Справа № 201/11452/19

Провадження № 2/201/785/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

12 лютого 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Кисельової В.В.,

за участю представника позивача - Іванової Т.М.,

за участю відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аста» до ОСОБА_1 , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Грошової Світлани Василівни , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019р. ТОВ «Аста» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, визначивши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Грошової С.В. (а.с. № 2-5).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 28.10.2019р. відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання (а.с. 39).

Підготовче засідання у справі проведене 07.02.2020р. та справу призначено в судове засідання до розгляду по суті на 12.02.2020р. (а.с. 168).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.02.2008р. між ЗАТ «Хоум Кредит Банк» (який є правонаступником ЗАТ «Агробанк») і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10.840.08.40., на підставі якого ОСОБА_1 отримав цільовий кредит на придбання нерухомого майна в розмірі 110 700 доларів США зі строком повернення до 07.02.2038р. з погашенням щомісячними платежами, починаючи з липня 2009 року у період з 1 по 25 число в сумі 314 доларів США на вказаний у договорі рахунок.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 08.02.2008р. між тими ж сторонами було укладено іпотечний договір №10.840.08.40.1, на підставі якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ЗАТ «Хоум Кредит Банк» квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

28.03.2011р. між ПАТ «Хоум Кредит Банк» і ПАТ «Платинум Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 20110328-Е, відповідно до умов якого ПАТ «Хоум Кредит Банк» відступив ПАТ «Платинум Банк» всі права вимоги за кредитними договорами.

Також 28.03.2011р. між ПАТ «Хоум Кредит Банк» і ПАТ «Платинум Банк» укладено договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, у т.ч. право вимоги за іпотечним договором № 10.840.08.40.1 від 08.02.2008р.

В порушення умов кредитного договору і додаткової угоди № 1 ОСОБА_1 не повертав кредит у строки, зазначені в кредитному договорі та додатковій угоді № 1, не сплачував відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим перед ПАТ «Платинум Банк» у ОСОБА_1 виникла заборгованість станом на 21.11.2012р. в сумі 2 223 176,39 грн.

Рішенням Жовтневого суду м. Дніпропетровська від 09.04.2013р. по справі № 412/15902/2012 задоволені позовні вимоги ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Платинум банк» за договором №10.840.08.40 від 08.02.2008р. в сумі 2 223 176,39 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , шляхом реалізації з публічних торгів. Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 станом на 21.11.2012р. мав заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 223 176,39 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитом - 107 907 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 862 503,05 грн. та суми заборгованості за відсотками - 58 626 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 468 604,65 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 28.11.2011р. по 21.11.2012р. - 892 068,69 грн.

Рішенням Правління НБУ від 10.01.2017р. №14-рш/БТ ПАТ «Платинум Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, рішенням від 11.01.2017р. № 85 виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Платинум Банк», розпочато процедуру виведення ПАТ «Платинум Банк» з ринку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Ірклієнку Ю.П. з 11.01.2017р. до 10.02.2017р. включно.

Рішення Правління НБУ від 23.02.2017p. №95-рш відкликано банківську ліцензію ПАТ «Платинум Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 24.02.2017р. №743 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк», розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Платинум Банк» з 24.02.2017р. до 23.02.2019р.

Згідно із п.п. 1, 2, 3 ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд приступив до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку, до якої включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. Кредитні кошти є активом банку та включаються до складу ліквідаційної маси для подальшого задоволення вимог кредиторів (вкладників) банку. Тому отримання грошових коштів від реалізації майна (активу) банку, зокрема, відступлення права вимоги за кредитним договором №10.840.08.40 від 08.02.2008р. прямо впливає на формування ліквідаційної маси ПАТ «Платинум Банк» за рахунок якої в подальшому задовольняються вимоги вкладників/кредиторів банку.

У відповідності до п. 6 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, які ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 388 від 24.03.2016р., Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування №2 від 05.07.2012р., на відкритих торгах (аукціоні) було продано право вимоги за кредитним договором №10.840.08.40 від 08.02.2008р.

Так, на електронних торгах, які відбулися 30.11.2017р. через електронний майданчик Товарної біржі «ІННЕКС», продано право вимоги за кредитним договором та за іпотечним договором від 08.02.2008р., укладеними між ЗАТ «Хоум Кредит Банк» і ОСОБА_1 переможцем торгів стало ТОВ «Аста».

26.12.2017р. між ПАТ «Платинум Банк» і переможцем електронних торгів - ТОВ «Аста» укладено договір № 15-к про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно з яким відступлені: 1) права вимоги за кредитним договором №10.840.08.40 від 08.02.2008р., укладеного між ЗАТ «Хоум Кредит Банк» та ОСОБА_1 ; 2) права вимоги за договором поруки №10.840.08.40.1 від 08.02.2008р., укладеного між ПАТ «Хоум Кредит Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Також укладено Договір №15-і про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором №10.840.08.40.1 від 08.02.2008р., укладеного між ЗАТ «Хоум Кредит Банк» та ОСОБА_1 .

Таким чином на підставі ст.ст. 512, 514, 516 ЦК України відбулася заміна кредитора у зобов`язанні і ТОВ «Аста» набуло права нового кредитора (стягувача) у відношенні до ОСОБА_5 на підставі кредитного договору, договору поруки та іпотечного договору від 08.02.2008р. на загальну балансову суму заборгованості на день підписання договору 247 418,10 доларів США, що складається з: 1) суми заборгованості за кредитом - 107 907 доларів США; 2) суми заборгованості за нарахованими процентами, за відсотками - 139 510,80 доларів США (додаток №1 до договору).

Вказує, що офіційний курс НБУ гривні до долара США станом на 30.09.2019р. становив 2 408,2809 грн. за 100 доларів США, тому станом на 30.09.2019р. сума заборгованості відповідача становила 5 958 522,845 грн. (247 418,10 доларів США х 24.082809 грн.).

Листом вих. №10/10736-Л від 26.12.2017р. ПАТ «Платинум Банк» повідомив ОСОБА_1 про відступлення банком прав вимоги за кредитним, іпотечним договором поруки новому кредитору ТОВ «Аста», з повідомленням реквізитів ТОВ «Аста» для здійснення усіх платежів за кредитним договором №10.840.08.40 від 08.02.2008р.

Ні підставі ст.ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку» 30.07.2018р. приватним нотаріусом Лещенко О.В. здійснено державну реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Аста».

З 18.07.2018р. Фондом державного майна введено в експлуатацію Єдину базу даних звітів про оцінку з модулем електронного визначення оціночної вартості подібного до об`єкта оцінки майна та рішення щодо авторизації електронного майданчика (http://www.spfu.gov.ua/ua/content/spf-estimate-basereport-edina-baza.html). Таким чином, при визначенні ринкової вартості нерухомого майна суб`єкти оціночної діяльності керуються величинами індикаторів, узагальненими за територіальною ознакою, яка для житлової нерухомості центральної зони міста Дніпра код за КОАТУУ 1410100000 складає 20 952 грн. за кв.м.

Виходячи з величин індикаторів, вартість нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 загальною площею 70,9 кв.м складає 1 485 496,80 грн.

Зазначає, що з 26.12.2017р. відповідач не здійснив жодного платежу на користь ТОВ «Аста», відповідно станом на 30.09.2019р. сума заборгованості за період з 26.12.2017р. по 30.09.2019р., з урахуванням вартості нерухомого майна, на яке звернуте стягнення, складає 4 473 026,04 грн. (з розрахунку 5 958 522,845 грн. - 1 485 496,80 грн. (вартість майна, на яке звернено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса).

На підставі викладеного, посилаючись на норми ст.ст. 509, 512, 516, 526, 527, 530, 549, 610-612, 650, 655, ч. 4 ст. 656 ЦК України, ст.ст. 1, 33, 36, 37, 41, 43 Закону України «Про іпотеку», просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 4 473 026,04 грн., компенсувати за рахунок відповідача судові витрати.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 02.12.2019р. надав відзив на позовну заяву (а.с. 49-54), а 07.02.2020р. надав клопотання про застосування строків позовної давності (а.с. 160-166), в яких зазначив, що ТОВ «Аста» 30.07.2018р. у позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки на підставі договору та ст.ст. 36 37 Закону України «Про іпотеку», зареєструвавши за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що видно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно із ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем).

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, вимоги позивача, як іпотекодержателя, щодо невиконання основного зобов`язання є недійсними, тому не підлягають задоволенню.

В цьому контексті звернув увагу на позицію Верховний Суду у постанові від 19.04.2018р. у справі № 910/9508/17 щодо припинення основного зобов`язання після набуття кредитором у власність предмету іпотеки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018р. стаття 36 Закону України «Про іпотеку» викладена в новій редакції, згідно з якою, якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення відбувається за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати виконання зобов`язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилась невиконаною.

Змінами до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» законодавець не тільки врегулював подальшу долю частини заборгованості, яка не була погашена одним із декількох предметів іпотеки, але й поширив дане правило на випадки з одним предметом іпотеки.

Тобто, у разі недостатності єдиного предмету іпотеки для погашення суми заборгованості у позасудовому порядку, кредитор зберігає можливість стягнути залишок заборгованості у судовому порядку. Але це правило поширюється лише на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в той час як для звичайних фізичних осіб колишнє правило зберігається.

Крім того, вказував на відсутність належної оцінки вартості предмету іпотеки, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Проте позивач визначив вартість предмета іпотеки в сумі 1 485 496,80 грн. станом на момент реєстрації за ним права власності (30.07.2018р.) на підставі даних Єдиної бази даних звітів про оцінку з модулем електронного визначення оціночної вартості подібного до об`єкту майна та рішення щодо авторизації електронного майданчика, введеної в дію з 18.07.2018р. Фондом державного майна. Останній не є суб`єктом оціночної діяльності у розумінні ст.ст. 5, 22 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Вважав, що наведені позивачем розрахунки не ґрунтуються на законі, не доведені належними доказами.

Крім того, відповідач заявив про пропущення строку позовної давності та наслідки її спливу. Зазначив, що до правонаступника ПАТ «Платинум Банк» - ТОВ «АСТА» перейшло не тільки право вимоги за кредитним договором № 10.840.08.40 від 08.02.2008р., а й обов`язки, які виникли у ПАТ «Платинум Банк» у зв`язку із цим договором. У зв`язку з порушенням відповідачем виконання зобов`язання за кредитним договором попередній кредитор - ПАТ «Платинум Банк» скористався передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України правом на дострокове стягнення з позичальника і поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 20.03.2012р. претензію - вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів (п. 5.1 кредитного договору від 08.02.2008р.) Пред`явивши цю вимогу кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й протягом шести місяців починаючи від цієї дати був зобов`язаний пред`явити позов до боржника.

Крім того, попередній кредитор - ПАТ «Платинум Банк» у 2013 році звернувся до нього з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із наявною заборгованістю за кредитним договором, яка станом на 21.11.2012р. становила 107 907 доларів США, 58 626 доларів США, а також 892 068,69 грн. пені (всього 2 223 176,39 грн.). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2013р. по справі № 412/15902/2012 позов задоволено і в рахунок стягнення з заборгованості в сумі 2 233 176,39 грн. звернуте стягнення на предмет іпотеки, яким був забезпечений кредит.

Отже, кредитодавець втратив право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Звернувшись із цим позовом до суду, первісний кредитор - ПАТ «Платинум Банк» виконав процесуальні дії, наслідки яких є обов`язковими для наступного кредитору - ТОВ «Аста». З дня прийняття рішення суду від 09.04.2013р. й до дати звернення ТОВ «Аста» з цими позовом - 30.09.2019р. минуло майже 6 років і 3 місці, що свідчить про сплив строку позовної давності за цими вимогами.

Звернув увагу на те, що кредитори реалізовували право на стягнення тричі - судовим способом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (на підставі рішення суду) та двом позасудовими - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

На підставі наведеного просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог, компенсувати за рахунок позивача витрати на професійну правову допомогу в сумі 134 190,00 грн.

Представник позивача - адвокат Іванова Т.М. (діє на підставі довіреності від 12.11.2018р. - а.с. 79) 26.12.2019р. надала відповідь на відзив, у якому наполягала на задоволенні позовних вимог, оскільки ТОВ «Аста» на підставі договору про відступлення права вимоги та ухвали суду про заміну правонаступника є законним правонаступником ПАТ «Платинум Банк» у спірних правовідносинах зі стягнення боргу. Заявлена до стягнення сума заборгованості станом на 30.09.2019р. не погашена, зобов`язанні мають бути виконані. Отримання у власність предмета іпотеки не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором (в контексті позиції Верховного Суду по справі № 910/9508/17 від 19.04.2018р.) і може бути задоволена за рахунок іншого предмета іпотеки. Вважала, що позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки він пов`язаний із виникненням права у нового кредитора ТОВ «Аста» з момент укладення договору про відступлення права вимоги - 29.12.2017р.

Третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, будучи повідомленим належним чином про дату, місце і час розгляду справи (а.с. 48, 63), в судове засідання не з`явився, пояснень, заяв, клопотань суду не заявляв.

Представник позивача - адвокат Іванова Т.М. в ході розгляду справи по суті позовні вимоги ТОВ «Аста» підтримала та просила їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_1 в ході розгляду справи по суті просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені такі обставини справи і відповідні ним правовідносини.

Встановлено, що 08.02.2008р. між ЗАТ «Хоум Кредит Банк» (який є правонаступником ЗАТ «Агробанк») і фізичною особою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10.840.08.40., на підставі якого ОСОБА_1 отримав цільовий кредит на придбання нерухомого майна в розмірі 110 700 доларів США зі строком повернення до 07.02.2038р. з погашенням щомісячними платежами, починаючи з місяця, наступного за датою видачі кредиту, у період з 1 по 25 число, в сумі 307,50 доларів США на рахунок, вказаний у договорі (а.с. 6-8).

23.03.2009р. між ВАТ «Хоум Кредит Банк» і ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 10.840.08.40 від 08.02.2008р., відповідно до якого пункт 4.2 кредитного договору змінено та викладено в наступній редакції «починаючи з липня 2009 року щомісячно в період до 25 числа вносити грошові кошти, необхідні для погашення заборгованості в сумі не менш ніж 314 доларів США».

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 08.02.2008р. між сторонами було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір №10.840.08.40.1, на підставі якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ЗАТ «Хоум Кредит Банк» квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-14).

Рішенням Жовтневого суду м. Дніпропетровська від 09.04.2013р. по справі № 412/15902/2012, яке набрало законної сили 18.07.2013р., задоволені позовні вимоги ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_1 В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Платинум Банк» за договором № 10.840.08.40 від 08.02.2008р. в сумі 2 223 176 грн. 39 коп. звернене стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 36,6 кв.м., загальною площею 70,9 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с. 15-16).

Як видно зі змісту цього рішення, судом у цій справі, серед іншого, установлено, що ВАТ «Хоум Кредит Банк» на підставі кредитного договору № 10.840.08.40 від 08.02.2008р. надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 110 700 доларів США, що підтверджувалося заявою про видачу готівки.

28.03.2011р. між ПАТ «Хоум Кредит Банк» і ПАТ «Платинум Банк» було укладено договір відступлення права вимоги № 20110328-Г, відповідно до умов якого ПАТ «Хоум Кредит Банк» відступив ПАТ «Платинум Банк» всі свої права вимоги за кредитними договорами згідно переліку, наведеному у додатку № 1 до договору.

Також 28.03.2011р. між ПАТ «Хоум Кредит Банк» і ПАТ «Платинум Банк» було укладено договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, вказаними у Додатку № 1 до вказаного договору, зокрема права вимоги за іпотечним договором № 10.840.08.40.1 від 08.02.2008р.

ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому станом на 21.11.2012р. утворилася заборгованість у розмірі 2 223 176,39 грн., яка складається з:

- сума заборгованості за кредитом складає 107 907 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 862 503 грн. 05 коп.

- сума заборгованості за відсотками - 58 626 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 468 604 грн. 65 коп.

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 28 листопада 2011 року по 21 листопада 2012 року - 892 068 грн.69 коп.

Відповідач неодноразово повідомлявся про виникнення заборгованості, однак на заборгованість на була погашена. Тому на підставі ст.ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку» судом було звернуте стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.2019р. по справі № 412/1502/2012 ТОВ «Аста» було відмовлено у видачі дублікату виконавчого листа на виконання вказаного рішення (а.с. 126-127).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2018р. по справі № 412/1502/2012, залишеною без змін поставною Дніпровського апеляційного суду від 06.02.2019р., замінено сторону виконавчого провадження - стягувача по цивільній справі № 412/15902/2012 за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - з ПАТ «Платинум Банк» на його правонаступника - ТОВ «Аста» (а.с. 141 - 142).

Постановою Верховного Суду від 22.03.2019р. відмовлено у відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 на ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2018р. і поставну Дніпровського апеляційного суду від 06.02.2019р. (а.с. 148-149).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.04.2018р. по справі № 412/1502/2012 ТОВ «Аста» знову відмовлено у видачі дублікату виконавчого листа на виконання вказаного рішення (а.с. 128-129).

Проте поставною Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2019р. ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 130-131).

За наслідками нового розгляду питання про видачу дубліката виконавчого листав ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2019р. заяву ТОВ «Аста» задоволено, видано дублікат виконавчого листа № 412/15902/2012 відносно боржника ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2 , шляхом реалізації з публічних торгів за ціною, яка встановлюється на рівні цін не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Платинум Банк» за договором № 10.840.08.40 від 08.02.2008р. сумі 2 223 176,39 грн. (а.с. 138-139).

Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019р. відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2019р. (а.с. 117).

На підставі рішення Правління НБУ від 10.01.2017р. №14-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «Платинум Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 11.01.2017р. № 85 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Платинум Банк», розпочато процедуру виведення ПАТ «Платинум Банк» з ринку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора провідному спеціалісту Ірклієнку Ю.П. на 1 місяць з 11.01.2017р. до 10.02.2017р. включно.

Рішенням Правління НБУ від 23.02.017p. №95-рш відкликано банківську ліцензію ПАТ «Платинум Банк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24.02.2017р. №743 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Платинум Банк» з 24.02.2017р. до 23.02.2019р. включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Платинум Банк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Ірклієнко Ю.П. строком на два роки з 24.02.2017р. до 23.02.2019р. включно.

Відповідно до п. 6 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

На відкритих торгах (аукціоні), які відбулися 30.11.2017р. через електронний майданчик ТБ «ІННЕКС», було продано право вимоги за кредитним договором № 10.840.08.40. від 08.02.2008р., укладеним між ЗАТ «Хоум Кредит Банк» і ОСОБА_1 , стислий опис забезпечення: двокімнатна квартира в АДРЕСА_1 площею 70,9 кв.м, що видно з протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-11ЕА-2017-11-1 б-000094-b, згідно з яким переможцем став учасник № 2 - ТОВ «Аста» (а.с. 17-20).

26.12.2017р. між ПАТ «Платинум Банк» і переможцем електронних торгів ТОВ «Аста» укладено договір № 15-к про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, на підставі якого відступлені:

- права вимоги за кредитним договором №10.840.08.40 від 08.02.2008р., укладеного між ЗАТ «Хоум Кредит Банк» та ОСОБА_1 ;

- права вимоги за договором поруки №10.840.08.40.1 від 08.02.2008р., укладеного між ПАТ «Хоум Кредит Банк», ОСОБА_1 і ОСОБА_4 ;

Також укладено Договір №15-і про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором №10.840.08.40.1 від 08.02.2008р., укладеного між ЗАТ «Хоум Кредит Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 21-28).

ПАТ «Платниум Банк» направлено відповідачеві ОСОБА_1 листа від 26.12.2017р. № 10/10736-Д, яким повідомлено про укладення з ТОВ «Аста» договорів № 15-к і №15-і про відступлення прав вимоги за кредитним договором і договором іпотеки, отримання якого відповідачем під час розгляду справи не заперечувалося (а.с. 29).

Як видно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 30.07.2018р. ТОВ «Аста» шляхом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору №10.840.08.40.1 від 08.02.2008р. та договору №15-і про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за цим іпотечним договором, 24.07.2018р. зареєструвало за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 30 ).

Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2019р. по справі № 201/4364/19, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2020р., відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Аста» (третя особа: приватний нотаріус ДМНО Лещенко О.В.) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування реєстраційного запису про право власності спірної квартири за ТОВ «Аста» та поновлення відомостей у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно (а.с. 113-116).

Позивач наразі оскаржує електронні торги з продажу ТОВ «Аста» прав вимоги за кредитним і іпотечним договорами від 08.02.2008р. (ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2018р. відкрите провадження по справі № 199/168/18) (а.с. 96 - 105).

Як видно з додатку №1 до Договору №15-к від 26.12.2017р. між ТОВ «Аста» і ПАТ «Платинум Банк» про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 26.12.2017р. ТОВ «Аста» придбав право вимоги до ОСОБА_6 на загальну балансову суму заборгованості на день підписання договору - 247 418,10 доларів США, що складається із суми заборгованості за кредитом - 107 907 доларів США та суми заборгованості за нарахованими процентами, відсотками - 139 510,80 доларів США (а.с. 23).

Як вказує позивач у позові, офіційний курс НБУ гривні до долара США станом на 30.09.2019р. становив 2 408,2809 грн за 100 доларів США, тому станом на 30.09.2019р. заборгованість відповідача склала 5 958 522,845 грн. (247 418,10 доларів США х 24,082809), відповідно, ТОВ «Аста» набуло прав кредитора (стягувача) до ОСОБА_5 на підставі кредитного договору, договору поруки та іпотечного договору від 08.02.2008р., на суму 5 975 147,115 грн.

Як вказує позивач, 30.07.2018р. приватним нотаріусом Лещенко О.В. здійснено державну реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Аста» на підставі договору іпотеки та ст.ст. 36, 37 . Закону України «Про іпотеку», що видно також зі змісту рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2019р. по справі № 201/4364/19 (а.с. 113-116).

А до цього - 18.07.2018р. Фондом державного майна введено в експлуатацію Єдину базу даних звітів про оцінку з модулем електронного визначення оціночної вартості подібного до об`єкта оцінки майна та рішення щодо авторизації електронного майдан. Таким чином, при визначення ринкової вартості нерухомого майна суб`єкти оціночної діяльності керуються величинами індикаторів, узагальненими за територіальною ознакою, яка для житлової нерухомості центральної зони міста Дніпра код за КОАТУУ 1410100000 складає 20 952 грн./м.кв.

Виходячи з величин індикаторів, вартість нерухомого майна - квартири відповідача - АДРЕСА_2 загальною площею 70,9 кв.м складає 1 485 496,80 грн.

Судом встановлено, що Наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.2018р. за № 677/32129, затверджений Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (далі - Порядок № 658).

Згідно із преамбулою, указаний Порядок № 658 прийнятий з метою приведення нормативно-правових актів Фонду державного майна України у відповідність до законодавства України, відповідно до статті 172 Податкового кодексу України, статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України (далі - Фонд) єдиної бази даних звітів про оцінку, реєстрації в ній звіту про оцінку майна, складеного для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), у випадках, передбачених Податковим кодексом України, розміщення, використання, зберігання в ній інформації зі звіту про оцінку майна та документів про нерухоме, рухоме майно та майнові права, а також механізм взаємодії єдиної бази даних звітів про оцінку з авторизованими електронними майданчиками.

Для цілей цього Порядку об`єктом оцінки є нерухоме майно (житловий будинок, квартира або їх частини, кімнати, садовий (дачний) будинок (включаючи земельну ділянку), земельні ділянки з поліпшеннями або вільні від поліпшень (з урахуванням норм безоплатного передавання земельних ділянок громадянам, визначених статтею 121 Земельного кодексу України), об`єкти нежитлового фонду, іншого майна, що відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України належить до нерухомого майна (нерухомості)), рухоме майно та майнові права на зазначене майно, що належить платнику податку - фізичній особі, та оціночна вартість яких підлягає визначенню відповідно до Податкового кодексу України (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою) (далі - об`єкт оцінки).

Базою оцінки є оціночна вартість, яка для цілей цього Порядку є ринковою вартістю.

Цей Порядок поширюється на суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та суб`єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку земель» (у разі визначення оціночної вартості земельної ділянки) (далі - суб`єкти оціночної діяльності).

У єдиній базі даних звітів про оцінку підлягають реєстрації звіти про оцінку майна, складені суб`єктами оціночної діяльності для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого, рухомого майна та майнових прав (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), у випадках, передбачених Податковим кодексом України (далі - цілі оподаткування). Зазначена реєстрація здійснюється після внесення суб`єктами оціночної діяльності до такої бази інформації зі звітів про оцінку, за умови її повноти, правильності, відповідності, в тому числі відповідності оціночної вартості об`єкта оцінки результату електронного визначення оціночної вартості, проведеного модулем електронного визначення оціночної вартості подібного до об`єкта оцінки майна єдиної бази даних звітів про оцінку, та у послідовності, визначеній цим Порядком.

Відповідно до п. 8 Порядку № 658 Єдина база забезпечує: реєстрацію звітів про оцінку, складених суб`єктами оціночної діяльності для цілей оподаткування; розміщення, використання, зберігання інформації зі звіту про оцінку та документів про об`єкт оцінки, в тому числі його оціночну вартість, що вносять до Єдиної бази суб`єкти оціночної діяльності через авторизовані електронні майданчики; оприлюднення Фондом інформації з Єдиної бази; автоматичний обмін інформацією та документами з авторизованими електронними майданчиками; електронне визначення оціночної вартості об`єктів оцінки у випадках, на які поширюються вимоги статті 172 Податкового кодексу України; моніторинг інформації зі звіту про оцінку, внесеної суб`єктом оціночної діяльності до Єдиної бази; перевірку нотаріусами або особою, яка вчиняє дії щодо операції з відчуження об`єктів рухомого майна, через авторизовані електронні майданчики реєстрації звіту про оцінку в Єдиній базі та наявності присвоєного йому унікального номера; збереження та захист інформації про об`єкт оцінки, оціночна вартість якого визначається та вноситься суб`єктом оціночної діяльності до Єдиної бази; контроль за дотриманням вимог чинного законодавства суб`єктами оціночної діяльності під час визначення оціночної вартості об`єкта оцінки для цілей оподаткування; взаємодію суб`єктів Єдиної бази.

Отже за наведених норм Порядку № 658 видно, що він прийнятий з метою реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб`єктами оціночної діяльності для електронного визначення оціночної вартості об`єктів оцінки у випадках, на які поширюються вимоги статті 172 ПК України, для цілей обчислення доходу платника податку від продажу (обміну) нерухомого, рухомого майна та майнових прав. У свою чергу, стаття 172 ПК України визначає порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна.

Згідно із ч. 6 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. В згідно із ч. 6 ст. 38 Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Як видно з п. 1.3. іпотечного договору, заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 799 152,00 грн. (станом на день укладення договору - 08.02.2008р.).

Пунктом 5.4. іпотечного договору передбачені способи задоволення вимог Іпотекодержателя. Так, згідно із пп. 5.4.1. «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим та/або за основним договором у встановлений іпотекодержателем строк, але не більш ніж 30 днів, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

В такому випадку цей Договір згідно ст. 36, 37 Закону У країни «Про іпотеку» вважається угодою про задоволення вимог іпотекодержателя, і є правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Перехід права власності не потребує додаткового оформлення і сторони погоджуються про те, що застереження про задоволення вимог іпотскодержателя відображає усі питання по переходу права власності від іпотекодавця до іпотскодержателя щодо яких сторони мали намір домовитись.

Згідно із пп. 5.4.1.1. вартість, за якою предмет іпотеки приймається у власність Іпотекодержателем в рахунок задоволення вимог визначається відповідно до діючого законодавства України.

Згідно із пп. 5.4.1.2. для продажу предмету іпотеки з публічних торгів, початкова ціна предмета іпотеки за домовленістю сторін встановлюється у розмірі зазначеному в п. 1.3. цього договору, або за вимогою іпотекодержателя, може визначається незалежними суб`єктами оціночної діяльності, призначеними Іпотекодержателем.

Відповідно до п. 5.4.3 реалізація предмета іпотеки, на який звергається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитись, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів встановлюється у розмірі зазначеному в п. 1.3. цього договору, або за рішенням суду, або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, якщо така згода не досягнута - спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки, проведеної незалежною спеціалізованою організацією, що має право на проведення оцінки предмета іпотеки.

Відповідно до п. 5.4.4. іпотекодержатель має право організувати продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві та будь-яким способом, в тому числі на біржі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначних на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших ви що звичайно ставляться.

Як видно з умов іпотечного договору, сторони чітко обумовити порядок визначення вартості предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення - з урахуванням початкової ціни у розмірі зазначеному в п. 1.3. договору (799 152,00 грн.), або за вимогою іпотекодержателя - незалежними суб`єктами оціночної діяльності, призначеними Іпотекодержателем. Початкова ціна продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів встановлюється у розмірі зазначеному в п. 1.3. цього договору, або за рішенням суду, або за згодою між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, якщо така згода не досягнута - спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки, проведеної незалежною спеціалізованою організацією, що має право на проведення оцінки предмета іпотеки.

Договором не обумовлено інший порядок визначення ціни предмета іпотеки, тим більше - з використанням Порядку № 658, навіть виходячи з того, що іпотечний договір був укладений 08.02.2008р., а вказаний Порядок був запроваджений через десять років після укладення договору - 17.05.2018р.

Таким чином, визначення вартості іпотечного майна на підставі вищевказаного Порядку № 658, суперечить нормам ст.ст. 5, 36, 38 Закону України «Про іпотеку» та умовам іпотечного договору (п. 5.4.1.2., п. 5.4.3.).

Відповідного висновку незалежного суб`єкта оціночної діяльності вартості предмета іпотеки позивачем суду не надано, а визначення ринкової вартості предмета іпотеки в сумі 1 485 496,80 грн. на підставі Порядку № 658, до того ж без зазначення дати оцінки, не є належним доказом такої вартості.

Окрім вказаного, позивачем не надано жодного документа, який підтверджує наявність у відповідача заявленої до стягнення суми боргу 247 418,10 доларів США, окрім додатку до договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 26.12.2017р., де вказано загальну балансову суму заборгованості на день підписання договору - 247 418,10 доларів США, що складається із суми заборгованості за кредитом - 107 907 доларів США та суми заборгованості за нарахованими процентами, відсотками - 139 510,80 доларів США (а.с. 23).

Так, 13.03.2012р. за № 60-15/5829 відповідачеві ПАТ «Платинум Банк» була пред`явлена вимога про погашення заборгованості, з якої видно, що станом на 12.03.2012р., прострочена заборгованість за кредитним договором становила 58 024,17 доларів США. загальна сума заборгованості - 154 973,12 доларів США (без урахування штрафних санкцій, які нараховуються на день сплати), і банк просив погасити заборгованість протягом 30-ти днів з моменту отримання вимоги в сумі 153 583,32 доларів США (а.с. 166).

З рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про звернення стягнення на предмет іпотеки від 09.04.2013р. по справі № 412/15902/2012 видно, що заборгованість відповідача станом на 21.11.2012р. становила 107 907 доларів США заборгованості за кредитом, 58 626 доларів США заборгованості по відсоткам (всього 166 533 доларів США), 892 068,69 грн. - пені (а.с.16), а на момент відступлення боргу на користь ТОВ «Аста» (тобто станом на 26.12.2017р.) заборгованість за відсотками значно зросла - на 80 884,80 доларів США, а з пені зникла взагалі.

Як видно з Публічного паспорта активу (права вимоги фізичних осіб-індивідуальні позичальники) з сайта Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо кредитного договору № 10.840.08.40 між ПАТ «Платинум Банк» і ОСОБА_1 , станом на 01.09.2017р. залишок заборгованості по тілу кредиту (без штрафів пені) становить 842 034,75 грн., залишок по пеням і штрафам - 27 895 271,24 грн., залишок заборгованості у валюті кредиту (без штрафів та пені) - 32 918,29 доларів США (а.с. 165).

Отже, матеріали справи містять досить суперечливі дані про суму заборгованості відповідача, яка то збільшувалася, то зменшувалася, то змінювалася структурно, але не містять підтверджень того, що саме заявлена до стягнення сума на момент укладення договору обліковувалася на банківському рахунку відповідача.

Відповідно до п. 4.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України», що затверджене Постановою НБУ №254 від 18.06.2003р. (яка була чинною на момент підписання договору) первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банками самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 5.5. Положення № 254 форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Положення № 254 втратило чинність на підставі Постанови Національного банку України № 75 від 04.07.2018р., яким затверджене Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.

Відповідно до п. 59 Положення № 75 банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як особові рахунки та виписки з них.

Згідно з п.п. 61, 62 Положення № 75 форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження розміру заборгованості відповідача позивачем не надано виписку з банківського рахунку, яка є первинним документом, оформленим у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та наведених Положень №№ 254 та 75.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача як суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 5 958 522,845 грн. станом на 30.09.2019р., так й того, що ринкова вартість предмета іпотеки складає 1 485 496,80 грн.

Суд звертає увагу на процесуальний обов`язок позивача вчасно надавати до суду першої інстанції належні і допустимі докази, що передбачено ст. 83 ЦПК України. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, ч. 4 ст. 83 ЦПК України.

Розглядаючи цей спір, суд враховує й те, що 24.07.2018р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Лещенко О.В. прийнято рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 42285583 від 30.07.2018р. та зареєстровано за ТОВ «Аста» право власності на іпотечну квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 30).

З огляду на встановлене, не гуртуються на дійсних обставинах справи доводи позивача, викладені у позові (а.с. 5) про те, що вартість квартири в сумі 1 485 496,80 грн. визначена як така, на суму якої звернуте стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, адже позивачем не представлено суду відповідного виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки вартістю 1 485 496,80 грн. Натомість, як видно з матеріалів справи (у т.ч. рішення суду по справі № 201/4364/19), рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки прийняте державним реєстратором (нотаріусом Дніпровського МНО Лещенко О.В. 30.07.2018р.) у порядку ст.ст. 33, 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право Іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Згідно з ч. 1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Отже, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2019р. по справі № 201/4364/19, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.01.2020р., відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Аста» (третя особа: приватний нотаріус ДМНО Лещенко О.В.) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування реєстраційного запису про право власності спірної квартири за ТОВ «Аста» та поновлення відомостей у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно (а.с. 113-116).

Таким чином, на момент розгляду цього спору, позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки завершене, а тому будь-які вимоги іпотекодержателя - ТОВ «Аста» в даному випадку, щодо виконання боржником ОСОБА_1 основного зобов`язання є недійсними.

Доводи представника позивача про те, що з 26.12.2017р. відповідач не здійснив жодного платежу на користь ТОВ «Аста» ані з поточних платежів за кредитним договором, ані з погашення суми заборгованості, проте має все одно виконати договір, оскільки його зобов`язання діють до закінчення строку повернення кредиту - до 07.02.2038р., суд вважає такими, що не гуртуються на законі.

Як видно зі змісту кредитного договору (з урахуванням додаткової угоди № 1), повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 25 числа кожного місяця кошти в сумі 314 доларів США (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

У контексті строків виконання зобов`язань слід звернутися до постанови Великої Палата Верховного Суду від 28.03.2018р. по справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), у які Велика Палата Верховного Суду висловилася про порядок виконання зобов`язання простроченого боржника після спливу строку (терміну) такого виконання, строків давності тощо.

Щодо виконання зобов`язання простроченого боржника після спливу строку (терміну) такого виконання, то згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 20 років - до 07.02.2038р. включно.

Відтак, у межах строку кредитування до - 07.02.2038р. відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця.

Як було вказано, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Між тим звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.03.2018р. у справі № 14-10цс18 та від 04.07.2018р. у справі № 14-154цс18, від 31.10.2018р. у справі № 14-318цс18.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018р. по справі № 444/9519/12 вважала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тому Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи банка про те, що на підставі ст. 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Щодо перебігу позовної давності за вимогами, що складаються із сукупності прострочених щомісячних зобов`язань

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 06.11.2013р. у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19.03.2014р. у справі № 6-20цс14, від 12.11.2014р. у справі № 6-167цс14, від 03.06.2015р. у справі № 6-31цс15, від 30.09.2015р. у справі № 6-154цс15, від 29.06.2016р. у справі № 6-272цс16, від 23.11.2016р. у справі № 6-2104цс16 і від 14.12.2016р. у справі № 6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 25 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (20 років), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Позивач звернувся до суду з позовом 10.10.2019р., тобто в будь-якому разі - після спливу позовної давності щодо щомісячного платежу, який мав бути сплачений у вересні 2016 року. Отже, суд доходить висновку про сплив позовної давності за вимогами позивача, що виникли у вересні 2016 року включно з вимогою за процентами.

Ризик пропуску строку позовної даності несе новий кредитор, з огляду на положення ст. 262 ЦК України про те, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У даному контексті слід звернути увагу, наприклад, на постанову Верховного Суду від 06.06.2018р. по справі № 640/10523/16-ц (провадження № 61-20035св18), в якій Верховний Суд визнав неприйнятними (безпідставними) доводи нового кредитора, який уклав договір про відступлення права вимоги, про те, що право примусового стягнення боргу виникло у нього після укладення договору відступлення прав вимоги, оскільки зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

З урахуванням того, що позивач - новий кредитор ТОВ «Аста» пред`явив до стягнення заборгованість, яка виникла станом на 21.11.2012р., а викупив цю заборгованість 26.12.2017р. в сумі 247 418,10 доларів США (за кредитом - 107 907 доларів США і за нарахованими процентами - 139 510,80 доларів США), яка вже була прострочена на момент викупу за строками пред`явлення до стягнення - іншими словами - строками позовної давності, про застосування яких заявив позивач у своєму відзиві від 02.12.2019р. і клопотанні від 07.02.2020р. (а.с. 49-54, 160-164), відсутні підстави для задоволення вимог ТОВ «Аста» до ОСОБА_1 про стягнення цієї заборгованості.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач необґрунтовано вказує, що заборгованість в сумі 5 958 522,845 грн. виникла за період з 26.12.2017р. і по 30.09.2019р., оскільки у розрахунку заборгованості (а.с. 4, 5) дату 30.09.2019р. позивач вказує як дату, станом на яку курс долара був 24,082809 грн. за 1 долар, а не як кінцеву дату нарахування боргу. До того ж, не зрозуміло, з прив`язкою до якого курсу долара виходив позивач, визначаючи вартість іпотечного майна в сумі 1 485 496,80 грн. і зменшуючи на означену вартість всю суму заборгованості (5 958 522,845 - 1 485 496,80 = 4 473 026,04 грн.).

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відносяться на рахунок позивача.

Доказів здійснення витрат на витрат на професійну правової допомоги в сумі 134 190,00 грн. відповідач не надав, тому відсутні підстави для їх розподілу.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Аста» до ОСОБА_1 , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Грошової Світлани Василівни , про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 4 473 026,04 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 19 лютого 2020 року.

Суддя Наумова О.С.