ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №824/240/16-а

адміністративне провадження №К/9901/11442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу прокуратури Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року (головуючий суддя - Левицький В.К.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді - Загороднюк А.Г. Драчук Т. О.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до прокуратури Чернівецької області

про визнання рішення протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із вказаним позовом (з урахування поданої заяви про уточнення предмету позову та заяви про стягнення судових витрат), в якому просила:

- визнати протиправним рішення комісії прокуратури Чернівецької області по встановленню переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників від 18.07.2015 в частині визначення її, як особи, яка підлягає попередженню про наступне вивільнення, у зв`язку із скороченням штату працівників органів прокуратури та скасувати його в цій частині;

- визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу прокурора Чернівецької області № 85-К від 25.01.2016 про звільнення її з посади начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратури Чернівецької області (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", п. 1. ч. 2 ст. 40 КЗпП України);

- визнати незаконним звільнення її з посади начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратури Чернівецької області, яке відбулось 09.03.2016 на підставі п. 2 наказу прокурора Чернівецької області № 85-К від 25.01.2016;

- зобов`язати прокуратуру Чернівецької області поновити її на посаді начальника відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області;

- зобов`язати прокуратуру Чернівецької області провести нарахування на її користь та виплатити їй середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 10.03.2016 по 25.07.2016;

- стягнути з прокуратури Чернівецької області на її користь понесені витрати на правову допомогу в розмірі 25500,00грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано п. 2 наказу прокурора Чернівецької області №85-К від 25.01.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді та органів прокуратури Чернівецької області у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", п. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратури Чернівецької області.

Стягнуто з прокуратури Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 10.03.2016 по 25.07.2016 у сумі 63111,66 грн.

Приймаючи судове рішення у справі, суд першої інстанції зазначив, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Проте зазначене зобов`язання прокуратура Чернівецької області не виконала, і, відповідно, трудові гарантії позивача як працівника порушені. Відповідач одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не запропонував позивачу жодної наявної вакантної посади, яку він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації. 09.10.2015 відповідачем було запропоновано позивачу вакантну посаду спеціаліста І категорії прокуратури Путильського району, однак запропонована вакантна посада не була рівнозначною посадою, яка б відповідала рівню кваліфікації та продуктивності праці позивача, а тому остання від неї відмовилась. Інші вакантні посади відповідач не пропонував позивачу. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач звільнив позивача без дотримання вимог ст. ст. 40 та 492 КЗпП України. Також суд зазначив, що ОСОБА_1 володіла переважним правом на залишення на роботі, проте всупереч вимог п.2 ч. 2 .ст. 40 КЗпП України відповідачем не врахована така підстава. Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність наказу про звільнення позивача та наявність підстав для його скасування. Крім того, суд вирішив, що належним способом захисту прав позивача є поновлення її на посаді начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратури Чернівецької області з 09.03.2016. Стосовно позовних вимог про скасування рішення комісії, суд врахував, що таке рішення суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Також суд здійснив розрахунок суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 10.03.2016 по 25.07.2016, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , яка складає 63111,66 грн (678,62грн х 93 робочі дні). Стосовно позовних вимог про стягнення з прокуратури Чернівецької області на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 25500,00 грн, суд зазначив, що звіту про надання правової допомоги представником позивача не надано, як не надано і розрахунків (калькуляції вартості правової допомоги), акту виконаних робіт відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" та ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". Суд вказав на те, що наявна в матеріалах справи виписка з особового рахунку адвоката за 25.04.2016 про зарахування на рахунок адвоката Маркідонова О.В . 25500,00 грн не є розрахунком (калькуляцією) виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №12 від 20.04.2016 чи звітом про виконану роботу. Таким чином, вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 25500,00 грн суд визнав такою, що задоволенню не підлягає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Прокуратури Чернівецької області задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратура Чернівецької області про визнання рішення протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії змінено.

Абзац третій постанови викладено у такій редакції:" Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури Чернівецької області ".

Абзац четвертий постанови змінено: "у сумі 63111,66" на "у сумі 48182,02".

Абзац п`ятий постанови змінено: " в межах стягнення суми за один місяць" на "в межах стягнення суми за один місяць в сумі 14251,02".

В іншій частині постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, погодився з висновками стосовно протиправності звільнення позивача із займаної посади та необхідності її поновлення в органах прокуратури. Стосовно задоволення позову в частині зобов`язання прокуратури області виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу, що обчислений судом І інстанції, в розмірі 63111,66 грн, судова колегія частково погодилась з даним висновком з огляду на те, що при обрахунку цих виплат суд не взяв до уваги лист прокуратури області №18/180 від 18.04.2016 (том №1 а.с.208) про виплату позивачці у зв`язку зі скороченням вихідної допомоги у розмірі 12018,36грн. Відтак, як вирішив суд апеляційної інстанції, стягненню на користь позивача підлягає сума 48182,02грн (63111,66-14929,64) без врахування обов`язкових податків та зборів. Крім того, суд зауважив, що при стягненні суми середньої заробітної плати за один місяць, яка допущена до негайного виконання, необхідно вказати конкретну суму, що підлягає стягненню, а саме 14251,02грн (середньоденний заробіток 678,62 * 21 робочий день).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

13 жовтня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга прокуратури Чернівецької області (далі - скаржник) на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, в якій відповідач просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що зважаючи на негативну оцінку кваліфікації та продуктивності праці позивачки та результати діяльності підпорядкованого їй відділу ОСОБА_1 посаду у прокуратурі області запропоновано не було та запроваджено процедуру звільнення за скороченням з дотриманням вимог КЗпП України. Посилається на те, що судами при поновленні позивача на посаді не враховано, що така посада зайнята іншим працівником. Крім того, скаржник зазначає, що 02.09.2016 ОСОБА_1 запропоновано дві наявні вакантні посади, які утворились в апараті прокуратури області, на одну із яких позивач погодилась та була призначена наказом від 05.09.2016 №616-к.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 18.10.2001 працювала в органах прокуратури на різних посадах, а з 03.06.2014 по 09.03.2016 на посаді начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні у суді прокуратури області (т.1 а.с. 46-49).

Наказом прокурора Чернівецької області №384-к від 03.06.2014 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні у суді прокуратури Чернівецької області з 03.06.2014 (т.1 а.с. 15).

Наказом прокурора Чернівецької області №386-к від 05.06.2014 призначено ОСОБА_3 на посаду заступника начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратури Чернівецької області з 05.06.2014 (т.1 а.с. 17).

Наказом Генерального прокурора України №60-ш від 15.07.2015, у зв`язку із набранням чинності з 15.07.2015 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", наказано: 1. ліквідувати у структурі та штатному розписі прокуратури Чернівецької області управління та відділи, в т.ч.: відділ організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді. Їх загальну чисельність 78 одиниць зарахувати до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати; 2. скоротити у структурі та штатному розписі прокуратури Чернівецької області 58 посад та зарахувати їх до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати; 6. утворити у структурі прокуратури Чернівецької області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України відділ підтримання державного обвинувачення в суді; 6.1. встановити у штатному розписі новоутвореного відділу за рахунок резерву генеральної прокуратури України 3 одиниці з відповідним фондом заробітної плати, у тому числі: начальник відділу - 1, прокурор - 2 (т.1 а.с. 16-19).

Пунктом 2 наказу Генерального прокурора України №64-ш від 15.07.2015 зазначено: скоротити у штатних розписах усіх прокуратур міст, районів, районів у містах, міжрайонних прокуратур посади старших прокурорів відділів, старших прокурорів прокуратур та старших прокурорів прокуратур з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів, замість яких встановити у цих же прокуратурах таку ж кількість посад відповідно прокурорів відділів, прокурорів прокуратур та прокурорів прокуратур з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів.

На виконання наказів Генерального прокурора України №60-ш від 15.07.2015 та №64-ш від 15.07.2015, а також з метою неупередженого вирішення питання про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників, наказом прокурора Чернівецької області №657-к від 16.07.2015 утворено відповідну комісію (т.1 а.с. 74).

18.07.2015 на засіданні вказаної комісії, при обговоренні питання визначення переважного права на залишення на роботі працівників органів прокуратури області, які підлягаю наступному вивільненню у зв`язку із скороченням штату працівників, вирішено зважаючи на неможливість переведення на даний час на будь-яку іншу посаду попередити ОСОБА_1 про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників. Зазначене підтверджується протоколом засідання комісії (т. 1 а.с. 104-121).

Наказом прокурора Чернівецької області №756-к від 28.07.2015, у зв`язку із зміною в структурі та штатному розписі прокуратури Чернівецької області на посаду начальника відділу підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури Чернівецької області з 28.07.2015 призначено ОСОБА_4 (т.2 а.с. 15). Наказом прокурора Чернівецької області №809-к від 05.08.2015, з 05.08.2015 на вказану посаду начальника призначено ОСОБА_5 (т.2 а.с. 16).

24.07.2015 прокуратурою Чернівецької області винесено попередження за №11/1721вн15, яким у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, позивача попереджено про звільнення. Із вказаним попередженням позивач ознайомився 05.10.2015. Також позивачу роз`яснено, що ураховуючи суттєве скорочення штатної чисельності працівників органів прокуратури Чернівецької області, на теперішній час вакантні посади, які б могли бути їй запропоновані - відсутні (т. 1 а.с. 20).

Надалі, 09.10.2015 позивачу запропоновано вакантну посаду спеціаліста І категорії прокуратури Путильського району на період з 05 жовтня до 14 грудня 2015 року відповідно до наказу Генерального прокурора України №96-ш у зв`язку з припиненням діяльності міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур (т.1, а.с. 45).

Відповідно до листків непрацездатності, позивач був звільнений від роботи в періоди з 28.07.2015 по 06.08.2015, з 06.08.2015 по 07.09.2015, з 08.09.2015 по 02.10.2015, з 04.12.2015 по 25.12.2015, з 28.12.2015 по 06.01.2016, з 10.01.2016 по 26.01.2016 (т. 1 а.с. 204-207).

25.01.2016 прокурором Чернівецької області видано наказ №85-к, яким:

- начальнику відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратури області старшому раднику юстиції ОСОБА_1 надано 03 календарних дні невикористаної відпустки за період роботи 18.10.2013 - 18.10.2014, 27 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи 18.10.2014 - 18.10.2015 та 12 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи 18.10.2015 - 18.10.2016, а всього терміном на 42 календарних днів з 27 січня по 09 березня 2016 року включно. Зобов`язано виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових потреб в розмірі місячної заробітної плати;

- звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді та органів прокуратури Чернівецької області з 09.03.2016 у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) (т.1 а.с. 14).

При звільненні, відповідно до довідки від 18.04.2016 №18/180вих-16, позивачу була нарахована вихідні допомога в розмірі 14929,64грн. Сума виплаченої вихідної допомоги склала 12018,36грн. (т.1 а.с. 208).

Відповідно до довідки від 18.04.2016 №18/181вих-16, виданої прокуратурою Чернівецької області, нарахована сума середньоденної заробітної плати станом на 09.03.2016 становила 678,62грн. (т. 1 а.с. 209).

Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) прокурор звільняється з посади, в тому числі, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Згідно ст. 60 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п`ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Відповідно до пп. 4 п. 5-1 Перехідних положень Закону №1697-VII прокурори призначаються на посади та звільняються з посад, у тому числі адміністративних, без рекомендації Ради прокурорів України чи подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів уповноваженими приймати такі рішення особами до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону (які набирають чинності 17.04.2016).

Підставами припинення трудового договору згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Частиною 4 ст. 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Суд зазначає, що спеціальним законодавством не встановлено процедуру та гарантії для працівників, які підлягають звільненню у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 42, 49-2 Кодексу законів про працю України.

Зі змісту статті 42 КЗпП України випливає, що в першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачем не надано жодних належних доказів щодо проведення порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягали звільненню.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується із висновками попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного п. 2 наказу прокурора Чернівецької області №85-К від 25.01.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді та органів прокуратури Чернівецької області з поновленням її на займаній посаді та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу у визначеному судом розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №807/2383/15.

Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність звільнення позивача, а доводи, викладені у касаційній скарзі, вважає такими, що не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу прокуратури Чернівецької області залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

Н.В. Шевцова