ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2187/19 пров. № 857/13225/19Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Кухтея Р.В., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року, ухвалене суддею Зозуля Д.П., м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 7 листопада 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

09.09.2019 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, згідно поданої заяви від 01.07.2019; зобов`язати відповідача призначити та виплачувати їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ з моменту звернення до відповідача із заявою за її призначенням 01 липня 2019 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, на підставі поданої заяви від 01.07.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати з 01.07.2019 ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, із зарахуванням до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, періоду її роботи з 26.07.2001 по 01.05.2016 на посаді спеціаліста Грем`яцької сільської ради, та періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, відповідно до довідки Грем`яцької сільської ради від 01.07.2019 № 2051.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час звернення (01.07.2019) до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивач досягнула 59 років, та станом на 01.05.2016, а саме на дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому нею дотримано вимог п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (щодо наявності 20 років страхового стажу, станом на 01.05.2016 дату набрання чинності вказаним Законом). А тому відповідачем безпідставно не призначено пенсію ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, на підставі поданої заяви від 01.07.2019. Крім того, суд першої інстанції з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його постановленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця. Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач звернулася до відповідача за призначенням пенсії у віці 59 років та не досягла шістдесятирічного віку.

Крім того, апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та помилково зарахував період роботи позивача то стажу державної служби на посаді спеціаліста Грем`яцької сільської ради Рівненської області з 26.07.2001 по 01.05.2016 та періоди заміщення посад секретаря сільської ради, заступника голови сільської ради на підставі довідки Грем`яцької сільської ради від 01.07.2019 № 2051.

Також, апелянт зазначає, що позивач звернувся до відповідача із зверненням, а не з заявою про призначення пенсії, яка має відповідати Додатку 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» « 22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок №22-1). Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Станом на день написання відзиву на позов позивач із заявою про призначення пенсії відповідної форми до головного управління не звертався, а тому вимога позивача щодо визнання дій управління протиправними є безпідставною.

Апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала:

- з 08.02.1982 по 03.12.1994 начальником військово-облікового столу Грем`яцької сільської Ради народних депутатів (04.05.1994 прийняла Присягу державного службовця, присвоєно 14 ранг державної служби);

-з 04.12.1994 по 02.01.1998 секретарем Грем`яцької сільської Ради народних депутатів (12.12.1994 присвоєний 11 ранг державної служби);

-з 03.01.1998 по 27.12.1999 інспектором військового обліку Грем`яцької сільської Ради народних депутатів, присвоєний 11 ранг державної служби;

-з 28.12.1999 по 27.06.2019 спеціалістом Грем`яцької сільської ради (26.07.2001 прийняла Присягу посадової особи місцевого самоврядування, з 26.07.2001 присвоєний 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування, 27.06.2019 присвоєний 10 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування).

Вказане підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 . Також, позивачем приєднано до матеріалів справи довідку Грем`яцької сільської ради від 01.07.2019 №2051 про заміщення позивачем посад, які зараховуються до стажу державної служби(а.с.21).

01.07.2019 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії по віку як державному службовцю, відповідно до Закону України «Про державну службу». До заяви позивачем додано: копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію трудової книжки, довідки про державну службу, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (а.с.11).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.07.2019 №Ш-792/07.1-59, на звернення позивача про призначення пенсії на умовах Закону України «Про державну службу», повідомлено, що її стаж державної служби за основним місцем роботи становить 4 роки 7 місяців 26 днів. В тому числі враховано періоди роботи на посаді секретаря сільської ради з 04.12.1994 по 02.01.1998 та на посаді спеціаліста з 28.12.1999 по 26.07.2001. Статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. З огляду на наведене, підстави для призначення пенсії на умовах Закону України »Про державну службу» - відсутні.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII(далі Закон від 10.12.2015 № 889-VIII).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 (далі Закон від 16.12.1993 №3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до цього закону.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону від 16.12.1993 №3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 (далі Порядок №229).

Пунктом 4 Порядку №229 встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Статтею 46 цього Закону визначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування.

Згідно пункту 6 Порядку також зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу», є досягнення такими особами певного віку та наявність відповідного страхового стажу. При цьому, зазначений вік визначається положеннями ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 59 років які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Тобто, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 відповідно до ст.90 Закону від 10.12.2015 № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, законодавець визначив певні умови за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону від 16.12.1993 №3723.

Згідно п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відтак, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723 після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону від 16.12.1993 №3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме щодо віку, стажу державної служби або стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач, враховуючи дані трудової книжки позивача, вважає за можливе до державної служби зарахувати періоди роботи на посаді секретаря сільської ради з 04.12.1994 по 02.01.1998 та спеціаліста з 28.12.1999 по 26.07.2001, що становить 4 роки 7 місяців 26 днів. На думку відповідача, правові підстави для призначення пенсії, як державному службовцю відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» відсутні, оскільки стаж державної служби позивача становить 4 роки 7 місяців 26 днів.

У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII від 10.12.2015 визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу2.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМУ від 03.04.1994 № 283 (далі Порядок №283).

Згідно п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі Закон від 07.06.2001 № 2493-III).

Статтею 14 цього Закону визначено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: сьома категорія в тому числі, посада спеціаліста виконавчих органів сільських рад.

Із трудової книжки Шевчук та довідки Грем`яцької сільської ради від 01.07.2019 №2056, вбачається, що позивач працювала з 28.12.1999 по 27.06.2019 на посаді спеціаліста Грем`яцької сільської ради (26.07.2001 прийняла Присягу посадової особи місцевого самоврядування, з 26.07.2001 присвоєний 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування, 27.06.2019 присвоєний 10 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування).

Відтак, враховуючи приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, Закону від 07.06.2001 № 2493-III та Порядку №283, посада позивачки в органах місцевого самоврядування як спеціаліста сільської ради з 26.07.2001 по 01.05.2016 зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, відповідачем безпідставно не включено до стажу держслужби періоду роботи позивачки з 26.07.2001 по 01.05.2016 на посаді спеціаліста Грем`яцької сільської ради для обчислення пенсії, відповідно до статті 37 Закону від 19.12.1993 № 3723-ХІІ.

Разом з тим, період роботи позивачки на посаді спеціаліста Грем`яцької сільської ради з 01.05.2016 по 27.06.2019 для обчислення пенсії, відповідно до статті 37 Закону від 19.12.1993 № 3723-ХІІ, не враховуються, оскільки пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, який 01.05.2016 набрав чинності чітко визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Що стосується періоду роботи позивачки з 08.02.1982 по 03.12.1994 на посаді начальника військово-облікового столу Грем`яцької сільської Ради народних депутатів (04.05.1994 прийняла Присягу державного службовця, присвоєно 14 ранг державної служби), з 03.01.1998 по 27.12.1999 на посаді інспектора військового обліку Грем`яцької сільської Ради народних депутатів присвоєний 11 ранг державної служби, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, згідно з додатком. Так, Додатком визначено до стажу служби зараховується роботи у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах та інших структурних підрозділах.

Згідно статті 81 Закону СРСР «Про загальний військовий обов`язок» первинний облік усіх військовозобов`язаних та призовників, що мешкають у сільській місцевості, а також у містах і селищах, в яких відсутні військові комісаріати, покладається на військово-облікові столи при виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих. Таким чином, військово-облікові столи не входили до структури виконавчих комітетів місцевих рад, а діяли при виконавчих комітетах зазначених радах. Виходячи з викладеного, періоди роботи на посадах начальника військово-облікового столу та інспектора військового обліку при сільській Раді народних депутатів за часів СРСР не можуть бути зараховані до стажу державної служби.

Частиною 3 статті 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено що, у сільській місцевості, а також у містах і селищах, де відсутні військові комісаріати, облік ведеться органами місцевого самоврядування. Для зазначених цілій органами місцевого самоврядування створюються військово-облікові столи.

Статтею 14 Закону від 07.06.2001 № 2493-III визначено категорії посад в органах місцевого самоврядування. Відповідно до частини 2 вказаної статті, віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.

Посади працівників військово-облікових столів до відповідних категорій посад в органах місцевого самоврядування Кабінетом Міністрів України не віднесені, а тому періоди роботи позивача на посадах начальника військово-облікового столу та інспектора військового обліку до стажу державної служби не зараховуються.

Разом з тим, суд звертає увагу на довідку Грем`яцької сільської ради від 01.07.2019 №2051, якою стверджується, що в період з 19.09.1989 по 30.09.1999 (всього 1 рік 3 місці), ОСОБА_1 заміщала посади секретаря сільської ради, заступника голови сільської ради, керуючого справами, підтвердженням чого є посилання на відповідні розпорядження.

В силу статті 46 Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховуються до стажу державної служби.

Зі змісту статті 14 Закону від 07.06.2001 № 2493-III видно, що посади секретаря сільської ради, заступника голови сільської ради, керуючого справами є посадами в органах місцевого самоврядування, а тому зараховуються до стажу державної служби.

Згідно із пункту 4 Порядку № 283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до копій розпоряджень, заміщала вищенаведені посади тобто працювала на посадах, робота на яких зараховується до стажу державної служби, то суд дійшов висновку, що довідка Грем`яцької сільської ради від 01.07.2019 №2051 входить до категорії документів, які відповідно до чинного на той час законодавства підтверджують стаж роботи, відповідно до Порядку № 283.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, ОСОБА_1 на час звернення (01.07.2019) до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії досягнула 59 років, та станом на 01.05.2016, а саме на дату набрання чинності Законом від 10.12.2015 № 889-VIII мала не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому нею дотримано вимог п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII (щодо наявності 20 років страхового стажу, станом на 01.05.2016 дату набрання чинності вказаним Законом).

Відтак, відповідачем безпідставно не призначено пенсію ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723- XII від 16.12.1993 на підставі поданої заяви від 01.07.2019.

Щодо покликань апелянта на те, що позивач звернувся до відповідача із зверненням, а не з заявою про призначення пенсії, яка має відповідати Додатку 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» « 22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок №22-1) суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (надалі Порядок), заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Згідно з п. 1.7 Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до п. 4.1. Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Спірним у даній справі є форма та зміст заяви, з якою позивач звернувся до Пенсійного органу з метою призначення пенсії.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, важливим є те, що до заяви позивачем було долучено ряд документів (відповідачем не заперечується), які подаються саме при призначенні пенсії.

Відтак, твердження апелянта про те, що позивач звернувся до Управління із заявою невстановленого зразка (довільної форми) для призначення пенсії є формалізмом, оскільки, зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, крім того, з огляду на відповідь відповідача, неналежна форма заяви не була підставою для відмови.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд першої інстанції, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, правомірно вийшов за межі позовних вимог, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії, відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII на підставі поданої заяви від 01.07.2019 та зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати з 01.07.2019 ОСОБА_1 , пенсію за віком відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, періоду її роботи з 26.07.2001 по 01.05.2016 на посаді спеціаліста Грем`яцької сільської ради, та періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, відповідно до довідки Грем`яцької сільської ради від 01.07.2019 №2051.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року у справі №460/2187/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. В. Кухтей Р. П. Сеник

Повне судове рішення складено 18.02.2020.