ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа №804/15257/15

провадження №К/9901/11705/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Саприкіної І.В., Тацій Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазвидобувного управління «Полтаванафтогаз»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді: Гімона М.М., суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.)

у справі № 804/15257/15

за позовом НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта»

до Дніпродзержинського об`єднаного міського військового комісаріату

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, установив:

I. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2015 року ПАТ "Укрнафта" звернулось із позовом до суду з позовом до Дніпродзержинського об`єднаного міського військового комісаріату, в якому просило визнати протиправними дії Дніпродзержинського об`єднаного міського військового комісаріату щодо відмови в погодженні звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівника НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача погодити вказані звіти.

2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 позов задоволено.

3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

4. У поданій касаційній скарзі НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працює в НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» на посаді машиніста компресорних установок 6р. цеху синтезу аміаку № 1-Б з 01.04.2011, що підтверджується наказом про прийняття на роботу від 01.04.2011 № 235.

6. В період з 04 березня 2014 року по 15 червня 2015 року ОСОБА_1 був відсутнім на роботі, а на підтвердження причин відсутності ним надавались повістки від Дніпродзержинського об`єднаного міського військового комісаріату із відміткою про перебування там у вказаний період. Відповідно до тексту повісток, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 викликався на збори військовозобов`язаних в період з 04.03.2014 по 31.03.2014. В період з 01.04.2014 по 30.04.2014 його викликали для мобілізації, в період з 01.05.2014 до 08.05.2014 - для апарату посилення ОМВК при мобілізації, в періоди з 06.08.2014 по 31.08.2014, з 01.09.2014 по 05.09.2014, з 01.02.2015 по 28.02.2015, з 01.03.2015 по 31.03.2015, з 18.05.2015 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 15.06.2015 для апарату посилення ОМВК при мобілізації.

7. 01 липня 2015 року позивачем на адресу відповідача направлені для погодження звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період щодо працівника НГВУ «Полтаванафтогаз» ОСОБА_1 за період з березня 2014 року по червень 2015 року. Звіти складені у відповідності до додатку 1 до Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, затвердженим постановою КМУ № 105 від 04.03.2015 (далі Порядок № 105).

8. Листом від 17.07.2015 № 5668 військовий комісар повідомив позивача, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 згідно статей 4, 7 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» працює на дільниці оповіщення, що є апаратом посилення ДОМВК у зв`язку з особливим періодом. Також вказав, що згідно з ч. 6 статті 43 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за гр. Василенко повинна зберігатися його посада та заробітна плата та зазначив, що згідно п. 3 статті 43 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» не передбачає звільнення громадян від виконання основних обов`язків за місцем роботи (в мирний час). Крім того вказав, що на даний період у державі діє особливий стан, тому громадяни, які знаходяться в апараті посилення ДОМВК, працюють на дільницях оповіщення цілодобово.

9. Оскільки відповідачем не було погоджено направлених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівника ОСОБА_1 і позивач вважає такі дії комісаріату протиправними, НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» звернулось до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був призваний для виконання військового обов`язку на особливий період та цілодобово знаходився на дільниці сповіщення, що є апаратом посилення ДОМВК, а тому відповідач повинен був у відповідності до Порядку №105 погодити надані позивачем звіти фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівника Василенка.

11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 у період з березня 2014 року по червень 2015 року не був призваний на військову службу або прийнятий на військову службу за контрактом і його відсутність на роботі в цей період не була пов`язана із проходженням військової служби, а тому у позивача були відсутні підстави для направлення до відповідача звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у відповідності до Порядку № 105 щодо Василенка С.А.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на аргументах, покладених судом першої інстанції в основу власного судового рішення та зазначених в п. 10 цього судового рішення.

13. Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив суд рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

15. Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

16. Відповідно до статті 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

17. Згідно з частиною 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

18. Отже, законодавець відокремив із загальних гарантій та пільг, передбачених для працівників, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», спеціальні гарантії та пільги для осіб, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у визначених випадках та передбачив право підприємств, установ, організацій, в яких вони працювали на час призову, на отримання компенсації із бюджету середнього заробітку такого працівника.

19. На реалізацію положень статті 119 КЗпП України Кабінетом Міністрів України постановою від 04.03.2015 №105 було затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

20. Пунктом 1 Порядку № 105 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Порядок визначає механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - працівники), за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період" (далі бюджетні кошти).

21. Відповідно до пункту 4 Порядку № 105 для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

22. Аналіз зазначених норм свідчить, що вказаний в Порядку №105 механізм виплати компенсації заробітної плати за працівника підприємства, організації і установи діє лише при умові, якщо цей працівник призваний на військову службу (строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці).

23. Отже, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, для вирішення цього спору вирішальне значення має наявність/відсутність факту призову працівника позивача на військову службу.

24. Поняття військової служби міститься у статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

25. Згідно з статтею 4 вказаного Закону Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

26. Згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

27. Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 в період з березня 2014 року по червень 2015 року не був призваний на військову службу або прийнятий на військову службу за контрактом і його відсутність на роботі в цей період не була пов`язана із проходженням військової служби.

28. Відповідно до частини шостої статті 43 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за членами комісій з питань приписки до призовних дільниць, призовних та лікарських комісій при районних (міських) військових комісаріатах, лікарями і середнім медичним персоналом, технічними працівниками та обслуговуючим персоналом, які направляються для роботи на призовних дільницях і збірних пунктах під час взяття допризовників на військовий облік і призову громадян на військову службу або на збори для проведення медичного огляду і повторного огляду громадян, а також для відправлення призваних на збірні пункти, на весь час виконання цих обов`язків зберігаються займана посада та середній заробіток за основним місцем роботи.

29. Таким чином, обов`язок зберігти за ОСОБА_1 займану посаду та середній заробіток виник у позивача на підставі норм статті 43 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а не на підставі статті 119 КЗпП України. Поряд з цим, Порядок № 105 не передбачає виплати компенсації підприємствам за працівників, залучених до роботи на призовних дільницях військових комісаріатів, проте не прийнятих на військову службу.

30. Таким чином у позивача були відсутні підстави для направлення до відповідача звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у відповідності до Порядку № 105 щодо ОСОБА_1 .

31. Отже, відмова відповідача в погодженні вказаних звітів не є протиправною, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

32. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

33. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

34. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статті 341, 343, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазвидобувного управління «Полтаванафтогаз» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016 у справі №804/15257/15 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачА.А. Єзеров

СуддяІ.В. Саприкіна

СуддяЛ.В. Тацій