі постанови.

Тобто, виборча комісія може приймати рішення виключно у формі Постанов. Наразі незрозуміло, чому Позивач хоче обмежити діяльність комісії шляхом заборони приймати юридичні акти з цього питання, а не шляхом заборони у прийнятті постанов.

18.02.2020 у зв`язку з підозрою на протиправне заволодіння печаткою виборчої комісії та журналом вихідної кореспонденції секретарем комісії ОСОБА_2 в присутності представник поліції, ЗМІ та членів комісії працівниками аварійної служби був відкритий сейф комісії (оскільки ОСОБА_2 привласнила ключ і обмежила доступ іншим особам).

Під час огляду його змісту, поміж іншого, було зафіксовано відсутність печатки ТВК, журналу вхідної кореспонденції, а також підписних листів на відкликання депутатів за результатами зборів ініціативної групи виборців 26.01.2020 та будь-яких інших документів, пов`язаних з цими зборами, як і будь-яких рішень (оригіналів чи копій) Сєвєродонецької міської виборчої комісії з цього приводу.

За цим фактом наразі відкрито кримінальне провадження № 12020130370000317 від 18.02.2020.

У зв`язку з чим надати копії протоколу від 13.02.2020 № 5 неможливо, оскільки вказаний документ вибув з володіння комісії внаслідок злочинних дій.

Органи національної поліції до перевірки не залучалися, оскільки їм, з невідомих причин, не були надані оригінали чи завірені копії підписних листів на відклик депутатів.

Сторони у судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник заявника надав заяву про розгляд справи за його відсутності, заяву підтримав у повному обсязі (арк. спр. 10-13, 27).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості клопотання про забезпечення позову, суд прийшов до такого.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV) повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі його відкликання виборцями у встановленому цим Законом порядку.

Порядок відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою визначений розділом V Закону № 93-IV.

Статтею 46 Закону № 93-IV визначено, що рішення, дії або бездіяльність виборчої комісії, окремих осіб, які входять до її складу, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом про місцеві вибори.

Положеннями частини першої статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

Суд зауважує, що позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та не обґрунтовано причини неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів.

Крім того, предметом спору в даній справі є правомірність дій Сєвєродонецької міської виборчої комісії по узагальненню матеріалів щодо відкликання депутатів Сєвєродонецької міської ради, складанню протоколу та направленню листа до політичної партії щодо відкликання депутата Сєвєродонецької міської ради.

Однак станом на час розгляду питання стосовно забезпечення позову не наданий сам протокол від 13.02.2020 № 5, а також інші документи на підтвердження обґрунтування заяви про забезпечення позову.

Також, позивач згідно пред`явленої заяви просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим суб`єктам приймати юридичні акти на підставі протоколу від 13.02.2020 № 5, при цьому взагалі не визначаючи таких суб`єктів та не конкретизуючи, які саме юридичні акти слід заборонити приймати відповідачу чи іншим суб`єктам.

Заява про забезпечення позову не містить обґрунтування, які саме права, свободи та інтереси заявник вважає порушеними чи оспорюваними, які неможливо буде поновити (необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для захисту цих прав) в разі невжиття заходів забезпечення позову, адже положеннями частини другої статті 150 КАС України передбачено забезпечення позову не у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а у випадку необхідності докладання значних зусиль та витрат для виконання рішення суду або в поновленні порушених прав, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення її порушених прав та інтересів.

Враховуючи принцип співмірності та співвідношення прав, які просить захистити позивач, суд не вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви депутата Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 360/701/20 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської виборчої комісії Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

С.В. Борзаниця