ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №818/1276/17
адміністративне провадження №К/9901/48853/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 818/1276/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення грошової компенсації, середнього заробітку, матеріальної допомоги та моральної шкоди,
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Соп`яненка О.В.
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Мельникової Л.В., суддів Донець Л.О., Сіренко О.І.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач, ГУНП в Сумській області), та просив:
1.1 стягнути з ГУНП в Сумській області грошову компенсацію за невикористану відпустку за 16 діб за 2016 рік в сумі 4106 грн 68 коп;
1.2 стягнути ГУНП в Сумській області середній заробіток за 21 день затримки фактичного розрахунку при звільненні;
1.3 стягнути з ГУНП в Сумській області матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017 рік в розмірі посадового окладу;
1.4 стягнути з ГУНП в Сумській області компенсацію моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн.
2. На обґрунтування позову зазначив, що 09 червня 2017 року позивач звільнений з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Конотопського відділу поліції ГУНП в Сумській області. На день звільнення мав невикористану відпустку за 2016 рік в розмірі 16 діб та за 2017 рік в розмірі 14 днів. Відповідно до наказу № 221 о/с від 08 вересня 2017 року відповідач виплатив компенсацію за невикористані 14 днів відпустки за 2017 рік. Вважає, що відповідач безпідставно не виплатив компенсацію за невикористані 16 днів відпустки за 2016 рік в розмірі 4106 грн 68 коп, чим порушив вимоги статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата усіх належних сум має проводитися в день звільнення. За наказом відповідача позивач звільнений 09 червня 2017 року, а фактичний розрахунок проведений лише 30 червня 2017 року. Вважає, що відповідач зобов`язаний був сплатити середній заробіток за 21 день затримки розрахунку при звільненні. Відповідно до Наказу МВС України від 06 квітня 2016 року № 260 поліцейським, у межах асигнувань на утримання, один раз на рік надається грошова допомога на оздоровлення в розмірі окладу. Указує, що така допомога за 2017 рік відповідачем протиправно виплачена не була. Відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має відшкодувати заподіяну працівнику моральну шкоду. Несвоєчасне проведення відповідачем розрахунку призвело до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв`язків, оскільки його дружина, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, знаходиться разом з дитиною на утриманні позивача та не має самостійних доходів. У зв`язку з необхідністю пошуку джерел для утримання сім`ї був обмежений в часі пошуку роботи, яка б відповідала освітньому та кваліфікаційному рівню, відчував душевні страждання за матеріальне стан родини, яку не міг забезпечувати через несвоєчасний розрахунок при звільненні.
3. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та пояснив, що позивач призначений на посаду наказом ГУНП в Сумській області від 02 березня 2017 року після прибуття з Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України для проходження служби. Наказом ГУНП в Сумській області від 08 червня 2017 року його звільнено зі служби за власним бажанням з виплатою компенсації за невикористані 14 днів відпустки за 2017 рік.
3.1. Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VІІІ) порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром внутрішніх справ України. Відповідно до вимог Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України Об квітня 201 б року № 260 (далі - Порядок № 260) виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця в останній день місяця. При звільненні поліцейського грошове забезпечення виплачується по день звільнення зі служби включно. Грошове забезпечення позивачу було виплачено у встановленому порядку в останній день поточного місяця.
3.2. Порядком № 260 визначено підстави та порядок виплати компенсації за невикористану відпустку. Так, пунктом 8 Порядку № 260 встановлено, що грошова компенсація виплачується за невикористану в році звільнення відпустку. Враховуючи, що позивач звільнився в 2017 році, у відповідності до вимог Порядку № 260 компенсація була йому виплачена за невикористану відпустку за 2017 рік.
3.3. Пунктом 13 Порядку № 260 передбачено виплату поліцейським раз на рік допомоги на оздоровлення. Така допомога надається за рапортом поліцейського, погодженим з керівником фінансового підрозділу, в межах асигнувань на зазначені цілі. З рапортом про виплату допомоги позивач не звертався. Звільнення поліцейського не є підставою для її виплати.
3.4. Представник відповідача вважає безпідставною вимогу про відшкодування моральної шкоди. Таке відшкодування не передбачено Законом № 580-Х/ІII. Крім того, позивачем не наведено ніякого обґрунтування щодо визначеного ним розміру відшкодування.
II. Установлені судами фактичні обставини справи
5. ОСОБА_1 мав звання старшого лейтенанта поліції та проходив службу на посаді інженера Конотопського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Сумській області.
6. Наказом начальника Управління поліції охорони в Сумській області від 01 березня 2017 року № 70 о/с ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до ГУНП в Сумській області на підставі частин 8, 9 статті 65 Закону № 580-VІІІ з 03 березня 2017 року.
7. Наказом начальника ГУНП в Сумській області від 02 березня 2017 року № 88 о/с ОСОБА_1 призначено інспектором сектору реагування патрульної поліції № 2 Конотопського відділу поліції ГУНП в Сумській області з 03 березня 2017 року на підставі пункту 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VІІІ.
8. З грошового атестата № 6, виданого ОСОБА_1 при переміщенні з посади в Управлінні поліції охорони на посаду в ГУНП в Сумській області, вбачається, що позивач не використав 16 днів відпустки за 2016 рік. Компенсація йому виплачена не була. Відповідач прийняв ОСОБА_1 для продовження служби в порядку переміщення. Доказів надання позивачу відпустки за 2016 рік відповідачем не подано.
9. Наказом ГУНП в Сумській області від 08 червня 2017 року його звільнено зі служби за власним бажанням з виплатою компенсації за невикористані 14 днів відпустки за 2017 рік.
III. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, позов задоволено частково:
10.1 стягнуто з ГУНП в Сумській області грошову компенсацію за 16 діб невикористаної відпустки за 2016 рік в сумі 3914 грн 56 коп.
10.2. В частині вимог про стягнення середнього заробітку за 21 день затримки фактичного розрахунку при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік в розмірі посадового окладу, компенсації моральної шкоди в розмірі 2000 грн 00 коп відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.
11. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України. Особа не може бути позбавлена такого права. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році. Більше того, їй надано право використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, в наступному календарному році, в тому числі і за умови, що такий є роком звільнення, поліцейський має право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках. За таких обставин, вимоги частини 10 статті 93 Закону № 580-VІІІ та пункту 8 розділу III Порядку № 260, якими передбачається виплата компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, суд вважає необхідним розуміти як право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.
12. У частині відмови в задоволенні позову щодо виплати середнього заробітку за 21 день затримки фактичного розрахунку при звільненні, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що порядок проходження служби в Національній поліції, зокрема порядок виплати грошового забезпечення врегульовано Законом № 580-VІІІ та Порядком № 260, які є спеціальними стосовно КЗпП України. Суди вважають необхідним керуватися спеціальними нормативними актами, а посилання позивача на статті 116,117 КЗпП України вважає безпідставним. Як було зазначено, розрахунок при звільненні з позивачем проведено
30 червня 2017 року, що відповідає вимогам Порядку № 260. При такому розрахунку положення позивача не є гіршим від положення поліцейських, що продовжують службу, тому суд вважає, що права ОСОБА_1 в цьому випадку не порушено.
12.1. У частині відмови в задоволенні позову щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік в розмірі посадового окладу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що пунктом 13 розділу II Порядку № 260 передбачено надання поліцейським один раз на рік матеріальної допомоги для оздоровлення в розмірі посадового окладу за умови подання поліцейським рапорту, погодженого керівником фінансового підрозділу, в межах асигнувань на зазначені цілі. Проте, оскільки позивачем не надано до суду доказів подання такого рапорту відповідачу, вимоги про стягнення матеріальної допомоги для оздоровлення суд вважає необґрунтованими.
12.2. У частині стягнення моральної шкоди, яка була заподіяна позивачу у зв`язку із несвоєчасним розрахунком відповідачем при звільненні позивача, суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не наведено будь-якого обґрунтування яким саме чином такий порядок розрахунку вплинув на його життєві зв`язки. Не надано і будь-яких доказів такого впливу. Також не наведено обґрунтувань та не надано доказів обмеження в зв`язку з цим часу для пошуку нової роботи, не наведено ніяких обґрунтувань розміру стягнення.
IV. Касаційне оскарження
13. Не погодившись з постановою суду першої та апеляційної інстанцій, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 23 квітня 2018 року.
14. У касаційній скарзі представник відповідача зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права, а саме:
14.1. Суд попередніх інстанцій безпідставно, на думку заявника касаційної скарги, не взяли до уваги вимоги пункту 8 Порядку № 260, яким встановлено, що грошова компенсація виплачується за невикористану в році звільнення відпустку. Враховуючи, що позивач звільнився в 2017 році відповідно до вимог Порядку № 260, компенсація була йому виплачена за невикористану відпустку за 2017 рік.
14.2. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення попередніх інстанцій та прийняте нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
15. 21 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді- доповідача Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 818/1276/17 із Сумського окружного адміністративного суду.
16. 05 червня 2018 року справа № 818/1276/17 надійшла до Верховного Суду.
17. 12 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 724/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визнано склад суду: головуючого суддю Шевцову Н.В., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
19. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
24. Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260).
24.1. Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
24.2. Пунктом 3 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
24.2.1. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
24.3. Пунктом 8 розділу ІІІ установлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
VІ. Позиція Верховного Суду
25. Суд касаційної інстанцій наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Спеціальними нормами, що регулюють правовідносини позивача із відповідачем щодо питань виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні є Закон № 580-VIII, Порядок № 260.
27. За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
28. Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року в справі № 21-8а15 і Верховний Суд не вбачає підстав відступати від неї, виходячи з такого.
29. Питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
30. Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі №820/5122/17 і Верховний Суд не вбачає підстав відступати від неї, виходячи з такого.
31. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.
32. У цій справі судами встановлено, що позивачу при звільненні виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік, а тому висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій відповідача при виплаті відповідних компенсацій, а саме не виплаті позивачу компенсації на невикористану відпустку за 2016 рік, не відповідають встановленим обставинам справи та чинному нормативному регулюванню.
33. Відповідно до частин 1-2, 4 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
34. Згідно з частиною другою статті 242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
35. Отже, Верховний Суд вважає, що мають місце визначені статтею 351 КАС України підстави для скасування рішення судів попередньої інстанції у частині задоволення позовний вимог із прийняттям у цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову, а касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
VIІ. Судові витрати
36. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області задовольнити частково.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року в справі № 818/1276/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення грошової компенсації, середнього заробітку, матеріальної допомоги та моральної шкоди відмовити.
3. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року в справі № 818/1276/17 залишити без змін.
4. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді О.В. Кашпур
С.А. Уханенко
