ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

11 лютого 2020 року

м. Одеса

Справа № 923/719/18

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

за участю представників сторін:

Від Державної Азовської морської екологічної інспекції - Красовська А.В., Наказ № 410/к, дата видачі : 28.12.19;

Від Державної Азовської морської екологічної інспекції - Монтач А.В., Наказ № 361/к, дата видачі : 19.11.19;

Від КП "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" - Жук Ю.В., Ордер ХС № 136521, дата видачі : 11.02.19;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної Азовської морської екологічної інспекції

на рішення господарського суду Херсонської області від 08 жовтня 2019 року (суддя Гридасов Ю.В.)

у справі № 923/719/18

за позовом: Державної Азовської морської екологічної інспекції (м. Генічеськ Херсонської області),

до відповідача: Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (м. Генічеськ Херсонської області),

про стягнення 582 492,60 грн.,

(ухвалене суддею Гридасовим Ю.В. 08.10.2019, о 12-34 год. у приміщенні Господарського суду Херсонської області, м. Херсон, повний текст складено 18.10.19)

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Державна Азовська морська екологічна інспекція звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету Генічеської міської ради 582 492,60 грн збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, а саме: спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) у 2014 – 2015 роках.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач при видобуванні підземних вод зі свердловини № 7-684 протягом 2014 та 2015 років в порушення вимог статей 44, 49 Водного кодексу України та статей 19, 28 Кодексу України про надра здійснював спеціальне водокористування без спеціального дозволу на користування ділянкою надр, внаслідок чого заподіяв державі шкоду в розмірі 582 492,60 грн, з яких: 303 236 грн – шкода, заподіяна у 2014 році та 279 256,40 грн – у 2015 році, яку відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України та статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зобов`язаний відшкодувати, сплативши зазначені кошти на користь місцевого бюджету Генічеської міської ради на аналітичний рахунок 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевим бюджетами".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.01.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, задоволено позовні вимоги повністю.

Стягнуто з Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь місцевого бюджету Генічеської міської ради 582 492,60 грн збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, а саме: спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) у 2014 - 2015 роках та 8 373,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 липня 2019 року у справа № 923/719/18 Касаційну скаргу Комунального підприємства “Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” задоволено частково. Рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 923/719/18 скасовано.

Справу № 923/719/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

За наслідками нового розгляду справи рішенням господарського суду Херсонської області від 08 жовтня 2019 року (суддя Гридасов Ю.В.) у справі № 923/719/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення обґрунтоване тим, що з урахуванням місцезнаходження свердловини № 7-684 відповідно до Плану розташування свердловин, повноваження Інспекції на територію сухопутної частини від урізу води Азовського моря не розповсюджуються, що свідчить про відсутність у позивача повноважень на звернення до суду з позовом до відповідача у цій справі про стягнення шкоди, завданої за користування ділянкою надр в межах свердловини № 7-684 Генічеського родовища без спеціального дозволу на користування надрами.

З`ясувавши викладені обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду не були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Державна Азовська морська екологічна інспекція, не погодилась з прийнятим рішенням від 08.10.2019 року та звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду Херсонської області від 08.10.2019 року у справі № 923/719/18 та прийняти нове, в якому позовні вимоги Державної Азовської морської інспекції задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та безпідставним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Апелянт зазначає, що на юридичну та фактичну адресу Позивача, у м. Маріуполь, просп. Нахімова 76, 16.10.2019 року надійшла ухвала Господарського суду Херсонської області від 27.09.2019 року, про розгляд справи по суті на 08.10.2019 року, проте представник Позивача фізично не міг брати участь у справі, оскільки з ухвалою був ознайомлений вже через 8 днів після того, як було проведене судове засідання, на якому було розглянуло справу та прийнято рішення. Хоча у вступній частині рішення Господарського суду Херсонської області від 08.10.2019 року і зазначено, що Позивач відсутній у засіданні, про час і місце був повідомлений належним чином, проте вказане не повністю відповідає дійсності. Так як вищезазначена ухвала з господарського суду Херсонської області надійшла на стару адресу Позивача, у м. Генічеськ, Херсонської області, вул. Соборна 26, за якою ДАМБІ не знаходиться з лютого 2019 року та частина кореспонденції з судів апеляційної та касаційної інстанції по цій же справі № 923/719/18, надходила на нову адресу, крім того, всі клопотання, у тому числі і ті які вказані у рішенні Господарського суду Херсонської області від 08.10.2019 року, надсилались Позивачем з м. Маріуполь, на встановленому бланку і з зазначеною новою адресою. 1 Тому, позивач вважає неправомірним розгляд справи судом на першому засіданні по суті без участі представника.

По суті спору скаржник зауважує, що своїми діями Відповідач допустив грубе порушення вимог Кодексу України про надра та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», чим завдав шкоди природним ресурсам України.

Отже, безсумнівно 2 вина та причетність Відповідача до порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері водокористування чітко встановлена та належним чином зафіксована в Акті перевірки, з чим сам Відповідач погоджується, що підтверджується підписом у Акті перевірки, адміністративним Протоколом та Постановою, Приписом та відповіддю, яка надана на нього, а також Претензіями на добровільну сплату завданих збитків.

Щодо наявності повноважень Державної Азовської морської екологічної інспекції на проведення перевірки, апелянт зазначає, що на момент проведення планової перевірки вимог природоохоронного законодавства Відповідача в період з 07.12.2015 року по 25.12.2015 року, Позивач керувався Положенням про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, затверджену наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 року № 136. Отже, на момент проведеного планового заходу нагляду (контролю), Позивачем було дотримано всіх встановлених законодавством норм, захід проведено у межах повноважень та на визначеній території.

На час звернення до господарського суду Херсонської області, 10.08.2018 року і по цей час Позивач керується у своїй роботі Положенням про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, затвердженим наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017 року № 652.

Виходячи з того, що Державна Азовська морська екологічна інспекція не припиняла свого існування, як юридична особа та не була ліквідована, станом на проведення перевірки у 2015 році діяла на підставі Положення №136, де у законний спосіб був проведений плановий захід нагляду (контролю), встановлене порушення і розраховані збитки, а на момент звернення до суду 2018 рік, діяла на підставі Положення № 652, на вже встановлене у 2015 році порушення, що допустив у своїй діяльності Відповідач, повноваження по зверненню доведені.

Відповідачем нанесено шкоду природним ресурсам держави, яка зафіксована та розрахована, у передбачений законами спосіб, у межах повноважень, і повинна бути відшкодована Відповідачем на користь держави.

Виходячи з вище викладеного, скаржник вважає абсолютно доведеним факт порушення підприємством, вимог Закону, протиправної поведінки відповідача.

Крім того, як зазначає апелянт, відповідачем не надано жодного доказу відсутності вини в завданні шкоди, завданої їх підприємством. Саме тому, факт вчинення правопорушення, за яке Інспекцією розраховано збитки та вина відповідача без сумніву є доведеною.

Ухвалою Південно–західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 відкрито провадження у справі № 923/719/18 за апеляційною скаргою Державної Азовської морської екологічної інспекції на рішення господарського суду Херсонської області від 08 жовтня 2019 року (суддя Гридасов Ю.В.).

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов від відповідача до суду 27.12.2019 року, Комунальне підприємство «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області у справі №923/719/18 від 08.10.2019 року без змін; зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника.

КП «ГВУВКГ» з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами було надано в установленому порядку до Державної геологічної служби України заяву від 07.07.2008 року за №03/03-266 разом з документами.

В подальшому КП «ГВУВКГ» заявою від 01.12.2008 року за №01/03-414 додатково було надано до Державної геологічної служби України матеріали на отримання спеціального дозволу на користування надрами, у тому числі і на свердловину №7-684 (копія заяви міститься у матеріалах справи).

14.06.2010 року Комунальним підприємством «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами за реєстраційним №5169 на видобування питних підземних вод з ділянки Генічеського родовища, де розташований водозабір КП «ГВУВКГ».

Водночас між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та КП «ГВУВКГ» було укладено угоду про умови користування надрами від 14.06.2010 року з двома додатками: характеристика ділянки надр та програмою робіт. Вказана угода є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами за реєстраційним № 5169.

У додатку №1 «Характеристика ділянки надр» до угоди про умови користування надрами від 14.06.2010 року містяться кутові географічні координати Генічеського родовища до переліку свердловин якого віднесено і свердловину №7-684.

За таких обставин, КП «ГВУВКГ» фактично вчинило дії щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами у тому числі і на свердловину №7-684, проте з незалежних від підприємства причин зазначена свердловина не була зазначена у дозволі.

В даному випадку, відповідач вважає, що у діях КП «ГВУВКГ» відсутні підстави для покладення на нього відповідальності за шкоду, оскільки відсутня протиправна поведінка Відповідача - видобуток питної води здійснюється відповідно до наявного у нього спеціального дозволу на користування надрами №5169 та Дозволу на спеціальне водокористування, а відтак у Відповідача відсутнє самовільне надрокористування.

Щодо відсутності у Позивача повноважень на звернення до суду з позовною заявою, відповідач зазначає, що повноваження Державної Азовської морської екологічної інспекції поширюються на чітко визначену територію, в той же час Позивач вийшов за ці межі здійснюючи перевірку діяльності підприємства та звертаючись до суду з позовною заявою.

Крім того, зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесло КП «ГВУВКГ» і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції визначається у розмірі передбаченому Договором про надання правової допомоги №7 від 01.02.2019 року укладеним з Адвокатським об`єднанням «КАНОН» і складає 10000,00 грн..

Відповідно до вимог ст.ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Основним видом діяльності Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" є очищення та постачання води (код КВЕД 36.00).

Водоспоживання та водовідведення здійснюється Комунальним підприємством "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на підставі дозволу на спеціальне водокористування № Укр 7.14 Хрс від 20.11.2013, яким передбачена експлуатація 12-ти свердловин.

14.06.2010 між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та відповідачем укладено угоду про умови користування надрами з двома додатками: 1) характеристика ділянки надр; 2) програма робіт. Вказана угода є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 5169.

Предметом цієї угоди є просторово обмежена ділянка нард, визначена кутовими точками із зазначеними у дозволі координатами та яка дакається у користування з метою видобування питних підземних вод ділянки Генічеського родовища (свердловини № 7-30, № 7-31, № 7-32, № 7-33, №7-34, № 7-35, № 7-36, № 7-652, № 7-683).

Дані про 10 вищезазначених свердловин перенесені до спеціального дозволу, проте свердловина № 7-684 в зазначеному переліку відсутня.

14.06.2010 Комунальне підприємство "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" отримало Спеціальний дозвіл на користування надрами № 5169 на свердловини № 7-30; № 7-31; № 7-32; № 7-33; № 7-34; № 7-35; № 7-36; № 7-536; № 7-652; № 7-683. Термін дії дозволу 20 років.

Державна Азовська морська екологічна інспекція на підставі наказу № 182 від 02.12.2015 "Про проведення планового заходу" провела планову перевірку Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на дотримання підприємством вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Перевірка проводилась у період з 07.12.2015 по 25.12.2015, за результатами якої працівники екологічної інспекції склали відповідний акт № 18, в якому встановили, що підприємство у 2014 - 2015 роках здійснювало користування свердловиною № 7-684 за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

Згідно зі звітним балансом використання підземних вод з формою статистичної звітності № 7-гр (підземні води), затвердженої наказом Держкомстату України № 144 від 28.04.1998, яку подають щорічно, до 20 січня, підприємства і організації різних міністерств та відомств, всіх форм власності, що видобувають підземні води в межах України, обсяг видобутої Комунальним підприємством "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" води зі свердловини № 7-684 за 2014 рік склав 378 100 куб. метрів.

У звітному балансі використання підземних вод за 2015 рік (підземні води) обсяг видобутої Комунальним підприємством "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" води зі свердловини № 7-684 склав 348 200 куб. метрів.

Загальний обсяг видобутої Комунальним підприємством "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" у 2014 – 2015 роках за свердловини № 7-684 води склав 726 300 куб. метрів.

В матеріалах справи міститься Паспорт артскважини №7-684, де зазначено, що місце розташування артезхіанської свердловини місто Генічеськ, північна частина (т.1 а.с.62).

На підставі акту перевірки дотримання Комунальним підприємством "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" вимог природоохоронного законодавства № 18 та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 за № 767/16783 (зі змінами і доповненнями, затвердженими наказом Мінприроди України № 220 від 30.06.2011) Головний спеціаліст відділу екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря Державної Азовської морської екологічної інспекції провів розрахунок розміру збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, а саме: спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) у 2014 та 2015 роках, загальний розмір яких за 2014-2015 роки склав 582 492,60 грн..

Державна Азовська морська екологічна інспекція направила Комунальному підприємству "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" претензії № 2 від 02.02.2017 та № 3 від 02.02.2017 з розрахунками збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів на загальну суму 582 492,60 грн з пропозицією добровільно відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок порушення статей 19, 21, 23, 24 Кодексу України про надра, статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Однак, відповідач відповіді на претензії не надав, заявлені до відшкодування грошові кошти не сплатив, що і стало підставою для звернення Державної Азовської морської екологічної інспекції до Господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення 582 492,60 грн збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів.

У постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 26.07.2019 року, якою було скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 923/719/18, зазначено наступне :

«Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, звертаючись з позовом у цій справі діяв в межах своїх повноважень на підставі Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, затверджену наказом Державної екологічної інспекції України № 136 від 12.12.2011, та дійшли висновку про те, що відповідно до підпункту 7.1. пункту 7 зазначеного Положення сфера дії повноважень позивача - Державної Азовської морської інспекції розповсюджується на всі об`єкти відповідача, зокрема і на свердловину № 7-684, за користування якою у 2014- 2015 роках без спеціального дозволу на користування надрами позивач нарахував за заявив до стягнення шкоду.

Однак, Верховний Суд вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягає у застосуванні судами норм чинного законодавства, які не підлягають застосуванню та у незастосуванні тих норм, які підлягають застосуванню.

Згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому Державна Азовська морська інспекція направила до Господарського суду Херсонської області позовну заяву, позивач – Державна Азовська морська інспекція звернулася до Господарського суду Херсонської області з позовом у цій справі 10.08.2018.

29.09.2017 набрало чинності Положення про морські екологічні інспекції, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 312 від 11.08.2017 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1081/30949, (далі по тексту – Положення № 312). Отже, зазначене Положення було чинним станом на дату звернення Державної Азовської морської інспекції з позовом у цій справі.

Відповідно до пункту 1 Положення № 312 Азовська морська екологічна інспекція (далі по тексту – Інспекція) є морською екологічною інспекцією, територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

Однак, суди попередніх інстанцій не застосували під час вирішення спору у цій справі зазначене Положення про морські екологічні інспекції, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 312 від 11.08.2017, не дослідили обставини щодо територіальних меж здійснення Державною Азовською морською екологічною інспекцією своїх повноважень, не з`ясували, чи розповсюджуються повноваження Інспекції на територію сухопутної частини від урізу води Азовського моря та не вирішили з достовірністю питання щодо наявності у позивача повноважень на звернення до суду з позовом до відповідача у цій справі про стягнення шкоди, завданої за користування ділянкою надр в межах свердловини № 7-684 Генічеського родовища без спеціального дозволу на користування надрами.

Суди попередніх інстанцій в підтвердження розповсюдження повноважень Інспекції на зазначену свердловину послались на Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, затверджене наказом Державної екологічної інспекції України № 136 від 12.12.2011, копія якого наявна в матеріалах справи.

Однак, суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи було зазначене Положення № 136 від 12.12.2011 чинним станом на дату звернення позивача з позовом у цій справі.

У пункті 3 Розділу 3 Положення № 312 зазначено, що розподіл функцій на морському середовищі здійснюється на підставі наказу Держекоінспекції та положення щодо кожної окремої морської екологічної інспекції.

Проте, суди не з`ясували чи затверджувала Державна екологічна інспекція України на виконання зазначеної вимоги пункту 3 Розділу 3 Положення № 312 нове Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію з визначеними в ньому територіальними межами здійснення своїх повноважень зазначеною Інспекцією.

Не з`ясували суди попередніх інстанцій з достовірністю і обставини щодо дійсного місцезнаходження свердловини № 7-684 та щодо того, чи входить її місцезнаходження в територіальну сферу повноважень позивача, визначених чинним законодавством.

Отже, суди не з`ясували на підставі яких чинних нормативно-правових актів Державна Азовська морська екологічна інспекція здійснювала свої повноваження при зверненні до суду з позовними вимогами у цій справі та чи взагалі є належним позивачем у справі.»

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (далі ВК України) водокористування це використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види користування вод (водних об`єктів); водні ресурси обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території.

Водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ст.48 ВК України).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 ВК України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Відповідно до положень цього Кодексу дозвіл на спеціальне водокористування це документ, який засвідчує право певного суб`єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин, строки спеціального водокористування.

Статтею 19 Кодексу України про надра (далі - Кодекс) передбачено, що надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами (ст. 24 Кодексу).

Відповідно до ст. 56 Кодексу однією з основних вимог в галузі охорони Надр є додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Статтями 65, 67 Кодексу передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у тому числі і в самовільному користуванні надрами. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами в процесі їх діяльності внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів регулюється Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783, зі змінами, внесеними згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів № 367 від 05.11.2015 (далі - Методика).

Пунктом 1.2 Методики (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки) визначено, що порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, в тому числі у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які в за результатами державного контролю за додержанням вимог суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства (пункт 1.4).

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Відповідно до п. 9.1 Методики державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Азовського моря, за порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме - користування свердловиною № 7-684 у 2014 і 2015 роках за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, було проведено розрахунок збитків.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснює у порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбач законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршанням якості природних ресурсів.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 № 273 (далі - Порядок) без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення та видобування підземних питних вод для централізованого і нецентралізованого водопостачання (крім промислового розливу), підземних питних і технічних вод для технічних цілей.

Додатком № 1 до Порядку визначено перелік документів, що подаються разом із заявою про надання дозволу на користування надрами без проведення аукціону, серед яких, зокрема, каталог географічних координат кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда) із зазначенням її площі (для родовищ підземних вод - координати свердловин).

Невід`ємною частиною дозволу є угода про умови користування

надрами, що укладається між Мінприроди і надрокористувачем (п. 8 Порядку).

При повторному розгляді справи, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому Державна Азовська морська інспекція направила до Господарського суду Херсонської області позовну заяву, позивач – Державна Азовська морська інспекція звернулася до Господарського суду Херсонської області з позовом у цій справі 10.08.2018.

29.09.2017 набрало чинності Положення про морські екологічні інспекції, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 312 від 11.08.2017 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1081/30949, (далі по тексту – Положення № 312).

Отже, зазначене Положення було чинним станом на дату звернення Державної Азовської морської інспекції з позовом у цій справі.

Відповідно до пункту 1 Положення № 312 Азовська морська екологічна інспекція (далі по тексту – Інспекція) є морською екологічною інспекцією, територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території (пункт 3 Положення).

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 Розділу 2 Положення № 312 до функцій Інспекції відносяться, зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Також відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 Розділу 2 Положення Інспекція в межах своїх функцій:

- проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування);

- розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

- вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

- вживає відповідно до закону заходів щодо припинення самовільного користування надрами та забудови площ залягань корисних копалин з порушенням установленого порядку.

Отже, відповідно до наведених норм Положення Державна Азовська морська екологічна інспекція має повноваження на звернення до суду з вимогами, зокрема щодо стягнення шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Однак, згідно з нормами, закріпленими в пункті 3 Розділу 3 Положення, повноваження Інспекції обмежуються певними територіями.

Згідно з пунктом 3 Розділу 3 Положення № 312 Інспекція має повноваження здійснювати свою діяльність у таких межах:

1) територія від гирла річки Дунай, що обмежується урізом води річки Дунай, і далі від гирлової її частини по уріз води вздовж Чорного та Азовського морів, навколо Кримського півострову, до державного кордону України з Російською Федерацією;

2) усі об`єкти, розташовані в зоні діяльності Інспекції, та всі українські й іноземні судна, кораблі та інші плавучі об`єкти та засоби і морські споруди незалежно від форм власності та підпорядкування, діяльність яких відбувається у внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні України та на континентальному шельфі України;

3) морські порти та портові пункти; морські причали (елінги) яхт-клубів; морські споруди; підприємства, господарська діяльність яких пов`язана з виловом та переробкою водних живих ресурсів, а також господарська діяльність яких має вплив на морське середовище та безпосередньо або опосередковано пов`язана з діяльністю морських портів та портових пунктів, суднобудівних та судноремонтних підприємств, які розташовані в акваторії морських портів та в морській акваторії;

4) внутрішні морські води, територіальне море, виключна (морська) економічна зона України, континентальний шельф України.

При цьому, згідно зі статтею 1 Водного кодексу України, в якій наведені визначення понять, уріз води - межа води на березі водного об`єкта (берегова лінія).

У пункті 3 Розділу 3 Положення № 312 зазначено, що розподіл функцій на морському середовищі здійснюється на підставі наказу Держекоінспекції та положення щодо кожної окремої морської екологічної інспекції.

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції позивачем не було надано до суду належного та допустимого доказу затвердження Державною екологічною інспекцією України на виконання зазначеної вимоги пункту 3 Розділу 3 Положення № 312 нового Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію з визначеними в ньому територіальними межами здійснення своїх повноважень зазначеною Інспекцією, а також докази чинності зазначеного Положення № 136 від 12.12.2011 станом на дату звернення позивача з позовом у цій справі.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт зазначив, що на юридичну та фактичну адресу Позивача, у м. Маріуполь, просп. Нахімова 76, 16.10.2019 року надійшла ухвала Господарського суду Херсонської області від 27.09.2019 року, про розгляд справи по суті на 08.10.2019 року, проте представник Позивача фізично не міг брати участь у справі, оскільки з ухвалою був ознайомлений вже через 8 днів після того, як було проведене судове засідання, на якому було розглянуло справу та прийнято рішення. Позивач вважає неправомірним розгляд справи судом на першому засіданні по суті без участі представника.

Судова колегія відхиляє зазначений аргумент апелянта з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2019 року позивачем заявлено клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника Державної Азовської морської екологічної інспекції (т.2 а.с.170). При цьому, суд не повідомлено про зміну адреси позивача та не надано копії Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, затверджену наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017 року № 652 на стадії підготовчого провадження.

Лише до апеляційної скарги апелянт (позивач) додав копію Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, затверджену наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017 року № 652 (далі – нове Положення).

На виконання вказівок Верховного Суду, з метою повного та всебічного розгляду справи судовою колегією досліджено Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11 серпня 2017 року N 312.

Відповідно до розділу 1 даного Положення, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Інспекцій та сприяють їм у виконанні покладених на них завдань.

Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідної області, міст Києва та Севастополя, за винятком території та об`єктів, віднесених до зони діяльності морських екологічних інспекцій (Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція, Державна Азовська морська екологічна інспекція та Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря).

Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України, дорученнями Міністра екології та природних ресурсів, його заступників, наказами Держекоінспекції, дорученнями Голови Держекоінспекції, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій, обласних рад, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території (пункт 3 Положення).

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 Розділу 2 Положення № 312 до функцій Інспекції відносяться, зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Також відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 Розділу 2 Положення Інспекція в межах своїх функцій:

- проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування);

- розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

- вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

- вживає відповідно до закону заходів щодо припинення самовільного користування надрами та забудови площ залягань корисних копалин з порушенням установленого порядку.

Отже, відповідно до наведених норм Положення Державна Азовська морська екологічна інспекція має повноваження на звернення до суду з вимогами, зокрема щодо стягнення шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Однак, згідно з нормами, закріпленими в пункті 3 Розділу 3 Положення, повноваження Інспекції обмежуються певними територіями.

Згідно з пунктом 3 Розділу 3 Положення № 312 Інспекція має повноваження здійснювати свою діяльність у таких межах:

1) територія від гирла річки Дунай, що обмежується урізом води річки Дунай, і далі від гирлової її частини по уріз води вздовж Чорного та Азовського морів, навколо Кримського півострову, до державного кордону України з Російською Федерацією;

2) усі об`єкти, розташовані в зоні діяльності Інспекції, та всі українські й іноземні судна, кораблі та інші плавучі об`єкти та засоби і морські споруди незалежно від форм власності та підпорядкування, діяльність яких відбувається у внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні України та на континентальному шельфі України;

3) морські порти та портові пункти; морські причали (елінги) яхт-клубів; морські споруди; підприємства, господарська діяльність яких пов`язана з виловом та переробкою водних живих ресурсів, а також господарська діяльність яких має вплив на морське середовище та безпосередньо або опосередковано пов`язана з діяльністю морських портів та портових пунктів, суднобудівних та судноремонтних підприємств, які розташовані в акваторії морських портів та в морській акваторії;

4) внутрішні морські води, територіальне море, виключна (морська) економічна зона України, континентальний шельф України.

При цьому, згідно зі статтею 1 Водного кодексу України, в якій наведені визначення понять, уріз води - межа води на березі водного об`єкта (берегова лінія).

Судовою колегією встановлено, на момент проведення планової перевірки вимог природоохоронного законодавства Відповідача в період з 07.12.2015 року по 25.12.2015 року, Позивач керувався Положенням про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, затверджену наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 року № 136.

Відповідно до пункту 1 Положення, Державна Азовська морська екологічна інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Згідно підпункту 4.2 пункту 4 Положення, Державна Азовська морська екологічна інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, у тому числі про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Згідно підпункту 7.1. пункту 7 Положення, діяльність Державної Азовської морської екологічної інспекції поширюється на: територію від державного кордону України з Російською Федерацією (Новоазовський район Донецької області), територію завширшки сто метрів від урізу води Азовського моря, його заток та лиманів у межах Донецької. Запорізької, Херсонської областей та адміністративно-територіальних меж міст Маріуполя, Бердянська, Генічеська, а також Арабатської стрілки у межах Херсонської області, коси Бирючий Острів, Федотової коси, коси Гіересиль, Обитічної коси, Бердянської коси, Білосарайської коси, Кривої коси.

Відповідно до пункту 6 Положення до повноважень Державної Азовської морської екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів її органів на місцях належить право подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В рішенні суду першої інстанції судом зазначено, що, з урахуванням місцезнаходження свердловини № 7-684 відповідно до Плану розташування свердловин (аркуш справи 60, том справи 1), повноваження Інспекції на територію сухопутної частини від урізу води Азовського моря не розповсюджуються, що свідчить про відсутність у позивача повноважень на звернення до суду з позовом до відповідача у цій справі про стягнення шкоди, завданої за користування ділянкою надр в межах свердловини № 7-684 Генічеського родовища без спеціального дозволу на користування надрами.

Проте, судова колегія зауважує, що згідно паспорту свердловини та плану розташування свердловини, артскважина №7-684 входить до меж м. Генічеська, однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-79 ГПК України точного конкретного розташування свердловини з зазначенням території сухопутної частини від урізу води Азовського моря.

Наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017 року N 652 «Про затвердження Положень про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції», відповідно до пункту 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року N 275, постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року N 995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції" та наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 серпня 2017 року N 312 "Про затвердження Положень про територіальні органи Держекоінспекції", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2017 року за N 1080/30948, затверджено Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, Державну Азовську морську екологічну інспекцію, Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.

Визнано таким, що втратив чинність, наказ Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 року N 136 "Про затвердження Положень про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції".

Відповідно до пп.1 п.3 розділу 3 Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017 року N 652 , Інспекція має повноваження здійснювати свою діяльність у таких межах: 1) територія по уріз води вздовж Азовського моря у межах Херсонської, Запорізької, Донецької областей, від Арбатської стрілки в межах Херсонської області до державного кордону України з Російською Федерацією (Новоазовський район Донецької області). (т.3 а.с.10-17)

Судова колегія також наголошує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-79 ГПК України точного конкретного розташування свердловини з зазначенням території по уріз води вздовж Азовського моря у межах Херсонської, Запорізької, Донецької областей, від Арбатської стрілки в межах Херсонської області до державного кордону України з Російською Федерацією.

Як було зазначено вище, місце розташування свердловини №7-684 підтверджується Паспортом свердловини та Планом розташування свердловини, наданими відповідачем, однак зазначені докази не містять точних відомостей про розташування свердловини в межах повноважень Інспекції, визначених п.7.1 Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 року N 136, та п.3 розд. 3 Положення, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017 року N 652.

При неодноразовому розгляді справи позивачем не заявлялись клопотання про витребування будь-яких доказів на підтвердження місця розташування свердловини в межах повноважень Інспекції, також не заявлялись клопотання про призначення відповідної судової експертизи.

Посилання апелянта на положення «Правил любительського та спортивного рибальства» та «Тимчасові правила промислового рибальства в басейні Азовського моря» судовою колегією відхиляються, оскільки зазначені Правила розповсюджуються на берегову зону завширшки 2 км від лінії урізу води моря, що є недоведеним належними доказами.

За таких обставин, посилання скаржника на «Правила любительського та спортивного рибальства» та «Тимчасові правила промислового рибальства в басейні Азовського моря» є безпідставними.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, що призвело до винесення законного та обґрунтованого рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, судом першої інстанції правомірно взято до уваги доводи відповідача про те, що ним вчинені усі залежні від нього дії на отримання дозволу, у тому числі щодо свердловини № 7-684 (заява відповідача від 01.12.2008 (аркуш справи 112, том справи 1) та Угода про умови користування надрами від 14.06.2010 (аркуші справи 113 – 123, том справи 1), однак з незалежних від підприємства-відповідача причин вказана свердловина не була зазначена у дозволі № 5169, отриманому відповідачем 14.06.2010, з чим погоджується судова колегія.

Таким чином, апеляційний суд враховує, що відповідач зробив усе від нього залежне, щоб отримати своєчасно дозвіл на спеціальне водокористування. Тобто відсутній один з чотирьох елементів, необхідних для покладання відповідальності за заподіяну шкоду, а саме - протиправна поведінка боржника. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Рішення господарського суду Херсонської області від 08 жовтня 2019 року у справі №923/719/18 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Керуючись статтями 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної Азовської морської екологічної інспекції залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 08 жовтня 2019 року у справі № 923/719/18 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.02.2020 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська