ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 804/9819/13-а

адміністративне провадження № К/9901/44284/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/9819/13-а

за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Новомосковської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Новомосковської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду (головуючого судді: Д. П. Павловський) від 13 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Т. С. Прокопчук, С. В. Чабаненко, А. В. Шлай) від 01 червня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Новомосковської міської ради, у якому просила:

- зобов`язати відповідача усунути порушення на суму 18 297 108, 27 грн. шляхом, визначеним у вимозі № 04-08-02-13/4772 від 12 квітня 2013 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконані обов`язкові вимоги та порушення на суму 18297108,27 грн. не відшкодовано.

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, позов задоволено.

Зобов`язано Новомосковську міську раду усунути порушення на суму 18297108,27 грн. шляхом, визначеним у вимозі Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 12 квітня 2013 року № 04-08-02-13/4772.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 10 липня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

5. Після усунення недоліків, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2017 року клопотання відповідача задоволено, поновлено строк на касаційне оскарження, внаслідок чого, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк для подачі заперечень на касаційну скаргу з дня отримання цієї ухвали.

6. 26 вересня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 22 березня 2018 року касаційну скаргу Новомосковської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі № 804/9819/13-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Олендер І. Я. - головуючий суддя, Гончарова І. А., Ханова Р. Ф.).

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року № 109/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33 ), що унеможливлює участь судді-доповідача Олендера І. Я. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що проведеною Держаною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області в Новомосковській міській раді ревізією законності використання земель міста та управління майном, що належить територіальній громаді м. Новомосковська та використання коштів на реалізацію державних та місцевих програм, інших заходів господарської діяльності міста за період з 01 квітня 2012 року по 01 березня 2013 року, встановлено порушення Новомосковською міською радою вимог статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10 квітня 1992 року зі змінами, внесеними Законом України від 21 квітня 2011 року № 3269-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , якою протягом періоду з 01 квітня 2012 року по 09 серпня 2012 року не затверджено методику розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем, внаслідок не своєчасного приведення міськрадою відповідної методики, затвердженої рішенням міськради № 332 від 07 червня 2007 року, зі змінами, затвердженими рішенням міськради № 608 від 09 серпня 2012 року, до вимог чинного законодавства, а також через перерахування не в повному обсязі орендодавцями до міського бюджету належної частки отриманої орендної плати (30% та 50%) міським бюджетом недоотримано коштів в загальній сумі 103 127, 62 грн., чим завдано збитків на відповідну суму.

15. В порушення статті 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІУ «Про оренду землі» (в період дії) та статті 288 Податкового кодексу України ОСОБА_1 за земельну ділянку, площею 0,2288 га за адресою АДРЕСА_1 за період з 01 квітня 2012 року по 01 березня 2013 року сплачено орендну плату в меншому в розмірі, внаслідок чого бюджетами недоотримано орендної плати за землю на загальну суму 29 982, 92 грн.

16. ВАТ «НТЗ - Інтерпайп» та ВАТ «Новомосковський хлібозавод» в порушення вимог статей 92, 125 Земельного кодексу України не мали права на постійне користування земельними ділянками та не належали до категорії платників земельного податку, цими підприємствами не укладено згідно чинного земельного законодавства договори оренди земельними ділянками на території міста, загальною площею відповідно 197,2867 га та 1,180 га, за користування якими за період з 01 січня 2010 року по 01 березня 2013 року не сплачено орендної плати за землю на загальну суму 18 163 997, 73 грн., чим завдано місцевому бюджету збитки на зазначену суму.

17. На підставі акта ревізії Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області винесено вимогу № 04-08-02-13/4772 від 12 квітня 2013 року, якою Новомосковську міську раду зобов`язано:

п. 1, 2 опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб, в тому числі щодо звільнення із займаних посад або відповідності займаним посадам осіб, якими допущенні порушення;

п. 3 шляхом проведення претензійно - позовної роботи відшкодувати грошові зобов`язання в розмірі 103 127, 62 грн. до міського бюджету, що виникли в наслідок не своєчасного приведення Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що належить територіальній громаді м. Новомосковська, затвердженого рішенням ради № 608 від 09 серпня 2012 року та неперерахування в повному обсязі орендодавцями до міського бюджету належної частки отриманої орендної плати;

п. 4 шляхом проведення претензійно - позовної роботи та укладанням договору оренди земельної ділянки з громадянкою ОСОБА_1 , відшкодувати до міського бюджету грошові кошти в розмірі 29 982, 92 грн., що недоплачені у зв`язку з використанням громадянкою ОСОБА_1 земельної ділянки без належних документів та без сплати орендної плати. В іншому випадку стягнути зазначені кошти з осіб, якими здійснювався відповідний контроль;

п. 5 у зв`язку з недоплатою ВАТ «Інтерпайп НТЗ» та ВАТ «Новомосковський трубний завод» суми орендної плати в розмірі 18 163 997,73 грн., за використання в період з 01 січня 2010 року по 01 березня 2013 року земельних ділянок загальною площею 198,4667 га., звернутися до вищезазначених підприємств для укладання договорів та стягнення з них до місцевого бюджету відповідних коштів, а у разі їх відмови провести претензійно - позовну роботу.

18. Враховуючи те, що відповідач не виконав в добровільному порядку обов`язкові вимоги та порушення на суму 18297108,27 грн. не відшкодовано, позивач звернувся з цим позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що провадження у справі зупинялося до розгляду судами позову міського голови м. Новомосковська Дніпропетровської області до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій фінансової інспекції щодо видання вимоги № 04-08-02-13/4772 від 12 квітня 2013 року згідно акта № 08-21/58 від 22 березня 2013 року, складеного за результатами проведеної в Новомосковській міській раді ревізії законності використання земель міста та управління майном, що належить територіальній громаді м. Новомосковська за період з 01 квітня 2012 року по 01 березня 2013 року (справа № 804/6010/13-а).

20. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, якою позов задоволено, скасована постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

21. Отже, суди прийшли до висновку, що за час зупинення провадження у даній справі з 29 липня 2013 року по 25 березня 2016 року відповідачем в добровільному порядку лише частково виконані приписи оскаржуваної вимоги, в підтвердження чого суду апеляційної інстанції надані відповідні судові рішення, а інші пункти вимоги залишилися без виконання.

22. Враховуючи викладене, суди не вбачають порушення прав та інтересів Новомосковської міської ради, оскільки винесена позивачем вимога № 04-08-02-13/4772 від 12 квітня 2013 року спрямована виключно на зобов`язання відповідача усунути виявлені порушення норм чинного законодавства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

24. Скаржник наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що у судовому засіданні позивач не заперечував той факт, що відповідачем було цілком і повністю виконано вимоги щодо проведення претензійно-позовної роботи, безпосередньо з орендарями земельних ділянок ОСОБА_1 , ВАТ «Інтерпайп НТЗ» та ВАТ «Новомосковський трубний завод».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

26. Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 105 КАС України (в редакції чинній станом на час звернення з позовом до суду), адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб`єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

5. Адміністративний позов суб`єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

27. Підставною звернення з цим адміністративним позовом до відповідача, як до підконтрольної установи є те, що виявленні під час проведення ревізії порушення на загальну суму 18297108,27 грн., не усунуті та не відшкодовані.

28. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

30. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (тут та надалі нормативно-правові акти в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

31. Згідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

32. Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення, Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме, зокрема:

вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;

звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

33. Відповідно до підпунктів 15, 21 пункту 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку:

пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства;

при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням також установлено, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Державна фінансова інспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

34. За правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) У міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

35. Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення:

звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів,

а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

36. Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

37. Враховуючи наведене, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

38. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

39. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

40. На підставі наведеного Верховний Суд вказує про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

41. Як убачається зі змісту позовної заяви, орган державного фінансового контролю просить суд зобов`язати відповідача усунути порушення на суму 18297108,27 грн. шляхом, визначеним у вимозі Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 12 квітня 2013 року № 04-08-02-13/4772, який вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

42. У той же час, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом уповноваженого органу до особи, якою заподіяно такі збитки, а також виходячи з того, що правильність обчислення таких збитків має перевірятися судом, що розглядає позов про стягнення, колегія суддів, зважаючи на принцип обов`язковості судового рішення, виходячи із суб`єктного складу спірних правовідносин та завдань адміністративного судочинства, вказує на відсутність підстав для вжиття заходів судового захисту інтересів держави у спосіб, заявлений позивачем за вказаним позовом. Виявленні під час ревізії збитки не можуть бути примусово відшкодовані шляхом пред`явлення позовної вимоги про зобов`язання підконтрольну установу, що ревізувалась забезпечити стягнення чи повернення.

43. Наведена правова позиція неодноразово викладена у постановах Вищого адміністративного суду України, у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 15 квітня 2014 року у справі № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14. Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16 за позовом Комунального підприємства «Харківський метрополітен» до Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 1440/1820/18, від 10 грудня 2019 року у справі № 808/6509/13-а,

а також у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 802/3132/14-а, від 21 листопада 2019 року у справі № 808/8996/14 щодо подібних правовідносин.

44. Таким чином, Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про зобов`язання відповідача усунути порушення на суму 18297108,27 грн, шляхом визначеним у вимозі Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 12 квітня 2013 року № 04-08-02-13/4772 та такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

45. За змістом частин 1, 2, 3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

46. Частиною першою статті 351 КАС України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

47. Отже, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської міської ради задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі № 804/9819/13-а скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов