open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/3213/19 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника відповідача Ситника Т. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (місце ухвалення: місто Черкаси, час ухвалення: 11 годин 55 хвилин, дата складання повного тексту: 29 листопада 2019 року) у справі за адміністративним позовом управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

В С Т А Н О В И В :

УДСНС у Черкаській області звернулось до Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» з позовом до Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий Бір» про застосування заходів реагування у вигляді заборони експлуатації приміщень, шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх входів (із накладенням печаток) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на час розгляду справи судом першої інстанції не усунутими залишались порушення:

- не всі приміщення будівель обладнано системою протипожежного захисту (п 1. 2 розділу 5 Правил пожежної безпеки України);

- опорядження (облицювання) стін допускається з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2, В2, Д2, Т2, (адмінкорпус) (п 2. 17, розділ 3, ППБУ);

- з другого поверху будівлі відсутній другий евакуаційний вихід (корпуси № 5, № 4, № 3 та № 2) в порушення п. 7.2.4 ДБН В. 1.1-7:2016 (п 2.231 розділ 3, п. 1. 4, розділ 6 ППБУ).

З приводу даних порушень апелянт зауважує, що в частині першого порушення жодних доказів, що відповідач здійснює будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення відсутні, оскільки приміщення відповідача збудовані задовго до встановлення вищевказаних вимог ДБН.

Щодо другого порушення апелянт вважає, що оскільки відповідно до штатного розпису в адмінкорпусі знаходиться 15 осіб, а розміри адмінкорпусу та його призначення не допускає можливості перебування в ньому понад 50 осіб, порушення у відповідача в цій частині відсутні.

По третьому порушенню апелянт вказує, що з 1926 року не зменшував кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень. При цьому, наказом керівництва відповідача від 01.11.2019 р. № 64 встановлена заборона на використання II поверхів, а договором від 08.11.2019 р. замовлено проектні роботи щодо будівництва додаткових евакуаційних виходів. Тобто, на час розгляду справи, на думку апелянта, вказане порушення усунуто, люди у приміщеннях, не забезпечених двома евакуаційними виходами, не розміщуються.

Також апелянт зазначає, що завідувач господарством Постолинко В. А. не уповноважений на вчинення від імені відповідача правочинів чи інших заходів для усунення виявлених порушень.

Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, особу, що з`явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, за адресою: м. Черкаси, вул. Мечникова, 25 здійснює діяльність Черкаський обласний дитячий багатопрофільний санаторій «Сосновий Бір» (ЄДРПОУ 03077865).

Дитячий оздоровчий заклад - позашкільний заклад, що надає оздоровчі послуги дітям. Незалежно від форми власності дитячі оздоровчі заклади можуть бути таких типів: заміський, санаторний, профільний, з денним перебуванням, праці та відпочинку тощо абзац четвертий розділу «визначення понять» Державної програма відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 33.

До платних послуг дітям згідно з Перелік платних послуг, що надаються в державних закладах охорони здоров`я та вищих медичних закладах освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. № 1138, відносяться: перебування у стаціонарі батьків у зв`язку з доглядом за дітьми віком понад 6 років, якщо це не зумовлено станом хворої дитини, а також перебування батьків разом з дітьми в дитячих санаторіях та надання їм послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру.

Відповідно до наказу управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області від 22.08.2019 р. № 160, виданого на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 17.08.2019 р. № 27938/0/1-19, та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 04.09.2019 р. з 24.09.2019 р. до 25.09.2019 р. уповноваженій особі позивача доручено проведення позапланової перевірки додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, результати якої одним із перевіряючих ОСОБА_1 оформлено актом від 25.09.2019 р. № 575, де зафіксовано порушення вимог законодавства:

- пункту 1.2 розділу 5 Правил № 1417 - не всі приміщення будівель обладнано системою протипожежного захисту;

- пункту 3.11 розділу 5 Правил № 1417 - наявні пожежні щити (стенди) не укомплектовані згідно норм, а саме: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 піт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.;

- пункту 2.7 розділу 3 Правил № 1417 - облицювання стін допускається з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2, В2, Д2, Т2 (адмінкорпус);

- пункту 2.23 розділу 3, пункту 1.4 розділу 6 Правил № 1417 - з другого поверху будівлі відсутній другий евакуаційний вихід (корпуси № 5, № 4, № 3 та № 2) в порушення пункту 7.2.4 ДБН В.1.1-7:2016;

- пункту 2.23, 2.37 розділу 3 Правил № 1417 - другий евакуаційний вихід з першого поверху проходить через приміщення, яке зачиняється на замок (корпуси № 5, № 4, № 3 та № 2) в порушення пункту 7.3.1 ДБН В.1.-7:2016;

- пункту 1.6 розділу 4 Правил № 1417 - з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів здійснюється методом скрутки (приміщення коридору корпусу № 5);

- пункту 1.17 розділу 4 Правил № 1417 - електророзетки встановлені на горючі основи (конструкції) (адмінкорпус);

- пункту 3.6 розділу 5 Правил № 1417 - приміщення будівлі не забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно норм (корпус №3);

- пункту 3.15 розділу 5 Правил № 1417 - вогнегасники не встановлені у легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі;

- пункту 3.17 розділу 5 Правил № 1417 - на вогнегасниках відсутні раструби (корпус № 3);

- пункту 1.5 розділу 3 Правил № 1417 - на в`їздах (виїздах) відсутні схеми території, в яких повинно бути вказано розміщення будівель, водойм, гідрантів, під`їздів пожежних автомобілів до них;

- пункту 2.2 розділу 5 Правил № 1417 - не проведено технічне обслуговування і перевірку на працездатність пожежних кранів шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування;

- пункту 3.10 розділу 5 Правил № 1417 - переносні вогнегасники не розміщені шляхом навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника;

- пункту 5 розділу 2 Правил № 1417 - на доповнення до схематичних планів евакуації відсутні інструкції, що визначають дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей у денний та нічний час;

- пункту 2.15 розділу 3 Правил № 1417 - стаціонарні зовнішні пожежні сходи не пофарбовані;

- пункту 1.3 розділу 6 Правил № 1417 - черговий персонал не забезпечений засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі з розрахунку на максимальну кількість дітей та окремо для обслуговуючого персоналу;

- пункту 2.28 розділу 3 Правил № 1417 - килимові доріжки на коридорах не закріплені до підлоги і не є помірно небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, не мають помірну димоутворювальну здатність та не відповідають групам поширення полум`я РП1, РП2;

- пункту 5.1 розділу 6 Правил № 1417 - у кімнатах (палатах) не вивішені на видимих місцях: план евакуації з відповідного поверху із зазначенням даної кімнати (палати), евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення первинних засобів пожежогасіння та ручних пожежних сповіщувачів, а також необхідний пояснювальний текст і пам`ятка про дії на випадок виникнення пожежі;

- пункту 2.37 розділу 3 Правил № 1417 - двері виходів із поверхів безпосередньо на сходові клітки не в повному обсязі обладнані пристроями самозачинення та ущільнення в притулах; двері на шляхах евакуації та евакуаційних виходах зачинені навісними замками (корпус № 7);

- пункту 16 розділу 2 Правил № 1417 - посадові особи та працівники не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки (не надано підтверджуючі документи);

- пункту 2 частини 1 статті 20 Кодексу - не забезпечено всіх працівників засобами індивідуального захисту, органів дихання у разі застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення проти України в умовах воєнного стану з розрахунку 1 фільтрувальний протигаз та 1 респіратор на одну особу та додатково два відсотки загальної кількості працюючого персоналу відповідно до пункту 2 Постанови № 1200;

- пункту 2 частини 1 статті 20 Кодексу - не забезпечено всіх працівників засобами індивідуального захисту, а саме промисловими засобами захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин у разі виникнення надзвичайних ситуацій в умовах мирного стану на хімічно небезпечних об`єктах (з розрахунку 1 протигаз (засіб індивідуального захисту) на одну особу та додатково два відсотки загальної кількості працюючого персоналу) відповідно до пункту 3 Постанови № 1200.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877) виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Згідно ч. 7 ст. 7 вказаного Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Кодексу цивільного захисту України діяльність із забезпечення техногенної безпеки є складовою виробничої, експлуатаційної та іншої діяльності відповідних посадових осіб і працівників підприємств, установ, організацій. Ця вимога відображається у відповідних статутах або положеннях.

Частиною 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з вимогами ч. 2. ст. 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку встановленому законом.

Відповідно до вимог п.п. 1, 4, 10 ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушення, виявлені під час перевірки, у своїй сукупності свідчать, що такі порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, з чим також погоджується суд апеляційної інстанції.

В свою чергу, доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 не є уповноваженою особою відповідача на допуск позивача до перевірки, підписання документів за результатами перевірки та вчинення дій на усунення порушень, виявлених під час такої перевірки, вичерпно були спростовані судом першої інстанції під час розгляду справи.

Зокрема, судом першої інстанції було вірно встановлено, що згідно наказу Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторій «Сосновий Бір» від 05.10.2017 р. № 64 «Про призначення відповідальних осіб з питань охорони праці, протипожежного захисту та техногенної безпеки, безпеки руху, ремонту та експлуатації автотранспортних засобів та відповідального за електрогосподарство» та посадової інструкції завідувача господарства Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий Бір» відповідальність за протипожежний захист та техногенну безпеку санаторію покладено на завідувача господарства ОСОБА_2 , з огляду на що вказана особа є уповноваженою відповідати за протипожежний захист та техногенну безпеку.

Натомість, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують цю обставину.

Щодо визнання апелянтом трьох порушень, що залишилися на момент розгляду справи по суті позовних вимог, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 1. 2 розділу 5 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 р. № 1417 (далі - Правила № 1417) будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту». Про порушення даного пункту зазначено у пункті 1 опису виявлених порушень акта перевірки від 25.09.2019 р. № 575 та пункті 1 припису від 25.09.2019 р. № 550.

З матеріалів справи вбачається, що позивач існування цього порушення визнає, та вживає дій на його усунення.

Згідно пункту 2.17 розділу 3 Правил № 1417 у приміщеннях громадського призначення (крім приміщень, розташованих у будинках V ступеня вогнестійкості), в яких можливе перебування 50 та більше осіб, опорядження (облицювання) стін та стель забороняється з матеріалів з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2, В2, Д2, Т2 - для приміщень, у яких можливе перебування до 1500 осіб; Г1, В1, Д1, Т2 - для приміщень, у яких можливе перебування 1500 та більше осіб.

Факт існування вказаного порушення відповідач не визнає, зазначаючи, що у приміщенні адмінбудівлі перебуває не більше 15 осіб.

Пунктом 2.23 розділу 3 Правил № 1417 забороняється зменшувати кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, класи вогнестійкості несучих та огороджувальних конструкцій, застосовувати будівельні матеріали з вищими показниками пожежної небезпеки, змінювати інженерні та планувальні рішення й умови освітлення згідно з нормованою вимогою. Відповідно до пункту 1.4 розділу 6 Правил №1417 у будинках, приміщеннях навчальних закладів забороняються розміщення людей у приміщеннях, а також на поверхах (у будинках), не забезпечених двома евакуаційними виходами.

З вказаним фактом відповідач погоджується, проте свою причетність до такого порушення не визнає, а також зазначає про вчинення активних дій по збільшенню евакуаційних виходів та забороні до такого збільшення перебування людей у приміщеннях.

Надаючи оцінку доводам відповідача, колегія суддів звернула увагу на правильність твердження суду першої інстанції про неможливість надання оцінки усуненню виявлених порушень до надання такої оцінки шляхом проведення перевірки компетентним органом.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням належить розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, внаслідок усунених порушень, якщо такі матимуть місце, відповідач не позбавлений можливості звернутися з відповідною інформацією до позивача. Надання ж судом адміністративної юрисдикції оцінки питанню, чи були усунуті виявлені порушення до висновку компетентного органу в цьому питанні є передчасним.

Щодо незгоди апелянта з порушенням у вигляді опорядження (облицювання) стін та стель з матеріалів з вищою пожежною небезпекою у зв`язку з відсутністю у приміщенні одночасно понад 50 осіб, колегія суддів звертає увагу, що предметом даного спору не є питання притягнення відповідача до певного виду відповідальності за виявлене порушення.

Верховний Суд (постанова від 26.06.2018 р.) у справі № 823/589/16 дійшов висновку, що застосування заходів реагування є способом спонукання до усунення виявлених порушень, а не санкцією за виявлені порушення і якщо за результатами усунення порушень залишається хоча б одне порушення, що загрожує життю і здоров`ю людей - заходи реагування належать застосуванню.

З огляду на наведене, в умовах існування інших порушень, що не заперечуються відповідачем та свідчать про безумовну загрозу життю та здоров`ю людей у дитячому санаторії, колегія суддів не може вдаватися до оцінки окремого порушення у спорі про вжиття заходів реагування.

Завданням суду адміністративної юрисдикції у заявленому позові є визначення в цілому, чи буде небезпечним продовження роботи відповідача для людей, в тому числі дитячого віку, що є більш чутливими для зовнішніх загроз та менш придатними для їх відсторонення.

Натомість, така оцінка може бути надана за результатами попередньої оцінки інших порушень позивачем та засвідчення факту їх усунення.

З огляду на це, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Черкаського обласного дитячого багатопрофільного санаторію «Сосновий бір» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач

О. О. Беспалов

Суддя

В. Ю. Ключкович

Суддя

А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 13.02.2020 р.)

Джерело: ЄДРСР 87557533
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку