open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №826/7110/16

провадження №К/9901/58189/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року, ухваленого у складі головуючого судді Бояринцевої М. А., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Лічевецького І. О., суддів: Мельничука В. П., Земляної Г. В.

І. Суть спору

1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про зобов`язання відповідача скасувати наказ від 18 січня 2016 року про відмову у реєстрації політичної партії "Рух до Європи" та прийняти рішення про реєстрацію партії.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 березня 2015 року відбувся установчий з`їзд, на якому прийнято рішення про створення політичної партії "Рух до Європи", затверджено статут, програму та обрано керівні органи. Після проведення з`їзду розпочався збір підписів на підтримку рішення про створення партії.

2.1. Вказує, що після завершення збору необхідної кількості підписів 03 грудня 2015 року до Міністерства юстиції України подано всі необхідні документи з метою реєстрації політичної партії.

2.2. Однак, 18 січня 2016 року відповідачем прийнято рішення про відмову в реєстрації.

2.3. Стверджує, що наведене рішення прийнято на підставі правового висновку, який не відповідає дійсності, оскільки документи подані позивачем для реєстрації політичної партії відповідають вимогам, які встановлені Законом України "Про політичні партії в Україні", а відтак доводи відповідача про порушення вимог статей 8, 10 вказаного Закону є безпідставними.

2.4. Наголошує, що зауваження, які висловлені у правовому висновку спростовуються статутом політичної партії та фактичними обставинами.

2.5. Вважаючи рішення відповідача від 18 січня 2016 року № 113/5 протиправним та таким, що ґрунтується на підставі невмотивованого правового висновку, який не відповідає дійсності, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про його скасування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Установчим з`їздом, оформленим протоколом від 25 березня 2015 року, вирішено створити політичну партію "Рух до Європи" та обрати головою партії ОСОБА_1 .

4. За результатами розгляду документів, поданих для реєстрації партії, Міністерством юстиції України складено правовий висновок від 22 грудня 2015 року, в якому вказано, що установчі документи партії не відповідають вимогам Закону України "Про політичні партії в Україні", оскільки в порушення вимог статті 8 цього Закону статут не містить порядку здійснення витрат партії.

5. В обґрунтування наведеного відповідач зазначив, що згідно з пунктом 133.4.1 Податкового кодексу України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація, в установчих документах якої повинна міститись заборона розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників, членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб.

6. Крім того, у правовому висновку вказано, що партією не виконано вимоги статті 10 Закону України "Про політичні партії в Україні" щодо підтримки рішення про створення політичної партії підписами не менше 10 тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим, а саме: у м. Севастополь зібрано голоси на підтримку рішення про створення партії менш ніж у двох третинах районів.

7. При цьому вказано, що підписи громадян України на підтримку рішення про створення партії зібрано у загальній кількості 10603, з них зараховано - 7380 підписів.

8. Наказом Міністерства юстиції України від 18 січня 2016 року № 113/5 відмовлено в реєстрації політичної партії "Рух до Європи".

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, в позові відмовлено.

10. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що мета та напрями діяльності партії, визначені в установчих документах, не є порядком здійснення витрат в розумінні статті 8 Закону України "Про політичні партії в Україні", а відтак оскаржуваний наказ від 18 січня 2016 року № 113/5 є правомірним.

11. Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

11.1. Водночас, суд апеляційної інстанції вказав про помилковість висновку суду першої інстанції щодо невиконання партією вимог статті 10 Закону України "Про політичні партії в Україні", оскільки правовий висновок відповідача не містить жодних доказів того, що у м. Севастополь було зібрано голоси менш ніж у двох третинах районів та не зазначено, з яких саме підстав було зараховано лише 7380 підписів із зібраних 10603 підписів громадян.

IV. Касаційне оскарження

12. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

13. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування, як судом першої, так і апеляційної інстанцій відповідність пунктів 2.1 та 10.4. статуту вимогам статті 8 Закону України "Про політичні партії в Україні". Разом з цим наголошує, що суди, застосовуючи формальний підхід під час розгляду справи, не надали належної правової оцінки приписам пункту 133.4.1 Податкового кодексу України, на який відповідач посилається в своєму правовому висновку, як на підставу для відмови у реєстрації.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

16. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

17. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

18. Приписами частини першої статті 341 КАС України, визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. За змістом статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об`єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

20. Пунктом 11 частини першої статті 92 Конституції України обумовлено, що виключно законами України визначаються засади утворення і діяльності політичних партій, інших об`єднань громадян, засобів масової інформації.

21. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про політичні партії в Україні" від 05 квітня 2001 року № 2365-III (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2365-III), право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України.

22. Визначення політичної партії міститься у статті 2 Закону № 2365-III та означає зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

23. Згідно зі статтею 3 Закону № 2365-III політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

24. Статтею 7 Закону № 2365-III визначено, що політичні партії повинні мати програму. Програма політичної партії є викладом цілей та завдань цієї партії, а також шляхів їх досягнення.

25. Положеннями частини першої статті 10 Закону № 2365-III перебачено, що рішення про створення політичної партії приймається на її установчому з`їзді (конференції, зборах). Це рішення має бути підтримано підписами не менше десяти тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим.

26. Відповідно до частини першої статті 11 наведеного Закону реєстрація політичних партій, їхніх обласних, міських і районних організацій, первинних осередків або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", після перевірки поданих матеріалів.

27. Так, на момент виникнення спірних правовідносин, рішення стосовно реєстрації політичних партій та їх структурних утворень приймались відповідно до Порядку підготовки та оформлення рішень щодо легалізації об`єднань громадян та інших громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08 липня 2011 року № 1828/5 (далі - Порядок № 1828/5).

28. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1828/5 легалізація (реєстрація) громадських формувань полягає у проведенні правової експертизи установчих документів на їх відповідність Конституції та іншим актам законодавства України, а у випадках, передбачених законодавством, також статуту (положенню) громадського формування, прийнятті рішення про легалізацію (реєстрацію) громадського формування, занесенні відомостей до відповідного реєстру та присвоєнні реєстраційного номера, видачі свідоцтва (крім громадських формувань, яким законодавством не передбачено видачу свідоцтва) або довідки.

29. Згідно з пунктом 8 Порядку № 1828/5 Мін`юст та його територіальні органи (далі - легалізуючий орган), зобов`язані у строк, визначений законами України та іншими актами законодавства України, прийняти одне з таких рішень: про легалізацію (реєстрацію) громадського формування; про відмову в легалізації (реєстрації) громадського формування.

30. Приписами пункту 9 Порядку № 1828/5 визначено, що рішення, зазначені у пункті 8 цього Порядку, приймаються в межах установленого строку виключно на підставах, встановлених законами, а також прийнятими на їх виконання актами Кабінету Міністрів України та наказами Мін`юсту України. Такі рішення оформляються наказами, до яких додається правовий висновок щодо відповідності законодавству України установчих документів, поданих на легалізацію (реєстрацію).

31. В силу пункту 13 Порядку № 1828/5 рішення легалізуючого органу оформлюється у вигляді наказу, який підписує Міністр юстиції/керівник відповідного територіального управління юстиції. Невід`ємною частиною наказу є правовий висновок.

32. Пунктом 22 Порядку № 1828/5 визначено, що у разі якщо є підстави для відмови у легалізації (реєстрації) громадського формування, готуються правовий висновок про відмову з викладенням підстав відмови - конкретних положень законодавства України, яким суперечать (з якими не узгоджуються) статутні документи та/або норми статуту (положення), які порушені при прийнятті громадським формуванням відповідних рішень, та проект наказу. У наказі викладається рішення легалізуючого органу та роз`яснюється порядок його оскарження.

VI. Позиція Верховного Суду

33. Аналіз наведених правових норм свідчить, що за наслідками проведеної правової експертизи установчих документів на їх відповідність Конституції та іншим актам законодавства України, легалізуючий орган приймає одне з двох рішень стосовно реєстрації політичних партій, яке оформлюється наказом, до якого додається відповідний правовий висновок на предмет відповідності установчих документів вимогам законодавства.

34. Зміст спірних правовідносин, що склались у цій справі зводиться до питання щодо правомірності прийняття відповідачем рішення про відмову в реєстрації політичної партії "Рух до Європи", оформленого наказом від 18 січня 2016 року № 113/5.

35. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувала невідповідність статуту партії вимогам статті 8 Закону № 2365-III, а також невиконання партією вимоги частини першої статті 10 Закону № 2365-III.

36. Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 2365-III рішення про створення політичної партії має бути підтримано підписами не менше 10 тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим.

37. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підтримку рішення про створення політичної партії "Рух до Європи" зібрано 10603 підписів.

38. Наведений факт не заперечується Міністерством юстиції України, оскільки у правовому висновку фігурує саме ця кількість підписів громадян України.

39. Водночас у правовому висновку вказано, що партією не виконано вимоги статті 10 Закону України "Про політичні партії в Україні" щодо підтримки рішення про створення політичної партії підписами не менше 10 тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим, а саме: у м. Севастополь зібрано голоси на підтримку рішення про створення партії менш ніж у двох третинах районів. Підписи громадян України на підтримку рішення про створення партії зібрано у загальній кількості 10603, з них зараховано - 7380 підписів.

40. Враховуючи вимоги пункту 22 Порядку № 1828/5, який діяв на момент прийняття оскаржуваного наказу, невід`ємною частиною наказу про відмову у реєстрації політичної партії є правовий висновок з роз`ясненням підстав відмови, а саме зазначення конкретних положень законодавства України, яким суперечать (з якими не узгоджуються) установчі документи.

41. Відповідно до загальновідомих відомостей у м. Севастополі налічується 4 райони. Позивач вказує, що підписи зібрані у 3-х районах.

42. В свою чергу правовий висновок не містить жодних доказів того, що у м. Севастополь було зібрано голоси менш ніж у двох третинах районів. Крім того, у правовому висновку не зазначено, з яких підстав було зараховано лише 7380 підписів із зібраних 10603 підписів громадян. При цьому факт необхідної кількості підписів відповідачем не заперечується.

43. Крім того, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині свого рішення також дійшов висновку про відсутність у правовому висновку доказів та обґрунтувань позиції Міністерства юстиції України з цього приводу.

44. Враховуючи, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача, оскаржуване рішення в частині невиконання партією вимоги статті 10 Закону України "Про політичні партії в Україні" є невмотивоване, що насамперед, суперечить приписам пункту 22 Порядку № 1828/5.

45. Згідно зі статтею 8 Закону № 2365-III політичні партії повинні мати статут. Статут політичної партії має містити такі відомості: 1) найменування політичної партії; 2) перелік статутних органів політичної партії, порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень; 3) порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній; 4) права та обов`язки членів політичної партії, підстави припинення чи зупинення членства в політичній партії; 5) порядок створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків; 6) порядок внесення змін та доповнень до статуту і програми політичної партії; 7) порядок скликання та проведення партійних з`їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії; 8) джерела матеріальної та фінансової підтримки політичної партії, її місцевих організацій, порядок здійснення витрат політичної партії; 8-1) порядок здійснення внутрішньопартійного фінансового контролю (аудиту) за надходженнями і витратами політичної партії, її місцевих організацій, а також порядок утворення (призначення на посаду та звільнення з посади), повноваження і термін повноважень органів чи посадових осіб, відповідальних за здійснення такого контролю (аудиту); 8-2) порядок залучення аудиторської фірми для проведення зовнішнього незалежного фінансового аудиту звітності про доходи, майно, витрати і фінансові зобов`язання політичної партії, її місцевих організацій; 9) порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, використання її коштів та іншого майна, що залишилися після її ліквідації (саморозпуску); 10) розмір квот, що визначає мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі, кандидатів у депутати місцевих рад в багатомандатних виборчих округах і має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку.

46. Відповідно до правового висновку, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, відповідач зазначив, що статут політичної партії "Рух до Європи" всупереч вимогам статті 8 Закону № 2365-III не містить порядок здійснення витрат партії, посилаючись при цьому на пункт 133.4.1. Податкового кодексу України, який стосується визначенню неприбуткових організацій.

47. Так, у пункті 1.1. статуту політичної партії "Рух до Європи" передбачено, що ця партія об`єднує громадян України навколо ідеї проведення соціально-економічних і політичних перетворень для утвердження в Україні громадянського суспільства та демократичної правової держави. При цьому у пункті 1.4 статуту чітко визначено, що партія є неприбутковою організацією.

48. У своїх доводах до касаційної скарги позивач посилається на пункт 2.1 розділу 2 "Мета, завдання та форма діяльності" статуту, в якому вказано, що метою партії не є та не може бути одержання і розподіл прибутку серед членів партії, членів органів управління, інших пов`язаних з ними осіб, а також серед працівників партії.

49. Водночас у пункті 10.4 статуту партії чітко визначено, що кошти партії використовуються на виконання статутних завдань і на оплату праці штатних працівників партії.

50. Як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій дійшли висновку, що в статуті політичної партії відсутні пункти прямої заборони розподілу отриманих доходів, у зв`язку з чим суди не взяли до уваги посилання позивача на пункти 2.1 та 10.4 статуту політичної партії.

51. Дійсно, відповідно до пункту 133.4.1. Податкового кодексу України, неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація, що відповідає, зокрема, такій вимозі: установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб.

52. Однак суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що законодавцем для цілей наведеного абзацу пункту 133.4.1. Податкового кодексу України чітко визначено, що не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту, згідно з яким доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

53. Таким чином суди дійшли помилкового висновку про відхилення доводів позивача з посиланням на пункти 2.1. та 10.4 статуту політичної партії, в яких, насамперед, передбачено використання коштів партії лише на виконання статутних завдань і на оплату праці штатних працівників партії, як того й вимагає закон, а також чітко визначено, що метою партії не є та не може бути одержання і розподіл прибутку серед членів партії, членів органів управління, інших пов`язаних з ними осіб, а також серед працівників партії.

54. Наведене свідчить про відповідність статуту політичної партії пункту 133.4.1. Податкового кодексу України, а відтак Верховний Суд не вбачає порушень норм законодавства в зазначеній частині.

55. Таким чином як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, не проаналізувавши у комплексі наведені правові норми, дійшли хибного висновку про правомірність оскаржуваного наказу.

56. Як свідчать пункти 4, 8 Порядку № 1828/5, за наслідками проведеної правової експертизи установчих документів на їх відповідність Конституції та іншим актам законодавства України, легалізуючий орган приймає одне з двох рішень стосовно реєстрації політичних партій, яке оформлюється наказом.

57. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

58. Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

59. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

60. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

61. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

62. Таким чином дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

63. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року та від 22 січня 2020 року у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

64. У справі, що розглядається, рішення Міністерства юстиції України не є дискреційним, оскільки відповідач міг прийняти лише одне з двох допустимих рішень, а саме: про легалізацію (реєстрацію) політичної партії "Рух до Європи" або про відмову в легалізації (реєстрації).

65. За змістом пункту 2 частини першої 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від прийняття протиправного індивідуального акту є його скасування.

66. Частиною третьою статті 245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

67. Враховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов`язання відповідача прийняти рішення про реєстрацію політичної партії "Рух до Європи" з урахуванням висновків суду.

68. З огляду на приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

69. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

70. З урахуванням того, що фактичні обставини справи суди першої та апеляційної інстанцій встановили повно, але неправильно тлумачили закон, який необхідно застосувати, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі № 826/7110/16 скасувати.

3. Ухвалити у цій частині нове рішення у справі № 826/7110/16 про часткове задоволення позову.

4. Визнати протиправним рішення Міністерства юстиції України "Про відмову в реєстрації ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "РУХ ДО ЄВРОПИ", яке оформлене наказом від 18 січня 2016 року № 113/5, та скасувати його.

5. Зобов`язати Міністерство юстиції України прийняти рішення про реєстрацію ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "РУХ ДО ЄВРОПИ".

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич

Джерело: ЄДРСР 87683195
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку