ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа № 813/3412/17
провадження № К/9901/40863/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Качур Р. П., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Глушка І. В. (головуючий), Макарика В. Я., Судової-Хомюк Н. М.
І. Суть спору
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі також відповідач, ГТУЮ у Львівській області), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
1.1. стягнути з ГТУЮ у Львівській області на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2016 року по 26 жовтня 2016 року;
1.2. стягнути з ГТУЮ у Львівській області на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 27 жовтня 2016 року по 4 жовтня 2017 року, з врахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 поновлено на посаді завідувача сектора організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 5 травня 2016 року і стягнено з ГТУЮ у Львівській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7374,64 гривень.
Однак, станом на момент звернення до суду із цим позовом судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконано.
На переконання позивача, період з 28 липня 2016 року по 26 жовтня 2016 року є часом вимушеного прогулу, не охопленим рішенням про її поновлення на роботі, а період з 27 жовтня 2016 року по 4 жовтня 2017 року - часом затримки виконання рішення суду, за який виплачується середній заробіток.
3. Відповідач позов не визнав, покликаючись на неможливість виконати судове рішення про поновлення позивача на роботі.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 27 липня 2016 у справі № 813/1715/16 позов ОСОБА_1 до ГТУЮ у Львівській області задовольнив частково:
4.1. визнав протиправним та скасував наказ ГТУЮ у Львівській області від 29 квітня 2016 року № 1001/К «Про звільнення ОСОБА_1 »;
4.2. зобов`язав ГТУЮ у Львівській області запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади в структурі ГТУЮ у Львівській області;
4.3. стягнув з ГТУЮ у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7374,64 гривень із врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів;
4.4. у решті позовних вимог відмовив.
Постанову в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2831,35 гривень з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів звернуто до негайного виконання.
5. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2016 року:
5.1. апеляційну скаргу ГТУЮ у Львівській області задовольнив частково;
5.2. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 у справі № 813/1715/16 скасував у частині зобов`язання ГТУЮ у Львівській області запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади в структурі ГТУЮ у Львівській області та прийняв у цій частині нову постанову.
5.3. адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
5.4. поновив ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору організаційного забезпечення Сабірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 5 травня 2016 року.
5.5. в решті постанову залишив без змін.
6. 20 грудня 2016 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Мельник Р. І. відкрито виконавче провадження ВП №53164246 з виконання виконавчого листа № 813/1715/16, виданого Львівським окружним адміністративним судом 14 листопада 2016 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 5 травня 2016 року.
7. Про виконання 30 серпня 2016 року виконавчого листа, виданого Львівським окружним адміністративним судом 27 липня 2016 року у справі № 813/1715/16 про стягнення з ГТУЮ у Львівській області коштів та про повернення такого в суд із відміткою про виконання Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області повідомило позивача листом від 1 вересня 2016 року № 12-08/6750; про виконання 2 грудня 2016 року виконавчого листа, виданого Львівським окружним адміністративним судом 14 листопада 2016 року у справі № 813/1715/16 про стягнення з ГТУЮ у Львівській області коштів та про повернення такого в суд із відміткою про виконання - листом від 6 грудня 2016 року № 12-08/05.
8. Листом від 22 лютого 2017 року № 2186/0/1-17/08-17 ГТУЮ у Львівській області повідомило позивачу про неможливість поновлення її на посаді завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції у зв`язку з його ліквідацією та роз`яснено право звернулись до суду про роз`яснення судового рішення.
9. Посилаючись на безпідставність невиконання відповідачем судового рішення про поновлення на роботі, ОСОБА_1 4 жовтня 2017 року звернулась до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 7 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року, позов задовольнив частково:
10.1. стягнув з ГТУЮ у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2016 року по 26 жовтня 2016 року в сумі 8296,47 гривень з утриманням податків та інших обов`язкових платежів;
10.2. стягнув з ГТУЮ у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 27 жовтня 2016 року по 4 жовтня 2017 року в сумі 30947,15 гривень з утриманням податків та інших обов`язкових платежів;
10.3. у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
11. Такі свої рішення суди мотивували безпідставністю невиконання з боку відповідача рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
12. Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди, із посиланням на приписи частини другої статті 235 КЗпП, дійшли висновку про те, що питання про стягнення на її користь середнього заробітку за період з 28 липня 2016 року (наступний день після прийняття постанови судом першої інстанції у справі № 813/1715/16) по 26 жовтня 2016 року (день ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі № 813/1715/16 про поновлення ОСОБА_1 на роботі) не вирішувалось, а отже такий слід зарахувати до часу вимушеного прогулу, та в цій частині позовні вимоги задовольнити.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
14. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.
15. Позивач подала відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Позиція Верховного Суду
Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі
16. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
18. За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
19. Статтею 236 КЗпП установлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
20. Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
21. Частиною другою статті 257 зазначеного Кодексу встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
22. До того ж, пунктом 3 частини першої статті 256 цього ж Кодексу передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
23. Верховний Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
24. Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.
25. При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
26. Як установили суди, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на момент звернення до суду з цим позовом не виконана.
27. Таким чином, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли обярунтованого висновку про те, позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
28. Щодо аргументів автора касаційної про те, що Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області ліквідовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги», а тому наявна обґрунтована обставина затримки у виконанні рішення суду в частині поновлення позивача на роботі, обумовлена неможливістю його реального виконання, а тому затримка виконання рішення суду відбулась без вини власника або уповноваженого ним органу, Верховний Суд зауважує на такому.
29. Посилання відповідача на ліквідацію Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області та, як наслідок, відсутність об`єктивної можливості поновлення позивача на раніше займаній посаді, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки цією ж постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 99 відділи державної виконавчої служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції включено до структури відповідних головних територіальних управлінь юстиції.
30. Наведені обставини свідчать про те, що ГТУЮ у Львівській області є правонаступником Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, в якому працювала позивач.
31. Окрім того, при ліквідації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, зокрема, обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).
32. Слід зауважити на тому, що Верховний Суд України в постановах від 4 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
33. Це зобов`язання ГТУЮ у Львівській області, як правонаступник, не виконало, що має наслідком застосування передбаченої статтею 236 КЗпП санкції за період з 27 жовтня 2016 року (день ухвалення рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі) по 4 жовтня 2017 року (день звернення до суду з цим позовом).
34. Період вимушеного прогулу в розумінні статті 236 КЗпП і сума, визначена судами до стягнення на користь позивача, не є предметом касаційного оскарження.
Щодо вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2016 року по 26 жовтня 2016 року
35. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
36. Таким чином, вирішення питання щодо виплати незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку статті 235 КЗпП перебуває в компетенції органу, який розглядає трудовий спір.
37. Неправильне визначення періоду вимушеного прогулу та/або обчислення суми середнього заробітку за такий прогул під час вирішення трудового спору може бути підставою для оскарження відповідного рішення органу (суду) в установленому порядку, але аж ніяк не є підставою для ініціювання нового трудового спору.
38. Як уже зазначено, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП, суди виходили з того, що питання про стягнення на її користь середнього заробітку за період з 28 липня 2016 року (наступний день після прийняття постанови судом першої інстанції у справі № 813/1715/16) по 26 жовтня 2016 року (день ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про поновлення її на роботі) під час розгляду вказаної справи не вирішувалось, а отже такий слід зарахувати до часу вимушеного прогулу.
39. Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у згаданій частині, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Апеляційний суд помилки суду першої інстанції не виправив.
VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги
40. За наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи касаційну скаргу слід задовольнити частково та в порядку статті 351 КАС України скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з ГТУЮ у Львівській області на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2016 року по 26 жовтня 2016 року в сумі 8296,47 гривень із ухваленням у цій частині рішення про відмову в позові.
41. В іншій частині оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими та підлягають залишенню без змін у порядку статті 350 КАС України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області на задовольнити частково.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року у справі № 813/3412/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2016 року по 26 жовтня 2016 року в сумі 8296,47 гривень із утриманням податків та інших обов`язкових платежів.
3. Ухвалити у справі № 813/3412/17 в зазначеній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2016 року по 26 жовтня 2016 року в сумі 8296,47 гривень із утриманням податків та інших обов`язкових платежів.
4. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року у справі № 813/3412/17 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 27 жовтня 2016 року по 4 жовтня 2017 року в сумі 30947,15 гривень із утриманням податків та інших обов`язкових платежів - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич
