ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2020 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/11/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Жердєвої Марини Вадимівни в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Жердєвої Марини Вадимівни (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі – відповідач), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви від 13 січня 2020 року б/н (арк. спр. 24) просить:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області щодо відмови у визнанні позивача як внутрішньо переміщеної особи та взяття на облік позивача як внутрішньо переміщену особу;

- визнати позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Луганськ, громадянку України, стать жіноча, внутрішньо переміщеною особою;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області поставити на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщену особу та видати довідку внутрішньо переміщеної особи.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що до 15 липня 2014 року ОСОБА_1 разом зі своїми батьками проживала у м. Луганську, про що свідчать копії паспорта мати та батька ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Станом на 15 липня 2014 року позивачу було 12 років та вона разом з батьками виїхала з м. Луганськ, про що свідчать копії квитків. Зараз ОСОБА_1 виповнилось 18 років. Позивач проживає разом з батьком у м. Сєвєродонецьку. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (раніше отримував довідку у 2016 році). У батьків в паспортах вписані всі троє спільних дітей.

Позивач не може надати медичних документів або таких, що підтверджують факт навчання в м. Луганську, адже виїхала з міста поспіхом та з надією на швидке повернення додому. З вчителями, що залишились та працюють в м. Луганськ, зв`язків не підтримує. У позивача є намір закінчити школу в Україні, отримати атестат, здати зовнішнє незалежне оцінювання та поступити на навчання до Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка за програмою для внутрішньо переміщених осіб, для чого їй не вистачає довідки внутрішньо переміщеної особи. Також позивач має потребу в соціальній допомозі, медичному обслуговуванні та житлі, адже проживає з батьком в орендованій квартирі, не працевлаштована.

Позивач особисто зверталась до відповідача із заявою від 10 червня 2019 року про отримання довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи. Листом від 20 червня 2019 року за № 4596/02 відповідач запропонував позивачу звернутись знов із «необхідними документами».

Після цього позивач звернулась до Сєвєродонецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, щоб отримати правову допомогу та зібрати необхідні документи. 17 липня 2019 року представник позивача в інтересах позивача звернулась до відповідача із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Листом від 22 липня 2019 року відповідач відмовив позивачу у наданні статусу внутрішньо переміщеної особи через відсутність підстав для взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, оскільки надані документи не підтверджують факт проживання ОСОБА_1 в м. Луганськ до переміщення.

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статті 6 Сімейного кодексу України, статей 1, 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», представник позивача вважає дії відповідача щодо відмови у визнанні позивача внутрішньо переміщеною особою та взятті на облік як внутрішньо переміщену особу такими, що суттєво порушують права позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради позов не визнало, про що 27 січня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 3373/2020 подало відзив на позовну заяву від 27 січня 2020 року № 682/03 (арк. спр. 37-38).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 17 липня 2019 року позивач звернулась нього з заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу. Листом від 22 липня 2019 року № 8594/01 у взятті на облік відмовлено, оскільки позивачем не надано докази, які підтверджують факт її переміщення. Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Надані копії залізничних квитків, на які позивач посилається в позові, не підтверджують факт її переміщення, оскільки мають напрямок Луганськ-Сімферополь - міста, які належать до тимчасово окупованої території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження. Будь-які інші квитки, які підтверджують переміщення на території, де державна влада здійснює свої повноваження, не надано.

Позивач посилається на те, що разом із родиною була змушена покинути м. Луганськ в липні 2014 року, але не надає жодних доказів, де вона перебувала з цього періоду по теперішній час.

Батька позивача, ОСОБА_2 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу 10 жовтня 2016 року на підставі його заяви та надано відповідну довідку № НОМЕР_1 . У заяві про взяття на облік у розділі «Склад сім`ї та відомості про членів сім`ї» ОСОБА_2 не вказав ані дітей, ані дружину. Мати позивача, ОСОБА_3 , на обліку як внутрішньо переміщена особа у відповідача не перебуває.

Також відповідач звернув увагу суду на те, що представником позивача до позовної заяви додано дві копії паспорту батька позивача, ОСОБА_2 , з відміткою «згідно з оригіналом». Але паспорт, виданий 11 грудня 2013 року, є недійсним, оскільки ОСОБА_2 04 червня 2019 року отримав паспорт нового зразка.

Таким чином, позивачем не надано жодних доказів її проживання в м. Луганську та її вимушеного переміщення у липні 2014 року.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 08 січня 2020 року позовну заяву адвоката ОСОБА_4 залишено без руху ( арк. спр. 17-18).

Ухвалою від 20 січня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 28-30).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), судом встановлено таке.

У межах спірних правовідносин ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради з заявою від 12 червня 2019 року, зареєстрованою за № 5000, про видачу довідки внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 73).

Листом від 20 червня 2019 року № 4596/02 на звернення позивача від 10 червня 2019 року № 4897 відповідач повідомив позивача про те, що для отримання довідки про взяття на облік до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб позивачу необхідно звернутись до управління з необхідними документами, що підтверджують внутрішнє переміщення з м. Луганська (арк. спр. 21).

Також відповідач листом від 20 червня 2019 року № 4596/02 на звернення позивача від 12 червня 2019 року № 5000 повідомив позивача про те, що для отримання довідки про взяття на облік до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб позивачу необхідно звернутись до управління з необхідними документами, що підтверджують внутрішнє переміщення з м. Луганська (арк. спр. 72).

17 липня 2019 року адвокат ОСОБА_4 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради з заявою про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщену особу, додавши до заяви копію доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 04 липня 2019 року № 01-0034619, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30 березня 2018 року серії ЛГ № 000108, копію довіреності від 10 липня 2019 року, копію свідоцтва про народження від 19 листопада 2001 року, копію свідоцтва про одруження від 02 червня 2001 року, копію паспорту ОСОБА_3 , копію посвідчення багатодітної родини № НОМЕР_3 , копію паспорту (старий та новий) ОСОБА_2 , копію довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , копію паспорту ОСОБА_1 , копію довідки ОСОБА_1 про внесення відомостей до ЄДДР, копію квитків від 15 липня 2014 року (арк. спр. 11, 39-40).

Листом від 22 липня 2019 року № 8594/01 відповідач повідомив представника позивача, що надані нею документи не підтверджують факт проживання ОСОБА_1 на тимчасово окупованій території, а відтак відсутні підстави для взяття позивача на облік як внутрішньо переміщену особу (арк. спр. 12, 62).

У письмових поясненнях від 12 лютого 2020 року № 1217/03 відповідач зазначив, що позивач з заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради 12 червня 2019 року. Заява зареєстрована за № 5000. У листі від 20 червня 2019 року № 4596/02 Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської помилково зазначено, що відповідь надається на звернення позивача від 10 червня 2019 року № 4897 (арк. спр. 78).

Відповідно до журналу вхідної кореспонденції Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради 10 червня 2019 року за № 4897 зареєстровано звернення ОСОБА_5 про підтвердження реєстрації. Звернення ОСОБА_1 про надання довідки переселенця від 12 червня 2019 року зареєстроване в журналі вхідної кореспонденції 12 червня 2019 року за № 5000 (арк. спр. 79-82).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац другий частини першої статті 1 Закону № 1706-VII).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частинами першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 4 Закону № 1706-VII для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну (абзац другий частини третьої статті 4 Закону № 1706-VII).

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 4 Закону № 1706-VII заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник).

Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява (абзац п`ятий частини четвертої статті 4 Закону № 1706-VII).

Абзацом першим частини сьомої статті 4 Закону № 1706-VII передбачено, що разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви (абзац другий частини сьомої статті 4 Закону № 1706-VII).

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо) (абзац третій частини сьомої статті 4 Закону № 1706-VII).

Абзацом четвертим частини сьомої статті 4 Закону № 1706-VII регламентовано, що у передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов`язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.

Абзацами першим-шостим частини десятої статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду (абзац сьомий частини десятої статті 4 Закону № 1706-VII).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).

Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) визначає Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку № 509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи) (абзац перший пункту 2 Порядку № 509).

Положеннями пункту 3 Порядку № 509 встановлено, що заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім`я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; повідомлення особи про її непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

Згідно з абзацами дев`ятнадцятим, двадцятим пункту 3 Порядку № 509 заява про взяття на облік підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах третьому - шостому пункту 2 цього Порядку, які дають згоду на обробку, використання, зберігання та надання Адміністрації Держприкордонслужби, Мінфіну для верифікації персональних даних заявника та особи, від імені якої подається заява, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних». Інформація про персональні дані внутрішньо переміщених осіб може передаватися до агенції ООН та Міжнародного Комітету ОСОБА_6 Хреста за згодою заявника або його законного представника для надання допомоги.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 4 Порядку № 509 під час подання заяви про взяття на облік заявник пред`являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини. У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).

Пунктом 1 наказу Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2017 року № 89/29957, відповідно до пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, та Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 646, затверджено форму Заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 23 серпня 2018 року № 1216 «Про затвердження Змін до форми заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610»).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на розгляд заяви про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та прийняття рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, є особисте подання внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, заяви за затвердженою формою разом з необхідними документами до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад в порядку, визначеному Законом № 1706-VII та Порядком № 509.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 12 червня 2019 року звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради з заявою довільної форми, яка не містить обов`язкових відомостей, визначених Порядком № 509 та формою Заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2017 року № 89/29957 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 23 серпня 2018 року № 1216 «Про затвердження Змін до форми заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610»).

Також позивачем до заяви від 12 червня 2019 року не додано жодних доказів, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, перелік яких наведений в абзаці третьому частини сьомої статті 4 Закону № 1706-VII та абзаці другому пункту 4 Порядку № 509.

Заява від 17 липня 2019 року про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщену особу разом з доданими до неї документами, яка подана адвокатом Жердєвою Мариною Вадимівною, також не є заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки ця заява подана та підписана представником позивача, а не позивачем особисто, що є порушенням вимог абзацу першого частини четвертої статті 4 Закону № 1706-VII та абзацу першого пункту 2 Порядку № 509.

Оскільки у межах спірних правовідносин позивач в порядку, встановленому Законом № 1706-VII та Порядком № 509, до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2017 року № 89/29957 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 23 серпня 2018 року № 1216 «Про затвердження Змін до форми заяви про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2016 року № 1610»), та необхідними документами не зверталась, відповідно, відповідачем за підписом керівника цього органу не приймалось рішення про відмову у видачі довідки, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області щодо відмови у визнанні позивача як внутрішньо переміщеної особи та взяття на облік позивача як внутрішньо переміщену особу та зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області поставити на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщену особу та видати довідку внутрішньо переміщеної особи.

Внаслідок того, що до компетенції адміністративного суду не входить надання особам статусу внутрішньо переміщених осіб, суд дійшов висновку також про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання позивача внутрішньо переміщеною особою.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими і у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки ухвалою суду від 20 січня 2020 року позивача звільнено від сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Жердєвої Марини Вадимівни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-Б) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Т.І. Чернявська