ПОСТАНОВА

18 лютого 2020 року

Київ

справа №826/14309/17

адміністративні провадження №К/9901/64998/18 К/9901/64811/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Глущенка Д.В.,

учасники справи:

представники третьої особи - Антоненко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Екопровайд", Державної регуляторної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у складі колегії суддів Пилипенка О.Є., Глущенко Я.Б., Кузьмишиної О.М. у справі за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Екопровайд", про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

07.11.2017 Міністерство екології та природних ресурсів України (надалі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної регуляторної служби України (надалі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати розпорядження від 23.08.2017 №127 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, видане за результатом розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопровайд" (надалі по тексту - ТОВ "Екопровайд").

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуване розпорядження винесено з порушенням Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №466 та Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 24.12.2014 №724.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року в задоволенні адміністративного позову Міністерства екології та природних ресурсів України відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Міністерства екології та природних ресурсів України задоволено.

Скасовано Розпорядження Державної регуляторної служби України від 23 серпня 2017 року № 127 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, видане за результатом розгляду скарги ТОВ "Екопровайд".

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачем та ТОВ "Екопровайд" подано касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги обґрунтовані тим, що Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності", який вступив в дію 28 червня 2015 року, встановив додаткові вимоги щодо зберігання документів і відповідальність за їх відсутність, внаслідок чого для суб`єктів господарювання з`явились певні обтяження, тому судом апеляційної інстанції безпідставно не було враховано положення Конституції України, які передбачають неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Відтак, цілком обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо порушення в такому випадку принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а також порушення принципу юридичної визначеності.

Також вказано, що аналіз і співставлення ст. 15 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 446 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами", дає підстави прийти до висновку, що у випадку, якщо ліцензіатом було доповнено перелік документів та/або відомості, форму яких змінено, і які не подавались до органу ліцензування раніше - для них встановлюється обов`язок повідомити орган ліцензування, а не, як зазначається Мінприроди і судом апеляційної інстанції, обов`язок ліцензіатів привести свою діяльність відповідно до нових ліцензійних умов.

У відзиві на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Вказує, що судом апеляційної інстанції оцінено з посиланням на докази, долучені позивачем, процедуру проведення перевірки та жодних порушень її проведення з боку позивача не встановлено, що свідчить про повноту та всебічність судового розгляду та відсутність процесуальних порушень.

Касаційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

У ході розгляду справи судами встановлено, що ТОВ "Екопровайд" є юридичною особою, яка отримала ліцензію на здійснення господарської діяльності з операціями у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання). Строк дії ліцензії з 16.09.2011 по 16.09.2016. При цьому, у 2015 році на заміну Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", який передбачав строковість ліцензій, прийнятий новий Закон у сфері регулювання відносин з ліцензування - Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", який запровадив безстроковість ліцензій. Тобто, ліцензія ТОВ "Екопровайд", яка відповідно до частини шостої статті 21 цього Закону була чинною на день набрання ним чинності, з обмеженим строком дії до 06.09.2016, стала безстроковою. Разом з цим, ліцензія на підставі заяви товариства переоформлена Мінприроди, що підтверджується наказом від 28.09.2016 №362 та листом від 30.09.2016 №7/3274-16.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 24.07.2017 №279 "Про проведення позапланових перевірок" на виконання вимог пункту 3 статті 3 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та ухвал Печерського районного суду міста Києва від 06.07.2017 №757/38648/17-к, №757/38641/17-к, №757/38645/17-к, №757/38647/17-к, №757/38643/17-к, утворено комісію з проведення позапланових перевірок дотримання вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами та затверджено її склад. Комісію зобов`язано у термін з 25.07.2017 по 01.08.2017 в установленому порядку здійснити позапланові перевірки дотримання вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Уповноважені особи позивача, на підставі посвідчення (направлення) від 24.02.2017 №26/17, провели позапланову перевірку ТОВ "Екопровайд" на предмет перевірки виконання вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

За результатами перевірки складено: акт від 28.07.2017 №26/17-1 про відмову ТОВ "Екопровайд" у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами; акт від 28.07.2017 №26/17, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами; акт від 28.07.2017 №26/17-2 про виявлення недостовірності даних у документах, поданих ТОВ "Екопровайд" разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

У вказаних актах від 28.07.2017 зазначено, що виявлено невідповідність матеріально-технічної бази ТОВ "Екопровайд", заявленої при отриманні ліцензії, з наявною на підприємстві, фактично на підприємстві відсутня вся матеріально-технічна база, окрім тари для відходів. Також ліцензіатом не надано до перевірки документів, які підтверджують наявність матеріально-технічної бази та дають можливість ідентифікувати її, наявність необхідних дозвільних документів, документи, що підтверджують наявність власних або орендованих виробничих площ, декларацію безпеки та план локалізації ліквідації аварії.

Відповідно наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.08.2017 №298 анульована ліцензія ТОВ "Екопровайд".

ТОВ "Екопровайд", користуючись своїм правом, передбаченим статтею 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 №222-VIII, звернулось із скаргою від 08.08.2017 №1 до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України.

За результатами розгляду скарги ТОВ "Екопровайд" рішенням Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 22.08.2017 №4.1 (витяг з протоколу №10-17) скаргу задоволено та встановлено порушення органом ліцензування:

1) вимог Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності":

1.1 пункту 7 частини другої, частини третьої статті 16, а саме: органом ліцензування необґрунтовано застосовано підставу для анулювання ліцензії - акт про виявлення недостовірності даних у документах поданих ТОВ "Екопровайд" разом із заявою про отримання ліцензії, оскільки в даному акті не зазначено детальних фактів, їх обґрунтування, з посиланням на порушення вимог законодавства щодо виявлення недостовірних даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії (не є виявленням недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, відсутність документації, наявність якої передбачена природоохоронним законодавством та є обов`язковою при здійсненні діяльності з поводження з небезпечними відходами, а твердження про ненадання жодного документа, що підтверджує наявність у ліцензіата матеріально-технічної бази, зазначеної у відомості, що додавалась до заяви про отримання ліцензії, спростовується наданими ліцензіатом документами);

1.2 пункту 8 частини другої, частини третьої статті 16, а саме: органом ліцензування необґрунтовано застосовано підставу для анулювання ліцензії - акт про відмову ТОВ "Екопровайд" у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, оскільки в даному акті не зазначено детальних фактів, їх обґрунтування, з посиланням на порушення вимог законодавства, щодо відмови ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування (не є відмовою у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами - ненадання відомостей щодо приведення здійснюваної господарської діяльності у відповідність до вимог нових Ліцензійних умов та встановлення порушення низки вимог Ліцензійних умов, а саме - відсутність документації, наявність якої передбачена природоохоронним законодавством та є обов`язковою при здійсненні діяльності з поводження з небезпечними відходами);

2) вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-VI:

2.1 абзацу 10 частини першої статті 6, а саме: під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю);

2.2. абзацу 2 частини другої статті 8, - в частині обов`язку органу державного нагляду (контролю) повно, об`єктивно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.

У свою чергу, Державною регуляторною службою України 23.08.2017 на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 22.08.2017 №4.1, видано розпорядження №127 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування", відповідно до резолютивної частини якого зобов`язано Міністерство екології та природних ресурсів України усунути порушення вимог Законів України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про ліцензування видів господарської діяльності" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", скасувавши наказ від 03.08.2017 № 298 в частині анулювання ліцензії ТОВ "Екопровайд" від 16.11.2011 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Не погоджуючись з розпорядженням Державної регуляторної служби України №127 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування" в частині зобов`язання скасування наказу від 03.08.2017 №298 щодо анулювання ліцензії ТОВ "Екопровайд" від 16.11.2011 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження від 23.08.2017 №127 видано Державною регуляторною службою України на підставі, в межах та у спосіб, визначених частиною першою статті 4 та частиною одинадцятою статі 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності". Підставою для видання розпорядження №127 стало рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 22.08.2017 №4.1 (витяг з протоколу № 10-17).

Також вказано, що Державною регуляторною службою України не порушено права та охоронюваних законом інтересів позивача у зв`язку з виданням розпорядження №127, оскільки останнім не скасовано виданий Міністерством екології та природних ресурсів України наказ від 03.08.2017 №298, а лише зобов`язано позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, в тому числі скасувавши наказ від 03.08.2017 №298 в частині анулювання ліцензії ТОВ "Екопровайд" від 16.11.2011 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, в зв`язку з порушенням органом ліцензування вимог законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що положенням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №446 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами" встановлено двомісячний термін для приведення своєї господарської діяльності у відповідність до вимог нових Ліцензійних умов. Однак, позивач не надав до органу ліцензування відомостей щодо приведення здійснюваної господарської діяльності у відповідність до вимог Ліцензійних умов.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.

Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.

При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Також для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.

Як свідчать матеріали, у справі, що розглядається, встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Державною регуляторною службою України розпорядження №127 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування" в частині зобов`язання скасування наказу від 03.08.2017 №298 щодо анулювання ліцензії ТОВ "Екопровайд" від 16.11.2011 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 32 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 32), Міністерство екології та природних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 609 затверджено перелік органів ліцензування, відповідно до якого Міністерство екології та природних ресурсів України є органом ліцензування у сфері господарської діяльності щодо виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, поводження з небезпечними відходами.

Так, одним із повноважень Міністерства екології та природних ресурсів України, визначених підпунктом 7 пункту 4 Положення № 32, є проведення ліцензування на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов.

При цьому, відповідно до пункту 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724, Державна регуляторна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. Державна регуляторна служба України є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

У пункті 3 вказаного Положення визначено, що на Державну регуляторну службу України покладається ряд завдань, одним із яких є здійснення нагляду за дотриманням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та надання роз`яснення щодо його застосування.

Відповідно до статті 9-1 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, серед іншого, належить: проведення в установленому Кабінетом Міністрів України порядку перевірок додержання органами державного нагляду (контролю) вимог цього Закону в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Статтею 21 цього Закону установлено, що суб`єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю). У разі надходження такого звернення суб`єкта господарювання відповідний центральний орган виконавчої влади зобов`язаний розглянути його в установленому законом порядку.

Частиною першою та другою статті 4 Закону України від 2 березня 2015 року № 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" визначено, що спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, крім іншого, здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування; видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування; порушує питання щодо відповідальності посадових осіб органів ліцензування, які прийняли рішення, скасоване на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 19 зазначеного Закону державний нагляд за додержанням органами державної влади чи державними колегіальними органами вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Державна регуляторна служба України та Міністерство екології та природних ресурсів України є органами державної влади, діяльність яких, зокрема, полягає у здійсненні виключних функцій контролю (нагляду) у сфері здійснення ліцензійної діяльності. При цьому позивач здійснює відповідні виключні функції контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, а відповідач здійснює виключні функції контролю (державного нагляду) за дотриманням Міністерством екології та природних ресурсів України як органом ліцензування господарської діяльності, зокрема з поводження з небезпечними відходами, законодавства у сфері ліцензування.

Верховний Суд вважає, що спір у цій справі не відноситься до компетенційних, оскільки у цьому випадку не йдеться про спір про розмежування компетенції між Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною регуляторною службою України. Позивач звертається з вимогою скасувати рішення суб`єкта владних повноважень, якому відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" він підзвітний і підконтрольний, і який, реалізуючи компетенцію у сфері нагляду за органами ліцензування, скасував рішення позивача як підконтрольного органу.

Як свідчать матеріали справи, Міністерство екології та природних ресурсів України обґрунтувало своє право на звернення до суду з цим позовом необхідністю реалізації повноваження щодо здійснення контролю за додержанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов при провадженні господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, та захистом публічного інтересу у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.

Статтею 28 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" закріплено право міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Водночас згідно статтею 21 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" право судового оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) надано лише суб`єкту господарювання.

Зважаючи на те, що право Міністерства екології та природних ресурсів України на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування розпорядження Державної регуляторної служби України не закріплені у жодному нормативно-правовому акті, колегія суддів дійшла висновку, що Міністерство екології та природних ресурсів України у цій справі не має права на звернення до суду.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13 листопада 2019 року по справі №826/3115/17 (11-892апп19) та постанові від 04 грудня 2019 року по справі №826/6233/17.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу за позовною заявою особи, яка не має права на звернення до суду, чим допустили порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 354, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Екопровайд", Державної регуляторної служби України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій