ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2020 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/5325/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмову провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Кладко Олександра Вікторовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 27 червня 2019 року № 3534/03-18 про відмову в призначенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком;

- зобов`язати управління Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, період навчання з 01 вересня 1977 року по 25 липня 1979 року у Ворошиловградському ПТУ; період роботи фізичною особою - підприємцем з 03 березня 1994 року по 25 червня 2002 року;

- зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити і виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з дати звернення із заявою про призначення пенсії з 20 червня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20 червня 2019 року звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області для розгляду питання про підтвердження пенсійного віку та трудового стажу.

Відповідачем нараховано загальний стаж роботи позивача, який склав 21 рік 6 місяців 20 днів.

Під час розрахунку трудового стажу не зараховано: періоди навчання в технічному училищі № 48 м. Ворошиловграда на денному відділенні за професією «Кравець жіночої та дитячого верхнього одягу» без отримання загальної середньої освіти з 01 вересня 1977 року (зарахована наказом № 7-к від 30 серпня 1977 року) по 25 липня 1979 року відрахована наказом №7-к від 25 липня 1979 року у зв`язку із закінченням курсу навчання і передачею на підприємство), (період навчання складає 1 рік 10 місяців 25 днів), а також не зараховано періоди роботи з 03 березня 1994 року по 25 червня 2002 року перебування на податковому обліку на загальній системі.

З посиланням на норми Конституції України, 3акону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач вважає, прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії за віком протиправним.

28 січня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) відповідачем надано відзив на позовну заяву (арк. спр. 77-78) в якому заперечував проти позову зазначивши, що 20 червня 2019 року позивач звернулась із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком.

На зворотному боці заяви про призначення пенсії міститься запис в якому заявник повідомляє про те, що атестат про навчання в Ворошиловградському ПТУ № 48, втрачено, а також повідомляє що, архівна довідка про відрахування підприємницької діяльності відсутня.

Відповідачем, за результатами розгляду заяви позивача та наданих документів, відмовлено у призначені пенсії позивачу, загальний стаж роботи позивача складає 21 рік 06 місяців 20 днів, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV, починаючи з 01 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи, за наявності страхового стажу не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 01 квітня до 30 вересня 1960 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

За статтею 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01 січня 2004 року - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а саме Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені ст. 56 Закону № 1788-ХІІ. Ними, зокрема, є час догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трирічного віку, військова служба, навчання (за денною формою) у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, професійно-технічних навчальних закладах, тощо.

Страховий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком № 637.

До 2004 року до загального стажу роботи позивачу не були зараховані періоди:

- з 01 вересня 1977 року по 25 липня 1979 року, навчання в Ворошиловградському ПТУ Облпобутуправління - запис в трудовій книжці зроблено без дотримання вимог «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162), а також не надані підтверджуючі документи.

За період до 01 січня 2004 року до стажу роботи зараховується час навчання на денній формі у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Не зараховується до трудового стажу час навчання в заочних та вечірніх вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

Пунктом 1 Порядку № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими па підставі архівних даних, які містять відомості про періоди навчання, тобто є дані про початок і про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

- з 03 березня 1994 року по 25 червня 2002 року, заняття підприємницькою діяльністю - не надані документи (платіжні доручення, квитанції та інше) про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України під час здійснення підприємницької діяльності, в базі даних реєстру застрахованих осіб також відсутня інформація про сплату страхових внесків та відсутня інформація на якій системі оподаткування здійснювалась підприємницька діяльність.

Статтею 56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до п. 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Згідно абзацу 3 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єк та підприємницької діяльності.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування доходів з 01 травня 1993 року до 01 липня 2000 рік зараховуються до страхового стажу за умови надання документів про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" від 03 липня 1998 року № 727/98, суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Відповідно до п. 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599, Свідоцтво видавалось на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року № 13-92, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту. Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку.

Враховуючи вищезазначене, періоди здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 липня 2000 року зараховуються до страхового стажу на підставі Свідоцтва про сплату єдиного податку або Патенту про сплату фіксованого податку чи довідки про сплату страхових внесків.

З 2004 року зарахування відбувалось на підставі Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

Ввідповідач вважає свої дії правомірними, позовні вимоги необгрунтованими, та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 21 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 25-26).

Ухвалою суду від 08 січня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін (арк. спр. 34-35).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями документів, а саме: паспорта громадянина України (арк. спр. 5-6, 81-82), картки фізичної особи - платника податків (арк. спр. 7, 82).

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 20 серпня 1979 року (арк. спр. 10-13, 83-85) у межах спірних правовідносин, судом встановлено, що позивач (навчалась) працювала:

запис 1. Навчання в Ворошиловградському ПТУ Облпобутуправлінні з 01 вересня 1977 року по 25 липня 1979 року, атестат № НОМЕР_8;

Біловодський райпобуткомбінат:

запис 2. 01 серпня 1979 року зарахована в якості кравця верхнього одягу 4 розряду;

запис 3. 08 вересня 1980 року направлена на навчання в Ворошиловградське ПТУ ОБУ на курси закрійників;

запис 4. 02 вересня 1981 року зарахована закрійником верхнього одягу;

запис 5. 22 листопада 1993 року - звільнена за власним бажанням (статті 38 КЗпП України);

запис 6. 04 грудня 1998 року ТОВ «Комбінат побутового обслуговування» прийнята в якості закрійника;

запис 7. 23 липня 1999 року звільнена за ст. 36 пункт 1 КЗпП України;

запис 8. 21 грудня 1999 року Дочірнє підприємство «Біловодська нафтобаза» ПАТ «Луганськнафтопродукт» прийнята на роботу швачкою з іспитовим терміном на 2 місяці;

запис 9. 21 лютого 2000 року переведена на постійну роботу швачкою в швейну майстерню;

запис 10. 28 лютого 2001 року звільнена з роботи по ст. 36 п. 5 КЗпП України по переводу на ДП «Луганськнафтобаза»;

запис 11. 01 березня 2001 року прийнята на роботу тимчасово на один місяць по строковому трудовому договору;

запис 12. 30 березня 2001 року звільнена з роботи у зв`язку з закінченням строкового договору за ст. 36 п. 2 КЗпП України;

запис 13. Запис за № 12 рахувати недійсним;

запис 14. 10 червня 2002 року звільнена з роботи за згодою сторін ст. 36 п. 1 КЗпП України;

Біловодський районний центр зайнятості Луганської області:

запис 15. 24 червня 2002 року розпочати виплату допомоги по безробіттю згідно ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

З матеріалів справи встановлено, що до укладення шлюбу позивач мала дівоче прізвище « ОСОБА_2 » (арк. спр. 10, 19, 83, 96).

Відповідно до довідки № 503 від 21 вересня 2017 року позивач в період з 01 вересня 1977 року по 25 липня 1979 року навчалась в технічному училищі № 48 Ворошиловграду на денному відділені за спеціальністю «Кравець жіночого та дитячого верхнього одягу», отримала кваліфікацію кравця жіночого та дитячого верхнього одягу та видано атестат № НОМЕР_8 (арк. спр. 16).

Згідно з листом № Ш-1855/12-32-54-06-09 від 21 травня 2019 року виданої ГУ ДФС у Луганській області, 03 березня 1994 року дата взяття на податковий облік. За період з 03 березня 1994 року по 25 червня 2002 року позивач перебувала на податковому обліку на загальній системі. За розпорядженням Біловодської РДА № 174 від 25 червня 2002 року припинено підприємницьку діяльність. Згідно Акту № 1 від 02 березня 2012 року «Про виділення до знищення справ (документів), не внесених до Національного архівного фонду», всі особові справи які були припинені протягом 1997-2006 років знищені (арк. спр. 14, 91).

Відповідно до листа № 2 від 28 березня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , код НОМЕР_1 , припинила свою діяльність за власною заявою 25 червня 2002 року розпорядження голови Біловодської РДА № 174 запис № 24197622Ф0060185 (арк. спр. 15, 92).

Розпорядженням Біловодської районної державної адміністрації № 174 від 25 червня 2002 року відмінено державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, зокрема, ОСОБА_2 , реєстр 335 від 03 березня 1994 року, і.к. 2208100241 (арк. спр. 17, 90).

20 червня 2019 року позивач звернулась до відповідач із заявою про призначення пенсії за віком (арк. спр. 79-80) надавши: трудову книжку, архівну довідку від 05 червня 2019 року № 02-15/317, архівну довідку від 05 жовтня 2019 року № 02-15/318 про заробітну плату, копію розпорядження від 25 червня 2002 року № 174, лист ГУ ДФС у Луганській області від 21 травня 2019 року № 14-1855/12-32-54-06-09, лист Біловодської районної державної адміністрації Луганської області від 28 березня 2019 року № 2, довідку Біловодського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 04 червня 2019 року № 15, довідку від 06 червня 2019 року № 2056, копію паспорту громадянина України серія НОМЕР_3 та ідентифікаційного коду; копію свідоцтва про розірвання шлюбу від 16 грудня 1992 року серія НОМЕР_7 ; копію витяту з ЄДР від 20 червня 2019 року № 00023180958; копію свідоцтва про народження дітей серії НОМЕР_6 від 17 листопада 1981 року, серія ІV-ЕД № 263788 від 20 травня 1986 року; індивідуальні відомості про застраховану особу станом на 18 червня 2019 року.

Рішенням від 27 червня 2019 року № 3534/03-18 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності необхідного стажу роботи. Відповідач у рішенні зазначив, що за наданими документами страховий стаж склав 21 рік 6 місяців 20 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за віком. (арк. спр. 8-9, 103-104).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 1999-2019 роки за формою ОК-5 від 18 червня 2019 року за персоніфікованими відомостями номер облікової картки: НОМЕР_1 , ПІБ ОСОБА_2 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про страхувальників застрахованих осіб, а саме за: грудень 1999 року, січень 2000 - червень 2002 роки, червень - вересень 2003 року, червень - липень та вересень-грудень 2004 року, квітень 2005 року, грудень 2007 року, квітень-липень 2008 року, червень-вересень 2016 року, вересень 2017 - травень 2019 рокік (арк. спр. 98-99).

Згідно протоколу від 24 червня 2019 року позивачу пенсію не призначено, зараховано страховий стаж 21 рік 6 місяців 20 днів, з яких: 18 років 6 місяців 20 днів до 01 січня 2004 року та 3 роки 2 дні після 01 січня 2004 року (арк. спр. 100-102).

Не погодившись з доводами, викладеними у рішенні відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

На момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, позивачу виповнилось повних 59 років.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій гарантується всім непрацездатним громадянам України відповідно до Конституції України та Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно пункту "б" та «е» статті 3 Закону № 1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме:

особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Згідно з статтею 7 Закону № 1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону № 1788-ХІІ, виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

За приписами статті 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Аналогічні положення містились і в редакції Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка діяла у спірний період трудової діяльності позивача.

Згідно п. 2 Указу Президента від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» (який був чинний на момент здійснення позивачем підприємницької діяльності) суб`єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб`єктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб`єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім`ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов`язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів борів, пов`язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім`ї.

Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітногороку такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов`язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім`ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 16-6 від 19 жовтня 2001 року «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України» передбачено, що до Пенсійного фонду України органами місцевого бюджету перераховуються 10 відсотків від суми фіксованого податку, 17 відсотків від суми коштів, одержаних від продажу спеціальних торгових патентів, та відділеннями Державного казначейства України 42 відсотки від сум єдиного податку, 68 відсотків від сум фіксованого сільськогосподарського податку.

Із вищенаведених норм законодавства вбачається, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов`язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, розділ XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV доповнено пунктом 3-1 наступного змісту: До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до розділу II пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок№ 22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Законом України «Про систему оподаткування» (далі - Закон № 1251-XII) (який діяв на момент реєстрації позивача як фізичної особи - підприємця) визначено принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов`язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов`язки і відповідальність платників.

Платниками податків і зборів (обов`язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов`язок сплачувати податки і збори (обов`язкові платежі) (статті 4 Закон № 1251-XII).

Об`єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об`єкти, визначені законами України про оподаткування (статті 6 Закон № 1251-XII).

Відповідно до статті 1 Декрету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (який діяв на момент реєстрації позивача як фізичної особи - підприємця) від 26 грудня 1992 року № 13-92 (далі - Декрет) платниками прибуткового податку (суб`єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так i ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні у цілому не менше 183 днів у календарному році.

Статтею 2 Декрету встановлено, що об`єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рiк (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України, так i за її межами. Об`єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні. При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так i в грошовій (національній або іноземній валюті). Доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами, якщо інше не передбачено цим Декретом.

За приписами абзацу першого статті 8 Декрету, згідно з цим розділом Декрету оподатковуваними прибутковим податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ i організацій усiх форм власності, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, за умови обов`язкового ведення в цьому місці трудової книжки i провадження відрахувань до фонду соціального страхування.

Відповідно до статті 9 Декрету нарахування, утримання i перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всiх форм власності та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів.

Обчислення податку протягом року провадиться з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною відповідно до статті 7 цього Декрету. При цьому для громадян, які мають право на одержання пільг згідно з статтею 6 цього Декрету, сума місячного сукупного оподатковуваного доходу зменшується на розмір цих пільг. Підприємства, установи, організації і фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які провадять виплати зазначених доходів, протягом 15 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу надсилають до податкових органів за місцем державної реєстрації відомості про нараховані та виплачені суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом.

По закінченні календарного року визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу. Прибутковий податок з річного доходу визначається з середньомісячного доходу, з урахуванням сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних доходів. Обчислення податку i перерахунок провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності до 1 березня року, наступного за звітним, а у строки, визначені законом, такі відомості за установленою формою надаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника.

Тобто, для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно мати трудову книжку з відповідними записами та здійснювати відрахування до фонду соціального страхування.

Суд зазначає, що підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Частиною другою статті 82 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 03 березня 1994 року по 25 червня 2002 року була зареєстрована як фізична особа - підприємець та перебувала на загальній системі оподаткування.

У довідці Головного управління ДФС у Луганській області відсутні дані про сплату позивачем податків та зборів (арк.спр. 14), відповідач також зазначає про те, що у базі даних реєстру застрахованих осіб відсутня інформація про сплату ОСОБА_2 страхових внесків у період реєстрації її підприємницької діяльності.

В трудовій книжці відсутні записи щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, суд зазначає, що позивач не заперечує факту відсутності сплати страхових внесків, в заяві про призначення пенсії (арк. спр. 79 зв. б.) зазначила про відсутність довідки про відрахування за підприємницьку діяльність.

З урахування викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не врахував позивачу до загального страхового стажу період реєстрації її в якості фізичної особи - підприємця та перебування на загальній системі оподаткування, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо не зарахування до стажу періоду навчання у Ворошиловградському ПТУ з 01 вересня 1977 року по 25 липня 1979 року, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1998 року № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Згідно довідки № 503 від 21 вересня 2017 року виданої установою що перебуває на тимчасово окупованій території - в/п «Коледж технологій та дизайну Луганського національного університету імені Тараса Шевченка» м. Луганська підтверджено, що позивач навчалася в період з 01 вересня 1977 року по 25 червня 1979 року.

З моменту закінчення навчання до прийняття на роботу відповідно відомостей трудової книжки позивача минуло 6 днів.

Щодо вказаної довідки, суд зазначає.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Суд приймає до розгляду зазначену довідку.

Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала таку довідку.

Спірний період навчання позивача, зазначений в довідці, фактично підтвердженно записами у трудовій книжці, у зв`язку з чим відповідач неправомірно не врахував період навчання до загального страхового стажу.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що подана позивачем довідка (арк. спр. 16) містить усі необхідні відомості про навчання позивача на денному відділенні технічного училища № 48 у визначений спірний період, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави її не враховувати.

Тобто, вказана довідка повинна бути врахована відповідачем при визначенні трудового стажу позивача.

Під час розгляду справи судом встановлено, що довідка № 503 від 21 вересня 2017 року про навчання позивача у Ворошиловградському ПТУ з 01 вересня 1977 року по 25 липня 1979 року разом із заявою про призначення пенсії не надавалась, тобто відповідачем не надано оцінки вказаній довідці.

Матеріалами справи підтверджено (в межах предмету позову) період навчання з 01 вересня 1977 року по 25 липня 1979 року (1 рік 10 місяців 25 днів). При цьому відповідачем зараховано 21 рік 6 місяців 20 днів, тобто, з урахуванням періоду навчання загальний страховий стаж позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії складає 23 роки 5 місяців 15 днів.

Вказаного стажу недостатньо для призначення пенсії за віком, оскільки на час звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла 59-річного віку, однак, їїх страховий стаж становить 23 роки 5 місяців 15 днів, замість 25 років, передбачених ст. 26 Закону № 1058.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо зобов`язання Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити і виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з дати звернення із заявою про призначення пенсії з 20 червня 2019 року відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до загального стажу періоди з 01 вересня 1977 року по 25 липня 1979 року та з 03 березня 1994 року по 25 червня 2002 року, суд вважає за необхідне відмовити з огляду на таке.

Порушене право позивача полягає у відмові суб`єкта владних повноважень призначити пенсію з урахуванням спірного періоду.

У межах спірних правовідносин способом судового захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення відповідача та у межах спірних правовідносин з метою відновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, - зобов`язати призначити пенсію за віком, а не зарахувати спірні періоди до загального стажу.

Але як вже зазначалось, у позивача не достатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком з дати звернення з 20 червня 2019 року.

Отже, обраний позивачем спосіб судового захисту в цій частині позовних вимог не відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах не є необхідним.

Згідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією № 28 від 27 грудня 2019 року (арк. спр. 29).

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Суддя

Т.В. Смішлива