РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2020 року м. Рівне№460/2/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

1.Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не призначення ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року пенсії за віком, протиправними.

2.Зобов`язати Головне об`єднане управління пенсійного фонду України в Рівненській зеті призначити ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року пенсію за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії та постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. Вважає протиправною бездіяльність відповідача в частині не призначення з 01.01.2019 пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наголосив, що ним 04.01.2019 подано всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Зазначає, що така відмова є протиправною, та незаконною, що і стало підставою для звернення до суду. З огляду на наведене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.01.2020 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/2/20 та ухвалено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду відповідачем 28.01.2020 через канцелярію суду подано копію пенсійної справи позивача.

Того ж дня, на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позов. Зазначив, що позивач звернувся до управління із заявою від 04.01.2019 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка станом на 01.01.1993 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше З років. Розглянувши дану заяву, додані до неї документи, листом від 01.04.2019 за № 1337/03 управління відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв`язку з відсутністю необхідного стажу - 19 років. Оскільки у трудовій книжці, виданої на його ім`я 04.01.1981 року НОМЕР_1 , містяться неточні записи про період роботи у радгоспі Старосільський (період роботи в радгоспі Старосільський з 04.01.1981 року збігається із періодом навчання у Старосільській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі по 11.06.1981 рік та періодом проходження військової служби у 1984-1986 роках), то підстави зарахувати стаж роботи за записами трудової книжки відсутні. З урахуванням наведеного, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю за необґрунтованістю позовних вимог.

Дослідивши матеріли по справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 04.01.2019 подано заяву про призначення пенсії за віком.

Як встановлено судом, рішенням від 01.04.2019 №1 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. У вказаному рішенні зазначено, що заявником ОСОБА_1 представлені наступні документи:

- паспорт на ім`я ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 09.04.2012 року;

-посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_3 від 10.08.2018 року;

-довідка про проживання Старосільської сільської ради від .05.01.2019 року № 25;

-свідоцтво про навчання № НОМЕР_4 від 11.06.1981 року;

-довідка про службу в армії від 24.01.2019 року №11;

-трудова книжка НОМЕР_1 від 04.01.1981 року;

-довідка про перебування на обліку в центрі зайнятості від 26.10.2018 року № 35-5394.

Оскільки у трудовій книжці, виданої на його ім`я 04.01.1981 року НОМЕР_1 , містяться неточні записи про період роботи у радгоспі Старосільський (період роботи в радгоспі Старосільський з 04.01.1981 року збігається із періодом навчання у Старосільській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі по 11.06.1981 рік та періодом проходження військової служби у 1984-1986 роках), підстави зарахувати стаж роботи за записами трудової книжки відсутні. Документами підтверджено стаж роботи 4 роки 4 місяці 21 день. Згідно наданих копій документів для призначення пенсії доданих до заяви від 04.01.2019 № 17 загальний стаж роботи становить: 4 роки 4 місяці 22 дні. У зв`язку з відсутністю необхідного стажу підстави для призначення пенсії відсутні.

Вказані підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії зі зниження пенсійного віку також наведені у відповіді №1337/03 від 01.04.2019.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_5 ОСОБА_1 прийнятий на роботу працівником в бригаду №1 у радгосп «Старосільське» в с. Старе Село з 04.01.1981; з 12.07.1992 робочий бригади №1 переведений в бригаду столярного цеху №1 в с. Старе Село; з 31.10.1996 звільнений з роботи робочого столярного цеху за згодою сторін.

Як підтверджено копією Свідоцтва про восьмирічну освіту ОСОБА_1 закінчив у червні 1981 року Старосільську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу Рокитнівського району.

Так, довідкою виданою ОСОБА_1 1964 року народження від 24.01.2019 Рокитнівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки зазначено, що він проходив дійсну військову службу з 10.12.1984 по 19.02.1986.

Відповідно до довідки Рокитнівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості від 26.10.2018 №35-_5394 ОСОБА_1 дійсно перебував на обліку в Рокитнівському районному центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю за період з 19.05.2002 по 12.02.2003, з 28.02.2003 по 27.08.2003, з 26.01.2005 по 20.01.2006, 27.03.2008 по 21.03.2009.

Відповідно до довідки «Індивідуальні відомості про застраховану особу» форми ОК-5 наявні відомості про сплату страхових внесків страхувальником за період з жовтня по грудень 2007 року, з січня по березень 2008 року.

Довідкою виданою СГПП «Верес» Рокитнівського району Рівненської області від 17.12.2019 №119 стверджено, що дійсно документи про трудовий стаж /книги наказів, платіжні відомості, особові рахунки, трудові книжки/ минулого радгоспу «Старосільський» за період з квітня 1960 року по липень 1997 року не збереглися, згоріли при пожежах 18.02.1983 та 15.07.1997. Підстава: акт про пожежу від 15.07.1997, акт про пожежу від 20.04.1983.

Вищенаведені факти пожежі в конторі КСП «Старосільське» також підтверджено довідкою архівного відділу Рокитнівської РДА Рівненської області від 20.12.2018 № 69/01-17 адресованій Рокитнівському сектору обслуговування громадян Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якій зазначено, що згідно Акту про пожежу від 15.07.1997 складеного комісією у складі начальника СРПН Рокитнівського району майора в/с ОСОБА_2 та голови КСП Пишняка Ф.І., слідчого Рокитнівського райвідділу внутрішніх справ лейтенанта міліції ОСОБА_3 , в конторі КСП «Старосільське» Рокитиівського району Рівненської області 15 липня 1997 року були знищені внаслідок пожежі документи з кадрових питань (особового складу) згідно описів справ за 1982-1987 роки (накази з кадрових питань, особові рахунки працівників КСП) в кількості 46 справ, та документи з 1988 року по 15 липня 1997 року (кількість невідома).

Як повідомлено у довідці від 20.03.2003 № П-82 Державного архіву Рівненської області Рівненської ОДА, накази з особового складу, відомості нарахування заробітної плати, особові рахунки по радгоспу Старосільський Рокитнівського району за 1960 - 1997 роки на зберігання до держархіву Рі вненської області не надходили.

Наявною довідкою від 02.01.2019 № 1 в матеріалах справи стверджено, що радгосп «Старосільський» було реформовано КСП «Старосільський» згідно з реструктиризації та розпорядження голови райдержадміністрації за № 551 від 26.11.1996, а КСП «Старосільське» реформоване в СГПП «Верес» з 01.04.2000 згідно свідоцтва про державну реєстрацію та розпорядження голови райдержадміністрації за № 466 від 31.12.1999.

В матеріалах справи наявна довідка видана від 03.01.2019 № 25 Старосільською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та постійно проживає в Рівненській області Рокитнівського району с. Старе Село з 26.04.1986 року по 08.05.1987 року, з 21.08.1989 по даний час.

Згідно прийнятого акту перевірки факту проживання для призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на ОСОБА_1 від 14.01.2019 за № 1 зроблено наступний висновок: згідно наданих будинкових та погосподарських книг Старосільської сільської ради за період з 1983 року по даний час встановлено: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та постій проживає в селі Старе Село Рокитнівського району Рівненської області з 21.08.1989 по даний час. По наданих документах період служби в Армії (дату вибуття повернення) встановити немає можливості. Інші документи секретарем сільської ради не надавалися. В зв`язку з вищезазначеним, довідка від 27.12.2018 року № 8572 про реєстрацію та постійне проживання за періоди з 26.04.1986 по 08.05.1987 та з 21.08.1989 року по даний час в селі Старе Село Рокитнівського району Рівненської області, видана ОСОБА_1 , є недостовірною. Рекомендовано надати нову довідку.

Так, згідно із повторно виданою довідкою від 13.12.2019 № 9530 Старосільською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області зазначено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та постійно проживає в Рівненській області Рокитнівського району с. Старе Село з 21.08.1989 по даний час.

Згідно наданих копій документів для призначення пенсії доданих до заяви від 04.01.2019 № 17 відповідач встановив, що загальний стаж роботи позивача можливий для зарахування становить: 4 роки 4 місяці 21 день (військова служба, періоди виплати допомоги по безробіттю, робота в ТзОВ «Будівельна компанія Алюма»), що також стверджується відомостями з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплата Пенсії. Відтак, у зв`язку з відсутністю необхідних 19 років страхового стажу для призначення пенсії, на думку Пенсійного органу у позивача немає підстав для призначення пенсії, оскільки зарахувати стаж роботи за записами трудової книжки не є можливим.

Не погоджуючись з діяннями відповідача в частині не призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як встановлено ч.2ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

У ч.1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон України №1058-ІV від 09.03.2003) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону України №1058-ІV від 09.03.2003 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно дозаконів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цьогоЗакону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Тобто, вказаними нормами надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України №1058-ІV від 09.03.2003 або спеціальнимЗаконом України №796-XII від 28.02.1991.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон України №796-XII від 28.02.1991 ).

Згідно із ст.55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 ч. 1ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина (3 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тобто, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991- є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 року у справі №205/4589/16-а, та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Крім того, суду слід зазначити, що вимогу щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов`язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на ЧАЕС.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с. Старе Село, Рокитнівського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до довідки від 13.12.2019 № 9530 Старосільською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області зазначено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та постійно проживає в Рівненській області Рокитнівського району с. Старе Село з 21.08.1989 по даний час.

Таким чином, позивачем підтверджено право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991.

Разом з тим, відповідач зазначає, що аналіз наявних документів у матеріалах справи свідчить про те, що у трудовій книжці від 04.01.1981 року НОМЕР_5 період роботи у радгоспі Старосільський з 04.01.1981 збігається із періодом навчання у Старосільській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі по 11.06.1981 рік та періодом проходження військової служби у 1984-1986 роках, тобто відсутні підстави зарахувати стаж роботи за записами трудової книжки.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як свідчать записи трудової книжки позивача, останній прийнятий на роботу працівником в бригаду №1 у радгосп «Старосільське» в с. Старе Село з 04.01.1981; з 12.07.1992 робочий бригади №1 переведений в бригаду столярного цеху №1 в с. Старе Село; з 31.10.1996 звільнений з роботи робочого столярного цеху за згодою сторін.

Як підтверджено копією Свідоцтва про восьмирічну освіту ОСОБА_1 закінчив у червні 1981 року Старосільську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу Рокитнівського району. Також довідкою виданою ОСОБА_1 1964 року народження від 24.01.2019 Рокитнівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки зазначено, що він проходив дійсну військову службу з 10.12.1984 по 19.02.1986.

Суд вважає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на включення при обрахунку загального стажу періоду роботи в радгоспі «Старосільське» лише через те, що відповідно до записів трудової книжки період роботи у радгоспі збігається із періодом навчання у Старосільській середній загальноосвітній трудовій політехнічній школі та періодом проходження військової служби, тобто у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути.

Суду необхідно звернути увагу, що період навчання у школі не може спростовувати факту можливості роботи позивача також у радгоспі «Старосільське» .

Крім того, у матеріалах пенсійної справи наявна довідка Рокитнівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій містяться відомості про періоди проходження позивачем дійсної військової служби з 10.12.1984 по 19.02.1986. Відтак, пенсійний орган не позбавлений права врахувати стаж роботи за записами трудової книжки, з вирахуванням вищенаведених періодів проходження дійсної військової служби.

Окрім того, у позивача відсутня будь-яка можливість в інший спосіб підтвердити свій страховий стаж, оскільки численними документами підтверджено, що документи про трудовий стаж /книги наказів, платіжні відомості, особові рахунки, трудові книжки/ колишнього радгоспу «Старосільський» за період з квітня 1960 року по липень 1997 року не збереглися, згоріли при пожежах 18.02.1983 року та 15.07.1997 року.

Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для призначення пенсії дії та надав усі необхідні для цього документи, в тому числі, щодо підтвердження стажу роботи в період з 04.01.1981 по 31.10.1996.

Крім того, суд зазначає, що дії управління при відмові у включенні вказаного періоду роботи до стажу є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже відповідач у даному випадку не врахував те, що позивач позбавлений можливості надати інші документи на підтвердження свого трудового стажу у спірний період.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області безпідставно не зарахувало до стажу ОСОБА_1 спірний період роботи, відповідно до записів трудової книжки.

Більше того, суд зауважує, що відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, у разі наявності лише трудової книжки та відсутності будь-якої можливості в інший спосіб підтвердити свій страховий стаж через те, що всі необхідні документи згоріли при пожежах не може мати негативні наслідки для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права, тобто не можуть слугувати підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі Закон № 1058-ІУ) визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

З долучених до матеріалів справи доказів судом встановлено, що відповідач зарахував до страхового період роботи позивача 4 роки 4 місяці 21 день (військова служба, періоди виплати допомоги по безробіттю, робота в ТзОВ «Будівельна компанія Алюма»).

Враховуючи висновок суду щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в радгоспі «Старосільське» з 04.01.1981 по 10.12.1984, з 19.02.1986 по 31.10.1996 та страховий стаж підтверджений відповідачем, а також підтверджене право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, то позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягають до задоволення.

Відтак підлягають до задоволення позовні вимоги про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Поряд з цим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та визнати протиправним та скасувати рішення від 01.04.2019 №1 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Згідно із п.1 ч.1 ст.45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Так, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 досягнув віку 54 років, а 04.01.2019 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком. А тому, пенсія позивачу за віком, відповідно до ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинна бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, так як звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, тобто з 06.10.2018.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене, на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати на суму 768(сімсот шістдесят вісім) грн. 40коп., сплачені згідно із квитанцій від 26.12.2019 №102.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33000, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не призначення ОСОБА_1 з 06.10.2018 пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 01.04.2019 №1 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 06.10.2018 пенсію зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в радгоспі «Старосільське» з 04.01.1981 по 10.12.1984, з 19.02.1986 по 31.10.1996.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати на суму 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 лютого 2020 року.

Суддя Зозуля Д.П.