ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2020 року м. Київ № 640/10705/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Галіція дистилері» (далі - Офіс великих платників, Відповідач-1) звернулось з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Відповідач 1) та Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправними та скасувати податкову вимогу № 228-48 від 07.02.2019; рішення про опис майна у податкову заставу № 6366/10/28-10-48-18/15 від 07.02.2019; рішення № 5 від 22.04.2019 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; рішення № 6 від 16.05.2019 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не виправлення помилок у даних інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» (код ЄДРПОУ 31274359) з акцизного податку в ІТС «Податковий блок»; зобов`язати відповідачів змінити дані інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» (код ЄДРПОУ 31274359) з акцизного податку в ІТС «Податковий блок» шляхом встановлення станом на 01 червня 2019 року сальдо розрахунків з бюджетом Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» з акцизного податку - 0 та залишку несплаченої пені з акцизного податку - 0;

- визнати протиправними та скасувати акти опису майна №2 від 13.02.2019, № 11 від 10.07.2019 та № 12 від 10.07.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 04.07.2019, яке в подальшому відкладено на 01.08.2019 у зв`язку з неявкою сторін.

01.08.2019 у підготовче засідання з`явились представник Позивача, представник Відповідача 1. Представником Позивача підтримано заяву про доповнення позовних вимог, представник Відповідача 1 не заперечував. До того ж, представником Позивача заявлено клопотання про призначення експертизи, у зв`язку чим, представник Відповідача 1 просив відкласти розгляд справи для ознайомлення з клопотанням про призначення експертизи та для подачі відзиву на заяву про доповнення позовних вимог. Підготовче засідання відкладено до 08.08.2019.

У підготовче засідання 08.08.2019 з`явився представник Позивача, представники відповідачів не з`явились про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлені належним чином. Від представника Відповідача 1 надійшло клопотання про перенесення судового засідання, за результатами його розгляду та обговорення у підготовчому засіданні протокольною ухвалою суду продовжено підготовче засідання.

До того ж, представником Позивача у зазначеному підготовчому судовому засіданні підтримано клопотання про призначення експертизи. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 задоволено зазначене клопотання Позивача, призначено у справі судово-економічну експертизу, доручено проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі № 640/10705/19 до закінчення проведення судово-економічної експертизи та отримання її висновків.

20 листопада 2019 року Позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

29 листопада 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва отримано матеріали адміністративної справи та висновок експертів від 25.10.2019 № 24108/19-72.

04 грудня 2019 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва задоволено часткового заяву Позивача про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 06.12.2019 поновлено провадження у адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 16.01.2020.

У підготовче засідання призначене на 16.01.2020 з`явився представник Позивача та представник Відповідача 1. Відповідач 2 до суду не з`явився про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлений належним чином. Протокольною ухвалою суду вирішено закрити підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 31.01.2020.

31 січня 2020 року у судове засідання з`явився представник Позивача та представник Відповідача 1. Відповідач 2 до суду не з`явився про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача 1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне. Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні 30.01.2020, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши у порядку письмового провадження подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби надіслав ПрАТ «Галіція дистилері» податкову вимогу від 07 лютого 2019 року № 228-48, в якій вказано, що станом на 06 лютого 2019 року сума податкового боргу ПрАТ «Галіція дистилері» з акцизного податку становить 44 114 269,99 грн. у тому числі основного платежу - 34 205 386,13 грн. , штрафних санкцій - 1 651 374,87 грн., пені - 8 257 508,09 грн.

Також Офіс великих платників податків прийняв рішення від 07.02.2019 № 6366/10/28-10-48-18/15 про опис майна ПрАТ «Галіція дистилері» у податкову заставу.

На підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 07.02.2019 № 6366/10/28-10-48-18/15 Офісом великих платників податків було проведено опис майна ПрАТ «Галіція дистилері», а саме, товарів в асортименті на суму 44 114 269,99 грн. про що складено акт №2 від 13.02.2019. Офісом великих платників внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження податковою заставою майна платника податків згідно з актом опису майна від №2 від 13.02.2019.

Скарга ПрАТ «Галіція дистилері» від 22.02.2019 № 78 на податкову вимогу № 228-48 від 07.02.2019 та рішення про опис майна у податкову заставу № 6366/10/28-10-48-18/15 від 07.02.2019 була залишена без задоволення рішенням ДФС від 19.04.2019 № 18618/6/99-99-17-05-15.

Офісом великих платників щодо ПрАТ «Галіція дистилері» було прийнято рішення № 5 від 22.04.2019 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу та рішення № 6 від 16.05.2019 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Скарга ПрАТ «Галіція дистилері» від 24.05.2019 № 196 на рішення № 6 від 16.05.2019 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу та рішення № 5 від 22.04.2019 про стягнення коштів з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу була залишена без задоволення рішенням ДФС від 23.07.2019 № 35016/6/99-99-17-05-15.

ПрАТ «Галіція дистилері», вважаючи, що його інтегрована картка платника з акцизного податку ведеться з перекрученням показників, зокрема, внаслідок несвоєчасного списання безнадійного податкового боргу на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16 та внаслідок не проведення списання безнадійного податкового боргу, що виник у 2015 році і у І-му кварталі 2016 року, стосовно якого минув строк давності, звернулось до ДФС з листом від 15.05.2019 № 186 з проханням виправити помилки та внести зміни до інтегрованої картки платника. ДФС листом № 18136/7/99-99-12-03-17 від 07.06.2019 направила лист позивача від 15.05.2019 № 186 на розгляд Офісу великих платників. Офіс великих платників листом від 11.06.2019 № 29776/10/28-10-48-11 повідомив позивача, що будь-які перекручення показників в інтегрованій картці платника податків ПрАТ «Галіція дистилері» з акцизного податку відсутні, зокрема, що рішення Офісу великих платників від 06.02.2019 № 226-48 про списання безнадійного податкового боргу ПрАТ «Галіція дистилері» в розмірі 3 840 500,27 грн. на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 належним чином відображене в інтегрованій картці платника, а також що у ПрАТ «Галіція дистилері» відсутній безнадійний борг, який виник у 2015 році та у 1-му кварталі 2016 року та який відповідно п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України може вважатися безнадійним та підлягає списанню, оскільки у відповідності до порядку черговості погашення податкових зобов`язань дата виникнення податкового боргу 30.01.2018.

Однак, 10.07.2019 на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 07.02.2019 № 6366/10/28-10-48-18/15 Офісом великих платників податків було проведено опис майна ПрАТ «Галіція дистилері», а саме, товарів в асортименті на суму 44 114 269,99 грн., про що складено акт № 2, транспортних засобів на суму 55 114,86 грн., про що складено акт № 11, та товарів в асортименті на суму 1 649 976 грн. про що складено акт № 12.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до положень підпунктів 19-1.1.8, 19-1.1.10, 19-1.1.24, 19-1.1.46 пункту 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням (підп. 19-1.1.8); забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів (підп. 19-1.1.10); здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу (підп.19-1.1.24); використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом (підп.19-1.1.46).

Відповідно до підпункту 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

За змістом п. 71.1 ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У відповідності до абз. 1, 4 п. 74.1 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційна система) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Згідно з п. 74.3 ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Згідно з п. 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422), терміни в цьому Порядку вживаються в таких значеннях:

достовірність показників інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів;

інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю;

облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників;

облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку;

оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП;

первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо);

первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску;

перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок;

розрахункові операції - комплекс операцій автоматизованого процесу ведення оперативного обліку, які впливають на достовірність облікових та звітних показників щодо стану розрахунків платників з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до п.1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку № 422 інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Згідно з підпунктами 4, 5 розділу І Порядку № 422 відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до інтегрованої картки Позивача з акцизного податку станом на 31.12.2014 заборгованість позивача становила суму 3 840 500,27 грн. Дана заборгованість згідно з ІКП складалась з заборгованості в сумі 2 316 905,35 грн. за декларацією з акцизного податку № 9073085331 від 18.12.2014; залишку несплаченої заборгованості в сумі 1 300 338,03 грн. від суми 2 116 485,88 грн. за декларацією з акцизного податку № 9067360522 від 19.11.2014; нарахованих штрафних санкцій в сумі 213 147,85 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2014 № 0000404020; нарахованої пені в сумі 10 109,04 грн.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 та постановою Верховного Суду від 30.10.2018, задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною відмови у списанні безнадійного податкового боргу та зобов`язання списати безнадійний податковий борг, визнано відмову Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників у списанні безнадійного податкового боргу в розмірі 3 840 500,27 грн., що утворився станом на 31.12.2014, за заявою Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» № 816 від 10.12.2015, протиправною; зобов`язано Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників списати безнадійний податковий борг за заявою Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» № 816 від 10.12.2015 в розмірі 3 840 500,27 грн., що утворився станом на 31.12.2014.

Зазначена, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16 набрала законної сили 26.01.2017. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017 відмовлено в задоволенні заяви (клопотання) Офісу великих платників податків ДФС про зупинення її виконання.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі № 826/6928/16, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03.04.2019, задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу та рішення про стягнення коштів у рахунок податкового боргу. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №324-11 від 01 грудня 2014 року. Визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу № 21743/10/28-10-25-17 від 01 грудня 2014 року. Визнано протиправним та скасовано рішення № 1 від 06 лютого 2015 року про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

У вищезазначеній судовій справі судами встановлено, зокрема, наступні обставини: « 30 листопада 2014 року у зв`язку з неможливістю сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань з акцизного податку у сумі 2116485 грн. відповідно до декларації від 19.11.2014 року, а також з податку на додану вартість у сумі 818844,00 грн. відповідно до декларації від 19.11.2014 року у ПрАТ «Галіція дистилері» виник борг, що зумовило надіслання на адресу позивача податкової вимоги № 324-11 від 01.12.2014.».

Враховуючи вищевикладені обставини справи, судом встановлено, що Позивачем в межах адміністративної справи № 826/1484/16 оскаржено відмову у списанні безнадійного податкового боргу.

Таким чином, суди задовольняючи адміністративний позов в справі № 826/1484/16, виходили з того, що позивач надав відповідачу всі необхідні документи, які свідчать про наявність безнадійного податкового боргу і зважаючи на положення чинного законодавства відповідач не мав підстав відмовляти позивачу у списанні безнадійного податкового боргу.

З огляду на викладене вбачається, що сума податкового боргу, зазначена в податковій вимозі № 324-11 від 01.12.2014, а саме: 2 935 329,88 грн. не має статусу узгодженої суми грошового зобов`язання».

Однак, незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідних контролюючих органів на протязі 2017 - 2018 р.р., а також незважаючи на відкриття виконавчого провадження № 57634357 з виконання виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 26.10.2018 виконавчого листа № 826/1484/16, - постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі №826/1484/16 в частині зобов`язання Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників списати безнадійний податковий борг за заявою Приватного акціонерного товариства «Галіція Дистилері» № 816 від 10.12.2015 в розмірі 3 840 500,27 грн., що утворився станом на 31.12.2014, виконана не була.

В подальшому з метою виконання зазначеного рішення суду, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 у справі № 826/1484/16 замінено боржника у виконавчому провадженні № 57634357, з Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16 прийнято рішення від 06.02.2019 № 1 про списання безнадійного податкового боргу по акцизному податку ПрАТ «Галіція дистилері» (код ЄДРПОУ 31274359), який виник станом на 31.12.2014 в сумі 3 840 500, 27 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з ІКП за 06.02.2019 сума недоїмки з акцизного податку на підставі рішення № 226-48 від 06.02.2019 зменшилась з « 39 687 152, 23» на « 35 856 761,00», тобто зменшилась на 3 830 391,23; залишок несплаченої пені за 06.02.2019 зменшився з « 8 267 618,03» на « 8 257 508,99», тобто зменшився на 10 109,04 грн.

Вважаючи вказані дії та рішення Офісу великих платників протиправними, позивач звернувся до суду з даною заявою в порядку статті 383 КАС України по справі № 826/1484/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 826/1484/16 встановлено протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС у зв`язку з невиконанням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 по справі № 826/1484/16. Доведено до відома Офісу великих платників податків про допущене вищезазначене порушення для вжиття заходів, щодо виконання постанови суду по справі № 826/1484/16 з зобов`язанням про вжиті заходи повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва у місячний термін з дня прийняття даної ухвали.

У вказаній ухвалі судом встановлено, що «для того щоб з дотриманням вищенаведених законодавчих норм здійснити списання безнадійного податкового боргу Позивача в розмірі 3840500,27 грн., що утворився станом на 31.12.2014, на виконання виконавчого листа № 826/1484/16 від 25.10.2018, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва, відповідно вище наведених норм, Офіс великих платників повинен був:

1) зменшити сальдо розрахунків ПрАТ «Галіція Дистилері» з бюджетом з акцизного податку станом на 31.12.2014 на 3840500,27 грн., тобто обнулити сальдо на 31.12.2014;

2) зарахувати всі сплачені ПрАТ «Галіція Дистилері» в рахунок акцизного податку після 31.12.2014 кошти - в рахунок податкових зобов`язань з акцизного податку за податкові періоди, наступні після 31.12.2014, з відповідним списанням безпідставно нарахованих штрафних санкцій і пені внаслідок неправильного розподілення сплачених коштів;

3) списати пеню та штрафні санкції, нараховані на безнадійний податковий борг Позивача в розмірі 3840500,27 грн., що утворився станом на 31.12.2014;

4) відкликати розрахункові документи, якими передбачено стягнення списаних пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу.

Відсутність звернень боржника з заявами про встановлення способу та порядку виконання рішення суду свідчить про те, що такий порядок йому зрозумілий та відомий.

В порушення вказаних вище норм податковий орган 06 лютого 2019 року в особовому рахунку Позивача лише зменшив заборгованість Позивача з податкового зобов`язання з акцизного податку - на 3 830 391,23 грн., з пені - на 10 109,04 грн., на підставі рішення від 06.02.2019 № 226-48, зміст якого суду невідомий, оскільки податковим органом копія вказаного рішення не надана. Тобто, слід дійти висновку, що відповідач (боржник) не виконав судове рішення, яке набрало законної сили, в належний спосіб.

У порушення вимог статті 129 (1) Конституції України, та частини другої статті 14 КАС України постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016, яка набрала законної сили, не виконана.».

Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 року у справі № 826/1484/16 була постановлена під час розгляду справи в письмовому провадженні і набрала законної сили, відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України з моменту її підписання суддею, тобто, 28.05.2019. В апеляційному порядку вказана ухвала сторонами не оскаржувалась.

Враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», про закінчення виконавчого провадження виконавець приймає постанову та разом з оригіналом виконавчого документа направляє до органу, який його видав. Станом на час розгляду даної заяви вказані документи до суду не надходили.

Згідно з інформації, що міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, виконавче провадження № 57634357 має стан відкритого.

Враховуючи викладе, суд дійшов висновку, що рішення суду у справі № 826/1484/16 не виконане, адже в матеріалах справи відсутні докази закінчення виконавчого провадження.

Крім того, згідно з п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Отже, на підставі п.87.9 ст.87, п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України, до виконання Офісом великих платників постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року по справі № 826/1484/16, кошти, які сплачував Позивач, починаючи з 31.12.2014, зарахувались в першу чергу - в рахунок погашення безнадійного податкового боргу Позивача в розмірі 3 840 500,27 грн, який утворився станом на 31.12.2014 і який підлягав списанню згідно з судовим рішенням, і в наступну чергу - в рахунок погашення податкового боргу, що виник за наступні податкові періоди (календарні місяці), незалежно від напряму сплати, визначеного Позивачем. Тому суми і строки оплати Позивачем податкових зобов`язань за всі наступні після 31.12.2014 податкові періоди у ІКП були відображені неправильно.

У відповідності до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до підпункту 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Отже, суд дійшов висновку, що на підставі п. 126.1 ст. 126, підпункту 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України до виконання Офісом великих платників постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року по справі № 826/1484/16, внаслідок зарахування коштів, сплачених Позивачем, в рахунок погашення безнадійного податкового боргу Позивача в розмірі 3 840 500,27 грн., який утворився станом на 31.12.2014 і який підлягав списанню згідно з судовим рішенням, і спричиненого таким зарахуванням невірного відображення у ІКП сум і строків оплати Позивачем податкових зобов`язань за всі наступні після 31.12.2014 податкові періоди - штрафи за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з акцизного податку та пеня нараховувались в ІКП також неправильно.

Згідно з п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. У відповідності до п. 101.4 ст. 101 Податкового кодексу України органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до нього Кодексу.

Згідно з п. 57.4 ст. 57 Податкового кодексу України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Як встановлено підпунктів 5.1, 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Згідно з п.5.3 ст. 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. В Податковому кодексі України застосовується термін «списання», але визначення цього терміну відсутнє.

В Кодексі України з процедур банкрутства, зокрема, у ст. ст. 5, 52, 124 вживається словосполучення «прощення (списання) боргів чи їх частини», тобто термін «списання» щодо боргу використовується в тому ж значенні, що термін «прощення». Стаття 605 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків. Отже, списання боргу є звільненням боржника від його обов`язків, внаслідок чого зобов`язання боржника припиняється.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.37.1, 37.2 ст. 37 ПК України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Згідно з підп.37.3.4 п.37.3 ст.37 ПК України, підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є, скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

З огляду на ст. ст. 5, 52, 124 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.605 Цивільного кодексу України, а також на п.5.3 ст.5, п.57.4 ст.57, підп.37.3.4 п.37.3 ст.37, п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131, п.п. 101.1, 101.4 ст. 101, п. 126.1 ст. 126, підп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, списання безнадійного податкового боргу, що утворився на відповідну дату - це звільнення платника податків від його обов`язку сплатити відповідну суму безнадійного податкового боргу з відповідним перерозподіленням сплачених платником податків коштів в рахунок податкових зобов`язань наступних періодів з цієї дати, а також зі списанням пені та штрафних санкцій, нарахованих та такий безнадійний податковий борг та відкликанням розрахункових документів, якими передбачено стягнення списаних пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу.

На підставі рішення від 06.02.2019 № 1 про списання безнадійного податкового боргу, на яке Офіс великих платників посилається у відзиві, в порушення вказаних вище норм контролюючий орган 06 лютого 2019 року в ІКП лише зменшив заборгованість Позивача з податкового зобов`язання з акцизного податку - на 3 830 391,23 грн., з пені - на 10 109,04 грн. Таким чином Офіс великих платників не виконав постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року у справі № 826/1484/16, яка набрала законної сили, в належний спосіб.

Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за результатами розгляду акту перевірки від 11.07.2017 № 4589/19-00-40-00/312274359, штрафні санкції за несвоєчасну оплату безнадійного податкового боргу, що підлягав списанню згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року по справі № 826/1484/16, було нараховано Позивачу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 20.07.2017 № 0002734000 та № 0002724000. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 819/1785/17 було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення форми «Ш» № № 0002724000, 0002734000 від 20.07.2017.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 819/1785/17, зокрема, встановлені наступні обставини: «Незважаючи на неодноразові звернення позивача до податкових органів різного рівня, рішення суду щодо списання безнадійного податкового боргу виконане своєчасно не було, що не заперечується відповідачем.

За результатами проведеної камеральної перевірки відповідачем були нараховані позивачу штрафні санкції, в тому числі і на суму безнадійного податкового боргу, який станом на час проведення перевірки підлягав безспірному списанню.

Дана обставина також визнається відповідачем з обумовленням того, що таке списання було неможливе на рівні відповідача, оскільки мало бути здійснене Міжрегіональним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників, де раніше на податковому обліку перебував позивач».

До того ж, матеріалами справи підтверджується, що ГУ ДФС у Тернопільській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою з вимогою скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 819/1785/17, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, яким в задоволенні адміністративного позову ПрАТ «Галіція дистилері» відмовлено, - залишити в силі. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 819/1785/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 819/1785/17.

Таким чином, оскарження в касаційному порядку контролюючим органом постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 819/1785/17 щодо протиправності нарахування Позивачу штрафних санкцій на суму безнадійного податкового боргу, який підлягав списанню згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року у справі № 826/1484/16, свідчить про не здійснення Офісом великих платників податків списання таких штрафних санкцій.

Також відповідно до абз.1 п. 3.3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 (надалі - Порядок списання), списанню підлягає також розстрочений (відстрочений) податковий борг (у тому числі нараховані на такий податковий борг проценти), який визнано безнадійним відповідно до Кодексу.

Згідно з листом Офісу великих платників від 12.01.2018 № 31/О/28-10-17-01-24 та листом ГУ ДФС у Тернопільській області від 23.01.2018 № 681/10/29-00-17-14/1579 структура розстроченого податкового боргу, з урахуванням п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу, має наступний вигляд:

залишок несплаченої податкової декларації з акцизного податку від 19.11.2014 № 9067360522 - 50278,64 грн.;

несплачена декларація з акцизного податку від 18.12.2014 № 9073085331 - 2316905,35 грн.;

несплачена декларація з акцизного податку від 19.01.2015 № 9078292058 - 3912510,39 грн.;

донараховані штрафні санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2014 № 0000404020 - 213147,85 грн.;

нарахована пеня відповідно до пп. 129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України ( у редакції 2015 року) у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов`язання, визначеного у податкової декларації з акцизного податку від 19.11.2014 № 9067360522.

Отже, розстрочена згідно з договором від 20 квітня 2015 № 24 сума податкового боргу Позивача 7 658 295,64 грн. включала частину безнадійного податкового боргу, що утворився станом на 31.12.2014 року і підлягав списанню згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 року по справі № 826/1484/16, в сумі 2 590 440,88 грн. Тому відповідно до п. 3.3 Порядку списання, проценти, нараховані на такий розстрочений борг в сумі 2 590 440,88 грн., також підлягають списанню, але таке списання в ІКП Позивача не відображено.

Крім того, згідно з п. 2 розділу VII Порядку № 422, первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є:

ухвала суду про відкриття провадження;

ухвала про забезпечення позову;

ухвала суду про відкриття апеляційного провадження;

ухвала суду про відкриття касаційного провадження;

ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення;

рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд України).

До первинних показників належать такі дані первинних документів:

учасники процесу (тип учасника, податковий номер або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), найменування або П.І.Б. учасника, код органу ДФС реєстрації учасника, тип сторони);

номер та дата ухвали про відкриття провадження;

номер та дата ухвали про забезпечення позову;

номер та дата рішення суду, прийнятого по суті;

сума позову;

сума, визначена рішенням суду, що набрало законної сили.

З наявних в матеріалах справи даних ІКП за період з 26.01.2017 по 30.07.2019 видно, що жодних первинних показників на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16, що набрала законної сили 26.01.2017, а також постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі № 826/6928/16, що набрала законної сили 04.10.2017, до ІКП не вносилось, а виконавче провадження № 57634357 перебуває в стані «відкрито».

Таким чином, Офісом великих платників не виконано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 по справі № 826/1484/16 в частині списання безнадійного податкового боргу за заявою ПрАТ «Галіція Дистилері» № 816 від 10.12.2015 в розмірі 3 840 500,27 грн., що утворився станом на 31.12.2014, та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 по справі № 826/1484/16.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як передбачено ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії», заява № 22774/93, п. 66).

У п. 53 пілотного рішення Європейського суду з прав людини проти України у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04) зазначено, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine), № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» (Dubenko v. Ukraine), № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України» (Kozachek v. Ukraine), № 29508/04, від 7 грудня 2006 року).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року № 18966/02).

До того ж, Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)). «Легітимні очікування» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія, та мають ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, наприклад, судовому рішенні (див. KOPECKЭ v. SLOVAKIA № 44912/98, п. 52).

За таких обставин у 2015 році в рахунок погашення пені було зараховано 20.05.2015 - 27 504,12 грн.; 19.06.2015 - 24 531,51 грн.; 30.09.2015 - 183 677,30 грн.; 30.11.2015 - 330 104,18 грн.; в рахунок погашення штрафів 19.06.2015 - 30 449,69 грн.; 30.12.2015 - 103 398,16 грн. Загалом за 2015 рік в рахунок погашення пені зараховано 565 817,11 грн, в рахунок погашення штрафів - 133 847,85 грн.

У 2016 р. в рахунок погашення пені було зараховано 30.06.2016 - 98 438,33 грн.; 30.12.2016 - 28 596,45 грн; в рахунок погашення штрафів 30.06.2016 - 79 300 грн. Загалом за 2016 рік в рахунок погашення пені зараховано 127 034,78 грн., в рахунок погашення штрафів - 79 300 грн. (тобто за 2015 - 2016 р.р. загалом погашено 133 847,85 грн. +79 300 грн. = 213 147,85 грн. штрафних санкцій, нарахованих згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2014 № 0000404020, проведеним в ІКП 25.12.2014, і списаних згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 року у справі № 826/1484/16).

Щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги суд зазначає наступне.

У 2017 р. в рахунок погашення пені було зараховано 30.01.2017 - 60 901,18 грн.; 30.03.2017 - 104 563,49 грн.; 30.05.2017 - 46 250,34 грн.; 30.06.2017 - 58 065,51 грн.; 30.08.2017 - 38 465, 75 грн.; 27.10.2017 - 38 465,75 грн.; 30.10.2017 - 17 309,59 грн.; 30.11.2017 - 17 309,59 грн.; 28.12.2017 - 35 871,68 грн. Загалом за 2017 рік в рахунок погашення пені зараховано 417 202,88 грн.

У 2018 р. в рахунок погашення пені було зараховано 30.01.2018 - 11 564,97 грн.; 30.07.2018 - 527 439,96 грн.; 30.08.2018 - 274 844,31 грн; 28.09.2018 - 868 751,96 грн.; 30.10.2018 - 378 629,80 грн.; 30.11.2018 - 890 380,56 грн.; 27.12.2018 - 273 831,80 грн. Загалом за 2018 рік в рахунок погашення пені зараховано 3 225 443,36 грн.

За січень - травень 2019 р. в рахунок погашення пені було зараховано 30.01.2019 - 347 635,80 грн.; 27.02.2019 - 1 087 180,42 грн.; 25.04.2019 - 106 785,54 грн.; 26.04.2019 - 432 088,48 грн.; 02.05.2019 - 1 440,58 грн.; 30.05.2019 - 388 183,08 грн. Загалом за січень - травень 2019 р. в рахунок погашення пені зараховано 2 363 313,90 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, підтвердженні наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що в ІКП Позивача наявні помилкові розрахункові операції, які призвели до недостовірності облікових показників, оскільки в порушення встановленої черговості у п. 87.9 ст. 87 та п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України, здійснено зарахування сплачених платником податків коштів.

Більш того, 22.12.2018 Позивач подав уточнюючі декларації з акцизного податку за періоди березень - грудень 2016 року, березень - грудень 2017 року, в яких зазначав податкові зобов`язання, зменшені на загальну суму 7 505 418 грн. порівняно із раніше поданими деклараціями за ті самі періоди.

У відповідності до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Тобто нормою п. 50.1. ст. 50 ПК України встановлено обов`язок платника податку, у разі самостійного виявлення ним помилок у поданій податковій декларації, надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації. За смислом п. 54.1 ст. 54 ПК України, після подання уточнюючого розрахунку узгодженою сумою грошового зобов`язання стає сума, зазначена у такому уточнюючому розрахунку, а не в раніше поданій податковій декларації з помилками.

Однак, в ІКП в результаті подання Позивачем 22.12.2018 уточнюючих декларацій за періоди березень-грудень 2016 року та березень - грудень 2017 року, повинно було відобразитись зменшення нарахованих податкових зобов`язань і, відповідно, недоїмки, оскільки така відображалась в ІКП станом на 22.12.2018, на загальну суму 7 505 418 грн.

Як вбачається з ІКП та зазначено у листі Офісу великих платників ДФС від 11.06.2019 № 29776/10/28-10-48-11, подані Позивачем уточнюючі розрахунки на зменшення податкових зобов`язань з акцизного податку на загальну суму 7 687 383 грн. враховані в погашення сум задекларованих по деклараціях в сумі 6 447 389,71 грн. та зараховані на зменшення боргу по пені, нарахованої в минулих роках, на суму 1 209 993,29 грн.

Тобто в ІКП з помилками відображено подані 22.12.2018 уточнюючі розрахунки, а саме: двічі відображено уточнюючу декларацію з акцизного податку за березень 2016 року та не враховано зменшення податкових зобов`язань на суму 1 154 358 грн.

До того ж, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004584001 від 14.12.2018, яким донараховано штрафні санкції з відповідним збільшенням боргу по штрафних санкціях на загальну суму 1 582 035,48 грн, що відображено 29.12.2018 в ІКП

Як встановлено п.п. 56.1, 56.2 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з абз. 1 п. 56.3, ст. 56 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з п. 56.15 ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За таких обставин у податковій вимозі від 07 лютого 2019 року № 228-48 у складі податкового боргу зазначена сума штрафних санкцій - 1 651 374,87 грн., яка, відповідно, складається з суми штрафу 1 582 035,48 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2018 № 0004584001 та суми штрафу 69 339,39 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 05.06.2015 № 0000304020. Сума грошового зобов`язання у вигляді штрафу 69 339,39 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 05.06.2015 № 0000304020 стала узгодженою з 10.11.2016 - з дня набрання чинності постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі № 826/19304/15.

Однак сума грошового зобов`язання у вигляді штрафу 1 582 035,48 грн., визначена податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2018 № 0004584001, є неузгодженою в період з 14.12.2018 до дня набрання законної сили рішенням у справі №500/815/19. Відповідно, сума грошового зобов`язання у вигляді штрафу 1 582 035,48 грн., визначена податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2018 № 0004584001, не є податковим боргом, відтак Офісом великих платників безпідставно 29.12.2018 збільшено на таку суму податковий борг в ІКП.

Згідно з висновком експертів від 25.10.2019 № 24108/24109/19-72 наявність у ПрАТ «Галіція дистилері» станом на 06.02.2019 податкового боргу з акцизного податку в сумі 44 114 269,99 грн., що зазначена у податковій вимозі від 07.02.2019 № 228-48, з урахуванням, зокрема, встановлення ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 826/1484/16 протиправною бездіяльності Офісу великих платників податків ДФС у зв`язку з невиконанням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16 документально не підтверджується.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується, що ІКП з ведеться з перекрученням (викривленням) показників внаслідок протиправної бездіяльності Офісу великих платників щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 826/1484/16 та щодо не виправлення помилкових розрахункових операцій.

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до абз.1 п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.4 ст. 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п.п. 1 - 3 розділу ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 (далі - Порядок № 610), податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму:

узгодженого грошового зобов`язання;

непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Згідно з п.2 розділу ІІІ Порядку № 610, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів.

Отже, суд дійшов висновку, що спірна податкова вимога сформована на підставі недостовірних облікових показників ІКП в частині стану розрахунків Позивача з бюджетом з акцизного податку, тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Поряд із цим, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (підпункт 14.1.155. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У відповідності до п.п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено підстави виникнення права на податкову заставу, зокрема абзацом 1 підпункту 89.1.1 вказаної статті передбачено, що право податкової застави виникає в разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Таким чином, податкова застава є способом забезпечення виконання обов`язку зі сплати грошових зобов`язань, при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном.

Відповідно до абз. абз.1 - 3 п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У відповідності до абз. абз. 1-3 п. 89.5 ст. 89 Податкового кодексу України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1-4 п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 93.3 ст. 93 Податкового кодексу України порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як зазначено у абз.1 п. 2 розділу ІІ Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 (далі - Порядок № 586), майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Згідно з абз. абз.1-3 п.7 розділу ІІ Порядку № 586, у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість є меншою, ніж сума податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, що настає за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення про включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення такого майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу .

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника податкового органу. Податкова застава поширюється в першу чергу на майно, яке наявне у власності платника на момент складення акта опису, і лише у разі відсутності у платника достатніх для погашення боргу активів - на майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому. При цьому в другому випадку майно включається до акта опису лише тоді, коли воно фактично буде у власності платника, про що протягом трьох робочих днів з дня отримання відповідного повідомлення від платника орган державної податкової служби приймає відповідне рішення.

Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 2а-3660/11/2670 та у постанові Верховного Суду України від 24.10.2017 у справі № 826/5581/16.

Формою акта опису майна, встановленою додатком 2 до Порядку № 586, передбачено, що найменування майна зазначається з детальною характеристикою кожного предмета: вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо; щодо кожного найменування майна зазначається його кількість, одиниця виміру, вартість одиниці, вартість усього.

Станом на день складення акта опису майна № 2 від 13.02.2019 балансова вартість товарів (готової продукції - алкогольних напоїв власного виробництва) Позивача була значно меншою від суми 44 114 269,99 грн., про що Позивачем було повідомлено податкового керуючого. Згідно з даними бухгалтерського обліку Позивача балансова вартість товарів на 13 лютого 2019 року становила 7 613 408,51 грн. Однак податковий керуючий відмовився описувати інше майно Позивача, окрім товарів, та повідомив, що здійснить опис товарів на суму 44 114 269,99 грн., що означатиме, що до такого опису потрапляють і товари, які будуть вироблені Позивачем в майбутньому.

Таким чином, актом опису майна № 2 від 13.02.2019 описане майно, яке не перебувало у власності Позивача на день складення акта. Проте акти опису майна № 2 від 13.02.2019 на суму 44 114 269,99 грн. та № 12 від 10.07.2019 на суму 1 649 976 грн. складені з порушенням форми, встановленої Порядком № 586, оскільки не містять кількості, одиниці виміру, вартості одиниці по кожному найменуванню товару. Ідентифікувати майно, описане в зазначених актах опису майна неможливо. Отже, за таких підстав акти опису майна № 2 від 13.02.2019 та № 12 від 10.07.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 6366/10/28-10-48-18/15 від 07.02.2019; рішення № 5 від 22.04.2019 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; рішення № 6 від 16.05.2019 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу; актів опису майна № 2 від 13.02.2019, № 11 від 10.07.2019 та № 12 від 10.07.2019 підлягають задоволенню, адже є похідними від вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 228-48 від 07.02.2019 (основної вимоги) протиправність, якої встановлено судом.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів здійснити коригування показників стану розрахунків Позивача з бюджетом з акцизного податку в ІКП суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 5 грудня 2013 року № 765 затверджено Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (втратив чинність 10 червня 2016 року, далі - Порядок № 765).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 765 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Інформація щодо нарахувань та надходжень платежів до бюджетів за платниками, у яких закриті інтегровані картки, враховується в оперативній звітності до кінця відповідного року, у якому відбулось таке нарахування та/або сплата (пункту 6 розділу ІІ Порядку № 765).

У разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (пункту 1 розділу V Порядку № 765).

Відповідно до пункту 5 розділу V Порядку № 765 списання безнадійного податкового боргу відображається в інтегрованих картках платників у порядку, визначеному чинним законодавством.

З 10 червня 2016 року набув чинності Порядок № 422.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 422, зокрема, встановлено, що ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

У розділі VII Порядку № 422 визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Аналіз наведених положень Порядку № 422 свідчить, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом; відповідно, належним способом захисту порушеного права товариства є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року (справа №816/2042/16), від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а), від 23 грудня 2019 року (справа № 813/3277/18).

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Вказана правова позиція відображена в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

У п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року суд зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення «Айдин (Aydin) проти Туреччини» від 22 вересня 1997 року, Звіти 1997-VI, сс. 1895-96, параграф 103 та «Кайя (Kaya) проти Туреччини» від 19 лютого 1998 року, звіти 1998-I, сс. 329-30, параграф 106).

Отже, вирішенню в межах даної справи належить питання щодо встановлення на 01 червня 2019 року реального стану розрахунків Позивача з бюджетом з акцизного податку з урахуванням необхідності виконання Офісом великих платників постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 по справі № 826/1484/16.

Як встановлено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 826/1484/16, контролюючий орган повинен був обнулити станом на 31.12.2014 сальдо розрахунків Позивача з бюджетом з акцизного податку, а потім зарахувати всі сплачені Позивачем в рахунок акцизного податку після 31.12.2014 кошти в рахунок податкових зобов`язань з акцизного податку за податкові періоди, наступні після 31.12.2014, з відповідним списанням пені, процентів та штрафних санкцій, нарахованих на безнадійний податковий борг, а також зі списанням безпідставно нарахованих штрафних санкцій і пені внаслідок неправильного розподілення сплачених коштів.

Станом на 01 червня 2019 року внаслідок плину часу, за умови тривалого протиправного невиконання Офісом великих платників з 26.01.2017 постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 по справі № 826/1484/16, щодо податкового боргу Позивача, який виник за період з 01.01.2015 по 31.03.2016, минув строк 1095 днів.

У підпункті 10.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Згідно з пунктом 101.1 статті 101 ПК України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів.

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерство доходів і зборів України від 10.10.2013 N 577 (далі - Порядок № 577).

Відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2 Порядку № 577 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України) є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, списання безнадійного податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою пункту 4.1 Порядку № 577. В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 577, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року (справа № 813/3277/18), від 9 липня 2019 року (справа №0240/2269/18-а), від 4 вересня 2018 року (справа №813/4430/16).

У відповідь на лист від 15.05.2019 № 186 з проханням виправити помилки та внести зміни до ІКП, а також здійснити списання безнадійного податкового боргу, стосовно якого минув строк давності, Позивач отримав відмову від Офісу великих платників листом від 11.06.2019 № 29776/10/28-10-48-11.

Таким чином станом на 01 червня 2019 року податковий борг Позивача, що виник за період з 01.01.2015 по 31.03.2016, в сумі 32 576 258,39 грн. підлягає списанню, як безнадійний, стосовно якого минув строк давності 1095 днів.

У п.п.70, 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У п. 74 рішення Європейського суду з прав людини від 20.08.2010 по справі Лелас проти Хорватії (заява № 55555/08) зазначено, що держава, влада якої не дотримувалась власних внутрішніх правил та процедур, не повинна дозволяти отримувати прибуток від своїх правопорушень та уникати своїх зобов`язань. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, допущеної державними органами, повинна нести держава, і помилки не повинні бути усунені за рахунок заінтересованої особи, особливо, коли при цьому немає іншого приватного інтересу.

Також Позивач зазначає, що вищевказаний податковий борг з акцизного податку, який підлягає списанню за ознакою збігу строку давності, також є таким, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Позивач є виробником підакцизних товарів - коньяків та інших міцних алкогольних напоїв.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (підп. 4.1.2); соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків (підп.4.1.6); стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підп.4.1.9); рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками (підп.4.1.10).

Згідно з п. 4.3 ст. 4 ПК України податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов`язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків» від 19.12.2013 № 713-VII (далі - Закон № 713-VII), що набрав чинності 01.01.2014, встановлено ставки акцизного податку у таких розмірах:

на спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду (коди згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00):

32 гривні за 1 літр 100-відсоткового спирту - з 1 січня до 31 березня 2014 року;

56,42 гривні за 1 літр 100-відсоткового спирту - з 1 квітня 2014 року до 31 грудня 2015 року (підпункт 3 пункту 8 розділу І Закону № 713-VII);

на спирт етиловий, неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт (код згідно з УКТ ЗЕД 2208):

56,42 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту (підпункт 1 пункту 4 розділу І Закону № 713-VII, що набрав чинності 01.03.2014).

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 (далі - Закон № 1166-VII), що набрав чинності 01.04.2014, встановлено ставки акцизного податку у таких розмірах:

на спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду (коди згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00):

56,42 гривні за 1 літр 100-відсоткового спирту - з 1 квітня до 31 серпня 2014 року;

70,53 гривні за 1 літр 100-відсоткового спирту - з 1 вересня 2014 року застосовується ставка акцизного податку, визначена підпунктом 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (абз.абз. 13 - 16 пункту 36 р. І Закону № 1166-VII);

на спирт етиловий, неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт (код згідно з УКТ ЗЕД 2208):

70,53 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту (абз.3 п.15 розділу І Закону № 1166-VII що набрав чинності 01.07.2014 року).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо посилення контролю за обігом підакцизних товарів та уточнення окремих податкових норм» № 1638-VII від 12.08.2014 (далі - Закон № 1638-VII), що набрав чинності 04.09.2014, встановлено ставки акцизного податку у таких розмірах:

на спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду (коди згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00):

56,42 гривні за 1 літр 100-відсоткового спирту - з 1 квітня до 31 грудня 2014 року;

59,96 гривні за 1 літр 100-відсоткового спирту - з 1 січня до 31 грудня 2015 року;

63,50 гривні за 1 літр 100-відсоткового спирту - з 1 січня до 31 грудня 2016 року;

з 1 січня 2017 року застосовується ставка акцизного податку, визначена підпунктом 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (підпункт 5 п.1 р. І Закону N 1638-VII).

Таким чином, Закони № 713-VII, № 1166-VII, № 1638-VII в частині підвищення ставок акцизного податку прийняті з порушенням принципу стабільності, передбаченого підпунктом 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, оскільки зміни до ставок акцизного податку вносились з порушенням шестимісячного строку до початку нового бюджетного періоду, в якому мали діяти нові правила та ставки; ставки акцизного податку згідно з цими Законами змінювались протягом бюджетного року.

Згідно з підп.222.1.1 п.222.1 ст.222 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Незважаючи на стрімке підвищення ставок акцизного податку, строки сплати податку залишались незмінними.

Підпунктом 14.1.4. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Тобто характерною особливістю даного податку є те, що фактично матеріальні витрати по його сплаті несе споживач підакцизної продукції, а платник податку виступає як посередник, що нараховує, отримує від споживача у складі оплати ціни продукції, а потім перераховує податок у бюджет.

Таким чином, Закони № 713-VII, № 1166-VII, № 1638-VII в частині підвищення ставок акцизного податку прийняті з порушенням принципу рівності усіх платників перед законом, принципу соціальної справедливості; принципу рівномірності та зручності сплати податків.

Згідно з п. 1 ст. 13, ст. 40 Закону України «Про Конституційний Суд України» у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України суб`єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України у випадках, передбачених пунктом 1 статті 13 цього Закону, є Президент України, не менш як сорок п`ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Таким чином, Позивач не мав можливості оскаржити Закони № 713-VII, № 1166-VII, № 1638-VII.

Згідно з п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Таким чином, Позивач не мав можливості оскаржити самостійно задекларовані грошові зобов`язання з акцизного податку, обраховані на підставі ставок акцизного податку, встановлених Законами № 713-VII, № 1166-VII, № 1638-VII.

Європейський суд у справі Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у рішенні від 04 грудня 1974 року у справі Yvonne Van Duyn v. Home Office (case 41/74 van duyn v. home office), принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Отже, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права («Brumarescu v. Romania» №28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку («Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova» №45701/99).

Слід дійти висновку, що Закони № 713-VII, № 1166-VII, № 1638-VII в частині підвищення ставок акцизного податку були прийняті Верховною Радою України з порушенням принципу правової визначеності.

Таким чином, підвищення ставок акцизного податку прийнятими Верховною Радою України Законами № 713-VII, № 1166-VII, № 1638-VII було обставиною непереборної сили (форс-мажорними обставиною), яка зумовила виникнення у Позивача вищевказаного податкового боргу в сумі 32 576 258,39.

Відтак, судом встановлено, що за період з 01.04.2016 по 31.05.2019 згідно з деклараціями з акцизного податку та податковими повідомленнями-рішеннями від 05.06.2015 № 0000304020 та від 21.11.2017 № 0004504003 у Позивача виникли узгоджені грошові зобов`язання з акцизного податку в сумі 74 662 288,79 грн. За період з 01.01.2015 по 31.05.2019 Позивачем сплачено акцизного податку на суму 76 316 212,28 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність у Позивача заборгованості з акцизного податку станом на 01.06.2019, тому вимога Позивача про встановлення станом на 01 червня 2019 року сальдо розрахунків Позивача з бюджетом з акцизного податку - 0 та залишку несплаченої пені з акцизного податку - 0 підлягає задоволенню.

Разом з тим, наявними в матеріалах справи Податковими деклараціями з акцизного податку за грудень 2014 - лютий 2016 та висновком експертів підтверджується, що за період з 01.01.2015 по 31.03.2016 у Позивача виникли узгоджені грошові зобов`язання в сумі 32 576 258,39 грн. Таким чином, станом на 01 червня 2019 року податковий борг Позивача, що виник за період з 01.01.2015 по 31.03.2016, в сумі 32 576 258,39 грн. підлягає списанню, як безнадійний, стосовно якого минув строк давності 1095 днів.

Наявними в матеріалах справи деклараціями з акцизного податку за період з березня 2016 по квітень 2019, податковими повідомленнями-рішеннями від 05.06.2015 №0000304020 та від 21.11.2017 № 0004504003 та висновком експертів підтверджується, що за період з 01.04.2016 по 31.05.2019 у Позивача виникли узгоджені грошові зобов`язання з акцизного податку в сумі 74 662 288,79 грн. Згідно з наявними в матеріалах справи платіжними документами та висновком експертів, за період з 01.01.2015 по 31.05.2019 Позивачем сплачено акцизного податку на суму 76 316 212,28 грн.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин справи, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у зв`язку з не виконанням судового рішення у справі № 826/1484/16 щодо списання безнадійного податкового боргу по акцизному податку та, як наслідок на підставі недостовірних облікових показників протиправно прийнято оскаржувані рішення та здійснено їх виконання, отже суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 21131,00 грн. Відтак, у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача необхідно присудити 21131,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу № 228-48 від 07.02.2019; рішення про опис майна у податкову заставу № 6366/10/28-10-48-18/15 від 07.02.2019; рішення № 5 від 22.04.2019 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; рішення № 6 від 16.05.2019 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу.

3. Визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не виправлення помилок у даних інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» (код ЄДРПОУ 31274359) з акцизного податку в ІТС «Податковий блок»; зобов`язати відповідачів змінити дані інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» (код ЄДРПОУ 31274359) з акцизного податку в ІТС «Податковий блок» шляхом встановлення станом на 01 червня 2019 року сальдо розрахунків з бюджетом Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» з акцизного податку - 0 та залишку несплаченої пені з акцизного податку - 0;

4. Визнати протиправними та скасувати акти опису майна №2 від 13.02.2019, № 11 від 10.07.2019 та № 12 від 10.07.2019.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г код ЄДРПОУ 39440996) на користь Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» (48400, Тернопільська область, м. Бучач, вул. Бариська, 8-А, код ЄДРПОУ 31274359) судовий збір в розмірі 21 131 (двадцять одна тисяча сто тридцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда