open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 р. м. ХарківСправа № 948/1122/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 19.12.2019, головуючий суддя І інстанції: Кравець С.В. (повний текст складено 20.12.19) по справі № 948/1122/19

за позовом ОСОБА_1

до Поліцейського взводу 2 роти 1-го батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП сержанта поліції Попова Владислава Олеговича , Поліцейського взводу 2 роти 1-го батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП Крутофала Максима Олеговича , Поліцейського 1-го батальйону 1 роти УПП в Кіровоградській області інспектора, лейтенанта поліції Гордієнка Олександра Валерійовича , Поліцейського 1-го батальйону 1 роти УПП в Кіровоградській області інспектора, лейтенанта поліції Шеремета Артема Сергійовича

про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення по справам про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, від 18.10.2019 серії НК №537883, серії НК №536229, серії ЕАК №1640835 та серії ЕАК №1640731.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 19.12.2019 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Машівського районного суду Полтавської області від 19.12.2019 та прийняти нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у відповідачів були відсутні законні підстави вимагати від позивача пред`явити документи, оскільки він не здійснював зупинку у зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено". Невиконання такої незаконної вимоги відповідачів не може бути підставою для неодноразового притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.126 КУпАП. Також вказує, що Правила перевезення небезпечних вантажів забороняють стоянку транспортних засобів під час перевезення таких вантажів у місцях, що не відповідають встановленим цими правилами вимогам безпеки. Тобто, Правила забороняють стоянку, а не зупинку. Крім того посилається на неналежність та недопустимість відеозаписів як доказів у даній справі.

Відповідачі у справі не скористалися своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 18.10.2019 серії ЕАК №1640731, винесеною поліцейським батальйону 1 роти 1 УПП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Шереметом Артемом Сергійовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №537883 від 18.10.2019, винесеною поліцейським взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП сержантом поліції Поповим Владиславом Олеговичем, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №536229 від 18.10.2019, винесеною поліцейським взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП Крутофалом Максимом Олеговичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності теж за ч.1 ст.126 КУпАП.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1640835 від 18.10.2019, винесеною поліцейським батальйону 1 роти 1 УПП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Гордієнком Олександром Валерійовичем, ОСОБА_1 втретє було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Позивач вважаючи дані постанови протиправними, звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності з посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, суд зазначив, що автомобіль під керуванням позивача відноситься до великогабаритних та великовагових транспортних засобів, а відтак йому заборонено як зупинятися, так і стояти поза спеціально визначеними стоянками за межами земляного полотна дороги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позовної заяви з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Щодо постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 18.10.2019 серії ЕАК №1640731, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст.132-1 КУпАП за порушення п.22.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Положеннями розділу 22 ПДР України врегульовано правила перевезення вантажу.

Згідно із п.22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до ч.1 ст.132-1 порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як свідчать матеріали справи, і це не заперечується позивачем, ОСОБА_1 на транспортному засобі DAF XF 95480, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажу «Скраплений газ» та здійснив зупинку на автомобільній дорозі М-13 Кропивницький-Платонове 1 км.

Відповідно до ст.1 Закону України від 06.04.2000 № 1644-III "Про перевезення небезпечних вантажів" небезпечний вантаж це речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Положеннями ст.8 даного Закону визначено, що перевізник небезпечних вантажів зобов`язаний, серед іншого, під час перевезення додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу.

Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04 серпня 2018 року № 656 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2018 року за № 1041/32493 (далі Правила №656).

Розділом ІІI Правил №656 врегульовано питання щодо нагляду та контролю за дорожнім перевезенням небезпечних вантажів.

Так, пунктами 2 та 4 розділу ІІІ Правил №656 передбачено, що стоянка транспортних засобів під час перевезення небезпечних вантажів дозволяється тільки після вжиття відповідних заходів безпеки. Транспортний засіб може стояти в місцях, що відповідають таким вимогам: 1) автомобільна стоянка охороняється, обслуговувальний персонал стоянки поінформований про характер вантажу та місцезнаходження водія; 2) автомобільна стоянка загального користування або приватна автомобільна стоянка, де ушкодження транспортного засобу з небезпечним вантажем іншим транспортним засобом малоймовірне; 3) відкрите місце за межами земляного полотна дороги, віддалене на безпечну відстань від житлових будівель та місць скупчення людей і через яке не проходять люди.

Місця стоянки, зазначені в підпункті 2 цього пункту, можуть використовуватися тільки в разі, якщо поблизу немає стоянок, передбачених у підпункті 1 цього пункту, а місця стоянки, зазначені в підпункті 3 цього пункту, можуть використовуватися тільки в разі, якщо поблизу немає стоянок, передбачених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Контроль за дотриманням вимог, що стосуються дорожнього перевезення небезпечних вантажів, покладається на підрозділи поліції.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи свідчать про перебування (зупинку/стоянку) транспортного засобу позивача на асфальтовому покритті узбіччя автодороги. Тобто, не у місцях, передбачених Правилами №656.

Щодо доводів позивача про здійснення на транспортному засобі не стоянки (більше 5 хвилин), а зупинки до 5 хвилин) на асфальтовому покритті узбіччя автодороги, колегія суддів відмічає, що відеозаписи реєстраторів патрульних свідчать про перебування вищевказаного транспортного засобу саме на узбіччі дороги більше 5 хвилин.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що правила проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі Правила №30), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Як свідчать матеріали справи, і це не заперечується сторонами, транспортний засіб DAF XF 95480, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача відноситься до категорії великогабаритних та великовагових транспортних засобів.

Положеннями пункту 14 Правил №30 передбачено, що водії великогабаритних та великовагових транспортних засобів зобов`язані, в тому числі, вживати необхідних заходів для безперешкодного та безпечного проїзду зустрічних транспортних засобів; періодично зупинятися у зручних місцях з метою надання можливості для обгону транспортними засобами, що рухаються позаду; не створювати перешкод для руху інших транспортних засобів.

Із матеріалів справи вбачається, що спочатку позивач стверджував про необхідність зупинки у зв`язку із виникненням перешкод для подальшого руху, а в подальшому вказував про зупинку з метою очікування звільнення місця на стоянці.

Відповідно до п.15 Правил №30 водіям великогабаритних та великовагових транспортних засобів забороняється, в тому числі, зупинятися поза спеціально визначеними стоянками за межами земляного полотна дороги.

Таким чином, водіям великогабаритних та великовагових транспортних засобів забороняється як зупинятися, так і стояти поза спеціально визначеними стоянками.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.132-1 КУпАП.

Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.126 КУпАП, а також доводів позивача про відсутність у відповідачів законних підстав вимагати пред`явлення реєстраційних документів та полісу (сертифікату) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.8, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, а також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу.

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Згідно зі статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності входить до комплексу обов`язкових документів, які дають право керування транспортним засобом на рівні з посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред`являти посвідчення водія, реєстраційні документи та поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на транспортний засіб і причеп на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була незаконною.

Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів, а тому не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі №675/1207/17, від 05 червня 2019 року по справі №572/703/17, від 10 вересня 2019 року по справі №537/2324/17.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами реєстраторів патрульних, поліцейськими Поповим В. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в різні проміжки часу 18.10.2019 повідомлялося ОСОБА_1 про те, що він на транспортному засобі DAF XF 95480, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом, д.н.з. НОМЕР_2 , на автомобільній дорозі М-13 Кропивницький-Платонове 1 км, який перевозив небезпечний вантаж «Скраплений газ», здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено" та із порушенням Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів і Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

У зв`язку із цим, зазначеними поліцейськими в різні проміжки часу 18.10.2019 було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність пред`явлення посвідчення водія, реєстраційних документів та полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на транспортний засіб DAF XF 95480, д.н.з. НОМЕР_1 та причеп, д.н.з. НОМЕР_2 .

Разом з тим, як свідчать відеозаписи реєстраторів патрульних, ОСОБА_1 вказав, що він на транспортному засобі здійснив розворот та внаслідок цього не проїжджав дорожній знак 3.34 "Зупинку заборонено", внаслідок чого не вчиняв будь-яких порушень. З огляду на це, позивач в різний час відмовлявся пред`явити документи кожному відповідачу окремо, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі ч.1 ст.126 КУпАП.

Зокрема, постанову серії НК №536229 складено у зв`язку із непред`явленням реєстраційних документів на транспортний засіб, постанову серії НОМЕР_3 у зв`язку із непред`явленням полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на транспортний засіб - сідловий тягач, а постанову серії НОМЕР_4 у зв`язку із непред`явленням полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на причеп-цистерну.

Окремо варто зауважити, що за правилами статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Проте, у спірних правовідносинах оскаржені постанови приймалися за наслідками розгляду різними посадовими особами за різних обставин.

Будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідачів та скасування постанов від 18.10.2019 у справі про адміністративні правопорушення судом не встановлено.

Отже, накладення відповідачем стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених є обґрунтованим, навіть коли відсутня суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення правил зупинки транспортних засобів в зоні дії дорожнього знаку 3.34.

При цьому необхідно зауважити, що позивач не заперечував сам факт знаходження транспортного засобу під його керуванням на узбіччі автошляху всупереч дії дорожнього знаку 3.34, що й зумовило звернення працівників поліції з вимогами щодо надання документів.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що будь-яких доказів наявності у позивача полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності станом як на час прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, так і на час розгляду справи судами позивачем не надано.

Щодо посилань позивача про неодноразове притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі ч.1 ст.126 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом 18.10.2019 поліцейськими ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . винесено постанови серії НК №537883, серії НК №536229 та серії ЕАК №1640835 про накладення на позивача адміністративних стягнень по справам про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, за порушення ч.1 ст.126 КУпАП.

Разом з тим, вказані постанови винесені різними поліцейськими за відмінних обставин та в окремий час кожна, хоча в один і той же день. Зокрема, як вбачається із матеріалів справи та підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами реєстраторів патрульних, кожен із зазначених відповідачів окремо один від одного повідомляли позивачу про необхідність пред`явити відповідні документи після повідомлення про порушення вимог дії дорожнього знаку 3.34, а позивач, в свою чергу, кожному із них відмовився надавати документи.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі

Згідно із пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Положеннями статті 222 КУпАП передбачено, що серед іншого органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених ч.1 ст. 126 та ч.1 ст.132-1.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову, яка, серед іншого, повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи, зокрема: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Як вбачається із оскаржуваних постанов, в них зазначено про наявність таких додатків, як відео з відеореєстраторів.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює, згідно приписів ст.316 КАС України, залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ч.2 ст.77, ч.3 ст.272, п.3 ч.3 ст.286, ст.311, 315, 316, 321, 322, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 19.12.2019 по справі № 948/1122/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.І. ГуцалСудді А.П. Бенедик Л.О. Донець Повний текст постанови складено 11.02.2020.

Джерело: ЄДРСР 87508129
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку