РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року справа № 580/3894/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шполянського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Шполянського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Шполянського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;

- зобов`язати Шполянський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Черкаській області оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХII.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв`язку з укладенням шлюбу вона змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 . З метою обміну паспорта з підстав зміни прізвища, позивач звернулась до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Листами відповідача позивачу відмовлено у видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки у зв`язку з тим, що відсутня альтернатива паспортам у формі ID-картки. Позивач вважає вказану відмову протиправною та зазначає, що відповідачем грубо порушуються вимоги ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних», якою заборонено обробку біометричних даних без згоди суб`єкта персональних даних.

Позивач також зазначає, що в законодавстві є механізм реалізації права громадянина отримати паспорт в разі, якщо особа не надає згоди на обробку персональних (біометричних) даних засобами реєстру. І такий механізм передбачений Законом України «Про громадянство» і чинним Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Ухвалою суду від 04.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд прави за правилами спрощеного позовного провадження.

02.01.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що заяви-звернення позивача від 09.07.2019 та від 26.10.2019 не є заявами про надання адміністративної послуги, а відповідно листи відповідача від 17.07.2019 та від 23.11.2019 не є рішеннями суб`єкта владних повноважень про відмову у наданні такої адміністративної послуги. Відповідачем розглянуто заяви-звернення позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Вимоги законодавства про звернення громадян дотримано в повному обсязі, відтак, права позивача не порушено рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача.

Позивач не звертався до відповідача із заявою-анкетою та доданим до неї належним пакетом документів, передбачених Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, чи Тимчасовим порядком для оформлення та видачі паспорта громадянина України.

Щодо посилання позивача на застосування правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, відповідач зазначає про неможливість їх застосування з огляду на те, що підстави позову в даній адміністративній справі не відповідають встановленим у зразковій справі. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 є актом індивідуальної дії та стосується конкретно визначеної особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає про таке.

Відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 18.09.2018 позивачем та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, про що 18.09.2018 складено відповідний актовий запис; прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини - ОСОБА_1.

09.07.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про обмін паспорта громадянина України у зв`язку із зміною прізвища, в якій просить оформити та видати бланк паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки на нове прізвище « ОСОБА_1 », форма якої не заборонена чинним законодавством України, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

26.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій у зв`язку з укладенням шлюбу та зміною прізвища, просила здійснити обмін паспорта, оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, передбаченої Положенням про паспорт громадянина України, на ім`я ОСОБА_1 . До заяви додано, зокрема: заяву за формою, затвердженою наказом МВС України від 13.04.2012 №320; копію свідоцтва про шлюб; копія паспорта громадянина України, який підлягає заміні.

Листами відповідача від 17.07.2019 №7133-641/7133.1-19 та від 23.11.2019 №7133-865/7133.1-19 позивача повідомлено, що відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з відсутністю рішення суду, яке зобов`язує Шполянський РС УДМС України в Черкаській області видати такий паспорт громадянці ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з відмовою відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови.

Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття "документ".

Разом з цим, відповідно до статті 21 Закону № 5492-VI паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відтак, відповідач у своїх листах на звернення позивача зобов`язаний був вказати одну з вище перерахованих підстав для відмови в оформленні паспорта у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.

Крім того, у листах відповідача на заяви позивача немає зазначення причин та посилань на норму права чому видача паспорта у формі книжечки вже є неможливою.

Як зазначено вище, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.

З даного приводу суд зазначає, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки, а тому не вбачається відсутності у відповідача можливості видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача в обміні паспорта позивача громадянина України у вигляді (формі) книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.

З огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема, щодо відмови позивача від обробки персональних даних її неповнолітнього сина), а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

Так, 19 вересня 2018 року Великою Палатою Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі №806/3265/17.

Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи вказане рішення, зазначила, що ознаками типової справи є:

позивач - фізична особа, який територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

відповідач - територіальні органи ДМС України;

предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно із п. 21 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.

Таким чином, враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд дійшов висновку про те, що вказана справа є типовою справою по відношенню до справи №806/3265/17-а.

Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №806/3265/17-а, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача в обміні паспорта позивача на новий паспорт громадянина України у формі "книжечки", з огляду на позицію відповідача про те, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на отримання паспорту у формі "книжечки".

Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправною відмову Шполянського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області щодо оформлення обміну паспорту громадянина України в формі паспортної книжечки зразка 1994 року ОСОБА_1 , що викладена в листах від 17.07.2019 №7133-641/7133.1-19 та від 23.11.2019 №7133-865/7133.1-19.

Пунктом 3 Постанови №302 визначено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, які підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Шполянського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області щодо оформлення обміну паспорту громадянина України в формі паспортної книжечки ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Шполянський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Черкаській області оформити та видати ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя О.А. Рідзель