Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 214/1543/15-ц

провадження № 61-8017св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна казначейська служба України,

треті особи: Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П.,

Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, треті особи: Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду.

Позовна заява мотивована тим, що 17 квітня 2002 року слідчим Дзержинського районного відділу КМУ УМВС України в Дніпропетровській області відносно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.

Підставою для порушення кримінальної справи був продаж ним на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Тумаіновою О. М., автомобіля марки «БМВ 3201», 1993 року випуску, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу була ОСОБА_3 .

Протягом трьох днів після порушення кримінальної справи йому було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і пред`явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину.

У подальшому відносно нього було порушено ще дві кримінальні справи за частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 289 КК України, які були об`єднані.

Надалі кримінальну справу разом з обвинувальним висновком було направлено до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу, який двічі повертав справу до Дзержинського районного відділу УМВС України в Дніпропетровській області для проведення додаткового розслідування, залишивши незмінним запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

22 вересня 2014 року постановою старшого слідчого Дзержинського районного відділу КМУ УМВС України в Дніпропетровській області кримінальну справу закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Зазначав, що у зв`язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу - підписки про невиїзд, незаконного накладення арешту на майно та незаконного перебування під слідством і судом протягом майже 13 років йому завдано моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн, яка полягає у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршенні відносин з оточуючими людьми, що призвело до необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь

1 500 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 182 700 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач незаконно перебував під слідством та судом з 05 грудня 2002 року до 22 вересня

2014 року, тобто 150 місяців, такими діями йому заподіяна моральна шкода, яка полягала у душевних та психічних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з незаконними діями органів досудового розслідування, що призвело до погіршення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв`язків та вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд виходив із засад розумності, поміркованості і справедливості, враховав характер, обсяг, глибину та тривалість моральних страждань позивача, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, зниження ділової репутації, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану. Розмір відшкодування моральної шкоди суд встановив, виходячи із розрахунку одного мінімального розміру заробітної плати, що діяла на момент звернення позивача до суду і склало 182 700 грн

(1 218 грн ?150 місяців).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

У апеляційному порядку справа розглядалась неодноразово.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня

2016 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1. ОСОБА_5 та апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилено, рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Останнім рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1. ОСОБА_5. , задоволено частково. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилено. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2016 року в частині визначеного розміру стягнутої з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінено та збільшено його з 182 700 грн до 240 000 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що колегія суддів вважала обґрунтованим висновок суду про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування. Водночас, визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції, помилково виходив із розрахунку такої шкоди з одного мінімального розміру заробітної плати, що діяла на момент звернення позивача до суду, не врахувавши пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у якому судам роз`яснено, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

Як видно із матеріалів справи, позов ОСОБА_1 подано до суду 02 березня 2015 року, а рішення Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено 17 лютого 2016 року, отже для визначення розміру завданої моральної шкоди підлягає застосуванню її розмір, визначений Законом України «Про Державний бюджет» на час розгляду справи. Розмір компенсації моральної шкоди становитиме

240 000 грн з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, який з 01 січня 2017 року становить 1 600 грн, виходячи з розрахунку 150 місяців х 1 600 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий апеляційний розгляд.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду задовольнити його позов у повному обсязі.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано матеріали вказаної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Клопотання Державної казначейської служби про зупинення виконання рішення суду задоволено. Зупинено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Криворізьке міське управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства, прокуратури і суду призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував для визначення розміру відшкодування моральної шкоди розмір мінімальної заробітної плати, який визначений на 2017 рік (1 600 грн). Оскільки, Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувала, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, вона не повинна нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій органів міліції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції невірно визначено розмір моральної шкоди, а саме 1 600 грн за місяць перебування під слідством, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» було встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3 200 грн. При цьому суд апеляційної інстанції невірно застосував пункт 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України

від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівникам та інших виплат.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив прокуратури Дніпропетровської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою слідчого Дзержинського районного відділу КМУ УМВС України в Дніпропетровській області Голубніченка В. В. від 17 квітня 2002 року відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу № 51021320 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.

05 грудня 2002 року постановою цього ж слідчого було накладено арешт на все майно ОСОБА_1

05 грудня 2002 року постановою слідчого Дзержинського районного відділу КМУ УМВС України в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 було порушено ще одну кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України та об`єднано її із вищевказаною кримінальною справою.

05 грудня 2002 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

У подальшому було порушено ще одну кримінальну справу за частиною третьою статті 289 КК України, яку об`єднано з указаною вище кримінальною справою № 51021320 та передано її до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу, який постановою від 31 березня 2004 року направив справу на додаткове розслідування.

24 березня 2005 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вищезазначену кримінальну справу повторно було направлено на додаткове розслідування.

22 вересня 2014 року постановою старшого слідчого Дзержинського районного відділу КМУ УМВС України в Дніпропетровській області Коноваловою І. Ю. було закрито кримінальну справу відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з встановленою відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень.

Таким чином встановлено, що у період з 05 грудня 2002 року до 22 вересня 2014 року відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, накладено арешт на все його майно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Державної казначейської служби України підлягає задоволенню частково.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Суди правильно встановили, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави, оскільки перебував під слідством протягом 150 місяців, до нього були застосовані запобіжні заходи та накладено арешт на все його майно.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Згідно зі частиною третьою статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, апеляційний суд, виходив із того згідно з пунктами 3 та 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата не підлягала застосуванню як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі

1 600 грн. Тобто суд апеляційної інстанції вважав, що при визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати на рівні 1 600 грн за кожен місяць перебування позивача під слідством.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Таким чином, змінюючи суму стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції помилково застосував розрахункову величину мінімальної плати у розмірі 1 600 грн не враховавши при цьому положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Закон України «Про державний бюджет України на 2016 рік».

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати, що діяла на момент ухвалення рішення судом першої інстанції. Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» установлено з 01 січня 2016 року мінімальну заробітну плату на рівні 1 378 грн.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але неправильно застосовано положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», які підлягають до застосування, із урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 240 000 грн (який було здійснено із розрахунку 1 600 грн)

до 206 700 грн (виходячи із розміру мінімальної заробітної плати -

1 378 грн).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року у частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 змінити, визначивши розмір відшкодування, яке підлягає до стягнення, у сумі 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович