Справа № 758/14158/19

3/758/466/20 Категорія 394

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Павленко О. О., розглянувши матеріали, які надійшли від представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого директором Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 4 ст. 188-39 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 04.11.2019 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , директором Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_1 , як посадовою особою володільця персональних даних Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України, не було дотримано вимог законодавства про захист персональних даних (ч. 2 ст. 12, п.п. 1,2 ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про захист персональних даних»), а саме недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них та порушення прав суб`єктів персональних даних, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 188-39 КпАП України.

ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, свою вину у скоєному правопорушенні заперечив та надав пояснення, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-39 КУпАП, і зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково- технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Обов`язки Служби безпеки України визначено положеннями ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України», права - положеннями ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України». Не цитуючи зазначені норми констатува, що права та обов`язки Служби безпеки України пов`язані із питаннями забезпечення захисту державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України; здійсненням контррозвідувальної діяльності; розслідуванням кримінальних злочинів тощо. При цьому, Служба безпеки України не є уповноваженим суб`єктом на встановлення місця зберігання електронної інформації, зокрема, місця розташування серверів. Крім того, на сьогоднішній день відсутній передбачений законодавством («легалізований») спосіб встановлення місця зберігання електронних даних (серверу), а також способу їх зберігання, обробки, функціонування сайтів в мережі Інтернет тощо. Незважаючи на це Служба безпеки України у своєму листі надає відповідну інформацію у відповідь на лист Департаменту у сфері захисту персональних даних Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. При цьому, така інформація встановлена на підставі відомостей публічного Інтернет - сервісу WHOIS. Однак, що це за сервіс та чим забезпечена достовірність відомостей незрозуміло. Крім того, відповідно до змісту листа Служби безпеки України «за інформацією публічного Інтернвт-сервісу WHOIS домене ім`я «online.hsa.org.ua» має DNS- запис CNAME - «lk. antitreningi.ru», який в свою чергу має A-запис (тобто співвідноситься) зі IP-адресою: 37228.89.67, що належить компанії «МедіаСофт експерт», юридична адреса: 105122, м. Москва, Щелківське ш., буд. 2А, оф. 2316-2318». Із даного ствердження не слідує, що місце розташування фізичного сервера, на якому зберігається інформація, знаходиться на території Російської Федерації, а тільки зазначено місцезнаходження компанії «МедіаСофт експерт». Також у листі зазначено, що «домене ім`я hsa.org.ua співвіднесено з ІР-адресами: 116.203.123.91 та 116.203.123.91, що належать провайдеру Hetzner Online AG Німеччина». Однак, незрозуміло, на підставі чого зроблено такий висновок. Крім того, із даного ствердження не слідує, що місце розташування фізичного сервера, на якому зберігається інформація, знаходиться на території Німеччини, а тільки зазначено власника доменого імені. Проаналізувавши знімки екрану (скріншоти), які долучено до матеріалів протоколу, вказує про відсутність будь-яких ознак, за якими можна однозначно встановити, що персональні дані користувачів сайту hsa.org.ua передаються третім особам. Так, сайт побудовано на основі програмного коду. Програмний код доступний розробнику сайту для того, щоб здійснювати відповідні налаштування. Пересічні користувачі сайту користуються лише зручним та зрозумілим інтерфейсом сайту. При цьому, тільки за наслідками аналізу програмного коду, який міститься на сайті можна встановити, яка інформація приймається на сайті, яким чином інформація обробляється, куди відправляється інформація для зберігання, в якій формі зберігається інформація. Оскільки працівниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не досліджувався програмний код сайту hsa.org.ua, то і підстави робити відповідні висновки, викладені в Протоколі, були відсутні. Зі змісту Ліцензійного договору - публічної оферти не слідує, що з сайту hsa.org.ua на сайт www.antitreningi.ru повинні передаватися будь-які персональні дані користувачів. А тому Ліцензійний договір - публічна оферта не є свідченням передачі або зберігання ООО «Интернет Университет» (115191, г. Москва, пер. Духовской, д. 17 этаж 2 пом. 1 офис 212 А) будь-яких персональних даних користувачів сайту hsa.org.ua. На зазначеній веб-сторінці міститься інформація, яку компанія ООО «МедиаСофт эксперт» самостійно повідомляє про себе. А тому у даному випадку постає питання щодо достовірності такої інформації. Будь-яких інших належних доказів наведених обставин (наприклад, офіційного листа за підписом посадової особи компанії ООО «МедиаСофт эксперт» з відповідною інформацією) в матеріалах справи не міститься. Національною поліцією України в зазначеному листі надано інформацію, яку отримано з відкритих джерел, а саме з сайту https://2ip.ua. Однак, що це за сервіс та чим забезпечена достовірність відомостей незрозуміло. Відповідно до відомостей викладених в протоколі, хостинг сайту hsa.org.ua здійснюється у провайдера Hetzner Online GmbH (Німеччина). Отже, зі змісту протоколу виходить, що працівники Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на підставі одних доказів встановили, що нібито хостинг сайту hsa.org.ua здійснюється у провайдера Hetzner Online GmbH (Німеччина), а на підставі інших доказів - у провайдера Hetzner Online AG Німеччина. Враховуючи, що інформація, отримана з різних джерел, суперечить - одна одній, ОСОБА_1 зазначив, що працівниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не було належним чином встановлено об`єктивних обставин нібито вчиненого ним адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. При цьому, виходячи зі змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 у справі № 1-34/2010 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського суду з прав людини. За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обгрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. У рішенні «Маліга проти Франції» від 23 вересня 1998 року, Європейський суд з прав людини визнав кримінально- правовий зміст адміністративного правопорушення. Європейський суд з прав людини підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обгрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Суд, вивчивши матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення (а.с.2-9), службову записку від 19.07.2019 р. № Б-10531.3/19 (а.с. 10), листи (а.с. 11-19), скріншоти інтерфейсу адміністративної панелі (а.с. 20-35), ліцензійний договір-публічної оферти (а.с. 36-44), листи (а.с. 45,46), договір (а.с. 47-51), наказ № 19-к/тр від 19.06.2018 р. (а.с. 52), статут Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України, затверджений ріщенням Ради адвокатів України від 01.06.2018 р. № 78 (а.с. 53-72), договір про конфіденційність від 20.06.2018 р. (а.с. 73-74), акт перевірки від 04.11.2019 р. (а.с. 77-84), вислухавши пояснення ОСОБА_1 , який довів суду про недоведеність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 188-39 КУпАП, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності та встановив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, встановленні в судовому засіданні обставини, які свідчать про необґрунтоване складання представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини протоколу про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю його вини, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності останнього за ч. 4 ст. 188-39 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 188-39, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі за ч. 4 ст. 188-39 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.

Суддя О.О. Павленко